Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2882)
З потоку життя (6054)
Душі криниця (3354)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1458)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1645)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
П╤ДЗЕМНИЙ БАТУРИН: МАЗЕПИНСЬК╤ ВАЛИ ТА СХОДИ В ТА╢МНИЦЮ
Археологи досл╕джують «глибинну» ╕стор╕ю Гетьмансько╖ столиц╕


МИ ВИЖИЛИ В ТОМУ ПЕКЛ╤, ЩОБ РОЗПОВ╤СТИ ПРАВДУ ЛЮДЯМ…
Вже дорослою людиною Ра╖с╕ Майстренко довелося почути спогади ╕нших людей. Тих киян, як╕,...


29 СЕРПНЯ – ЧЕТВЕРТА Р╤ЧНИЦЯ ╤ЛОВАЙСЬКО╥ ТРАГЕД╤╥
Насправд╕ пут╕нський «зелений коридор» став для наших в╕йськових справжньою дорогою...


ЖОРСТК╤ УРОКИ ДЛЯ КРИМУ В╤Д ГЕТЬМАНА ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО
Нещодавно в Харков╕ вийшла друком книга «Укра╖нська Держава – жорстк╕ уроки. Павло...


Алла ОСАДЧА. ФЕОДОС╤ЙСЬКА М╤СЬКА ОРГАН╤ЗАЦ╤Я СОЮЗУ УКРА╥НОК (1995-2014)
Лишилась ╓дина шпаринка – «Кримська св╕тлиця», ╕ я щиро вдячна ╖й за можлив╕сть...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 09.03.2012 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#10 за 09.03.2012
СЕВАСТОПОЛЬ — М╤СТО УКРА╥НСЬКО╥ СЛАВИ ╤ ТРАГЕД╤╥
Олесь Козуля

╤стор╕я ╕ сучасн╕сть

(Продовження.
Початок у № 1-8)

М╕ж Укра╖ною ╕ Кримським ханством були не т╕льки ясир, не т╕льки вза╓мн╕ наб╕ги, коли коч╕вники палили укра╖нськ╕ села, а козаки — кримськотатарськ╕, але були ╕ братання, ╕ домовленост╕, ╕ державн╕ союзи гетьман╕в з ханами в╕д Богдана Хмельницького й до Пилипа Орлика. Кримськ╕ хани та ╖хн╕ п╕дручн╕ вчили укра╖нську мову, а знання татарсько╖ було звичайним у середовищ╕ укра╖нського козацтва.
До реч╕, щодо наб╕г╕в кримських татар на Укра╖ну, то вони розпочалися з часу, коли внасл╕док складних геопол╕тичних перетурбац╕й Кримське ханство стало союзником Московсько╖ держави у ╖╖ перманентн╕й боротьб╕ проти Великого Княз╕вства Литовського ╕ затим — Реч╕ Посполито╖, до складу яких входила тод╕шня Укра╖на.
В╕дом╕ й походи славетних чумак╕в до Криму за с╕ллю (до реч╕, в т╕ часи це був певною м╕рою стратег╕чний продукт, через який незр╕дка виникали в╕йни та бунти). Так само кримськ╕ татари ходили в Укра╖ну торгувати к╕ньми, худобою тощо. Кошовий отаман ╤. С╕рко, коли в татар був «недород на траву», дозволяв ╖м кочувати на запорозьких землях, кажучи, що «коли ми, мешкаючи з татарами по-сус╕дськи, допомага╓мо одне одному, то це розумному ан╕трохи не дивно». Вже згаданий вище Е. Челеб╕, говорячи про стосунки укра╖нц╕в ╕ татар, писав, що султан «за торговою угодою... дозволя╓ козакам ╕ народу уруському (турецька назва укра╖нц╕в) в╕льне плавання вс╕ма морями сво╖ми (турецькими) та р╕ками для торг╕вл╕ й обм╕ну... а коли хтось ╕з донських козак╕в почав сваволити на мор╕ Запорожжю ╕ Криму (зг╕дно з договором) належало вза╓мно помагати один одному, аби очистити море».
╢ й ╕нша ц╕кава стор╕нка укра╖нсько-кримськотатарських в╕дносин, де йдеться про союзн╕ стосунки двох народ╕в й укра╖нську допомогу кримським татарам у ╖хн╕й боротьб╕ за незалежн╕сть. Перша така союзна угода з’явилася у перш╕й третин╕ XVI стол╕ття. Под╕╖ розгорталися так: 1623 року кримським ханом став Мехмед-Г╕рей, а колгою (тобто спадко╓мцем трону) його брат Шаг╕н-Г╕рей. На той час кримськ╕ хани вже п╕втора стол╕ття були васалами турецького султана, проте Мехмед поводився занадто незалежно, ╕ султан вир╕шив зам╕нити його Джан╕бек-Г╕ре╓м. Тод╕ брати звернулися по допомогу до Запорозько╖ С╕ч╕.
╤ допомога прийшла. У травн╕ 1624 року 800 запорожц╕в зд╕йснили пох╕д на Кафу, де турецький адм╕рал Реджеб-паша вимагав в╕д Мехмеда зректися трону. Козаки розгромили турк╕в ╕ взяли фортецю. А вранц╕ 9 липня 80 козацьких чайок наблизилися до турецького берега, запорожц╕ висадилися б╕ля Стамбула ╕ запалили його передм╕стя. За два тижня потому запорожц╕ прийшли до турецько╖ столиц╕ вже на 150 чайках, дорогою розбивши турецьку ескадру в гирл╕ Дн╕пра. 16 серпня козаки втрет╓ напали на Стамбул.
24 грудня того ж року у м╕ст╕ Карайтебен╕ Шаг╕н-Г╕рей уклав з представниками С╕ч╕ угоду про вза╓модопомогу. У н╕й, зокрема, говорилося: «Якби в пана гетьмана, осавул╕в, отаман╕в ╕ всього в╕йська з’явився якийсь неприятель, то я, Шаг╕н-Г╕рей, як т╕льки мене опов╕стять, з ус╕ма беями ╕ мурзами прийду ╖м на допомогу. А якби з’явився неприятель у мене, вони мають, за мо╖м опов╕щенням, допомагати мен╕ зг╕дно з присяжними листами».
Навесн╕ наступного року запорожц╕ розбили турецьку ескадру б╕ля Очакова ╕ висадилися неподал╕к Трапезунда. У середин╕ червня на С╕ч прибув посланець короля Жигимонта Пачановський. В╕н передав козакам корол╕вське прохання утриматися в╕д морських поход╕в ╕ не порушувати цим турецько-польсько╖ мирно╖ угоди. С╕човики в╕дпов╕ли: «Нам в╕домо про угоду короля ╕з султаном, але ми ╕з султаном угоди не укладали».
Були татари союзниками й п╕д час Визвольно╖ в╕йни Б. Хмельницького. Добрим чи поганим був цей союз — мають вир╕шувати фах╕вц╕, проте, на думку ╕сторик╕в, без нього багато козацьких перемог т╕╓╖ в╕йни були б неможливими.
Тут треба ще додати, що п╕сля руйнац╕╖ С╕ч╕ Петром ╤ у 1709 роц╕ запорожц╕ вийшли з-п╕д протекторату Рос╕╖ ╕ п╕шли на союз ╕з Кримом зг╕дно з Прутським мирним договором 1711 року. Чверть стол╕ття Кримське ханство ╕ Запорозька С╕ч були одн╕╓ю державою. Недаремно укра╖нський ╕ кримськотатарський прапори мають однаковий кол╕р. Тод╕шн╕ гетьмани Укра╖ни (П. Орлик, ╤. Скоропадський, П. Полуботок, П. Дорошенко) прагнули домогтися автоном╕╖ ╕ по╓дналися з С╕ччю. Тому прагнули встановити з Кримським ханством добр╕ стосунки. Проте це призвело до насильницького при╓днання С╕ч╕ в 1739 роц╕ до Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖.
Леся Укра╖нка, дивлячись очима письменниц╕ в обличчя кримських татар, знаходила риси ╕ сво╖х предк╕в — козак╕в-запорожц╕в, причому не т╕льки в ознаках антрополог╕чного типу, а й у господарських навичках ╕ прийомах, у сфер╕ культури — звичаях, орнаментах, символах, побутових та ╕нших речах. Це результат ╕нтенсивного обм╕ну не т╕льки культурою, а й генофондом, чому сприяло тривале перебування у Криму, як уже зазначалося, численних полонених з Укра╖ни та сп╕льн╕ в╕йськов╕ походи кримських татар ╕ укра╖нц╕в.
Унасл╕док вза╓мопроникнення ╕ вза╓мовпливу р╕зних етнос╕в — визначального фактора ╕сторичного розвитку Криму — зм╕нився й дом╕нуючий тод╕ в державному житт╕ Криму кримськотатарський народ. Сформувалася його ╓вропейська культура на в╕дм╕ну в╕д анти╓вропейсько╖ культури Москов╕╖. Як влучно зауважив знаний сучасний французький ф╕лософ Ален Безансон, у часи Богдана Хмельницького й Петра Дорошенка «при Бахчисарайському двор╕ грали комед╕╖ Моль╓ра — у Москв╕ ж задовольнялися видовищем, як ведм╕дь стриба╓ на розпеченому зал╕зному лист╕».
Кримськотатарський народ у XVIII ст. вражав ╕ноземц╕в толерантн╕стю, в тому числ╕ й в╕ротерпим╕стю, працелюбством, майстерн╕стю, витонченим художн╕м смаком, високою внутр╕шньою культурою ╕ гостинн╕стю. Ц╕ прекрасн╕ риси народу в╕дбилися у творчост╕ великого укра╖нського ф╕лософа, письменника ╕ художника Максим╕л╕ана Кир╕╓нка-Волошина.
Письменник завжди п╕дкреслював, що Крим — це не Рос╕я, що рос╕яни завоювали й окупували Крим, знищили величну, прекрасну й давню культуру Тавриди. «Прост╕р стол╕ть був для життя т╕сний, поки ми — Рос╕я — не прийшли. За п╕всотн╕ л╕т — ╕з час╕в Катерини — ми витоптали мусульманський рай, звели л╕си, розсипали ру╖ни, розграбували, розорили край. Сиротами пуст╕ють сакл╕, по схилах зрубан╕ сади. Народ п╕шов, джерела висохли...» (М. Волошин. «Будинок поета»).
Рос╕ю в╕н зображу╓ як варвара, що руйну╓ давню цив╕л╕зац╕ю. Знищення рос╕йським царатом кримських сад╕в ╕ поселень почина╓ться ще з першо╖ половини XVIII стол╕ття, п╕д час Рос╕йсько-турецько╖ в╕йни, з перших поход╕в рос╕йсько╖ арм╕╖ на чол╕ з М╕н╕хом та Лаос╕. З 1783 року, коли Крим загарбала Рос╕я, почалася зовн╕шня та внутр╕шня агон╕я кра╖ни внасл╕док пол╕тики ╕мпер╕╖ щодо Криму й того чинника, що п╕востр╕в опинився в╕др╕заним в╕д джерела свого життя — Середземного моря з його торговельними шляхами. Руйну╓ться традиц╕йне на п╕вдн╕ с╕льське господарство, основою якого була вода, бо знищуються системи водопостачання. Виника╓ перерозпод╕л земель, що «систематически отнимались у тех, кто любил и умел их обрабатывать, а на их место селились те, кто умел разрушать налаженное», — писав Волошин.
Кр╕м демограф╕чних зм╕н ╕ розорення господарства, Рос╕я також принесла ру╖ну в культуру Криму. За наказом Катерини II знищувалися б╕бл╕отеки, було заборонено татарську мову. Якщо у власн╕й культур╕ Криму дорос╕йського часу Волошин бачить надбання р╕зних народ╕в, зокрема, «...в архитектуре и в украшениях домов, в рисунках тканей и вышивках полотенец догорает вечерняя позолота византийских мозаик и облетают весенние вязи италийского орнамента», то внеску рос╕йсько╖ культури не ╕сну╓. Знищивши «магомет╕в рай», «...взамен пышных городов из «Тысячи и одной ночи» русские построили несколько убогих уездных городов по российским трафаретам и частью из потемкинского романтизма, частью для Екатерининской рекламы назвали их псевдоклассическими именами - Севастополей, Симферополей, Евпатории. Древняя Готия от Балаклавы до Алустона застроилась непристойными императорскими виллами в стиле железнодорожных буфетов и публичных домов и отелями в стиле императорских дворцов. Этот музей дурного вкуса, претендующий на соперничество с международными европейскими вертепами на Ривьере, очевидно, так и останется в Крыму единственным монументальным памятником «русской эпохи». Навряд чи можна вважати прилученням до рос╕йсько╖ культури ту обставину, що в Криму мандрували як туристи декотр╕ велик╕ рос╕йськ╕ поети ╕ що сюди при╖жджали вмирати в╕д туберкульозу чудов╕ письменники, але внасл╕док нищ╕вно╖ рос╕йсько╖ пол╕тики в «благодатном климате всероссийской туберкулезной здравницы» м╕сцеве татарське населення «поголовно вымирало — именно от туберкулеза — это показатель стиля и характера русского культуртрегерства». Грубе ╕мперське панування призвело до майже повного знищення татарсько╖ культури, натом╕сть сама Рос╕я Криму н╕чого не дала.
Отже, про ╕сторичне сп╕льне минуле укра╖нського й кримськотатарського народ╕в не сл╕д було забувати в роки громадянсько╖ в╕йни в Укра╖н╕, розв’язано╖ рос╕йськими б╕льшовиками.
Ось як╕ спогади про 1917 р╕к у С╕мферопол╕ залишилися в тод╕шнього поручника, за фахом агронома, Юр╕я Тютюнника, котрий стане одним з найкращих генерал╕в Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки: «Зак╕нчилося Шевченк╕вське свято тим, чого не спод╕валися н╕ полковник Кондрать╓в, н╕ хто-небудь ╕нший з наших ворог╕в. П╕сля параду перед в╕йськом виступили з прив╕таннями делегац╕╖ в╕д сус╕дн╕х орган╕зац╕й. Пот╕м говорив член презид╕╖ нашого клубу поручник Т. Промова останнього була ╕ коротка, ╕ проста. В╕н сказав:
— Панотець читав у ╢вангел╕╖ — прос╕ть ╕ дасться вам, шукайте ╕ знайдете, добивайтеся ╕ в╕дчинять вам. Ми шукали ╕ знайшли себе — з’╓дналися пом╕ж собою. Просили дозволу сформувати укра╖нський полк, але нам того не дано. Добивалися у двер╕, та нам ╖х н╕хто не в╕дчиняв. Що ма╓мо робити? Панове! Ма╓мо силу... так ламаймо ж двер╕!!!
Громове «слава» перервало промову. ╤ довго розлягалося воно далеко навколо майдану. Коли затихло, промовець док╕нчив:
— В╕днин╕ ми не роз╕йдемося, в╕днин╕ ми склада╓мо Перший С╕мферопольський полк ╕мен╕ гетьмана Петра Дорошенка.
Знову залунало «слава». За к╕лька хвилин полк марширував до касарень. Касарн╕ були зайнят╕. Над ними пов╕вав синьо-жовтий прапор.
До презид╕╖ клубу прибув поручник ╤браг╕мов, голова татарсько╖ в╕йськово╖ орган╕зац╕╖. Була то людина енерг╕йна, р╕шуча. Як татарський патр╕от, в╕н ненавид╕в москал╕в ус╕╓ю душею. Мав ун╕верситетську осв╕ту. Весь час татари п╕дтримували нас. Тепер поручник ╤браг╕мов просив у нас поради ╕ п╕дтримки. Ми порадили йому робити те, що вже зробили, й об╕цяли свою п╕дтримку. Через два дн╕ на мусульманському цвинтар╕ в╕дбулося татарське свято. Мен╕ довелося бути у склад╕ нашо╖ делегац╕╖, яку вислала презид╕я клубу для прив╕тання татар. Свято зак╕нчилося маршем через м╕сто до помешкань нашого полку, де татарам салютували наш╕ частини».

(Продовження в наступному номер╕)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 09.03.2012 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10033

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков