Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3670)
З потоку життя (6890)
Душі криниця (3703)
Українці мої... (1509)
Резонанс (1604)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЙОГО НАЗИВАЛИ «СТР╤ЛЕЦЬКИМ БОЯНОМ»…
С╕човий рух в Галичин╕ був позначений неабияким сплеском народно╖ творчост╕, саме в цей пер╕од...


ПРИСВЯТИВ ЖИТТЯ ТЕАТРОВ╤
Хрестомат╕йний автор, знайомий нам з╕ шк╕льних п╕дручник╕в – ╤ван Карпенко-Карий, нин╕...


УКРА╥НСЬКИЙ МОЙСЕЙ – МИТРОПОЛИТ ШЕПТИЦЬКИЙ
Духовна велич укра╖нського Мойсея – митрополита Шептицького – безц╕нний дар нашого...


НЕ СТАЛО ВАДИМА РО╥КА…
11 вересня п╕шов з життя Вадим Михайлович Ро╖к, син кримсько╖ укра╖нсько╖ вищивальниц╕-геро╖н╕...


МИРОСЛАВ МАМЧАК: ПАМ'ЯТ╤ ВАЛЕР╤Я ГРОМЦЕВА
7 вересня 2020 року в соц╕альних мережах поширилася зв╕стка, що у ╕зра╖льському м╕ст╕ Хайфа помер...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 28.10.2011 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#30 за 28.10.2011
НЕ МА╢МО ПРАВА ЗАБУТИ!

Hашого цв╕ту - по всьому св╕ту...

Письменник В╕ктор Жадько в╕домий, перш за все, як некрополезнавець: на його творчому рахунку так╕ видання, як «Байковий некрополь», «Укра╖нський некрополь», «У пам’ят╕ Ки╓ва: некрополь столичних письменник╕в», «Некрополь на Байков╕й гор╕», а нещодавно в газет╕ «День» видрукувана велика стаття «Укра╖нський некрополь в Н╕цц╕». Сьогодн╕ письменник працю╓ над укладанням «Всесв╕тньо╖ укра╖нсько╖ енциклопед╕╖ некрополезнавства». Ми попросили автора розпов╕сти про в╕домих укра╖нц╕в, наш нац╕ональний цв╕т, що розкиданий по всьому св╕ту.

(Продовження.
Поч. у № 25-26, 27-29)

╤з завершенням Друго╖ св╕тово╖ в╕йни розпочалася нова хвиля укра╖нсько╖ ем╕грац╕╖ до Франц╕╖ й, зокрема, до Парижа. У цей пер╕од гостинним для сп╕вв╕тчизник╕в став Сарсель — невеличке м╕стечко б╕ля столиц╕, куди свого часу переведено Наукове Товариство ╕мен╕ Тараса Шевченка. Привабливому м╕сту присвячував поез╕╖ ╢. Маланюк.
У Сарсел╕ працювала плеяда визначних укра╖нських науковц╕в, як╕ тут ╕ похован╕: Володимир Куб╕йович (1900-1985) — географ ╕ демограф ╕з Лемк╕вщини, з 1952 року — голова Наукового Товариства ╕мен╕ Т. Шевченка в ╢вроп╕, редактор в╕домо╖ «Енциклопед╕╖ укра╖нознавства»; Зенон Кузеля (1882-1952) — професор Укра╖нського в╕льного ун╕верситету, етнограф, мовознавець, б╕бл╕ограф; Олександр Кульчицький (1895-1980) — професор Укра╖нського в╕льного ун╕верситету, в╕домий психолог; Дмитро П╕снячевський (1989-1966) — економ╕ст, кооператор та громадський д╕яч ╕з Под╕лля; Микола Капуста (1883-1961) — кооперативний та громадський д╕яч, отець ╤ван Яцк╕в (1883-1957), Володимир Ян╕в (1908-1991) — ректор Укра╖нського в╕льного ун╕верситету (1968-1986), вчений, психолог, соц╕олог, поет з╕ Львова, автор зб╕рок «Сонце ╕ ╜рати», «Листопадов╕ фрагменти» (1941), «Шляхи!», «Життя» (1975), монограф╕╖ «Нариси до ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ етнопсихолог╕╖»; сп╕втворець укра╖нсько╖ держави у часи Визвольних змагань, ╕сторик, професор УВУ Олександр Шульг╕н (1889-1960). Пам’ятник Василю Порику, Герою Радянського Союзу, знаходиться в м. Енен-Ль╓тар (департамент Па-де-Кале).
Останн╕м притулком стала французька земля ╕ для Варвари Васил╕вни Капн╕ст (у д╕воцтв╕ — Р╓пн╕на; 1841 — п╕сля 1918), дружини нащадка в╕домого поета В. Капн╕ста (1757-1823) — Василя Олекс╕йовича (1838-1910) — колекц╕онерки, хранительки родинних рел╕кв╕й. Мешкали Капн╕сти в сел╕ Михайл╕вц╕ Лебединського пов╕ту, яке перейшло у спадок з боку ж╕ночо╖ л╕н╕╖ роду Павла Полуботка. Варвара Капн╕ст зац╕кавилася народним художн╕м промислом. Вона першою використала скатертини, що ╖х виготовляли м╕сцев╕ ткал╕, для пошиття надзвичайно ошатного л╕тнього вбрання ж╕нок. У липн╕-серпн╕ 1918 року в╕дбувся у Лебедин╕ перший м╕сцевий показ укра╖нсько╖ старовини. На ньому було висв╕тлено ╕стор╕ю укра╖нського мистецтва на основ╕ багатющо╖ зб╕рки вишивок, килим╕в, портрет╕в ╕з з╕браного В. В. Капн╕ст.
У французькому м╕ст╕ Н╕цца поко╖ться прах в╕домо╖ укра╖нки, колекц╕онера, знавця мистецтва та етнограф╕╖ Натал╕╖ Леон╕д╕вни Шабельсько╖ (1841-1904). ╥╖ родина мешкала в сел╕ Чупах╕вц╕, нин╕ Охтирського району Сумсько╖ област╕, де Натал╕я мала майстерню з вишивки та виготовлення мережив. За к╕лька десятил╕ть з╕брала ун╕кальну колекц╕ю. Перша ╖╖ виставка в╕дбулася п╕д час V╤╤╤ Археолог╕чного з’╖зду в Москв╕ (1890), друга — в Петербурз╕ (1892). На них було показано до 4000 предмет╕в ╕з в╕дд╕л╕в укра╖нського мистецтва: шитво нитками й шовком, вишивки золотом ╕ ср╕блом, старовинн╕ тканини, ж╕ноче вбрання та головн╕ убори, р╕зьблення на дерев╕ та к╕стц╕, золот╕ та ср╕бн╕ ж╕ноч╕ оздоби, укра╖нськ╕ сережки, ╜удзики, намисто, пряжа. ╥╖ з╕брання бачили в Чикаго (1893), Антверпен╕ (1894), Нижньому Новгород╕ (1896), у Париж╕ — куточок «Теремок» (1900). П╕сля смерт╕ Н. Л. Шабельсько╖ частину створено╖ нею колекц╕╖ було придбано Етнограф╕чним в╕дд╕лом Рос╕йського музею в Петербурз╕ (1906), решта потрапила за кордон ╕ з 1930-х рок╕в збер╕га╓ться у музеях Кл╕вленда, Бостона, Брукл╕на, США.
На православному кладовищ╕ Н╕цци «Кокад» похований ╕ м╕й земляк-черкащанин, в╕домий к╕нематограф╕ст ╢вген Слабченко (Ежен Деслав; 1899, с. Таганча, нин╕ Кан╕вського району), який стояв б╕ля виток╕в св╕тового к╕ноавангарду. У Франц╕╖ похована й Натал╕я Михайл╕вна Давидова (у д╕воцтв╕ — Гудим-Левкович; 1875-1933) — художник, колекц╕онер, орган╕затор художнього промислу в Укра╖н╕, перший голова Ки╖вського кустарного товариства. Художню осв╕ту здобула в Ки╓в╕. Вийшла зам╕ж за князя Дмитра Львовича Давидова (1870-1929), онука декабриста з Кам’янки на Ки╖вщин╕. На початку 1900 року Натал╕я Михайл╕вна заснувала майстерню у сел╕ Верб╕вка Кам’янського пов╕ту Ки╖всько╖ губерн╕╖, що нал╕чувала близько 30 вишивальниць. Уперше вироби укра╖нських майстринь було показано на I П╕вденноруськ╕й виставц╕ прикладного мистецтва й кустарних вироб╕в (1906). 1909 року в Ки╓в╕ в╕дбулася друга така сама кустарна виставка, ╕ знову експертна ком╕с╕я в╕дзначила майстр╕в ╕з Верб╕вки за вироби з характерним укра╖нським стилем, а Н. Давидова здобула тут ср╕бну медаль. 1918 року Натал╕я Михайл╕вна заснувала в Ки╓в╕ майстерню з виготовлення укра╖нських ╕грашок. Варто також зазначити, що ця надзвичайно талановита, всеб╕чно обдарована укра╖нська ж╕нка п╕дтримувала дружн╕ стосунки й листувалася з польським композитором Каролем Шимановським (1882-1937), який присвятив Натал╕╖ Другу сонату для фортеп╕ано (opus 21).
У 70 к╕лометрах в╕д Парижа на в╕домому православному кладовищ╕ в Сент-Женев’╓в-де-буа знаходиться могила видатного танц╕вника ╕ хореографа укра╖нця Сержа Лифаря.
Ск╕льки ╖х, в╕домих ╕ нев╕домих укра╖нц╕в, забрала земля чужини... Пам’ятаймо вс╕х!
Ще п╕д час Першо╖ св╕тово╖ в╕йни багато укра╖нц╕в згуртувалося у Берл╕н╕ навколо Союзу Визволення Укра╖ни, а в 1918-1921 роках тут же сво╓ нелегке завдання виконувало Укра╖нське посольство. З 1921 року чимало укра╖нських студент╕в поповнили берл╕нськ╕ ун╕верситети та вищ╕ школи. М╕ж двома св╕товими в╕йнами Берл╕н став притулком й укра╖нсько╖ пол╕тично╖ ем╕грац╕╖. На цей час тут д╕яло два пол╕тичн╕ осередки: пров╕д гетьманського руху на чол╕ з гетьманом Павлом Скоропадським, який жив тут до початку 1945 року ╕ група, пов’язана з УВО, що згодом влилася до ОУН.
У Берл╕н╕ виходило чимало укра╖нських газет — «Укра╖нське слово» (1921-1924), «Укра╖нський прапор» (1923-1931), «Укра╖нський в╕сник» (1938-1945), «Укра╖нська д╕йсн╕сть» (1926-1930), працювала низка укра╖нських видавництв — «Укра╖нське слово» (1921-1925), «Укра╖нський прапор», «Хл╕боробська Укра╖на», «Укра╖нська молодь». У цей же пер╕од з Берл╕ном пов’язане життя багатьох укра╖нських пол╕тичних ╕ громадських д╕яч╕в, науковц╕в, журнал╕ст╕в, учених, а саме: Дмитра Дорошенка, Богдана Лепкого, Зенона Кузел╕, полковника ╢вгена Коновальця, Михайла Селешка, Володимира Стахова, ╤вана М╕рчука, Миколи Сушка та ╕нших.
Спочива╓ в н╕мецьк╕й земл╕ й укра╖нський громадський та пол╕тичний д╕яч, член Центрально╖ Ради Олександр Севрюк (1893-1941). Це в╕н 1918 року був членом укра╖нсько╖ делегац╕╖ у Брест╕, послом УНР у Берл╕н╕, а 1919 — членом делегац╕╖ УНР на Паризьк╕й мирн╕й конференц╕╖, згодом — послом у Рим╕.
Неподал╕к уламк╕в колишньо╖ Берл╕нсько╖ ст╕ни, що проходила повз цвинтар Св. Ядв╕ги, збер╕гся обел╕ск Державного секретаря В╕йськових Справ Зах╕дноукра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки Дмитра В╕товського. На ньому ще видн╕╓ться напис: «Полковник УПА Дмитро В╕товський. Держ. В╕йськ. Секретар ЗУНР. 6.11.1887. Четар УПА Юл╕ан Чучман. Ад’ютант. 2.4.1895. Погибш╕ 4.8.1919 геройською смертю за Волю Укра╖ни. В. ╤. П.».
На цвинтар╕ н╕мецького м╕стечка Новий Ульм знайшов в╕чний спочинок ╕ видатний укра╖нський письменник (автор роман╕в «Тигролови», «Сад Гетсиманський», «Огненне коло»), журнал╕ст, редактор, маляр та громадсько-пол╕тичний д╕яч ╤ван Павлович Багряний (1907-1963), на пам’ятнику роботи скульптора Лео Молодожанина викарбувано слова з його зб╕рки поез╕й «Золотий бумеранг»:
«Ми ╓. Були. ╤ будем ми!
Й В╕тчизна наша з нами».
А в серпн╕ 2004 року на 84 роц╕ життя п╕шла у в╕чн╕сть Галина Елеазар╕вна Багряна (Тригуб) — дружина письменника, яку поховали поруч з чолов╕ком. Народилася Галина Елеазар╕вна 21 лютого 1921 року в м╕стечку Здолбунов╕ Р╕вненсько╖ област╕. Наприк╕нц╕ Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни опинилася на чужин╕, а 1947 року стала дружиною ╤. Багряного. Усе життя вона допомагала чолов╕ков╕, була йому Музою, це ╖й адресован╕ зворушлив╕ рядки, написан╕ ╤ваном Павловичем на титул╕ роману «Людина б╕жить над пр╕рвою»: «Мо╖й люб╕й дружин╕ Галин╕ Багрян╕й, уроджен╕й Тригуб, — ╓дин╕й мо╖й опор╕ в ц╕й страшн╕й людськ╕й пустел╕ присвячую й нав╕ки цю книгу дарую».
 В╕рно ╕ самов╕ддано збер╕гала Галина Елеазар╕вна творчу спадщину письменника, а коли Укра╖на, як ╕ запов╕дав ╤ван Багряний, виборола державну незалежн╕сть, передала цю спадщину нащадкам-землякам...
 Боже, а ск╕льки ще укра╖нських син╕в ╕ доньок спочивають у н╕мецьк╕й земл╕! А ск╕льки могил уже заросли травою, зникли!
П╕сля зак╕нчення Друго╖ св╕тово╖ в╕йни у Н╕меччин╕ опинилося дек╕лька сотень тисяч укра╖нц╕в. Б╕льшовицька навала окупувала вс╕ укра╖нськ╕ земл╕, значну частину територ╕╖ середньо╓вропейських держав. Навколо панував терор. На початку 1946 року в трьох зонах Зах╕дно╖ Н╕меччини перебувало 178000 укра╖нц╕в, як╕ в╕дмовилися повертатися на окупован╕ комун╕стами територ╕╖ Укра╖ни. Це була нова хвиля укра╖нсько╖ пол╕тично╖ ем╕грац╕╖.
╤з табор╕в в американськ╕й зон╕ у Бавар╕╖ — Карлсфельд, Варнер-Касерне у Мюнхен╕, Ганггофер-Зюдл╕нг у Регенсбурз╕, Соме-Касерне в Авгсбурз╕ та ╕нших ╕ виник найб╕льший центр укра╖нсько╖ ем╕грац╕╖ в пово╓нн╕й Н╕меччин╕ — у Мюнхен╕ та його околицях. Багато з них уже померли ╕ знайшли в╕чний спочинок у н╕мецьк╕й земл╕, а поховання загубилися...
Не стало могили й Володимира Доленка (1889-1971) — в╕домого громадсько-пол╕тичного та церковного д╕яча, орган╕затора та л╕дера Укра╖нсько╖ селянсько╖ парт╕╖, члена Укради, першого голови УНДС. Уже давно нема╓ на цьому кладовищ╕ й могил знаних укра╖нц╕в: Михайла Дурдели — редактора «Укра╖нських в╕стей» ╕ Масенка (близького приятеля сина антрополога Ф. Вовка — Юр╕я), автора книжки «Мара комун╕зму»; полковника Юр╕я Гергеля, ╤вана Матюшенка — д╕яча соборноправно╖ УАПЦ; в╕йськового та пол╕тичного д╕яча, начальника контррозв╕дки при штаб╕ Д╕йово╖ Арм╕╖ УНР, згодом начальника охорони головного отамана Симона Петлюри, полковника Миколи Чеботар╕ва (1884-1972); н╕ хреста, н╕ могили Петра Волкановича, за п╕дручником церковнослов’янсько╖ мови якого навчалося не одне покол╕ння ем╕грантсько╖ ╕нтел╕генц╕╖...
А на цвинтар╕ м╕стечка Дормштадт нещодавно зникла могила славнозв╕сного ╕сторика та археолога, професора Натал╕╖ Полонсько╖-Василенко (1884-1973) — автора близько 200 наукових праць з ╕стор╕╖ та археолог╕╖, зокрема, в╕домо╖ двотомно╖ «╤стор╕╖ Укра╖ни».

На фото: Н╕цца (Франц╕я). Поховання Капн╕ст╕в

(Зак╕нчення в наступному номер╕).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 28.10.2011 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9540

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков