Версiя для друку Обговорити в форумi

Народна артистка України, автор та ведуча багатьох проектів і програм Христина Стебельська вже 30 років пліч-о-пліч з Першим Національним. Для таких людей це не просто робота, а справа всього життя, місія. Ще живі в пам’яті випуски програм «Між НАМИ», «Сонячні кларнети», «Про НАС». Сьогодні Христина Стебельська є обличчям ранкового шоу «Легко бути жінкою», яке повністю змінило свій формат.
Нині, коли ця програма пішла на різдвяні канікули, ведуча Христина Стебельська разом з паломниками колядує у духовному центрі Європи – Римі. Тут, на площі Св. Петра, встановлено подаровану Україною ялинку, яка єднає прочан з усього світу. Пані Христина не лише випитує всілякі таємниці у гостей в студії, але й сама шукає відповіді на запитання, визначальні для нашого життя. Тому паломництво різдвяною Європою – це сюжети і теми для наступних програм «Легко бути жінкою», яка у січні виходить з канікул і знову по буднях з 10 до 11 години на Першому Національному буде радувати своїх глядачів цікавими й важливими темами, сюрпризами та несподіванками.
Отож, якими бачить українських жінок ведуча ранкової програми для жінок? Головний редактор НТКУ Христина Стебельська люб’язно поділилася своїми міркуваннями про це у нашій бесіді.

— Пані Христино, жінкою бути  легко?
 — Жінкою бути легко, а от цікавою (!) жінкою – непросто. Тобто мудрою, симпатичною, самодостатньою і «без понтів». Не можу пояснити чому, але я відчуваю себе на 35 у свої 53. Мій біологічний вік не збігається з цифрами у паспорті. Це додає мені впевненості у багатьох ситуаціях. Я сильна від того, що не палю і не п’ю, люблю класику, а не моду вітрин та журналів. Мені важко нав’язати щось тимчасове і я не часто пливу за течією.
— Формат  програми «Легко бути жінкою»  на Першому Національному суттєво змінився. Яку головну ідею Ви закладаєте у цю програму?
— Головна ідея — бути самою собою, не надумувати проблем і відчувати гармонію у тому, що ми, жінки й чоловіки, самі жінки – різні. Дозволити собі бути щасливою і розпрощатися з комплексом неповноцінності. Отже, як жінка, перефразую: «В житті я знаю своє місце, і якщо воно не останнє, то лиш тому, що я ніколи не ставала  у звичний ряд».
— Якою є Ваша роль як ведучої цієї програми?
— Я — жінка, якій є що розказати про життя. Думаєте, ніколи не блукала життєвими лабіринтами і не опинялася в безвиході? Бувало. Але завдяки тому, що завжди думала і не дозволяла собі розгубитися, я знаходила вихід. Оті відчуття й переживання я делікатно, з гумором відкриваю глядачам. Вчу і вчуся разом з ними розбиратися у різних, часто непростих, життєвих ситуаціях. І маю велику приємність від спілкування у кадрі з професіоналами, які дають ключі до розуміння багатьох проблем.
Я за те, щоб поруч із жінкою був відповідальний мужчина. Якщо нема – треба собі такого виховати! Знайти відповідний тон, аби він відчув: рішення — за ним, і сім’я розраховує на його опору. Мова не тільки про чоловіка-спонсора, але й уважну людину, з якою цікаво бути поруч. Бо по-сусідськи знаю сумну історію сім’ї, в якій функція чоловіка полягає лише в тому, щоб бути банківським сейфом. Не дивуйтеся, але я вважаю, що мужчина, закоханий у самодостатність жінки, — найкращий.
— У гостях Вашої програми вже встигли побувати відомі актори, письменники, музиканти, громадські діячі, психологи, мандрівники і просто багато цікавих особистостей. Усі вони обговорюють теми, які цікаві нашим жінкам, а також психологію самих жінок. Скажіть, якою, на Вашу думку, є українська жінка? У чому наші жінки особливі?
— Не чекайте від мене розповідей про дівчат, які вишивають хрестиком і сіють чорнобривці у світанковім саду. Так, українки є берегинями сім’ї, але… Вони – богині перевтілення. Навіть про чоловіка-негідника вони можуть казати: «Він у мене такий милий!»… Їм ніщо не заважає  «літати на мітлі» і водночас уособлювати ангела любові. Капризи, мігрені, депресії, сльози і таке інше їм теж властиві. Але якщо жінка каже: «Мені в цьому житті вже нічого не треба», — знайте: вона ще може «їздити» на чоловікові, як на коні, але від його ніжного дотику почувається щасливою. Даю гарантію: безвихідних ситуацій у житті українок не буває. Українки — фантастичні!
— Згадуючи Вашу фразу: «Жінкою бути легко,  коли поруч – достойний мужчина»… — а чи є в українських жінках щось таке, чого варто би повчитися нашим найдостойнішим мужчинам?
— Дбати не тільки про здоров’я близької людини, а й про почуття. Довірливо й відкрито говорити про все. Мати силу сказати правду. Жінка, подруга, кохана — всепрощенні: вони розуміють навіть тоді, коли неможливо зрозуміти. Варто вчитися зберігати спокій, коли емоції пруть через край. Не «глушити» гнів алкоголем, бо ця залежність заводить у безвихідь. От жінка, наприклад, часто придушує свої  переживання прибиранням чи пранням, яке вона ненавидить.
Чоловіки, будьте доброзичливі, підтримуйте жінок, оцінюйте бодай словом їхні старання. Дружини це відчувають особливо тонко. Варто знаходити час робити щось приємне одне одному. На жаль, чоловіки про це забувають. І пам’ятати: жінка завжди бажає пишатися своїм судженим. Навіть якщо вона не народила вам дітей, а лише була уважним співрозмовником ваших  вечорів, вона заслуговує на щастя.
— Дякую Вам за розмову.

Бесіду вів Ігор САВЧЕНКО

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #47 за 23.12.2011 > Тема "Українці мої..."