Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 09.12.2011 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#43 за 09.12.2011
«БОГОСЛОВ’Я – У ЗВУКАХ»

Друге грудня. У концертному зал╕ Художнього музею — повно люду, ╕ моя увага фокусу╓ться на обличч╕ одн╕╓╖ з хористок, яку не застять н╕чи╖ спини та голови. ╥╖ величезн╕ оч╕ струмують небесне св╕тло. Так╕ бачила лише колись у черниц╕ в Москв╕, яку забрали в с╕м’ю на л╕кування. Ми вс╕, студенти-квартиранти ╕ господар╕, говорили тод╕ про ╖╖ оч╕. Хочеться сфотографувати сп╕вачку ╕ пом╕стити фото на половину газетно╖ шпальти. Зда╓ться, вона може одним сво╖м виглядом розпов╕сти про цей хор усе найголовн╕ше… Але майже поруч — ще одна з такими самими дивовижними очима. А та, що пом╕ж ними, — рок╕в на 15-20 старша, ╕ життя вже пригасило високе св╕тло. А можливо, не просто життя, а довг╕ роки економ╕чно╖ скрути, бо це лише для нас, у зал╕, артисти — обранц╕ дол╕, а для тих, в╕д кого ця доля залежить, вони, швидше, — просто головний б╕ль. Бо чомусь же на 20-р╕чний юв╕лейний концерт камерного хору «Тавр╕йський благов╕ст» Кримсько╖ державно╖ ф╕лармон╕╖ не прийшов н╕хто ╕з проф╕льного м╕н╕стерства, ╕ це важко було не пом╕тити. А я так спод╕валася побачити тут заступницю м╕н╕стра культури Арину Новосельську — вона ж бо теж сердечна ╕ в╕дкрита ╕, можливо, добре слово в╕д не╖ цього дня поклало б край т╕й напруз╕, яка гасить полум’ян╕ оч╕ сп╕вак╕в.
А ще б вона почула нестримн╕ вигуки, а то й шеп╕т поруч: «Молодц╕!», «Чудово», «Чар╕вно!». ╤, звичайно ж, оф╕ц╕йн╕ виступи друз╕в та прихильник╕в цього хору, серед яких – свят╕ отц╕.
Ось промовля╓ прото╕╓рей Олександр в╕д свого ╕мен╕ та ╕мен╕ Кримського владики УПЦ МП Лазаря:
— Вже 20 рок╕в ви несете духовну красу православного п╕сносп╕ву, несете людям духовну культуру, попри те, що все навкруги руйну╓ться ╕ нищиться, як зауважив владика, доносите до нас духовну красу звуку. В Криму ви були першими, такими лишилися й дос╕. Та ╕ у кра╖нах сп╕вдружност╕ таких не багато, пригадую лише один под╕бний колектив, що при╖жджав до нас у 80-т╕ роки з Москви. Пиша╓мося, що ми, кримчани, ╓ вашими сучасниками.
Не пошкодувавши часу, при╖хав на концерт ╕ о. Марк ╕з Судацького району.
— Ви п╕днесли на неймов╕рний р╕вень хорове духовне мистецтво. Це — богослов’я у звуках, — заявив в╕н, зауваживши, що, як н╕хто, здатен оц╕нити ╖хн╕ таланти, бо сам теж був музикантом. – У сво╖й творчост╕ ви – богопод╕бн╕, — завершив виступ святий отець, подарувавши сп╕вакам ╕кону Благов╕сника. А в╕д о. Олександра подарунком став образ св. Гур╕я.
Прив╕тати свого колишнього учня с╕мферопольсько╖ музично╖ школи № 1, а нин╕ – диригента, засновника ╕ кер╕вника хору «Кримський благов╕ст», заслуженого д╕яча культури АРК Володимира Н╕коленка прийшов ╕ 88-р╕чний Дмитро Петрович Малий. В╕н – ветеран в╕йни, був дв╕ч╕ поранений, ус╕ груди — в нагородах (ск╕льки ╖х залишилося вже, отаких справжн╕х ветеран╕в?!), а ось не зм╕г поставитися байдуже до свята свого вихованця. Вихованця ╕ кер╕вника водночас, бо сьогодн╕ Володимир Михайлович очолю╓ С╕мферопольську музичну сп╕лку, а Дмитро Петрович ╓ його заступником.
Як фах╕вець г╕сть зауважив, що найскладн╕ше керувати хором, який сп╕ва╓ акапело. Бо тут нема╓ багатоголосся, яке створюють музичн╕ ╕нструменти.
А ось я, необ╕знана, дивуюся саме цьому багатоголоссю. ╤ нав╕ть пробую заплющити оч╕, як це робить сус╕дка по кр╕слу (точн╕ше, ст╕льцю). Тепер я вже не бачу натхненних облич. Просто звучать «Л╕сов╕ дал╕». Линуть ледь чутн╕ звуки здалеку, ст╕кають з г╕лок ср╕бними струмочками. ╤ ось вже, як в╕тер, охоплюють хащу. ╤ у кожного дерева сво╖ в╕брац╕╖, сво╓ звучання. Сво╓ ╕ водночас сп╕льне.
Музику ╕ п╕сню (а тут – два в одному) не перекажеш. Але у «Тавр╕йського благов╕сту» це завжди тонка, чар╕вна гра голос╕в, як╕ то посилюються, то раптом в╕ддаляються, то уриваються на самому п╕дйом╕. Н╕, зна╓, що каже, Дмитро Петрович, управляти отаким багатоголоссям, коли – жодно╖ фальшиво╖ нотки ╕ вс╕ то зливаються в ╓диному акорд╕, а то н╕бито ╕м╕тують музичне супроводження сольного сп╕ву, справа непроста. Особисто я под╕бного не чула ╕ навряд чи почую. ╤ вс╕, хто бере слово, висловлюють схож╕ емоц╕╖.
— Дуже люблю цей хор, чистий не лише голосом, але й помислами.
— Ви допомага╓те нам бути чист╕шими, св╕тл╕шими, добр╕шими.
А дал╕ – ╕ в╕рш╕, написан╕ квал╕ф╕кованими шанувальниками – музикантами та сп╕ваками.
Кер╕вництво 1-╖ музично╖ дитячо╖ школи м. С╕мферополя назива╓ Володимира Н╕коленка сво╓ю горд╕стю ╕ дару╓ йому «золоту» рибку, аби виконувала бажання хорист╕в. Та чи допоможе? Подарунками ╕ кв╕тами вже вкрита вся п╕длога б╕ля н╕г юв╕ляр╕в.
╤ це – не вперше. Готуючись до свого свята, «Тавр╕йський благов╕ст» з честю гастролював у Москв╕, а ще ран╕ше — в Польщ╕. ╤ мене все гризе думка: чому ж сьогодн╕ у цього хору так╕ гостр╕ матер╕альн╕ проблеми, бо зарпалати ╖м зменшили вдв╕ч╕... Запитую сус╕док, котр╕ сидять на приставних ст╕льцях, придбавши на концерт квитки, — що привело ╖х сюди. «Подобаються. Незвичайн╕ голоси. ╢диний ансамбль у Криму, який можна слухати». А ще: «Слуха╓мо ╕ очища╓мося».
╤ думка ця присутня практично в словах кожного. Хоча йдеться про очищення нематер╕альне, але тим дивовижн╕ше ╕ показов╕ше, що це в╕дчуття сп╕льне. Вт╕м виконують хористи (╕ цього разу теж) не лише богословськ╕ п╕сн╕, але й народн╕, укра╖нськ╕ та кримськотатарськ╕ ╕ нав╕ть класичн╕ та ╕рон╕чн╕. Але, очищен╕ духовною п╕снею, сп╕ваки, зда╓ться, так само впливають на все, що лине з ╖хн╕х вуст.
На сцену з╕ словами подяки п╕дн╕ма╓ться розчулений молодий композитор, п╕сню якого вперше щойно було «освячено» «Тавр╕йським благов╕стом», п╕знаючи ╕ не п╕знаючи себе. ╤ такий в╕н – не один.
Бо доторкнувся сво╓ю чар╕вною диригентською паличкою до звукоряду Володимир Н╕коленко – ╕ сталося диво. Що приховувати, це свято – в найпершу чергу – його свято. Оск╕льки вже не раз зм╕нилися хористи за 20 рок╕в, ╕ принесли б вони ╕з собою як╕сь ╕нш╕ настро╖ та модн╕ теч╕╖, аби не усв╕домлювали п╕д впливом диригента, що прийшли не на тус╕вку, а в храм, ╕ залишалися тут т╕, хто готовий був стати спочатку простим послушником в оч╕куванн╕ Божо╖ благодат╕.
Рок╕в 16-17 тому, коли я вперше писала про цей хор, Володимир теж справляв враження людини не в╕д св╕ту цього. А св╕т цей, як в╕домо, любить лише сво╓, отру╓не власними пороками, просякнуте власними бажаннями. Але завжди ходили ╕ ходитимуть по ц╕й земл╕ ось так╕ «чужинц╕», котр╕ розум╕тимуть одне одного з п╕вслова.
Так було ╕ з Володимиром Н╕коленком на початку його творчо╖ кар’╓ри. Зак╕нчивши Ки╖вську консерватор╕ю, в╕н почав шукати людей, як╕ б могли стати одним колективом. Потр╕бна була п╕дтримка. ╤ ось знайома журнал╕стка привела диригента на прийом до першого секретаря м╕ськкому компарт╕╖ Володимира Прокопенка (сьогодн╕ нас привчили згадувати колишн╕х компарт╕йних кер╕вник╕в у кращому раз╕ з ╕рон╕╓ю, думаю, часом з метою збереження власного рейтингу). Господар каб╕нету виявився усм╕хненим ╕ прив╕тним. В╕н одразу ж перейнявся ╕де╓ю, з якою звернувся до нього Володимир. ╤ вже через 9 м╕сяц╕в в╕дбулися презентац╕╖ нового хору у Кра╓знавчому музе╖ та Будинку оф╕цер╕в. Кер╕вник останнього поставився до цього як до рядово╖ под╕╖ ╕ був шокований, коли люди буквально штурмом почали брати переповнену залу та балкон.
Про все це згадав Володимир Михайлович п╕сля концерту у сво╓му незапланованому виступ╕. ╤ згадав тому, що зам╕сть VIP-персон пом╕тив у зал╕ того самого Володимира В╕кторовича Прокопенка з родиною.
Це ╖м ╕ ус╕м друзям сп╕вав хор на прощання «Многая л╕та». Хай ╕ у них, двадцятир╕чних, попереду буде ще безл╕ч св╕тлих ╕ рад╕сних дн╕в.

Тамара СОЛОВЕЙ
Фото Катерини Б╢ЛОВО╥

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 09.12.2011 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9718

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков