Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╢ВРОПА МА╢ БУТИ ЩИТОМ ДЛЯ УКРА╥НИ
Президентка ╢вропейсько╖ ком╕с╕╖ Роберта Мецола - за п╕дсумками зустр╕ч╕ у Брюссел╕…


НАШ╤Й ╢ВРОП╤ ПОТР╤БНА РЕАЛЬНА ОБОРОННА САМОДОСТАТН╤СТЬ
Виступ Президента Укра╖ни на зас╕данн╕ ╢вропейсько╖ ради.


У ДЕНЬ УКРА╥НСЬКОГО ДОБРОВОЛЬЦЯ МИ ДЯКУ╢МО КОЖНОМУ Й КОЖН╤Й, ХТО СТАВ НА ЗАХИСТ УКРА╥НСЬКО╥ ДЕРЖАВИ ТА СУСП╤ЛЬСТВА
Президент вручив нагороди во╖нам…


ЗЕЛЕНСЬКИЙ ПОГОДИВ КАНДИДАТУРУ ЗАЛУЖНОГО НА ПОСАДУ ПОСЛА У БРИТАН╤╥
Про це йдеться у пов╕домленн╕ М╕н╕стерства закордонних справ Укра╖ни…


БУДЕ ДЕНЬ, КОЛИ ╤ ШВЕЦ╤Я ЗМОЖЕ ПРИВ╤ТАТИ УКРА╥НУ З╤ ВСТУПОМ В АЛЬЯНС
Звернення Президента Укра╖ни.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 20.01.2012 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 20.01.2012
«КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ» В╤ДКРИВА╢ ТАЛАНТИ

Перед╕стор╕я мого в╕дрядження до Нижньог╕рська така: одного разу отримав листа з С╕мферополя. Писав м╕й давн╕й приятель, колишн╕й оф╕цер Збройних Сил Укра╖ни. Як пост╕йний читач «Кримсько╖ св╕тлиц╕», в╕н нер╕дко вклада╓ до конверта вир╕зки з р╕зних кримських газет, адже хоче, щоб я був у курс╕ вс╕х кримських справ. Пот╕м ми обм╕ню╓мося сво╖ми думками, обговорю╓мо найактуальн╕ш╕ теми. Цього разу с╕мферополець вклав вир╕зку з кримськотатарсько╖ газети «Голос Крыма». Стаття називалася «Ковток св╕жого пов╕тря» (згодом вона була надрукована ╕ в нашому «Джерельц╕»), а ╖╖ автором був, – я нав╕ть щиро здивувався, – учень шостого класу Нижньог╕рсько╖ середньо╖ школи № 2 Бек╕р Абла╓в. Йшлося у н╕й про зворушливу дружбу укра╖нц╕в ╕ кримських татар. Спочатку мешканц╕ села Акманай врятували в╕д голоду укра╖нську родину ╢втушенк╕в (йшлося про голодний 1933 р╕к), а пот╕м, у 1944 роц╕, ╤ван Миколайович ╢втушенко протестував проти депортац╕╖ сво╖х сус╕д╕в, доводячи енкаведистам, що акманайц╕ н╕ в чому не винн╕. Влада не зважила на протести укра╖нця, ╕ його рят╕вники опинилися в узбецькому м╕ст╕ Джума. Якимось дивом правдолюб ╢втушенко розшукав сво╖х односельц╕в ╕ при╖здив до них у гост╕ на початку 60-х рок╕в. Мало того, що розпов╕в про вс╕ кримськ╕ новини, але й надихнув акманайц╕в боротися за повернення. Тому ╕ назва статт╕ така — «Ковток св╕жого пов╕тря»… Зрозум╕ло, що под╕бних випадк╕в у ╕стор╕╖ укра╖нсько-кримськотатарських стосунк╕в заф╕ксовано не так уже й багато. Ну, а висв╕тлення, оприлюднення ╖х хлопчиком, школярем – це взагал╕ ун╕кальний факт! Напрошувався ексклюзивний, ц╕кавий не лише для кримчан матер╕ал, ╕ по╖здка до Криму була вкрай необх╕дною.
…╤ ось, нарешт╕, за в╕кном станц╕я Джанкой. Я знав, що мене зустр╕не батько Бек╕ра, Абкер╕м Абла╓в. Серед гурту зустр╕чаючих я побачив чолов╕ка рок╕в сорока, який уважно придивлявся до прибулих. Це й був Абкер╕м. П╕сля нетривалого в╕зиту до м╕сцево╖ школи-╕нтернату (там ран╕ше працювала молода вчителька Сусанна Ал╕╓ва, авторка ц╕кавого допису до «Кримсько╖ св╕тлиц╕») ми вир╕шили ╖хати в Нижньог╕рськ. Прикро, що Сусанна лише нещодавно зв╕льнилася ╕ пере╖хала до С╕мферополя. Це стало зайвим п╕дтвердженням прописно╖ журнал╕стсько╖ ╕стини: хочеш познайомитися з ц╕кавою людиною – не в╕дкладай по╖здку надовго. У випадку з Бек╕ром ми вир╕шили не в╕дкладати.
…╤ ось Нижньог╕рськ — невелике районне м╕стечко в степовому Криму. В╕дразу направля╓мося до музично╖ школи (виявля╓ться, Бек╕р Абла╓в ще й чудово гра╓ на скрипц╕!) ╕ чу╓мо в╕д викладач╕в багато теплих сл╕в про нього як про обдарованого скрипаля. ╤ батьков╕ при╓мно, ╕ мен╕ ц╕каво… Вже знаю, що молодший брат Бек╕ра, Надир, також музикальна натура — добре гра╓ на г╕тар╕. А сво╖х ровесник╕в легко перемага╓ на татам╕, адже, окр╕м навчання, ще й активно займа╓ться дзюдо. То що ж потр╕бно для того, щоб кримська «глибинка» безперестанку народжувала так╕ таланти? Який зб╕г фактор╕в ╕ обставин? Мабуть, треба знайомитися з батьками та р╕днею хлопчик╕в, — думав я, — очевидно, саме там секрет усп╕ху. Але спочатку ми вир╕шили зайти в Центр дитячо╖ творчост╕, бо там можна застати Мустафу Ар╕фова, кер╕вника творчого об’╓днання «Джерело». Ця людина ма╓ найбезпосередн╕ше в╕дношення до шл╕фування письменницького таланту Бек╕ра. Наш╕ спод╕вання п╕дтвердилися – в╕домий ас журнал╕стики виявився на сво╓му робочому м╕сц╕. Уважно оглянувши прим╕щення ╕ в╕дзначивши для себе дек╕лька ц╕кавих учн╕вських роб╕т на козацьку тематику, а також безл╕ч приз╕в ╕ нагород, я попросив пана Ар╕фова розпов╕сти про те, як в╕н став вихователем молодих журнал╕ст╕в. Ось яку ц╕каву розпов╕дь заф╕ксував м╕й диктофон:
— Сам я зак╕нчив факультет журнал╕стики Московського державного ун╕верситету. Працював у газет╕ «Комсомолець Узбекистану», був секретарем обкому комсомолу. До Криму зм╕г повернутися лише в 1993 роц╕. Оселившись у Керч╕, в╕дразу ж почав працювати за фахом — видавав газету «Керченский вестник». У 2006 роц╕ почав працювати в Нижньог╕рському центр╕ дитячо╖ творчост╕, де сам заснував Школу журнал╕стики. Тут д╕ти, окр╕м журнал╕стики, вивчають риторику, психолог╕ю, лог╕ку, а ще комп’ютерну граф╕ку, дизайн. Навчання трир╕чне, але ╓ хлопц╕, як╕ й п╕сля трьох рок╕в залишаються, щоб надал╕ п╕двищувати свою майстерн╕сть. Мо╖ учн╕ – переможц╕ всеукра╖нських ╕ м╕жнародних конкурс╕в у С╕мферопол╕, Донецьку, Ки╓в╕, Запор╕жж╕, Тюмен╕ тощо.
Коли я попросив трохи детальн╕ше розпов╕сти про Бек╕ра Абла╓ва, Мустафа-бей з горд╕стю сказав:
— Серед в╕ково╖ групи 8-13 рок╕в в╕н, мабуть, найталановит╕ший! У нього вже ╓ дв╕ власн╕ книжечки: «Рассказы моего деда» та «Приключения Тимки». Але у мене ╓ й старш╕ в╕д нього учн╕ – Рефат Немедля╓в, Ал╕м Абдулха╖ров, Даша Слюсар╓ва, Андр╕й Мотрич, Володимир Петров – це справжн╕ «аси» журнал╕стики, вс╕ вони ╓ членами Мало╖ академ╕╖ наук Криму. Рефат Немедля╓в, до реч╕, — в╕це-президент ц╕╓╖ орган╕зац╕╖. В╕н вида╓ свою газету «Ковчег», ╓ редактором авторсько╖ газети «Мерид╕ан», володарем к╕лькох «Гран-пр╕», стипенд╕атом Ради м╕н╕стр╕в ╕ Верховно╖ Ради АРК. Ал╕м Абдулха╖ров ╓ л╕дером республ╕канського ком╕тету «Клас» (це ком╕тет л╕дер╕в шк╕льного самоврядування). Вс╕ перерахован╕ мною люди ╓ дуже активними ╕ пост╕йно беруть участь у найр╕зноман╕тн╕ших конкурсах. Думаю, Бек╕р досягне не меншого, у нього все ще попереду; в╕н — хлопчик дуже працелюбний, ╕ йому ╓ на кого р╕внятися.
Пот╕м Мустафа Ар╕фов сказав, що, окр╕м Нижньог╕рська, в Криму ╓ ще т╕льки одна Школа журнал╕стики – в столиц╕ АРК, а також ╓ гуртки в районах. Щоправда, далеко не в кожному... Отже, у випадку з Бек╕ром не об╕йшлося без певного вез╕ння – ╓ бажання хлопця вчитися, але ж ╓ ╕ вчитель високо╖ квал╕ф╕кац╕╖! А що, якби батьки Бек╕ра не змогли зачепитися за Нижньог╕рськ, а жили в глухому степовому сел╕? Тод╕ не було б н╕ музично╖ школи, н╕ секц╕╖ дзюдо, н╕ школи журнал╕стики...
*   *   *
Виходить, що «кузнею талант╕в» опосередковано ╓ ╕ Нижньог╕рська школа № 2. Адже саме там хлопчик одержу╓ знання про навколишн╕й св╕т, саме школа значною м╕рою форму╓ його св╕тогляд. Ц╕каво було придивитися до оформлення клас╕в ╕ шк╕льних коридор╕в. Кида╓ться у в╕ч╕ належним чином в╕дображена пол╕етн╕чн╕сть Криму. ╢ стенди, присвячен╕ рос╕йськ╕й мов╕, а ╓ — укра╖нськ╕й, кримськотатарськ╕й. При╓мною неспод╕ванкою було те, що на стенд╕ «Перлини Криму» був портрет учителя ╕ поета Василя Латанського. А розд╕л «Сп╕впраця з пресою» м╕стив ╕нформац╕ю про «Кримську св╕тлицю» ╕ «Джерельце». Отже, знають про нас у Нижньог╕рську, тягнуться до укра╖нського слова! Звичайно, б╕льш╕сть учн╕в на перервах розмовляють рос╕йською. Я не м╕г не поц╕кавитися тим, як тепер д╕ти вивчають державну мову, як╕ тут ╓ досягнення ╕ проблеми? Адже колись кримчани шк╕льного в╕ку майже не волод╕ли укра╖нською, в╕д ╖╖ вивчення легко можна було зв╕льнитися. А що тепер, як╕ тенденц╕╖? На це запитання мен╕ в╕дпов╕ла вчителька Бек╕ра В╕ктор╕я Геннад╕╖вна Антоненко:
— Все залежить в╕д самих д╕тей. Я також вчилася у ц╕й школ╕, ╕ мен╕ укра╖нська подобалася. Тому й вибрала соб╕ цей фах. Щоправда, тод╕ в╕дв╕дування урок╕в було вже обов’язковим, в╕д вивчення мови н╕кого не зв╕льняли. Як на мене, то важливо, щоб було бажання вчитися... Спец╕альними п╕драхунками не займалася, але мен╕ зда╓ться, що приблизно половина нин╕шн╕х учн╕в вчить укра╖нську охоче ╕ старанно. Бек╕р у нас — один з найкращих. В╕н зд╕бний, завжди готу╓ться до урок╕в… Тому у нього високий р╕вень знань, ╕ в╕дпов╕дно — хорош╕ оц╕нки.
Оск╕льки Бек╕р Абла╓в цього дня був зайнятий до вечора, ми з його батьком вир╕шили не втрачати часу ╕ з’╖здити в село Пруди, де живе й працю╓ наш в╕рний «св╕тличанин» Василь Латанський. Тим б╕льше, що про його присутн╕сть у культурному простор╕ Криму так красномовно нагадав стенд. Давно я мр╕яв побувати у цьому, досить в╕ддаленому в╕д С╕мферополя, сел╕. Адже це в порядку речей — пров╕дати друга по листуванню. В╕д Нижньог╕рська, до реч╕, Пруди знаходяться значно ближче, н╕ж в╕д С╕мферополя. Сумно усв╕домлювати т╕льки, що час летить значно швидше, н╕ж реал╕зуються наш╕ плани. Ось бачте — спливло в╕с╕м чи дев’ять рок╕в, перш н╕ж я на власн╕ оч╕ побачив школу, в як╕й колись директорував Василь Григорович ╕ до яко╖ неодноразово мене запрошував. Ми з Абкер╕мом при╖хали вдало – педагог саме проводив урок з укра╖нсько╖ л╕тератури. Але коли ми ще були в дороз╕, я неспод╕вано отримав «есемеску» з╕ Львова: знайомий екскурсовод прив╕тав мене… з 144-ою р╕чницею Конституц╕╖ Австро-Угорсько╖ ╕мпер╕╖. Оце-то так! Подумки я нав╕ть подякував приятелю за символ╕чну ╕ сво╓часну п╕дказку – ми з Бек╕ром пост╕йно говорили в дороз╕ про роль держави у захист╕ прав кримських татар. На Австро-Угорщину укра╖нц╕ дос╕ не ображаються — це факт. Але ж ╕ н╕мц╕ у ц╕й держав╕ н╕де ╕ н╕коли не були принижен╕! Пригадую точку зору в╕домого професора ╕стор╕╖ Ярослава Дашкевича: якщо кримськ╕ татари говорять про прагнення мати автоном╕ю у склад╕ Укра╖ни, то наш обов’язок — ╖м допомагати. Але ж ╕ р╕вень захищеност╕ титульно╖ нац╕╖ у так╕й автоном╕╖ повинен бути не меншим, н╕ж рос╕ян у Якут╕╖ чи укра╖нц╕в у Львов╕. ╤ тут допомога повинна бути вза╓мною… Хтось чув про допомогу кримськотатарських радикал╕в укра╖нським просв╕тянам чи будь-як╕й ╕нш╕й формальн╕й чи неформальн╕й структур╕? А ось претенз╕╖ до Укра╖ни в╕д них можна почути часто. Та й не т╕льки в╕д них. Рос╕яни докоряють Укра╖н╕, що та надто «загра╓» з кримськими татарами, кримськ╕ татари – що вона зовс╕м не вир╕шу╓ ╖хн╕х проблем. То що тепер повинна робити Укра╖на: заспокоювати рос╕ян, зосередитись на допомоз╕ кримським татарам, чи, може, спочатку подбати про захист самих укра╖нц╕в? Останн╕ точно — за жодних обставин — не стануть сепаратистами, але як ╖м жити на територ╕╖, яку б╕льш╕сть кримчан ледь не консенсусом вважа╓ де-факто неукра╖нською? Хай би хтось спробував сто рок╕в тому у Львов╕ заявити, що В╕день — це, без сумн╕ву, Австро-Угорщина, а ось Льв╕в – це так, ост╕льки-оск╕льки... Сумн╕вно, щоб таких мудрагел╕в толерувала австр╕йська влада. ╤ вже точно н╕хто не посп╕шав би зд╕йснювати ф╕нансов╕ «вливання» у таку ненад╕йну галицьку пров╕нц╕ю. Але ж у нин╕шньому Криму под╕бне ще й як можливе! Ось сус╕дню Херсонщину мешканц╕ АРК ще якось в╕дносять до Укра╖ни, а себе (коли йдеться про в╕дверте, неформальне сп╕лкування) чомусь н╕. Тод╕ з чого зародиться конструктив? Може, цю, виявлену не лише мною, прикру обставину столиця повинна враховувати в д╕алоз╕ з кримчанами? Кому саме допомагати, в яких розм╕рах? ╢ над чим подумати…
*   *   *
…Ось так╕ роздуми були викликан╕ «есемескою» льв╕в’янина, але коли ми п╕д’╖хали до Пруд╕всько╖ школи, я в╕дразу налаштувався на д╕ловий лад. По-перше, ми везли з собою дв╕ книжечки, написан╕ ╕ видан╕ Бек╕ром Абла╓вим (з допомогою батьк╕в, звичайно), ╖х ми хот╕ли показати Василю Григоровичу. До того ж, я понад усе хот╕в заф╕ксувати позитивн╕ результати багатол╕тньо╖ педагог╕чно╖ д╕яльност╕ вчителя-укра╖н╕ста. Тож про пол╕тику вже не думав. Ми в╕дразу потрапили до випускного 11-го класу, де на той час перебували В╕ктор╕я Токмакова, Анастас╕я Чернова, Гузель Абза╓ва, Сев╕ля Кара╓ва, Айше Чандер. Я трохи розпов╕в д╕вчатам про творчий шлях наймолодшого кримськотатарського письменника Криму, який поки що навча╓ться у сьомому клас╕. Пот╕м дек╕лька сл╕в сказав батько Бек╕ра. Дал╕ почалося неформальне сп╕лкування, яке д╕тям подоба╓ться найб╕льше. Я сфотографував учителя з ученицями б╕ля шк╕льно╖ дошки. Д╕вчатка тримали в руках книжечки Бек╕ра, а в руках у Василя Латанського опинилася привезена нами «Кримська св╕тлиця», — там на перш╕й стор╕нц╕ Бек╕рове опов╕дання «Казим, народжений в сорочц╕». Василь Григорович ще не бачив цього номера, а тому попросив, щоб ми залишили газету для школи. Звичайно, ми в╕дразу ж домовилися про майбутню презентац╕ю книжок Бек╕ра у масштаб╕ вс╕╓╖ Пруд╕всько╖ школ╕ – одного класу для тако╖ под╕╖ мало… Я встиг пом╕тити, що д╕вчата добре, без найменшого акценту, розмовляють укра╖нською. Кримськ╕ татарочки розпов╕ли, що в укра╖нськ╕й мов╕ близько тисяч╕ сл╕в тюркського походження. Це вони почули в╕д Василя Латанського, кримського укра╖нського поета ╕ в╕рного друга кримських татар. Ось як можна викладати св╕й предмет: з любов’ю до свого, але ╕ з повагою до мови сус╕да. Сумн╕ваюся, щоб у дово╓нн╕й ╕ «демократичн╕й» Реч╕ Посполит╕й учитель польсько╖ мови м╕г щось сказати про мовн╕ запозичення з укра╖нсько╖. А для сучасно╖ укра╖нсько╖ школи ╕ для укра╖нського вчителя така правда ╓ нормою. Тож «страшилки» про жахливих ╕ п╕дступних укра╖нських шов╕н╕ст╕в-асим╕лятор╕в Криму р╕шуче в╕дкида╓ саме життя. Прикр╕сть у ╕ншому: учн╕ поки добре знають мову, але вона п╕сля школи, най╕мов╕рн╕ше, ╖м не знадобиться, а тому згодом забудеться…
*   *   *
На жаль, скоро довелося прощатися з пруд╕вчанами, адже веч╕р треба було зберегти для розмов з талановитими братами. Дорогою до Нижньог╕рська Абкер╕м Абла╓в багато розпов╕дав про себе. Виявилося, що в╕н народився в м╕ст╕ Джума Самаркандсько╖ област╕, зак╕нчив Томський пол╕техн╕чний ╕нститут. Деякий час працював заступником генерального директора НТО «Приладсерв╕с», у Криму ж працював заступником директора МП «Берекет», а також заступником директора СП «Нас╕ння Криму». Його дружина Ельв╕ра ма╓ дв╕ вищ╕ осв╕ти: зак╕нчила Самаркандський ун╕верситет ╕ Економ╕чну академ╕ю в Феодос╕╖. Спочатку викладала х╕м╕ю в школ╕, а тепер працю╓ в Управл╕нн╕ прац╕ ╕ соц╕ального захисту населення. Як сказали б у Львов╕: «Бек╕ру було в кого вдаватися…» Звичайно, у таких батьк╕в ╕ сини тягнутимуться до знань ╕ до культури. Точн╕ше, до культур. Бо тепер юн╕ кримськ╕ татари виростають в основному в силовому пол╕ рос╕йсько╖ культури, тр╕шки (наск╕льки дозволя╓ шк╕льна програма ╕ ЗМ╤) ознайомлюються з укра╖нською. ╤ вже зовс╕м непросто ╖м долучатися до свого р╕дного, кримськотатарського.
Щоправда, тут вируча╓ щир╕сть, теплота ╕ неоф╕ц╕йн╕сть стосунк╕в. Д╕дус╕ й бабус╕ свою м╕с╕ю виконують непогано — принаймн╕, Бек╕р ╕ Надир сво╖м д╕дусем пишаються! З н╕жн╕стю згадують ╕ бабусю… Що ц╕каво (цього, на жаль, нема╓ в укра╖нц╕в) кримськ╕ татари н╕коли не д╕ляться на «табори» за мовною ознакою. Хтось зна╓ р╕дну мову краще, хтось — г╕рше, але ж протистояння м╕ж цими категор╕ями людей нема╓! ╢ вза╓моповага, вза╓мовиручка, пост╕йне «в╕дчуття л╕ктя». Ось чому кримськ╕ татари коли треба збирають м╕тинги в дек╕лька десятк╕в тисяч чолов╕к, а укра╖нц╕ лише в дек╕лька сотень… На що ж робити ставку укра╖нцям – на допомогу Ки╓ва? Вона традиц╕йно дуже скромна... На кращих представник╕в сво╓╖ культури? Це вже «тепл╕ше»! Ось бачите, Василь Латанський таки «засв╕тився» на тому нижньог╕рському стенд╕, хоч ╕ сам про це не знав. ╢ купка письменник╕в ╕ поет╕в, сп╕вак╕в ╕ бард╕в. Я бачив, з якою увагою Надир ╕ Бек╕р слухали п╕сн╕ у виконанн╕ Юл╕╖ Качули – ╕ подарував ╖м диск, який прив╕з з╕ Львова. Хтозна — може, юний скрипаль Бек╕р ╕ юний г╕тарист Надир колись в╕зьмуть участь у «св╕тличанських» п╕сенних конкурсах? Тож хай ознайомлюються з творч╕стю укра╖нських бард╕в Криму. Мене ж хлопц╕ взялися вчити танцювати хайтарму. Не скажу, що це просто, але ж захоплю╓! Кримськотатарська культура, як ╕ укра╖нська, ма╓ величезний потенц╕ал. На цьому шляху, ╖й-Богу, варто працювати не покладаючи рук!

Серг╕й ЛАЩЕНКО

На фото: вчитель укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури ╕з с. Пруди Сов╓тського району Василь Григорович Латанський з учнями; «св╕тлично-джерельчаний» стенд у Нижньог╕рськ╕й школ╕

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 20.01.2012 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9833

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков