Версiя для друку Обговорити в форумi

 Лауреати Національної премії ім. Тараса Шевченка просять Президента України Віктора Януковича зустрітися з ними з нагоди 50-річчя заснування найвищої мистецької нагороди – Шевченківської премії. Про це йдеться у листі, переданому до президентської канцелярії.
 «Ми, українські письменники, художники, композитори, діячі театрального та оперного мистецтва – лауреати Національної премії імені Т. Г. Шевченка, нині сущі в Україні, просимо Вас зустрітися з нами з нагоди 50-річчя заснування найвищої мистецької нагороди – Шевченківської премії”, - говориться в листі.
 Лауреати Шевченківської премії впевнені, що цей ювілей – це добра нагода для обговорення нагальних питань. “Ми переконані, що в цей ювілейний час Вам, Вікторе Федоровичу, є що нам сказати, як і нам є чим поділитися з Вами. Ми вперше звертаємося до Вас, пане Президенте, з таким проханням і твердо віримо, що Ви поставитеся до цього з розумінням. Тож чекаємо визначеного Вами дня зустрічі», – зазначається в листі.
 Зустріч з главою держави ініціюють лауреати Національної премії ім. Тараса Шевченка, зокрема, Герої України: Левко Лук’яненко, Іван Драч, Ніна Матвієнко, Дмитро Павличко, Марія Стеф’юк, Роман Іваничук, Юрій Мушкетик, В’ячеслав Брюховецький. Письменники: Володимир Базилевський, Іван Білик, Василь Герасим’юк, Любов Голота, Григорій Гусейнов, Анатолій Дімаров, Віталій Дончик, Микола Жулинський, Василь Захарченко, Дмитро Іванов, Ігор Калинець, Анатолій Кичинський, Дмитро Кремінь, Роман Лубківський, Олесь Лупій, Марія Матіос, Павло Мовчан, Володимир Моринець, Михайло Наєнко, Галина Пагутяк, Петро Перебийніс, Степан Пушик, Степан Сапеляк, Михайло Слабошпицький, Василь Слапчук, Леонід Талалай, Роман Турконяк, Тарас Федюк, Володимир Яворівський. Художники: Анатолій Гайдамака, Феодосій Гуменюк, Олександр Івахненко, Василь Лопата, Іван Марчук, Микола Стороженко, Валерій Франчук, Андрій Чебикін, Володимир Чепелик, Сергій Якутович. Діячі музичного мистецтва: Анатолій Авдієвський, Анатолій Мокренко, Мирослав Скорик, Євген Станкович, а також актори: Богдан Бенюк, Лариса Кадирова, Наталка Сумська, Анатолій Хостікоєв.
 
 ВЛАДА ДОСІ БОЇТЬСЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА?

 У заступника голови Верховної Ради України Миколи Томенка «складається враження, що влада досі боїться Тараса Шевченка». Як повідомили УНІАН у прес-службі М.Томенка, про це він сказав в ефірі «5 каналу».
 За словами М.Томенка, «аби ми були народом, який себе поважає, та мали державу, якою можна було б гордитися, то саме 9 березня у нас було б національне свято». «8 березня провели б суспільно-політичні заходи на захист прав жінки та недопущення владного сексизму, а свято національного духу та національної ідеї мали б проводити сьогодні – 9 березня, в день народження Тараса Шевченка», - наголосив він.
 М.Томенко відзначив, що життя Тараса Шевченка і героїчне, і трагічне водночас. Він нагадав, що із 47 років життя 24 поет провів у кріпацтві, 10 – у засланні і лише 13 років – вільного життя і творчості. «Ця трагедія і героїзм підкреслені і датами життя, і смерті поета: 9 березня з’явився на світ, а 10 березня – пішов з життя», - зазначив М.Томенко.
 Віце-спікер також нагадав, що саме 2011 рік – рік 150-річчя з дня смерті та перепоховання Кобзаря. Натомість, за його словами, ще не відбулося жодного засідання урядового оргкомітету та відсутня система чи логіка діяльності влади щодо ювілейних заходів у цьому році.
 Відповідаючи на запитання стосовно того, що варто було б зробити, М.Томенко зауважив, що «точно не треба будувати пам’ятники». «Це робили і за радянської влади», - додав він.
 Натомість, за його словами, треба пропагувати творчість, світогляд, ідею Тараса Шевченка. «Варто показати Шевченка художника, донести його твори, які фантастично мелодійні, мовою музики та врешті зробити сучасне кіно, бо живемо в ХХІ столітті», - наголосив М.Томенко.
За словами заступника голови парламенту, складається враження, що багато представників нинішньої владної еліти свої знання творчості Тараса Шевченка починають і завершують «Заповітом», який обов’язково вивчався у радянській школі, «натомість, головні твори, які є його своєрідними політичними та національними заповітами, вони як не знали, так і не знають». «Це незнання, очевидно, перейшло у спадок від Російської імперії, потім Радянського Союзу, оскільки цих справжніх творів поета як боялася влада, так і продовжує боятися», - сказав М.Томенко.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #7 за 11.03.2011 > Тема "З потоку життя"