Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2877)
З потоку життя (6045)
Душі криниця (3351)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1456)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1643)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УРОКИ КРИМУ: ПОПРИ ТРАВМУ, МИ МА╢МО ЗНАЙТИ СИЛИ ДЛЯ РОЗВИТКУ
Виступ учасника Нестор╕всько╖ групи ╢вгена Гл╕бовицького у Кримському дом╕ п╕д час вечора,...


ОДИНОЧН╤ П╤КЕТИ В КРИМУ: ВИКЛИК ОКУПАНТАМ
Б╕льше 80 суд╕в у справах кримськотатарських патр╕от╕в провела в один день т.зв. "кримська влада"...


ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Поширюйте цього листа. Ма╓мо застоювати себе, св╕й Край. Хто, як не ми?


КОР╤ННЕ НАСЕЛЕННЯ ВИТ╤СНЯЮТЬ З КРИМУ
Про це йдеться в допов╕д╕ "Пол╕тичн╕ пересл╕дування в Рос╕╖": ш╕сть м╕сяц╕в 2017 року.


10 МАЛОВ╤ДОМИХ ФАКТ╤В ПРО КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ ПРАПОР
Блакитний кол╕р прапора означа╓ чистоту, свободу ╕ чесн╕сть




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2012 > Тема "Крим - наш дім"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#11 за 16.03.2012
ШКОЛА, ЯКУ ПАМ’ЯТАЮТЬ

Шукаючи потр╕бну адресу, я звернулася по допомогу до жительки, як виявилось, одного ╕з сус╕дн╕х будинк╕в. В╕дпов╕вши на мо╓ запитання, вона поставила сво╓: «А ск╕льки в ц╕й школ╕ кошту╓ навчання?» «Зараз дов╕даюсь», — в╕дпов╕ла ╖й, нав╕ть гадки не маючи, що сьогодн╕ у нашому такому охочому до грошей св╕т╕ щось може бути безкоштовним. ╤ це не лише навчання, а ще й дворазове харчування на суму в 17 грн. 30 коп. ╤ хоча м’ясн╕ страви тут лише раз на тиждень, але м’ясо саме таке, яке можна вживати справжн╕м ╓вреям, воно надходить ╕з Дн╕пропетровська. Ще раз на тиждень — риба, а по четвергах — вип╕чка, яку виготовля╓ Мар╕я Еля╖вна Лапут╕на, кажуть, дуже смачна.
А якщо до цього додати, що в колективному п╕дпри╓мств╕ «Недержавне навчально-виховне об’╓днання «Бейс Менахем» навча╓ться всього десять школяр╕в, на кожного з яких припада╓ по два вчителя, а «житлово╖ площ╕» б╕льше, н╕ж вдома за найкращих умов, цим д╕тям можна лише позаздрити. В клас╕ тут щонайб╕льше три учн╕ ╕ навчання схоже на ╕ндив╕дуальне репетиторство. Тож не випадково мен╕ пригадався м╕й клас у початков╕й школ╕, де навчалася сорок одна дитина, а я сид╕ла за вчительським столом, збоку, бо саме мен╕ не вистачило м╕сця, ╕ в╕дчувала в╕д цього чималий дискомфорт.
То чому ж у розрахован╕й на 120 ос╕б школ╕ всього десятеро д╕тей? Звичайно ж, маленьких ╓вре╖в у С╕мферопол╕ значно б╕льше, нав╕ть враховуючи, що у зм╕шаних шлюбах ╓врейкою обов’язково ма╓ бути мати, але ж чи можна на благод╕йницьк╕ внески навчати ╕ годувати ст╕льки малеч╕, якщо нав╕ть у вчител╕в зарплата, м’яко кажучи, далеко не регулярна? ╤ хоча цього питання тут торкаються неохоче, але факти кажуть сам╕ за себе: вчителька, яка навчала д╕тей ╕вриту, цьогор╕ч в╕дмовилася в╕д вчителювання. Хоча саме ╖╖ предмет, як ╕ вивчення нац╕ональних традиц╕й, у даному контекст╕ ╓ дуже важливим, бо навчатися, скаж╕мо, математиц╕ можна у будь-як╕й ╕нш╕й школ╕. Можливо, саме з ф╕нансуванням пов’язане ╕ те, що вчител╕ тут переважно пенс╕йного в╕ку.
Одн╕й ╕з мо╖х сп╕врозмовниць, Галин╕ Борис╕вн╕ Вол╕н╕й, уже йде в╕с╕мдесятий р╕к. Але ж на вчителях математики — не воду возити. З ╕ншого боку, вона ма╓ 54 роки вчительського стажу ╕ зна╓, як зробити навчання ц╕кавим, а отже, — ╕ максимально корисним. Для Галини Борис╕вни головне не грош╕, а те, що вона збер╕га╓ можлив╕сть жити повноц╕нним життям. ╤ ставлення директора тут до не╖, як ╕ до ╕нших л╕тн╕х колег, турботливе ╕ тепле, ╖х ц╕нують ╕ шанують, а це бува╓ дорожчим за будь-як╕ грош╕. Ран╕ше Галина Борис╕вна працювала в школ╕ № 40, як ╕ викладачка укра╖нсько╖ мови та л╕тератури, колишня активна дописувачка «Кримсько╖ св╕тлиц╕» Тетяна Юхим╕вна Погор╕ла, для яко╖ ╓врейська школа теж стала р╕дною.
У штат╕ школи ╕ матуся директорки Ольги Васил╕вни Ярмоленко Белла Юдь╖вна. Вона, медик за осв╕тою, зав╕ду╓ ╖дальнею. В ц╕й с╕м’╖ лише у Белли Юдь╖вни суто ╓врейське кор╕ння. ╥╖ голос ╕ зараз тремтить, коли вона згаду╓ замордовану фашистами родину батька. Це зв╕дт╕ля родом й ╕м’я внучки — Хани, яка навча╓ться в ц╕й же школ╕.
Те, що у ╓врейського народу своя, в╕дм╕нна в╕д ╕нших ╕стор╕я, хоча ╕ жили ми тривалий час в одному Радянському Союз╕, тут в╕дчува╓ться особливо. Пов’язана вона з трагед╕ями ╕ гон╕ннями, а ще — недоброзичливим ставленням ╕нших народ╕в, через що ╓вре╖ радо асим╕льовувалися, зм╕нювали пр╕звища та ╕мена. Багато хто з них, под╕бно укра╖нцям, не лише змирився з тим, що саме ╖хня нац╕ональн╕сть ╓ вже п╕дставою для осуду, але й дозволяв соб╕ випади на адресу тих, хто не хот╕в маскуватися. Тож тепер, коли розпочався рух за нац╕ональне в╕дродження вс╕х народ╕в Укра╖ни, рав╕ном С╕мферопольським Йоцхоком Ме╓р Л╕пшицом та його дружиною було створено школу, яка б допомагала народу повертатися до свого нац╕онального кор╕ння.
Був час, коли допомоги, що надходила в╕д ╓вре╖в з усього св╕ту, було достатньо ╕ на утримання повноц╕нних клас╕в, ╕ на соц╕альну допомогу малозабезпеченим. ╤ це за умови, що 90 % допомоги мало спрямовуватися на п╕дтримку не╓врейського населення. Але це все уже в минулому...
У Ольги Васил╕вни Ярмоленко, яка разом з батьками в трир╕чному в╕ц╕ пере╖хала до Криму з р╕дно╖ Житомирщини, батько, Василь Васильович — укра╖нець, патр╕от, в╕н щиро вбол╕ва╓ за укра╖нську Укра╖ну, передплачу╓ патр╕отичну укра╖номовну пресу (зокрема, нашу «Кримську св╕тлицю»!).
Лютий цього року для подружжя Ярмоленк╕в був знаковим, бо 18 числа Василю Васильовичу виповнилося 70 рок╕в, а 1-го — 50 рок╕в подружнього життя ц╕╓╖ пари. А ось для Ольги Васил╕вни цей м╕сяць позначився болем в╕д щойно пережито╖ трагед╕╖ — смерт╕ ╖╖ сорокадев’ятир╕чного чолов╕ка. Працював в╕н л╕карем, травматологом, а за нац╕ональн╕стю був ╕ндусом. Про нього завжди нагадуватиме смагляве обличчя молодшенько╖ доньки Хани, яка по кров╕ ╓ ╓врейкою лише на чверть, хоча ╕ вихову╓ться на ╓врейських ц╕нностях. ╤ ц╕нност╕ ц╕ того варт╕: вони навчають любов╕ до свого народу, в╕дпов╕дальност╕ за долю кожного, а також доброму ставленню до ус╕х сп╕вгромадян, почуттю вдячност╕ за будь-яке добро.
Народ, найчорн╕шою стор╕нкою в ╕стор╕╖ якого став Голокост, не забув тих людей, як╕ приходили йому на допомогу, ризикуючи сво╖м життям та життям власних родин. Ц╕ люди стали зватися праведниками Св╕ту та праведниками Укра╖ни, залежно в╕д рол╕, яку в╕д╕грали в порятунку ╓вре╖в за во╓нних час╕в. На ╖хню честь посаджено алею дерев у мемор╕альному комплекс╕ «Яд вашем» в ╢русалим╕. Там побувала ╕ Ольга Ярмоленко, яка пройшла спец╕альну п╕дготовку, що нада╓ право ╖й як викладачев╕ розпов╕дати д╕тям про Голокост.
Я стала св╕дком зустр╕ч╕ школяр╕в з праведником Укра╖ни Дмитром Омелянюком, котрий не лише пов╕дав д╕тям ╕стор╕ю порятунку двох ╓врейських чолов╕к╕в сво╖ми батьками та посильну в цьому допомогу його, дев’ятир╕чного хлопця, але й надав матер╕али для облаштування «куточка милосердя», як╕ ╓ в школах тих рег╕он╕в, де проживають наш╕ праведники. Д╕ти з неприхованим захопленням дивилися на цю вже л╕тню людину у вишиванц╕, яку одяга╓ Дмитро Степанович на под╕бн╕ заходи, намагалися д╕знатися якомога б╕льше про т╕ жахлив╕ часи, гортали книги, де йшлося про цю трагед╕ю ╓врейського народу. Серед ╕люстративних матер╕ал╕в — ╕ «Кримська св╕тлиця», що ╓дина з кримсько╖ преси не шкодувала газетно╖ площ╕, аби вшанувати пам’ять безвинно загиблих ╓вре╖в та нагадати про тих, хто самов╕ддано рятував сво╖х ╓врейських земляк╕в. Бо сьогодн╕, як н╕коли, на жаль, «не в мод╕» геро╖зм, подвиг, самопожертва, особливо серед молод╕, яку навча╓ життя ор╕╓нтуватися перш за все на особисту вигоду. Зустр╕ч з Дмитром Степановичем дуже схвилювала ╕ маленьку Хану, яка к╕лька раз╕в пот╕м п╕дходила до нього ╕ дякувала за те, що в╕н з його батьками зробили для ╖╖ народу.
П╕сля ц╕╓╖ зустр╕ч╕, де були присутн╕ми як учн╕, так ╕ вчител╕, Ольга Васил╕вна та Белла Юдь╖вна показали мен╕ школу. Ось дитяч╕ малюнки, п╕дготовлен╕ до 7 лютого. Цього дня святку╓ться Новий р╕к дерев (усього у ╓вре╖в чотири нових роки). Д╕ти малювали дерева — так╕ ж р╕зн╕, якими р╕зними ╓ ╕ ц╕ маленьк╕ люди, з власним баченням ╕ св╕тосприйняттям. Дерева для ╓вре╖в — це святе, як ╕ будь-який ╕нший нос╕й життя. А 7-го лютого вони почали прокидатися, готуючись до нового р╕чного циклу. На ст╕нах школи можна побачити й зразки нац╕онального декоративно-прикладного мистецтва, не притаманн╕ ╕ншим народам.
Свята у ╓вре╖в теж сво╖. На початку березня (цього року у ж╕ночий день) ╓вре╖ святкують Пур╕м. Це свято — на честь ╓врейки Естер, яка врятувала сво╖х сп╕вв╕тчизник╕в в╕д загибел╕. Через 10 дн╕в п╕сля Нового року (Рош Ашана) ╓вре╖ в╕дзначають Судний день (Йом К╕пур). За цей пром╕жок часу треба попросити пробачення у вс╕х, кого, можливо, образив. Але, перепросивши трич╕, людина вже зв╕льня╓ться в╕д гр╕ха, який переклада╓ться на того, хто не готовий простити ближньому. На Йом К╕пур люди одягаються в б╕ле ╕ постять, взагал╕ в╕дмовляючи соб╕ в ╖ж╕ та вод╕.
Неспод╕вано для себе у ╓врейськ╕й школ╕ я в╕днайшла укра╖номовне середовище. Укра╖нською розмовляли ╕ Белла Юдь╖вна (ще б пак, маючи такого чолов╕ка!), ╕ Ольга Васил╕вна, ╕, звичайно ж, Тетяна Юхим╕вна. А т╕, хто ╖╖ лише «розум╕╓», теж прекрасно усв╕домлюють, що мова ця ╓ державною. Бо сам Всевишн╕й наставляв: «Шануй землю, на як╕й живеш». Тож почувши в╕д хлопчика, що йому укра╖нська мова не потр╕бна, бо в╕н житиме в ╤зра╖л╕, його швидко поставили на м╕сце. А ось внучка Белли Юдь╖вни Олександра, по л╕н╕╖ сина, так не дума╓: вона навча╓ться в ун╕верситет╕ на укра╖нського ф╕лолога.
Я й ран╕ше була знайома з укра╖нськими ╓вреями, людьми миролюбними, як╕ намагаються жити за Господн╕ми настановами, викладеними в свят╕й книз╕ Тора. ╢дине, що допекло вчител╕в ц╕╓╖ недержавно╖ школи, — це величезна к╕льк╕сть р╕зноман╕тних папер╕в, як╕ вимага╓ в╕д них держава, аж н╕як не менше, н╕ж в╕д тих, кого ф╕нансу╓. Та головним зв╕том навчально-виховного об’╓днання «Бейс Менахем» ╓ усп╕хи його випускник╕в, як╕ чудово проходять тестування та навчаються пот╕м бюджетним коштом у вищих навчальних закладах. А т╕, хто ви╖жджа╓ до ╤зра╖лю, ще довго надсилають листи Ольз╕ Васил╕вн╕ з проханням зберегти-таки для ╕нших д╕тей цю школу, яка значила в ╖хньому житт╕ дуже багато. Бо ╓врей зобов’язаний оп╕куватися долею кожного ╓врея, а якщо ма╓ велику душу, то не обмежу╓ться ╕ нац╕ональними рамками. До реч╕, чи не до цього заклика╓ ╕ Б╕бл╕я, не зор╕╓нтована на нац╕ональне самозбереження: «Возлюби ближнього, як самого себе»?

Тамара СОЛОВЕЙ

На фото: Дмитро Омелянюк з учнями та вчителями

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2012 > Тема "Крим - наш дім"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10045

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков