Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РОС╤Я НАМАГА╢ТЬСЯ ПРОСУВАТИ НАРАТИВ ПРО АНЕКС╤Ю КРИМУ
Анекс╕я – це зм╕на юридично╖ належност╕ територ╕й. Нав╕ть якщо вона незаконна…


ОКУПАЦ╤ЙНОГО МУФТ╤Я МУСУЛЬМАН КРИМУ ЗАСУДИЛИ ДО 12 РОК╤В ТЮРМИ ЗА П╤ДТРИМКУ ЗБРОЙНО╥ АГРЕС╤╥ РФ
В╕н активно закликав кримськотатарське населення п╕вострова долучатися до лав Збройних сил РФ…


ДЕМОНТАЖ КУПОЛА УКРА╥НСЬКОГО СОБОРУ У КРИМУ:
Луб╕нець звернувся до ООН…


У КОМАНДУВАНН╤ ВМС ЗАПЕВНИЛИ, ЩО КЕРЧЕНСЬКИЙ М╤СТ БУДЕ ЗРУЙНОВАНИЙ
«Ми будемо робити все можливе для того, щоб його там б╕льше не було…»


УДАР ПО ДЖАНКОЮ:
У Генштаб╕ показали в╕део запуску ракет ╕ уточнили втрати рос╕ян…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 09.12.2011 > Тема "Крим - наш дім"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#43 за 09.12.2011
Рима з Криму

У л╕тературно-художньому журнал╕ «Дн╕про» нещодавно була опубл╕кована доб╕рка в╕рш╕в наших земляк╕в — кримчан. Пропону╓мо ваш╕й уваз╕ деяк╕ з них.

ЯЛТА

В╕ра КИРИЧЕНКО
 
ОСЕН╤ ПЕЧАЛЬ
Як же швидко в╕длет╕ло л╕то,
Щез в туман╕ журавлиний клин.
На душ╕ чомусь так сумовито
╤ життя г╕рчить, немов полин.
А натом╕сть повернулась ос╕нь,
Роздягла ус╕ сади й л╕си,
Чорн╕ хмари неба вкрили просинь,
╤ дощ╕ зайшлися моросить.
Сумно й г╕рко восени природ╕,
╤ туманом застелилась даль,
Лиш гарбуз самотн╕й на город╕ —
Золота виблиску╓ медаль.

ГРОЗА

Хмари в серце несуть г╕ркий щем.
Десь далеко в гаю прогрим╕ло,
╤ в пов╕тр╕ запахло дощем.
Перш╕ крапл╕ впали несм╕ло.
В неб╕ блискавка б’╓, мов бат╕г,
Навкруги все на мить осв╕тило.
Гр╕м тр╕скучий у вухах зал╕г,
Жах проник в мою душу ╕ т╕ло.
Мить. ╤ злива злива — як з в╕дра.
Заховатись б╕жу я до хати.
«Дощ липневий
завжди для добра» —
Так повчала мене моя мати.

В╕ктор КИРИЧЕНКО

ПЕРЕДЗИМ’Я

З прошарком пир╕г1
У засмучен╕й днин╕
Для вс╕х вип╕ка╓
Дбайлива Яйла.
Зн╕мають ф╕ранки2
Хутк╕ господин╕.
У Ялт╕ — дощ╕,
╤ще сн╕гу нема.
Поширено чутки,
Що десь в Буковин╕
Вирують безжал╕сно
Повен╕ сильн╕.
У Харков╕ — сн╕г,
Як в яйлинськ╕й печ╕,
Тут хл╕б вип╕кають
Кулинич╕.3
А в Ялт╕ — тумани,
╤ люди край моря
На гальц╕ шукають:
Чи всм╕хнеться доля?
Торг╕вки на ринку
За л╕том голосять,
Бо в м╕ст╕ — не л╕то,
На жаль — ╕ не ос╕нь...

1 Восени тумани линуть з Яйли ╕ б╕ля Учан-Су з прошарками засинають.
2 П╕сля л╕тнього курортного сезону господин╕ перуть б╕лизну та ф╕ранки.
3 Кулинич╕ — селище на Харк╕вщин╕, де працю╓ потужний хл╕бозавод, талановито керований паном Мисиком.


 Коли зринеться зоря...
 В. Св╕дзинський4
 
БАЛ ТА╥НСТВА

Ос╕нь — з г╕р спустилась...
Пот╕м — кроку╓ по схилах,
Згодом — по чуйних дор╕жках
╤ — по вузеньких стежках...
Постукала у в╕конце —
Я прокинувся — впевнилась,
Затим будить сонце —
Зоря зайнялась.
День — щасливий в╕д барв.
У м╕ст╕ — тепло ╕ чисто:
Сонце — вв╕мкнуло св╕тло,
Н╕ч — втече незабаром...
Городяни — на ярмарки,
Автомоб╕л╕ — у велик╕ пробки,
Хризантеми — на пуанти —
Оркестр заграв.
Чутка — прокотилась по м╕сту:
Скоро почнемо бал.
Люди ╕ кв╕ти — в хорал,
Небо — в ясноту барвисту.
Ос╕нь — з г╕лки на г╕лку,
Сонце — як в казку — додому,
Мелод╕╖ — у серце — КРАП!
КРАП!
Я — в тенета та╖нства...

4 Володимир Св╕дзинський — поет, представник Розстр╕ляного В╕дродження


КАЗКОВЕ Д╤ЙСТВО

Два кипариси за в╕кном
На плечах тримають небо.
А на схилах — довгим в╕ттям
В р╕вчаки ляга╓ нежить.
Застудилась п╕зня ос╕нь,
╥╖ тр╕шечки морозить.
В╕тер хмаровиння зносить.
Море з в╕тром гомонить.
Зранку в б╕лому полон╕
Досипля╓ чуйне м╕сто,
Напливають урочисто
╤з собор╕в перш╕ дзвони.
Шлях бере в сво╖ долон╕
Вс╕ авт╕вки, мов намисто.
Як дарунок — променист╕
Сонця промен╕ червон╕.
В╕чн╕ велетн╕-платани
Простягають в╕ти в хмари,
Мов зринають дивн╕ веж╕,
В ц╕й казков╕й мереж╕.
Вже чекають перш╕ пари
Теренкур╕в сонн╕ сходи,
Заволають, як завжди,
В м╕ст╕ гом╕нк╕ базари.
День втомився, що робити?
Йому треба в╕дпочити.
Щоб не снилось щось вноч╕,
Вечору в╕ддав ключ╕.
Задр╕ма мерщ╕й у тиш╕.
Хвиля сон його колише.
Пливе м╕сяць понад м╕стом,
Розганя╓ т╕ней д╕йство.
╤ шепоче: «Ялто, спи.
Гарн╕ хай насняться сни...»

 

БАХЧИСАРАЙ

Любов МОНЦЕВА

НЕВП╤ЗНАНА ЛЮБОВ

…А теплий веч╕р с╕т╕ розставля╓,
╤ вже, мов риба, б’╓ться самота,
╤ неймов╕рно легко п╕дкоря╓
П’янкий тв╕й погляд ╕ твоя рука…
Збентежена, роман я в╕дкладаю
Весь ╕з палких, принадних, н╕жних сл╕в,
П╕дземну р╕чку темна н╕ч дола╓:
Пливе туман в’язких, примарних сн╕в.
Дзвенить будильник. День приходить новий
Холодний душ св╕дом╕сть промива —
А в т╕м роман╕ геть нема любов╕,
Лише пуст╕, оманлив╕ слова.
Ось ╕ дзв╕нок, та в╕н вже не обдурить:
Цей постр╕л мимо, жертва ут╕кла.
— Н╕, н╕ ╕ ще раз н╕, пробачте, Юр╕й,
Що вчора я безтямою була.
Цей веч╕р я уже не пам’ятаю, —
Поклала трубку. — Йес!
 Ну от ╕ все. —
…╤де так гордо т╕ло ╕ не зна╓:
Навил╕т серце зранене несе.
*   *   *
Посм╕шка сф╕нкса на скелю лягла,
Крилами хмари ряб╕ють,
Все навкруги — знаки ╕ письмена,
Жаль, що читати не вм╕ю.
Знов по гр╕хах сво╖х звично ╕ду,
╫ул╕ нов╕ набиваю,
На роздор╕жж╕ затерту, стару
Ср╕бну монету кидаю:
Десь же й мене славн╕ усп╕хи ждуть,
Гляну невдач╕ у в╕ч╕,
Раз така довга та звивиста путь,
Може, попереду — в╕чн╕сть?


СЕВАСТОПОЛЬ

Наталя ЗАДВЕРНЯК
 
ОС╤ННЯ БАЛАДА

Ос╕нньою усм╕шкою день
Плакав то н╕жно, то соп╕в суворо.
Дзвен╕в струмочок: день-дзелень,
А небо оскалилось хворо.
Десь закурличуть журавл╕,
Ключем злет╕вши ввись,
Н╕що вже не зупинить корабл╕,
Що у вир╕й тужно понеслись.
Заплакала листва, немов дитина,
Додолу падала й шум╕ла,
Але ╓дина мить — хвилина —
Вона у танц╕ з в╕тром загуд╕ла.
Або поснули айстри у саду,
Або про них забули морози,
Горять вони в мажорному ладу
Тод╕ як ╕нш╕ проливають сльози.
Сут╕нки, запален╕ скрон╕ дня,
╤ тем╕нь душу ви╖да╓.
Облет╕ла. Стерлась. Загула,
Та про це н╕хто не зна╓.
Бринять краплини смутком,
Моросять небесн╕ оч╕,
Закрався в╕дчай в серце жмутком –
То прилягли на землю ноч╕.

╤ван ЛЕВЧЕНКО

ДИХАЮ ОС╤ННЮ

С╕╓ ос╕нь др╕бненьким дощем.
Пада листя п╕д ноги барвисте.
Я не встиг цим надихатись ще
╤ наслухатись шерхоту листя.
Наштовхатись в т╕сному метро.
╤ з вагона, що мчить на Хрещатик,
Кра╓м ока побачить Дн╕про
╤, як юнкою, замилуватись...
Йти ╕ йти п╕д ос╕нн╕м дощем
╤ пром╕нчику з хмарки рад╕ти.
Не надихавсь я ос╕нню ще,
Не втомився красу цю любити.
Кр╕зь кам╕ння зелена трава
Пробива╓ться рад╕сно вгору.
Люди добр╕, в╕таю я вас
У казково-замр╕яну пору!

Людмила ГУСЕЛЬНИКОВА
 
ЧЕКАЮ

Жалкую про те, що так коротко л╕то,
Що р╕дко те л╕то дощами помито,
Що в ньому так мало грозових розкат╕в.
Три м╕сяц╕ л╕та — це мало? Багато?
Жалкую, що море в╕д в╕тру хвилясте,
Що поле в╕д спеки не дуже кв╕тчасте,
Що в н╕ч прохолоди я майже не маю.
Жалкую за л╕том та ос╕нь чекаю.
Палаюч╕ гори, л╕си уявляю,
До п╕вдня у неб╕ лелек проводжаю,
Дивлюсь, як жовт╕ють дерева навколо.
Чекаю повернення д╕ток до школи.

ЯЛТА... Л╤ТО...
Фото В. ЖАДЬКА

«ДН╤ПРО» ЗАПРОШУ╢ У ГРУДЕНЬ!

В╕дкрива╓ грудневий номер журналу «Дн╕про» опов╕дання Олес╕ Гулько-Коз╕й «Скрипаль». Молодого скрипаля, котрий ут╕ка╓ в╕д м╕ських клопот╕в, занесло в укра╖нську глибинку… В╕н уповн╕ заглибився в стих╕ю, яку звично називають «гогол╕вським селом». Й алюз╕╖ на Гоголя тут не випадков╕. Авторка опов╕дання безпомилково схоплю╓ найтонш╕ риси, найменш╕ шурхоти, найнепом╕тн╕ш╕ зм╕ни св╕ту й робить ╕з цього дотепний, веселий ╕ повний м╕стики тв╕р.
Трагед╕я Голодомору — один ╕з найскладн╕ших матер╕ал╕в для художнього опрацювання й, в╕дпов╕дно, для пояснення молодому покол╕нню. Щоб п╕дтримати вчител╕в у важлив╕й справ╕ плекання пам’ят╕ ╕ дати ╖м якомога б╕льше матер╕алу, «Дн╕про» публ╕ку╓ вже в другому посп╕ль числ╕ тв╕р про моторошн╕ под╕╖ 1932-1933 рок╕в. Опов╕дання Тамари Шевченко «Божев╕льна» порушу╓ надскладне питання про в╕чн╕сть ╕ непохитн╕сть моральних норм: чи можуть нелюдськими умовами виправдовувати нелюдськ╕, здавалося б, учинки? А якщо вони, ц╕ д╕яння, врятують ╕ще хоча б одне людське життя?
Особливо╖ уваги заслугову╓ п’╓са Ганни Легко╖ на актуальну тему — «Газовий котел у кредит». Тако╖ драматург╕╖ в Укра╖н╕ чомусь украй мало. А чи готов╕ ви до того, аби ваше життя стало об’╓ктом художнього осмислення? Якщо ви дос╕ над цим не замислювалися, то п╕сля прочитання п’╓си однозначно зробите це.
Що головне в пограбуванн╕? Грош╕?! Не посп╕шайте з в╕дпов╕ддю… ╤рон╕чний детектив ╤вана К╕друка «Четверо. Н╕ч. М╕шок грошей» перекона╓ вас у протилежному.
Н╕коли не задумувалися, ск╕льки кошту╓ кохання? Юр╕й Муляр у сво╓му сучасному психолог╕чному опов╕данн╕ «Помста Попелюшки» намага╓ться роз╕братися з╕ вс╕ма цими запитаннями. Погодитися на н╕ч ╕з незнайомкою за добр╕ грош╕ – невелика мужн╕сть. Але хто зна╓, чи вона часом не божев╕льна, можливо, вона шпигувала за вами або й узагал╕ ви ╖╖ знали до цього. Що накажете робити, якщо, наприклад, там з’явиться ваша подруга чи однокласниця?
Грудень да╓ старт особлив╕й, казков╕й, зимов╕й поез╕╖. Автори з р╕зних куточк╕в Укра╖ни для святкового передновор╕чного настрою дарують ус╕м читачам сво╖ не по-зимовому тепл╕ в╕рш╕.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 09.12.2011 > Тема "Крим - наш дім"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9713

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков