Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4233)
З потоку життя (7276)
Душі криниця (3915)
Українці мої... (1558)
Резонанс (1793)
Урок української (1001)
"Білі плями" історії (1805)
Крим - наш дім (537)
"Будьмо!" (262)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (106)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (109)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У КРИМУ ЗАГАРБНИКИ В╤ДНОВЛЮЮТЬ БО╢ЗДАТН╤СТЬ П╤ДРОЗД╤Л╤В
Противник продовжу╓ вживати заход╕в для поповнення сво╖х втрат.


КЕРУВАЛИ П╤ДРИВОМ КАНАЛУ
Заступнику командувача чф рф заочно пов╕домили про п╕дозру у п╕дрив╕ П╕вн╕чно-Кримського каналу.


КРИМОСУДДЯ
Викрадену журнал╕стку Данилович катували у буд╕вл╕ фсб в Криму.


УКРА╥НА Н╤КОЛИ НЕ ВИЗНА╢ КРИМ ЧАСТИНОЮ РФ
Президент Укра╖ни Володимир Зеленський наголошу╓, що Укра╖на н╕коли не визна╓ Крим частиною...


КАНАДСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ВИЗНАВ ГЕНОЦИДОМ ДЕПОРТАЦ╤Ю КРИМСЬКИХ ТАТАР
Палата громад Канади визнала масову депортац╕ю кримських татар стал╕нським режимом в 1944 роц╕...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 16.05.2003 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#20 за 16.05.2003
ЧОГО НЕ ВИДНО, ТОГО НЕМА?
Лідія Степко, власкор “КС”.

В Україні сьогодні спостерігається ситуація, коли процес національного відродження плавно переходить у процес етно-національного виживання. Крим і, зокрема, Севастополь - чи не найяскравіший тому приклад. Національно-культурні товариства міста об’єднані в Асоціацію, котра покликана вищеназвані проблеми регулювати, ніби-то й намагається це робити, але так незграбно і нефахово, що мимохіть їх, ці проблеми, і примножує.
Історія зі створенням національно-культурного товариства з вивчення української культури представ-никами інших національностей, особами, далекими від цієї культури, як ми вже й повідомляли в одному з номерів, викликала зауваження присутньої при цьому голови Союзу українок Богдани Процак. Бо якщо людина каже: “Мне так приятно, когда меня зовут “хохлушечкой”, - і береться знайомити інших з  українською культурою, то в етнічного українця, окрім оскоми, виникає ще й бажання віднайти на адекватну роль пропагандиста, скажімо, російської культури, того, хто охоче іменував би себе «кацапочкою».
І реакція, здавалося б, мала бути з перспективою врахувань таких зауважень. Та сталося зовсім навпаки. Голова Асоціації національно-культурних товариств В. Мілодан створює  так звану “согласительную комиссию” з членів Асоціації. Сам пише туди скаргу на Б. Процак, бере таку ж скаргу від ображеної  “хохлушечки”, пані Полянської, та ще пані Жакич, котра в єдиній своїй особі представляє товариство сербів. Три заяви - і “согласительная комиссия” запрацювала на повну потужність. Викликали “винуватицю” і… позбавили її права відвідувати засідання Асоціації. А позаяк в тій Асоціації українських культурних товариств більше немає (думається, не зовсім зручно для звітів), то вирок було пом’якшено. Мовляв, нехай приходять з Союзу українок, але хтось інший, тільки не  голова товариства.
А інкримінували пані Процак нечемне поводження геть з усіма, і все на тлі національних інтересів. Колись у Сімферополі – який сором! - вона зауважила на професорську пропозицію  далі вже писати спільну російсько-українську історію, що такого не може бути, бо є окремо історія Росії й історія України. А прибувши до столиці, була щиро здивована, що чує скрізь російську, і відповідно відреагувала. Ще дуже дратує голову “согласительной комиссии” Вольдемара Давидовича Дерінга, що Богдана Михайлівна й до нього, етнічного німця, якось заговорила не російською, а українською. І вирішив тоді він її провчити: взяв та й відповів німецькою. А хай знає! (І не думається вельмишановному панові, що не в Німеччині, а в Україні до нього звернулися державною мовою. І тут вже годі й говорити, що нечемно зневажати мову країни, у якій живеш).
Тут вже і я зауважу, що пані Процак з’являється  усюди в елегантному одязі від знаних майстринь, в якому вишукане вкраплення національних елементів, мабуть, також муляє неукраїнське око.
А ще, напевне, дратує, що носяться з нею, як з писаною торбою.  Запрошують на всілякі заходи. Мер міста її чемно вітає,  вона – почесний член української “Просвіти”, почесний член  Союзу українок України. Ще й зараз подали документи з відділу у справах молоді держадміністрації на нагородження від Кабміну за постійне опікування “Пластом”. Чи ж не забагато для однієї? Ану як не буде з’являтись в Асоціації, то, може, й стане непомітнішою?
Як тут не навести уривочок з байки Б. Грасіана “Хвалько”:
“…Зібралися всі птахи і вступили у змову проти павича: “Нам би лише добитися, - сказала ворона,- аби він не зміг більше козиряти своїм проклятим хвостом. Тоді краса його швидко змарніє. Бо чого ніхто не бачить, те й не існує”.
Читаймо, панове, байки, в них глибока мудрість…

м. Севастополь.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 16.05.2003 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=878

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков