"Кримська Свiтлиця" > #35 за 11.11.2011 > Тема "З потоку життя"
#35 за 11.11.2011
НА КОЛ╤ЯХ НАШОГО БУТТЯ
Отак живемо...
В╕дстань в╕д Севастополя до С╕мферополя — 87 к╕лометр╕в. Якщо долати ╖х автобусом чи маршрутним такс╕, на по╖здку вистачить п╕втори години. Електропо╖зд «домчить» вас — за дв╕, зупиняючись через кожн╕ 15 хвилин. Й це ще не вс╕ «зручност╕», з якими ви стикатиметесь, подорожуючи цим видом транспорту. Ран╕ше я брала в дорогу книгу, але зосередитися на сюжет╕ н╕коли не вдавалося. Вже за 10 хвилин п╕сля в╕дправлення до вагона заходили контролери. ╥х, як правило, бува╓ дво╓, ╕нколи б╕льше. Пода╓ш квиток — його надривають ╕ уже можна спок╕йно ╖хати до к╕нцевого пункту. Так би мало бути. Проте на кожн╕й наступн╕й зупинц╕ тоб╕ знову й знову заглядають в обличчя з н╕мим запитанням про наявн╕сть того ж таки квитка. Зрозум╕ло, що вир╕знити тих, хто, скаж╕мо, зайшов до вагона у Севастопол╕ в╕д тих, хто — у Бахчисара╖, практично неможливо, але, дума╓ться, це питання можна вир╕шити не у такий середньов╕чний спос╕б. Дек╕лька раз╕в зам╕сть книги я брала з собою цифровик, з повним розум╕нням, що колись можу його позбутися. Людська допитлив╕сть заохочу╓ться лише в ранньому дитячому в╕ц╕, але св╕т належить тим, хто ризику╓. Те, що в╕дбува╓ться за час двогодинного маршруту електропо╖зда, певно╖ назви не ма╓. То ти почува╓шся, н╕би на ринку, то, як на концерт╕. Тоб╕ нав’язують сво╓ товариство десятки людей, пропонують послуги, як╕ ти не замовляв. Якщо ти не хочеш купити морозиво, тоб╕ запропонують обкладинку для паспорта або дитяч╕ шкарпетки. Не треба? Тод╕ л╕хтарик, щоб коли поноч╕ — у льох, за капустою… Нема╓ льоху? Тод╕ в╕зьм╕ть запальничку. Не палите? От дивовижа! Ну то, може, ви ходите до крамниц╕, туди ж ходять ус╕, ну принаймн╕ т╕, хто ╖здить у електричках. Тод╕ вам п╕д╕йде гаманець, чи подарункова торбинка, яка склада╓ться так, що набува╓ форми гаманця. Газети, кросворди, цукерки, жуйки й зовс╕м новий товар: порошок, який перетвориться на кругленьк╕ кольоров╕ кристали, як т╕льки ви залл╓те його водою на н╕ч. Зранку ними вже можна прикрашати горщечки з кв╕тами. Зн╕матися цей люд не любить. Один прихопив мене цупко за руку й зашип╕в у саме вухо: «Не надо меня снимать! Я сам фотограф. А еще я — художник, режиссер, журналист…» Не знаючи, коли той перел╕к ск╕нчиться, перебиваю промовця. То прив╕т, колего, — кажу. А що — журнал╕стику кинув, чи перо притупилося? «Не было результатов труда», — каже хлопець ╕ я одразу констатую фрейдистську обмовочку. Якби в╕н про оплату за труд, тод╕ ╕нша справа. А результат╕в «труда» досягають наполеглив╕стю, якщо природа-мат╕нка хистом не над╕лила. Й нав╕ть тод╕ результати побачиш не одразу. Довелося зн╕мати журнал╕стську спину. А ск╕льки ц╕кавих речей було у його м╕шечках: м’ячики, ╕грашки, г╕рлянди, фломастери й вже описан╕ кристали, що виростають за н╕ч з порошку, залитого склянкою звичайн╕с╕нько╖ води. Т╕тонька з дитячими колготками також не хот╕ла зн╕матися, сердилася, гарчала у м╕й б╕к, проте спритно робила свою справу. Коли ╖й не вистачало рук, вона брала товар у зуби й так завмирала на мить. Т╕╓╖ мит╕ мо╓му цифровику вистачало не завжди: зн╕мки виходили не зовс╕м ч╕тк╕. Чолов╕к, який носив розклад по╖зд╕в, кросворди, дорожн╕ карти Криму, Укра╖ни ╕ Рос╕╖ та ще безл╕ч корисних у господарств╕ речей, перераховував ╖х хвилин п’ять посп╕ль, не виймаючи з вал╕зки. Почувши про потр╕бну р╕ч, якась ж╕ночка перебила його скоромовку, просячи ту р╕ч продати. «Дайте мне закончить!», — суворо в╕дв╕в ╖╖ руку вагонний б╕знесмен й зупинився, лише перел╕чивши увесь св╕й товар. Саме в╕н дратував найб╕льше, бо коли ставав над головою й монотонно та голосно, менторським тоном… — хот╕лося п╕д╕йти й затулити долонею той гучномовець. На якомусь етап╕ цього божев╕лля подумалося, а з якого дива вони ус╕ тут товчуться, порушуючи права громадян на спок╕йний пере╖зд? Хто дав дозв╕л влаштовувати цей цирк у громадському транспорт╕? Я пом╕тила, як спок╕йно дивляться на все це вагонн╕ контролери. Дума╓ться, цей б╕знес — узаконений, або ж погоджений нашвидкуруч, з вигодою для обох стор╕н. Т╕льки раз мен╕ вдалося побачити, як продавець паперових серветок простягла дв╕ упаковки ж╕нц╕-контролеру. Остання спок╕йно, на очах у вс╕х пасажир╕в т╕ серветки взяла. А ще я пом╕тила толерантне ставлення вагонних трудар╕в одне до одного. Якщо один жебракував, то ╕нший не починав сп╕вати, а терпляче чекав сво╓╖ черги у тамбур╕. В╕дпов╕дно поводилися й продавц╕ товару. ╤нколи, в оч╕куванн╕ свого «виходу», ╖х там збиралося чимало. Спок╕йн╕ше в╕д т╕╓╖ толерантност╕ почувалися лише вони сам╕. Бо т╕льки один покидав вагон, одразу в дверях з’являвся наступний. В╕д розма╖ття товар╕в ╕ послуг, як╕ жоден з пасажир╕в не замовляв, ряб╕ло в очах. На обличчях людей читалася втома. Вагон нагадував театр абсурду. Захот╕лося в╕днайти режисера й всипати йому так… Але вже за мить доц╕льн╕сть такого кроку здалася мен╕ сумн╕вною: схоже, таких вагон╕в — безл╕ч на кол╕ях нашого буття.
Л╕д╕я СТЕПКО м. Севастополь
На фото: Ми сп╕вали, ви слухали. Плат╕ть!
***
У по╖зд╕ «Москва-Кишин╕в» на пункт╕ пропуску для зал╕зничного сполучення «Могил╕в-Под╕льський» (В╕нницька область) прикордонники затримали парт╕ю матрьошок, яку намагалася нелегально провезти через кордон пров╕дниця. Про це УН╤АН пов╕домили у прес-служб╕ Державно╖ прикордонно╖ служби Укра╖ни. У пов╕домленн╕ йдеться про те, що п╕д час прикордонно-митного оформлення потяга прац╕вник╕в пункту пропуску зац╕кавив ящик для збер╕гання вуг╕лля в одному з вагон╕в. Оглядаючи його, вони виявили у вуг╕лл╕ 101 матрьошку. Власницею цих сувен╕р╕в виявилася пров╕дниця потяга, громадянка Молдови. Стосовно не╖ складено протокол про порушення митних правил. Товар, сума якого буде визначена згодом, переданий митникам.
***
В╕це-прем’╓р-м╕н╕стр — м╕н╕стр ╕нфраструктури Укра╖ни Борис Колесн╕ков прив╕тав колектив Льв╕всько╖ зал╕зниц╕ ╕з 150-р╕ччям в╕д дня ╖╖ заснування. П╕д час урочистостей, що в╕дбувалися в Нац╕ональному академ╕чному театр╕ опери та балету ╕мен╕ Солом╕╖ Крушельницько╖, урядовець в╕д ╕мен╕ Президента Укра╖ни та Кабм╕ну вручив нагороди найкращим прац╕вникам транспортного п╕дпри╓мства, пов╕домля╓ УКР╤НФОРМ. «Якщо б п╕дготовка до ╢вро-2012 залежала лише в╕д Льв╕всько╖ зал╕зниц╕, то я був би дуже задоволений», — сказав Борис Колесн╕ков, в╕дзначаючи кроки п╕дпри╓мства у модерн╕зац╕╖ кол╕йного господарства та рухомого складу та розбудов╕ швидк╕сних транспортних коридор╕в. В╕це-прем’╓р побажав транспортникам зробити наш╕ зал╕зничн╕ шляхи одними з найкращих у св╕т╕, хоча, на його думку, вони такими ╕ ╓.
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 11.11.2011 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9600
|