Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4448)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4122)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2118)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1846)
Крим - наш дім (1041)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (317)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (205)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ТА Й СНИ Ж ПРИВИД╤ЛИСЯ САТИРИКУ!
Останн╕ дв╕ «св╕жоспечен╕» книги, подарован╕ ╖╖ автором, запор╕зьким поетом Миколою...


– ОСЬ ТАКУ ╤ ВЛАДУ МА╢М, – ВУСА Д╤Д ЖУ╢, – З РОКУ В Р╤К ПЕРЕБИРА╢М, А ВОНА – ГНИ╢!..
До сьогодн╕шнього М╕жнародного свята см╕ху пропону╓мо читачам «КС» доб╕рку гуморесок...


СМ╤Х – СПРАВА СЕРЙОЗНА
Микола Дм╕трух, митець ╕з Тернополя, – член Нац╕онально╖ сп╕лки художник╕в Укра╖ни, лауреат...


«РЕВОЛЮЦ╤ЙН╤ ВИЛА» ЗАПОР╤ЗЬКОГО САТИРИКА
В╕домий запор╕зький гуморист ╕ сатирик, письменник ╕ журнал╕ст Микола Б╕локопитов нещодавно...


В╤Д «КОМЕД╤АДИ» — ДО ВСЕСВ╤ТНЬОГО ДНЯ КЛОУНА
День гумору, см╕ху ╕ веселих розваг 1 кв╕тня в Одес╕ н╕хто й н╕коли не називав днем дурня.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.11.2011 > Тема "Смішного!"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#39 за 25.11.2011
ДЕПУТАТАМ, ЯК╤ НЕ ЧИТАЛИ ГЛАЗОВОГО, ПРИСВЯЧУ╢ТЬСЯ...

«Я коли почав говорити, хто з вас читав Павла Глазового, скаж╕ть, будь ласка? Вони замовчали», — зазначив Президент.
В╕н зауважив, що, наприклад, творч╕сть П.Глазового не можна недооц╕нювати, оск╕льки це «народний рупор»...
(За пов╕домленням УН╤АН — з виступу Президента Укра╖ни В╕ктора Януковича на зас╕данн╕ Громадсько╖ гуман╕тарно╖ ради)

Павло ГЛАЗОВИЙ

НЕ В СВО╥Й ТАР╤ЛЦ╤

Прибув Сава до Ки╓ва
З дружиною в пар╕.
Продавали сало, м’ясо,
Яйця на базар╕.
З покупцями торгувались,
З людьми говорили.
Пот╕м п╕шли Хрещатиком
На Дн╕пров╕ схили.
А як зв╕дти повертались,
Мовив Сава ж╕нц╕:
— Давай «чтокать»,
бо невдобно,
Що ми укра╖нц╕.

КТО ШУМ╢Л?

В ресторан╕ ки╖вськ╕м
Пита╓ директор:
— Кто шум╓л зд╓сь —
контрольор,
Рев╕зор, ╕нспектор? —
Кухар каже: — Ето т╕п
В виш╕той рубашк╓
По-укра╖нск╕ мораль
Р╓зал нашей Машк╓.
Расп╓кал: «Ваш борщ такий,
Що не можна ╖сти».
— Разж╕р╓л╕, ст╓рв╓ци,
Нац╕онал╕сти.

СЕРЕД ТЕМНО╥ НОЧ╤

Серед ноч╕ Ки╖в
Кри╓ться туманом.
Розмовля╓ в╕тер
З бронзовим Богданом.
— Обл╕тав я, — каже, —
Вулиц╕ вс╕ чисто.
Як зм╕нився Ки╖в,
Це прадавн╓ м╕сто!
Де в╕три гуляли,
Там нов╕ квартали...
А Богдан з╕тха╓:
— Що там т╕ квартали...
Нин╕ ╕ кияни
Зовс╕м ╕нш╕ стали.
Я сто л╕т на площ╕
Днюю ╕ ночую,
Але дуже р╕дко
Р╕дну мову чую.

МОВА ВЕЛИЧАВА

Якщо в наш╕й
безталанн╕й мов╕
Набереться дв╕ст╕ тисяч сл╕в,
То за кожне укра╖нське слово
Вже поклали сто гол╕в...
Нашу мову величаву
Чу╓мо не всюди.
╤ не мова винна в цьому —
Винуват╕ люди.
Не вживеться щира мова
З кволими рабами,
В яких думка на припон╕,
Язик за зубами.
У чиновницьких чуланах,
Де столи дубов╕,
Де неволя ╕ сваволя,
Т╕сно наш╕й мов╕.
По крамницях та пивницях,
Де й пов╕тря п’яне,
Гасне, в’яне слово наше
Степове, духмяне.
Не для «купл╕» мова наша
╤ не для «продаж╕».
Не для того, щоб баз╕кать
На ледач╕м пляж╕.
Наше слово не вв╕бгати
У сух╕ трактати,
Щоб лакейством
 хл╕ба кусень
П╕дло заробляти,
Щоб брехати, щоб дурити,
Забивати баки,
Позичаючи нахабно
Оч╕ у собаки.
На зачовганих асфальтах,
Де смолою пахне,
Наше слово крила губить,
Наша мова чахне...

ПРО Б╤ДНОГО ЛЬОВУ I ДЕРЖАВНУ МОВУ

Зустр╕лися на базарi 
Дамочки знайом╕. 
— Як ваш Льова пожива╓? 
— Сидить у дурдомi. 
В╕н в ╤зра╖ль перебрався 
До перебудови, 
А там бар’╓р — бiда тобi, 
Як не зна╓ш мови. 
Вчився Льова так старанно, 
Що не бачив свiту, 
Але ╕дишу не вивчив, 
Не зна╓ ╕вриту. 
Як почина балакати, 
Н╕ складу, нi ладу. 
Там же книжки не спереду 
Читають, а ззаду. 
Потикався бiдний Льова 
В рiзн╕ установи, 
Все закрито-перекрито, 
Як не зна╓ш мови. 
Скрiзь дивилися на Льову, 
Як на психопата, 
Тому й зробив бiдний Льова 
З фанери плаката. 
Накарлякав: «До такого 
Життя ми не звичн╕. 
Ми — ╓вре╖ особлив╕, 
Рос╕йськоязичн╕. 
Вимага╓м в╕д кнесета 
Створить нам умови, 
Запровадить в ╤зра╖л╕ 
Дв╕ державн╕ мови!» 
Гукав Льова пiд кнесетом, 
Роззявивши рота, 
А на нього вс╕ дивились, 
Як на ╕д╕ота. 
Мало йому не побили 
На лобi плаката. 
Тепер в Льови у дурдом╕ — 
Окрема палата. 
Щоб знав, дурень,
що ╤зра╖ль — 
Розумна держава. 
Нав’язувать чужу мову 
Там не мають права.

РУСЬКОМОВНИЙ ДЕПУТАТ

Коли в Радi у Верховнiй 
Руськомовний виступа, 
Ви прислухайтесь, шановн╕, 
Що в╕н меле й телiпа. 
— Без единого Союза 
Далеко мы не уйдем. 
Жить не сможем без России, 
Неизбежно пропадем... 
— Виступайте на державн╕й! — 
╤з гальорки хтось гука. 
— Перестаньте придираться! — 
Чути з ╕ншого кутка. 
А йому ж державна мова — 
Непотр╕бна, зайва рiч. 
Йому рiдна та, якою 
Разговар╕вал ╤ллiч. 
Проти вищого начальства 
Вiн нiколи не ╕шов. 
Що начальство iзрекало, 
Те ╕ вiн усл╕д молов. 
Не морочилась н╕коли, 
Твердолоба голова, 
Укра╖нськ╕ чи рос╕йськi 
Т╕ начальницьк╕ слова. 
Буде три державн╕ мови 
Чи чотири, чи одна, — 
Н╕ тi╓╖, нi цi╓╖ 
Вiн не знатиме й не зна. 
╤ його не мучить сов╕сть, 
╤ сумл╕ння не гризе... 
Тож послухайте терпляче, 
Ще чого в╕н наверзе. 
— Мы от наших оппонентов 
Разных слушаем речей, 
А живут они поддержкой 
Иностранных богачей. 
Потому они им служат, 
Что живут за ихний счет! —
Зачекаймо ще хвилинку, 
Доки вiн затулить рот. 
Зачекаймо й запитаймо: 
— А тепер повiдай нам, 
За який ╕ чий рахунок 
Ти живеш на св╕тi сам? 
Ти продуктiв добру купу 
Умегенюеш щодня. 
Що ж у тебе — ╓ корова, 
Власн╕ кури чи свиня? 
Може, ти свиню зар╕зав 
╤ насмажив ковбаси? 
Може, з власного городу 
Ти картопельку ╖си? 
У народу в╕д нестатк╕в 
Урива╓ться терпець, 
А у тебе на загривку 
Ледь з╕йшовся ком╕рець. 
Ти Рос╕ю сильно любиш? 
Безперечно, це не грiх, 
Але хто ж тебе трима╓, 
Не пуска╓ до сво╖х? 
Залиши нам Укра╖ну, 
Не тягни до росiян, 
Можеш пупа над╕рвати, 
Це ж тобi не чемодан.

КОЛИСЬ КОБЗИ ПОДОБАЛИСЬ...

Пильнувала кожн╕ двер╕
пильна охорона,
У Палацi «Укра╖на»
йшов концерт Кобзона.
В╕н осп╕вував Рос╕ю —
матушку р╕дненьку,
В╕д яко╖ од╕рвали
Укра╖ну-неньку.
Добре тому Кобзонов╕,
що р╕дн╕ багато:
╢ ╕ матушка, ╕ ненька,
ще й ╤зра╖ль-тато...
Аж стогнали в╕д Кобзона
мерседесн╕ дами
З╕ сво╖ми т╕ньовими
«жирними котами».
Не могли у зал╕ бути
╕ аплодувати
Т╕льки т╕, що м╕сяцями
стогнуть без зарплати.
Так зате з газет в╕домо —
прив╕тав героя
Президент наш укра╖нський
— як то кажуть «стоя».
Колись було в Укра╖н╕ —
кобзар╕ сп╕вали,
А гетьмани уклонялись
╕ шапки зн╕мали.
Час мина╓ ╕ м╕ня╓
звича╖ й закони,
Колись кобзи подобались,
а тепер — кобзони.

УКРА╥НСЬКЕ САЛО

Над безмежним океаном
Лайнер прол╕та,
А в салон╕ д╕д старенький
Сало упл╕та.
Пахне салом укра╖нським
На увесь л╕так.
П╕дб╕га╓ стюардеса
╤ говорить так:
— Команд╕р наш сало люб╕т,
Он у нас хохол.
Прос╕т он кусочек сала
Пр╕н╓ст╕ на стол.
Настовбурчились у д╕да
Вуса, наче др╕т.
— В╕н не буде ╖сти сала, —
В╕дмовля╓ д╕д.
Верта╓ться стюардеса
Через п’ять хвилин.
— А у нас люб╕т╓ль сала
╢сть ╓що од╕н.
— А це ж хто? — старий пита╓.
— Наш второй п╕лот.
Он хохол ╕ люб╕т сало.
Щирий патр╕от.
Д╕д серветкою утерся:
— Д╕вко чи мадам,
В╕н не буде ╖сти сала,
Повторюю вам.
Стюардеса пильно в оч╕
Дивиться йому.
— Як це так — не буде ╖сти...
Поясн╕ть, чому.
Д╕д насупився сердито:
— Поясню, мадам.
Той ╕ цей не будуть ╖сти
Тому, що не дам.
Укра╖нцям дав би сала,
А хохлам — не дам!

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.11.2011 > Тема "Смішного!"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9663

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков