Версiя для друку Обговорити в форумi

Відлуння свята

Подібні свята є в багатьох країнах  світу. Думається, вони покликані об’єднувати націю, берегти народні традиції, виховувати патріотизм і почуття відповідальності. У країнах сталої демократії саме так і є. В Україні — не зовсім так, але, думається, згодом наші громадяни перестануть використовувати цей день для проведення передвиборних мітингів. Бо Акт злуки УНР і ЗУНР  — це не лише об’єднання земель, це ще — єднання душ і сердець усіх громадян держави. Ми маємо відчути себе нацією, пишатися своєю мовою, культурою, історією.
«…Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу» (з Акту злуки).
Об’єднатися на добро і щастя… Думається, саме у цих словах треба шукати сенс Акту злуки, як і сенс запровадження цього всенародного свята.
У 2011 році Указом Президента України Віктора Януковича від 30 грудня 2011 року № 1209/2011 «Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят» День соборності був об’єднаний з Днем свободи, який раніше відзначався 22 листопада, і став називатися «День соборності і свободи України».
У Севастополі цього року День соборності і свободи відзначали дещо масштабніше від попередніх років. Місцеві бібліотеки провели бесіди з читачами. У Будинку культури та мистецтв відбулися загальноміські урочисті збори та святковий концерт. У частинах і на кораблях, в Академії ВМС ім. П. С. Нахімова пройшли тематичні бесіди, кінолекторії, конференції і «круглі столи», спрямовані на виховання у військовослужбовців почуття національної гідності, патріотизму, поваги до демократичних цінностей.
У бібліотеках будинків офіцерів, клубах військових частин були оформлені виставки літератури з матеріалами, присвяченими Дню соборності та свободи України. На кораблях українських ВМС та у військових частинах 22 січня урочисто підняли державний прапор.
Традиційно у День соборності і свободи керівництво міста разом з представниками командування ВМС ЗС України прибуло до пам’ятника Тарасові Шевченку. Після урочистого покладання квітів перший заступник голови міської держадміністрації Сергій Савенков поспілкувався з журналістами. Чиновник розуміє соборність, як єдність влади і народу. «Ми намагаємося об’єднати всі політичні сили та громадські організації, почути їх та віднайти спільні шляхи вирішення проблем».
На запитання, як він оцінює рівень свободи у місті, С. Савенков відповів, що, на його думку, у Севастополі свободи більше, ніж в інших регіонах України. Преса – вільна. На ЗМІ ніхто не тисне. Інтернет-видання пишуть, що хочуть. Журналістів за їхню позицію ніхто не переслідує, навпаки, до їхніх зауважень дослухаються. 
Розуміння чиновником соборності, як єдності влади і народу, сам народ, схоже, не поділяв, бо прийшов до Кобзаря окремо від влади, на дві години пізніше. Треба віддати належне, ніхто не забороняв політичним лідерам місцевих осередків опозиційних партій організовувати мітинг, що закінчився ухваленням резолюції про об’єднання зусиль на майбутніх виборах у жовтні 2012 року.
Представники громадських організацій взяли участь у покладанні квітів до підніжжя пам’ятника, проте не всі поділяли думку опозиції. 
Мою увагу привернув кремезний чоловік у вишиванці, захотілося дізнатися, чи у День соборності і свободи він відчуває себе вільним.
— Ви відчуваєте себе вільним у власній державі?
— Так, я вільний, бо вільно висловлюю свою думку. Я пишу вірші, вони бувають різкими й критичними. За радянських часів мене б КДБ давно кинуло у в’язницю. А в незалежній Україні я – вільний.
Тут зараз говорили про те, що за ґратами опинилися Луценко й Тимошенко. Але ж вони були при владі й долучалися до законотворчої діяльності. Згідно з тими законами тепер їх судять. А значить, законотворча діяльність цих політиків була недосконалою. На мою думку, треба так уважно й ретельно займатися законотворчістю, аби будь-який громадянин був тим законом захищений. Варто пам’ятати, що влада – це не назавжди й завтра з владних щаблів треба спуститися на землю. У владних кабінетах треба дбати про достойний рівень життя та захищеність пересічного громадянина.

Молодше покоління здалося мені не таким радикально налаштованим:
— Що для вас значить свобода? Чи достатньо її в нашій державі?
— Я належу до покоління, яке не виборювало свободу й звикло сприймати її, як щось належне. Не помилюся, якщо скажу, що переважна більшість громадян прагне свободи вибору, захищеності та можливості реалізувати свої здібності. Проте, як мені здається, настають часи, коли треба  пильнувати свою свободу. Бо вже є приклади інших держав, де свобода громадян починає зникати з шаленою швидкістю. Я би закликав українців бути пильними стосовно свободи.

Запитую ще у жінки, бо з прадавніх часів українки вирізнялися неабиякою мудрістю:
— Соборність і свобода. Ви відчуваєте значущість цих понять, живучи у нашій державі?
— Не відчуваю. Мені не подобається політика держави стосовно мови і культури. Не мають вони державної підтримки. Але багато в чому винні ми самі. Не варто українцям бути такими пасивними. Якщо про мову й культуру не дбає належним чином держава, треба самим громадянам активніше висловлювати свою позицію.
У День соборності серед думок наших громадян я помітила чимало розбіжностей. Втішила свобода їх вияву.  

Лідія СТЕПКО
м. Севастополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #4 за 27.01.2012 > Тема "З потоку життя"