Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 18.11.2011 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#37 за 18.11.2011
«ПРОЩАЛЬНА ОСЕН╤ КРАСА…»
Володимир КАПУСТ╤Н

Доброго дня, шановна редакц╕╓! Рад╕ю, що знову ожила гарна газета «Кримська св╕тлиця»!

Як у степу криниця
Людей водою напува, —
Так у Криму «Св╕тлиця»
Серця ╕ душ╕ осява.
З╕ сво╓╖ ново╖ книжки «Вогонь калини у душ╕», що п╕дготував до друку, надсилаю сво╖ л╕ричн╕ в╕рш╕. Вельми буду вдячний, якщо вони з’являться на шпальтах «Кримсько╖ св╕тлиц╕».

З щирою повагою,

Володимир КАПУСТ╤Н
«ПРОЩАЛЬНА ОСЕН╤ КРАСА…»

В СЕРЦ╤ МО╥М

╢ в мо╓му характер╕:
Непок╕рн╕сть, прямота,
До мови в╕д матер╕
Любов вогниста, свята.
В мо╖м серц╕, як в кратер╕
Гаряче думкам, словам…
Мову мо╓╖ матер╕
Н╕кому я не в╕ддам!
Не схилюсь, завжди вистою,
Здолаю горе й б╕ду, —
Я ╕з сов╕стю чистою
По земл╕ свят╕й ╕ду.

СУЧАСНИКУ

В╕д бухти спокою в╕дчаль,
П╕рнай у теч╕ю тривоги,
Бо де к╕нча╓ться асфальт,
Ще не к╕нчаються дороги.
Вони, як ╕ земля — свят╕.
До них щодня сп╕шать стежини.
Допоки ╓ стежини т╕, —
╢ мова й п╕сня Укра╖ни.
То йди супроти бур╕, в╕тру…
Шевченка гн╕в, любов в╕зьми!
Не просто диха╓м пов╕трям, —
Майбутн╕м диха╓мо ми!
Тод╕ не на словах кра╖ну,
А в прац╕, треба — в боротьб╕
Збуду╓м нову Укра╖ну
Нащадкам нашим ╕ соб╕.

З’ЯВИЛАСЬ ТИ

Зв╕дк╕ль з’явилась ти мен╕
Зненацька, як з╕рниця?..
Таке бува╓, може, в сн╕,
Що т╕льки раз присниться?..
Це був не дивний сон, о н╕!
Не з неба — ╕ з╕рниця:
В горах назустр╕ч йшла мен╕
Кримчанка смаглолиця.
╤шла вона за кроком крок
Все ближче ╕ все ближче.
Було у стуку чоб╕ток
Щось миле, та╓мниче.
А п╕сню гарну, як вона
Враз дзв╕нко засп╕вала:
Здалось: не д╕вчина — весна
Назустр╕ч крокувала.

ВИСОТА

Н╕, не бува любов такою,
Як синя тиша у садку,
А т╕льки н╕жна та собою
Ще схожа на г╕рську р╕ку.
Вона — ╕з рад╕стю, з журбою.
╥╖ глибинн╕ почуття.
Н╕коли не бува простою,
А загадкова, як життя.
Вона — ╕ не г╕рськ╕ вершини,
У не╖ — ╕нша висота.
Найвища висота людини
В любов╕: в╕рн╕сть, доброта.

В КРАЮ ПРАДАВН╤М

Р╕ка тече — вода ╕скриться.
У темн╕ ноч╕, ясн╕ дн╕
Й на мить не хоче
 зупиниться, —
Грудьми б’╓ в диво-береги.
То злегка хвилями хлюпоче,
То вл╕во — вправо поверта,
Немов незнане взнати хоче
Ця р╕чка Ятрань непроста.
В краю прадавн╕м степовому,
Як пущена стр╕ла з праща,
Вона н╕коли ╕ н╕кому
Брехн╕ ╕ зради не проща!
Щось ╓ одв╕чне й загадкове
В ц╕й р╕чц╕ дивн╕й степов╕й.
Така ж ╕ ти, моя любове,
В закохан╕й душ╕ мо╖й.

НЕ ОБМИНИ

Як сходить сонце св╕танкове,
Пром╕нням обн╕ма лани, —
Мене ти, сонячна любове,
Не обмини — не обмани.
А як ц╕люща св╕жа злива
Ц╕лу╓ землю з вишини, —
Прошу, любове,
 будь щаслива,
Не обмани — не обмини.

Мен╕ дай, сонце,
 свого св╕тла,
А сили, св╕жост╕ — земля,
Щоб як конвал╕я розкв╕тла
Душа закохана моя.
Хай сходить сонце
 св╕танкове,
Пром╕нням обн╕ма лани, —
Мене ти, сонячна любове,
Не обмини – не обмани!

НОКТЮРН

У сел╕ тво╓му б╕ля ставу
М╕сяць сипле ср╕бло з висоти...
Де сто╖ть бер╕зка кучерява,
Б╕ля не╖, н╕би Мавка, ти.
А довкола — тиша загадкова...
Невимовна чар╕вна краса.
За плечем оголеним чудова
Чорна з полиском звиса коса.
М╕сяць повний, ср╕бний б╕ля ставу
Пром╕нем торкнувсь тво╖х кол╕н...
Не в бер╕зку б╕лу кучеряву, —
Закохався в тебе, Мавко, в╕н.

У Л╤СОВОМУ ХРАМ╤

В горах, у л╕совому храм╕,
Горить ╕ все не погаса,
А св╕тить, ся╓ кольорами
Прощальна осен╕ краса.
Прийшла ж до храму л╕сового,
Мов з давнини княгиня та,
В корон╕ з листя золотого
Кримчанка гарна, молода.
Господар храму — лось поважно
Став на стежин╕ л╕сов╕й,
Так рад╕сно ╕ так протяжно
В╕н протрубив кримчанц╕ ц╕й.

ЛИСТИ ЗАП╤ЗН╤Л╤

Як ввечер╕ яв╕р г╕лками
Постукав ╕з в╕тром в в╕кно,
Згадав, що до мами, до мами
Лист╕в не писав вже давно.
Син шле все листи за листами...
— Чом, мамо, не пишеш? — пита.
Та т╕льки ╕з дому в╕д мами
Нема н╕ одного листа.
В порожн╕м двор╕ яворина
Самотня й без мами сумна.
Листи зап╕зн╕л╕ в╕д сина
Не вм╕╓ читати вона.
Уранц╕ з листк╕в яворини
Притихлих та дуже сумних
Зда╓ться: не просто росини,
А капають сльози ╕з них.

╤ДЕ КОХАНА

Кохана йде за кроком крок
У в’язан╕м картузику.
Не просто стук╕т чоб╕ток —
Я чую крок╕в музику.
╤ду ╕з нею парком я,
Хоча пора ос╕ння,
╥╖ очей краса с╕я,
Як сонячне пром╕ння.
В них — ст╕льки св╕тла,
 доброти.
Вона ж — вся ос╕янна.
Хот╕в би я ╕ти ╕ йти
З тобою лиш, кохана.

Володимир КАПУСТ╤Н
м. Ки╖в

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 18.11.2011 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9630

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков