Версiя для друку Обговорити в форумi

Книжкова полиця

У «Кримської світлиці» — давня, міцна і надійна творча дружба з відомим українським письменником, академіком Національної академії наук України Іваном Михайловичем Дзюбою. Як не дивно, а почалася вона звідтоді, коли ще тільки-но тривала невпинна і наполеглива робота ініціативної групи щодо створення в Криму україномовної газети.
Громадянським українським організаціям Криму, людям, які входили до ініціативної групи, доводилося писати листи в різні урядові установи, їздити на прийоми до київських чиновників, бо свої, кримські, й слухати не хотіли, доводити, що україномовна газета в Криму конче потрібна. Адже на півострові за офіційними даними проживає понад 700 тисяч українців, а за неофіційними, на наше глибоке переконання, значно більше.
Доводилося звертатися й до Міністерства культури України, очільником якого на той час був Іван Михайлович Дзюба – відомий письменник, оборонець рідної національної духовності – мови, культури, літератури… Іван Михайлович усіляко сприяв тому, аби в Криму, всупереч спротиву недоброзичливців, усе ж таки виходила україномовна газета.
І коли 31 грудня 1992 року побачив світ перший номер «Кримської світлиці», в ній, на першій сторінці, з-поміж привітань від Олеся Гончара, Секретаріату Ради Спілки письменників України, Народного Руху України, газети «Літературна Україна» була й вітальна урядова телеграма міністра культури України Івана Дзюби. У ній, зокрема, говорилося: «Вітаю колектив з великою подією в культурному житті України – заснуванням першої газети українською мовою в Криму. Газета «Кримська світлиця» має стати осередком кращих традицій української журналістики. Бажаю творчих успіхів, натхнення, доброго здоров’я».
Як один із числа співзасновників газети скажу, що серед тих небагатьох ідейних натхненників, які доклали чималих зусиль, аби в Криму з’явилася україномовна газета, був і він, тодішній міністр культури недавно проголошеної незалежної України, Іван Михайлович Дзюба.
Це великою мірою завдяки його розумінню значення появи в Криму серед багатьох російськомовних засобів масової інформації україномовного видання, завдяки його наполегливості й послідовності у відстоюванні наших національних інтересів з’явилася на світ Божий «Кримська світлиця» — поки що єдина у своєму роді загально-політична і літературно-художня газета українців Криму.
Ось уже протягом майже двадцяти років вона відіграє колосальну об’єднуючу роль не лише української громади Криму, а й інших національних громад, котрі вбачають своє нинішнє і майбутнє з Україною, яким не чужі і не байдужі принципи української ідеї.
І усі ці роки становлення, творчого розвою, соціально-економічних скрут і усіляких негараздів, так званих «чорних смуг», з якими, траплялося, виходила газета, письменник Іван Дзюба не випускав зі свого поля зору усього того, чим жила газета. Він завжди зі своїм добрим словом був поруч, був і залишається одним з незрадливих шанувальників і постійним автором «Кримської світлиці», за що ми, колектив редакції, дуже йому вдячні.
Чимало газетних публікацій письменника-академіка Івана Дзюби на захист рідної мови, його гострих полемічних статей з супротивниками нашого національного відродження з’явилося за ці роки на сторінках «Кримської світлиці».
Та не лише свої статті презентує Іван Дзюба для «Кримської світлиці», а й час від часу надсилає свої нові книги. Тільки останнім часом ми отримали від Івана Михайловича дев’ятисотсторінковий том його мемуарів «Спогади і роздуми на фінішній прямій», написаних у 2002-2006 роках.
Книга складається з двох частин. Перша частина – це розповідь про своє дитинство, про шкільні й студентські роки, про сім’ю, родичів, сусідів…
Друга частина спогадів відтворює суспільно активний період життя автора: від 1960-х років і до наших днів.
Цю книгу мемуаристики Івана Дзюби я читав як захоплюючий роман. Мені було цікаво, як із сільського хлопчика з української Донеччини виростав майбутній письменник, як формувався світогляд цієї непересічної особистості, як з аспіранта виростав майбутній академік, лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, Герой України Іван Михайлович Дзюба. Багато знайомих імен письменників та літературних подій, про які я чув, як кажуть, лиш краєм вуха, поверхово – трохи з преси, трохи щось від заїжджих київських письменників, поставало переді мною зі сторінок цієї чесної книги на повен зріст – і про поетів-«шістдесятників», і про книгу «Інтернаціоналізм чи русифікація» та тих подій, що виникали довкола неї… А ще про цікаві епізоди з літературно-мистецького життя та багато чого іншого. Особливо мене вразили ті сторінки книги, в яких письменник докладно розповідає про свої тюремні поневіряння, пов’язані з появою його книги «Інтернаціоналізм чи русифікація». По-людськи було шкода письменника, на якого чинили психологічний тиск у тюремному ізоляторі, але ж і вражала його стійкість у відстоюванні своїх переконань.
Книга, як уже зазначалось, солідна і за обсягом, і за своїм змістом – з неї можна черпати й черпати багато цікавого. А ще Іван Михайлович надіслав нам свої книги, котрі нещодавно побачили світ у київських видавництвах і до нас у Крим вони навряд чи дійдуть… Це, насамперед, книга «Нагнітання мороку: від чорносотенців початку ХХ століття до українофобів початку ХХІ» (про зміст статей цієї книги говорить уже сам її заголовок), та книгу «Кавказ» Тараса Шевченка на тлі непроминального минулого», котру письменник присвятив до 150-х роковин смерті Тараса Шевченка. В анотації до цього видання говориться: «Поему «Кавказ» написано восени 1845 року. В історії літератури небагато знайдеться прикладів, щоб поетичний твір понад півтора століття не втрачав своєї актуальності, болючості й моральної гостроти. Чому саме кавказький рефлекс став ніби невід’ємною частиною політичного і духовного життя Росії? На це запитання прагне відповісти відомий український письменник, академік НАНУ Іван Дзюба, спираючись на історичні джерела, порівнюючи погляди російських літераторів і Тараса Шевченка на кавказькі лиходійства імперії. Книга починається поемою «Кавказ» мовою оригіналу і в перекладі російською мовою. Передмову до першого видання написав відомий правозахисник Сергій Ковальов. Друге видання доповнено передмовою Івана Дзюби».
Надіслав письменник і книгу «Іван Павло ІІ. Римський триптих».
«Римський триптих» — останнє з прижиттєвих видань поезій Кароля Войтили – Папи Івана Павла ІІ. Це вже поезії власне «ватиканського» періоду його життя, вони не входили до попередніх збірок. У «Римському триптиху» Кароля Войтили – Папи Івана Павла ІІ високою мірою явлено характерні для його поезій сконцентрованість думки і щільність вислову, прозора глибина символіки. Видання подане трьома мовами – українською, російською і польською. Передмову до нього написав Іван Дзюба.
І ще одну книгу надіслав «Кримській світлиці» Іван Михайлович, котра має назву «Є поети для епох». Як ви вже здогадалися у назву книги винесено рядок з відомого вірша нашої талановитої поетеси Ліни Костенко: «…Ще не було епохи для поетів, але були поети для епох!» «У цій книзі, — як зазначено в анотації, — зійшлися дві унікальні творчі особистості, чиї імена уже давно промовляють самі за себе. Натхненний есей Івана Дзюби про творчість Ліни Костенко суголосний бесіді з поетесою, в якій вона уперше так щиро й вичерпно розповідає про своє життя у Слові». Книга побачила світ у київському видавництві «Либідь» 2011 року.
Уже з переліку цих книг видно, яку величезну роботу виконав письменник Іван Дзюба лише останнім часом. Побажаємо ж йому подальшої натхненної і творчої праці на радість усім нам, на благо нашої національної літератури.
Спасибі Вам, Іване Михайловичу, за Ваші книги, які Ви створили і надіслали нам у дарунок, спасибі за моральну підтримку «Кримської світлиці» в усі часи, за Вашу пам’ять про нас, українців Криму, за щиру дружбу з нашою газетою. Здоров’я Вам та усіляких гараздів! Будемо чекати на Ваші нові книги!

Данило КОНОНЕНКО і «КРИМСЬКА СВІТЛИЦЯ»!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 03.02.2012 > Тема "Душі криниця"