Версiя для друку Обговорити в форумi

Нещодавно завершився восьмий (осінній) пленер живописців під назвою «Батилиман-2011». Організаторами його стали севастопольці Михайло Сальва і Анатолій Шевчук. Як повідомив керівник живописно-графічних пленерів Анатолій Шевчук, у цій мистецькій традиції, яка розпочалась навесні 2007 року, нині взяли участь 18 художників з різних регіонів, серед яких Тетяна Красна, Олександр Ольхов, заслужені художники України Михайло Довгань, Андрій Іванчо, Євген Смирнов, Микола Чулко, народний художник України Золтан Мічка, заслужений діяч мистецтв України Олег Приходько, ректор Львівської академії мистецтв Андрій Бокотей та президент Академії мистецтв України Андрій Чебикін.
Свої картини, створені у Криму, митці демонструватимуть на виставках.
«Для митців з інших регіонів України чи з Росії процес створення картин у Криму відрізняється іншою палітрою фарб, світлішою, ніж деінде. У Закарпатті, наприклад, гори інші, вони не скелясті, і кримчанину не так просто передати їхню красу відразу, і лише через кілька днів можна призвичаїтись до тих краєвидів», — каже п. Анатолій.
Мені пощастило поспілкуватись з народним художником України, професором, академіком, лауреатом Національної премії України ім. Т. Шевченка Андрієм Чебикіним.

— Які якості необхідні для того, щоб стати художником?
— Спочатку Господь Бог дає здібності, які потім розвиваються в талант, якщо дорослі вчасно помітять і не дадуть загинути цим здібностям. Батьки, безумовно, мають важливе значення, потім школа, спеціальна школа — музична чи образотворча.
Здається, Пікассо казав, що кожна дитина народжується талановитою. Мала дитина завжди з відкритими і радісними очима і завжди шарпає: «Мамо! Тато! Подивіться!» А батьки інколи не реагують, а тут якраз треба відреагувати, підтримати цікавість у дитині. І художник все життя отак дивиться на світ, він не заспокоюється — щось в світі побачив, якісь незвичні фарби, образи, гора йому щось нагадає чи хмари. Митець не просто бачить хмари чи облуплену стінку, у свідомості зароджуються цілі композиції, які потім він втілює.
Мистецький талант — найбільш витончений, бо не так просто створити образ, спочатку його треба побачити в житті, «переварити», відчути, і потім донести до людей. Художників, у широкому розумінні цього слова, інколи називають навіть диваками, бо вони бачать трошки більше, ніж звичайні люди. Вони можуть вести зовсім інший спосіб життя, ніж звичайні люди, щоб зосередитись.
— Коли ми можемо сказати, що людина має талант чи є генієм? Які, на Ваш погляд, особливі якості визначають геніальність?
— Коли митець вдосконалює здібності до певного стану, його вже називають талантом. Зазвичай геніями робить вже час.
І талановита, і геніальна людина світ бачать по-своєму. Важливим є те, наскільки непересічними стали створені образи, що і залишились у пам’яті людства. Відрізняє глибинне проникнення в сутність, коли все вдається так, немовби створене не твоєю рукою. Дуже важливим є те, щоб здібна людина займалась саме тим, у чому вона талановитіша. Тоді митець творитиме, тому що це його спосіб життя, і він ніколи від цього не відмовиться.
— Що, крім природи, на Ваш погляд, спонукає художника до творчості?
— Головне для художника — це його спосіб життя. Окрім однієї із головних причин творчості — кохання, є й інші імпульси — і природа, безумовно, і просто краса людини. Надихнути митця може і прочитана книжка або якийсь літературний твір. Дає імпульс щось таке, що він уже бачив, і свої власні враження, пам’ять про батьків, пам’ять про певні події. Все це може підштовхнути до створення художніх образів. Може надихнути випадкова ситуація на вулиці, щось почуте по радіо, — тобто імпульсів дуже багато. Наприклад, випав білий чистий сніг, і ці темні гіляки, снігове мереживо весняних квітучих яблунь чи вишень... Вода, водоспади, морські хвилі — все це обов’язково породжує у художника реакцію, створює образ, він це побачив і хоче поділитися з глядачами — от так і створюється твір. Художник завжди націлений на створення образів.
— Яке значення має організація таких пленерів, як у Батилимані, для художників?
— Я вважаю, що це дуже важливо. Звичайно, є художники, які їздять на пленери просто відпочити, ну пишуть краєвиди, але великого значення цьому не надають, вони — вільні митці, хоча підсвідомо розуміють, що їм ця участь у пленерах дає багато вражень. А це — найголовніше для художника.
Я, наприклад, у зв’язку з тим, що дуже зайнятий адміністративною, громадською та педагогічною роботою, не маю достатньо часу працювати в майстерні. Тому я кожну творчу групу сприймаю як великий, важливий для мене період часу, коли я повністю зосереджуюсь, ніщо не відволікає мою увагу, я творчо працюю. Таку зосередженість, на жаль, я не завжди маю в Києві, навіть потрапляючи в майстерню. Я буваю 3-4 рази на рік у творчих групах, це основний час, коли я завершую роботу, будь то етюд, акварель, малюнок або композиція. Інколи на пленері можу розпочати і завершити ілюстрування книжки, наприклад, так у мене було під Вінницею — у творчій групі був усього тиждень і там я зробив майже 12 малюнків до книги поезій Івана Франка «Зів’яле листя».
— Що відрізняє цей пленер від творчості на інших краєвидах?
— Кримський пленер відрізняється від усіх інших. Звичайно, будь-яка мальовнича місцевість надихає на створення певних образів і краєвидів. У Києві, скажімо, колорит більш густий, побудований на темніших кольорах. А в Криму колір просвітлений, ми, скоріше, світлом пишемо, а не кольором: усе яскраве, усе в перламутрових поєднаннях яскравих кольорів, які дають зовсім інше розуміння і усвідомлення колористики. Видатний російський художник Коровін колись їздив саме до Криму очищати палітру від отого сірого, темного, коричневого, буденного. Тут він дійсно писав світлим кольором, тут немає чорних тіней, навіть темно-синіх немає — все прозоре, все в рефлексах, тому що Севастополь і Балаклава — це білі міста, вони викладені з інкерманського каменю, що світиться, від якого відбивається світло і тіні стають прозорими, і ти зовсім інакше уявляєш живопис. Я коли вперше приїхав до Криму, от саме так його і побачив, тут зовсім інакше будується живопис, усе будується на світлі, на цьому неповторному кримському світлі.

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ

Пленер (фр. en plein air — відкрите повітря) — у живописі термін, який позначає передачу в картині всього багатства змін кольору, зумовлених дією сонячного світла і атмосфери. Пленерний живопис склався у результаті роботи художників на вільному повітрі, а не в майстерні.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #37 за 18.11.2011 > Тема "Душі криниця"