Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2963)
З потоку життя (6158)
Душі криниця (3392)
Українці мої... (1447)
Резонанс (1469)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1653)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2012 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#11 за 16.03.2012
Я ЧИ АНТИ-Я

ОПОВ╤ДАННЯ
Одного вечора по телев╕зору показували фантастичний ф╕льм. ╤ хоч мен╕ вже час було спати, мама дозволила подивитися.
— Хай дитина розвива╓ться, — сказала вона татков╕.
— Та в╕н же н╕чого не второпа╓! — заперечив тато, але я вже зручно вмостився в кр╕сл╕ й приготувався розвиватися.
Сиджу, дивлюся. А воно таке фантастичне-фантастичне. Як╕сь чорн╕ хмари весь час вирують, клубочаться. А пот╕м вогонь як спалахне! А за ним — наче громи в бубони — бум-бум-бурум!
Страшно мен╕ стало... Але тут на екран╕ поплив косм╕чний корабель. Летить в╕н, летить ╕ прил╕та╓, ну в той, як його, — АНТИ-СВ╤Т...
Що воно було дал╕ — не пригадую, бо я так м╕цно заснув, що й не зчувся, коли татко в л╕жко вклав. Прокидаюся вранц╕, а в голов╕ в мене слово оте ц╕каве крутиться: АНТИ-СВ╤Т. Химерне слово, так ╕ проситься, щоб на нього якусь дражнилку придумати:
Св╕т, св╕т, анти-св╕т,
Над╕шли мен╕ прив╕т...
Ходив я, ходив, думав-думав, а тод╕ й питаю маму:
— Ма, а що воно таке, отой АНТИ-СВ╤Т?
— О, — зрад╕ла мама, — недаремно я дозволила тоб╕ подивитися ф╕льм. Дещо ти все-таки зрозум╕в.
Що я зрозум╕в, чесно кажучи, сам не збагну, але нав╕що псувати мам╕ настр╕й?
Ми с╕ли на канап╕, й мама сказала:
— Слухай уважно. Св╕т — це все, що ╓ навколо нас: люди, м╕ста, дерева, села, небо, р╕ки, тварини. Ну, все-все, що нас оточу╓. ╤ сам╕ ми, ╕ наш╕ друз╕, ╕ улюблен╕ книги, ╕ наш╕ справи...
Тут прийшов з роботи татко. В╕н трохи послухав нашу розмову, посм╕хнувся.
— Ну що, розвинувся?
— Татку, а що таке АНТИ-СВ╤Т? — п╕дскочив я, бо мама вже про св╕т пояснила.
— Ну, саме слово АНТИ означа╓ ПРОТИ, або ПРОТИЛЕЖНИЙ...
Що тут зробилося з мо╓ю уявою! Яких т╕льки анти-св╕т╕в не намалював я соб╕ в голов╕. Я був глибоко переконаний, що у тому, ╕ншому св╕т╕, все робиться навпаки. Ну, прим╕ром, у школ╕ вс╕ учн╕ ╕ вчител╕ ходять не по п╕длоз╕, а — по стел╕. ╤ не на ногах, а на руках... Або... Або, ой см╕шно, у ф╕льм╕ «Ну, постривай!» не Вовк хоче вп╕ймати Зайця, а навпаки, За╓ць б╕жить ╕ кричить: «Ну, Вовче, постривай!»
От т╕льки де в╕н, той АНТИ-СВ╤Т? Цього я н╕як не м╕г соб╕ уявити. П╕сля тривалих роздум╕в поплентався за батьками на кухню.
— Татку, — допитувавсь я, — а таке насправд╕ бува╓ чи т╕льки в к╕но? ╢ де-небудь той АНТИ-СВ╤Т?
— Хто зна╓, — стенув плечима тато. — Може, десь ╕ ╓...
Мама позирала на нас обох ╕ якось та╓мниче посм╕халася. А пот╕м сказала:
— Коли хочеш знати, то не треба далеко ходити, щоб зрозум╕ти, що таке АНТИ-СВ╤Т.
— Як??? — вигукнув я, а тато високо зв╕в брови.
— А отак. У тоб╕ самому, синку, живе ╕ св╕т, ╕ анти-св╕т. Тепер уже ми з татком сид╕ли на канап╕, а мама вела дал╕:
— Х╕ба не бува╓, що людину просять зробити одне, а вона робить зовс╕м протилежне?
Мене як шилом укололо: будь-що в╕дшукати той хитрий АНТИ-СВ╤Т, який хова╓ться в мен╕ самому. Я почав уважно стежити за собою. Де в╕н живе, той АНТИК?
Невдовз╕ дещо зрозум╕в.
Ось будить мене вранц╕ батько:
— Вставай, сину, до школи сп╕знишся...
Я добре чую ╕ вже хочу встати, але отой другий АНТИ-Я шепоче: «Та полеж, ╕ще встигнеш... У л╕жку так хороше, тепленько...»
Вб╕га╓ мама, ковдру стягу╓, а татко в╕дда╓ команду:
— На зарядку — кроком руш!
Я вже до в╕дкритого балкона п╕дб╕г, а тут раптом АНТИК смик мене за футболку: «Тю, нав╕що тоб╕ та зарядка? Он поглянь, що горобц╕ за в╕кном виробляють...»
Ну й сварлив╕ ж вони! Плигають з г╕лки на г╕лку, скублять один одного, верещать.
— Олесю! — гука╓ з кухн╕ мати. — Ти хоч на годинника поглянь!
Я мерщ╕й хапаю портфеля, кидаю туди книжки, прожогом — на кухню, сяк-так ковтаю сн╕данок, мерщ╕й одягаюся. Батько вже трима╓ться за ручку дверей.
— При так╕й орган╕зованост╕, — каже в╕н док╕рливо, — ти навряд чи досягнеш чогось у житт╕. — ╤ виходить, не чекаючи мене.
Мама теж незадоволена мною:
— Ото ти так посн╕дав? Так заст╕бнувся? Ох, Олесю...
Та я вже лечу сходами вниз, а подумки зар╕каюся: не слухатиму б╕льше н╕якого АНТИКА, хай в╕н сам по соб╕, а я — сам по соб╕. Вранц╕ в мене зарядка, обтирання. Книжки у портфель складатиму звечора. А сн╕данок з’╖датиму справно...
Але ж то зранку...
А коли ти прийдеш з╕ школи, кинеш портфеля, а хлопц╕ вже постукують у двор╕ ключками... Тут тебе н╕яка сила неспроможна втримати. П╕шов у хокей грати. Ну, ми ╖м шайбу, — вони нам шайбу... ╤ згадалося мен╕, що математика ще не зроблена, а той хитрий АНТИК п╕д’юджу╓: «Ще одну шайбочку, ну одну-╓дину...» Увечер╕ ледве до л╕жка дотягся, яка там уже математика... Другого дня — дв╕йка.
Мама розгн╕валася, татко в╕дмовився брати мене на виставу до цирку, а я... Я ладен був провалитися в╕д сорому кр╕зь землю. Так мен╕ хот╕лося пояснити мо╖м чудовим татков╕ й мам╕, що я зовс╕м не поганий хлопчик, що це, власне, ╕ не я винен, це все в╕н, той АНТИК, котрий у мен╕ живе...
Звичайно, н╕чого цього я ╖м не сказав, сид╕в ц╕лий веч╕р — задач╕ розв’язував. А сам соб╕ вир╕шив будь-що вигнати з себе того неслуха! Або хоч перевиховати його якось.
Та ось одного разу...
Одного разу повертавсь я з╕ школи. Якраз по дороз╕ додому хлопц╕ ковзанку зробили, — залили водою г╕рку, морозець прихопив ╖╖, — катайся, ск╕льки хоч! Повернув ╕ я на ту ковзанку, знову ж таки АНТИКА послухав. Бо мама завжди каже, щоб з╕ школи йшов просто додому, н╕де не затримувався. Може, я схаменувся б, ковзнувсь раз ╕ гайда додому, але бачу — Грицько з четвертого «А», заб╕яка такий, причепився до Степанка-першокласника, що в нашому будинку живе. В╕д╕брав у Степанка портфеля й ката╓ться на ньому з г╕рки, як на санчатах. Степанко сто╖ть, сльози розтира╓, а Грицько регоче.
Жаль мен╕ стало Степанка. Та й портфеля шкода, дебелий Гриць подерти може. Але й до Грицька п╕д╕йти боюся, розбишака в╕н, про це вс╕ у двор╕ знають. Хот╕в уже нишком п╕ти соб╕ геть, аж тут АНТИК шепоче: «╤ не соромно тоб╕? Малого кривдять, а ти не борониш. А ще спортсменом хочеш бути...»
Не дослухав я АНТИКА, п╕дступив до Гриця, вхопив портфеля, рвонув до себе:
— Ану в╕ддай, чу╓ш?
Ошелешений Гриць т╕льки рота роззявив. А я взяв Степанка за руку ╕ сказав:
— Ход╕мо, Степанку, в╕н тебе не зачепить.
╤ ми п╕шли соб╕. Мен╕ дуже корт╕ло озирнутися, здавалося, що Гриць ось-ось наздожене нас...
Але н╕хто за нами не поб╕г. Та й АНТИК виявився хоробрим: «Не б╕йся, н╕чого не б╕йся! Молодець! Так ╕ повинен д╕яти справжн╕й мужчина. Пхе, Грицько! В╕н сам см╕ливих бо╖ться...»
Того дня я був дуже задоволений. ╤ собою, ╕ АНТИКОМ. Думав: «А може, мен╕ краще з ним заприятелювати? Ох ╕ здорово буде! То байдуже, що йому бува╓ л╕ньки вранц╕ вставати, я його виховаю! В╕н у мене завжди чинитиме так, як сьогодн╕. А може, ще й краще… От т╕льки хто ж то буде тод╕ – Я чи АНТИ-Я?»

Марина СЛОВ’ЯНОВА
м. Ки╖в

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2012 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10059

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков