Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 03.12.2010 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#49 за 03.12.2010
Про дух сектантства, або «Хто ма╓ вуха, хай чу╓…»

Дорога до Храму
 
 «Господь в╕дкрив мен╕, що буде час, коли арх╕╓ре╖ Земл╕ Русько╖ та ╕нш╕ духовн╕ особи ухиляться в╕д збереження Православ’я в ус╕й його чистот╕, ╕ за те гн╕в Божий вразить ╖х. Три дн╕ стояв я, просив Господа помилувати ╖х ╕ просив краще позбавити мене, убогого Серафима, Царства Небесного, н╕ж покарати ╖х. Але Господь не схилився на прохання убогого Серафима ╕ сказав, що не помилу╓ ╖х, бо будуть вчити вчень ╕ запов╕дей людських, серця ж ╖х будуть стояти далеко в╕д Мене... » (Преподобний Серафим Саровський)
 Одразу застер╕гаючи ус╕ляк╕ нерозум╕ння, насамперед зазначу, що ця стаття написана аж н╕як не проти православ’я, як, певен, декому забагнеться ╖╖ потрактувати. Вона проти спотворення в╕ри, проти занечищення церкви, проти духа сектантства та фарисейства у церковному житт╕. Вона – м╕й крик душ╕, особистий б╕ль за р╕дне мен╕ православ’я, в якому я народився, в якому служу, ╕ служ╕нню якому в╕ддаю сво╓ життя.
 У сво╖х статтях я неодноразово торкався проблем сучасного православ’я. Найб╕льша серед них – це фарисейська розчина гордин╕, яка ув╕йшла у церковне життя, ╕ не пом╕чають цього х╕ба що сам╕ фарисе╖. Вона ж породжу╓ й ус╕ ╕нш╕, в╕д втрати духовного розум╕ння Святого Письма, до р╕зноман╕тних ╓ресей, як╕ отруюють церкву, насамперед – обрядов╕р’я та догматизму.
 Ос╕бно тут сто╖ть ╕ще одна ╓ресь, яка активно насаджу╓ться сьогодн╕ на теренах православ’я. Це вчення про так звану «канон╕чну церкву». Мова йде про строго обмежене коло ортодоксальних церков, як╕ начебто мають монопол╕ю на православн╕сть, ╕, в╕дпов╕дно, волод╕ють ус╕╓ю повнотою благодат╕ Божо╖. ╢дин╕ – «православн╕», ╓дин╕ – «благодатн╕», ╓дин╕ – «Церква»... Такий соб╕ «канон╕чний клуб» вибраних, правов╕рних, в╕докремлених…
 Аби предметно досл╕дити означений феномен, спочатку розберемося з терм╕нолог╕╓ю – тод╕, гадаю, усе стане на сво╖ м╕сця.
 ╢РЕСЬ – в╕д грецького – виб╕р, в╕дд╕лення, думка. Це помилка в питаннях в╕ри, виявлена в чи╖йсь думц╕ або вченн╕, що з’явилася всередин╕ Церкви. У прямому значенн╕ слова «╓ресь» – це вчення, яке суперечить основам християнства, св╕доме (чи не св╕доме) в╕дхилення в╕д ╕стин в╕ри, яке пропону╓ ╕нший п╕дх╕д до рел╕г╕йного вчення, або спотворю╓ його.
 Негативний сенс слово «╓ресь» вперше набува╓ в новозав╕тних посланнях. Лог╕ка цього така, що оск╕льки ╕стину ╕ життя людина може знайти лише у Христ╕ (╢вангел╕╓ в╕д ╤вана, 14 розд╕л, 6 в╕рш), то будь-яка альтернатива автоматично прир╕ка╓ людину на духовну смерть. В╕дпов╕дно, апостол Петро говорить про «згубн╕ ╓рес╕» (Друге послання апостола Петра, 2.1), а Павло ставить «╓рес╕» в один ряд з гр╕хами чар╕вництва (маг╕╖) та ╕долослуж╕ння (Послання апостола Павла до Галат╕в, 5.20).
 Насл╕дуючи приклад святих апостол╕в, рання християнська церква використовувала терм╕н «╓ресь» для позначення вчення, яке розходиться з християнською правов╕рн╕стю, або ж групи людей, що в╕д╕рвалися в╕д Церкви внасл╕док прихильност╕ до такого вчення.
 СЕКТА – в╕д латинського seco – розр╕заю, розд╕ляю. Це група в╕руючих, яка фактично чи юридично в╕докремилася в╕д основного рел╕г╕йного в╕роспов╕дання, та дотриму╓ться сво╖х погляд╕в ╕ тлумачень його окремих догмат╕в, обряд╕в, повчань ╕ т. п. Для секти характерн╕ замкнут╕сть, в╕докремлен╕сть, претенз╕╖ на винятков╕сть сво╓╖ рол╕.
 За С. ╤. Ожеговим «секта» – це рел╕г╕йне об’╓днання, яке в╕д╕рвалося в╕д якого-небудь в╕ровчення ╕ йому протисто╖ть, а також група ос╕б, що замкнулися у сво╖х др╕бних, вузьких ╕нтересах.
 Як пода╓ «Рел╕г╕йно-ф╕лософський словник», у широкому розум╕нн╕ слово «секта» означа╓ вузьк╕сть мислення, фанатичну прихильн╕сть сво╓му ╕ заперечення ц╕нностей не свого, групов╕ забобони, обскурантизм (мракоб╕сся) ╕ ╕н.
 Дух сектантства та фарисейства зустр╕ча╓ться й в ╕сторично древн╕х церквах (╕ в ном╕нальному православ’╖ також), що зберегли в бездоганному вид╕ сво╓ в╕ровчення, але не зум╕ли зд╕йснити ╓вангельський ╕деал. Цей дух, за влучним висловом арх╕╓пископа ╤оанна Сан-Франциського, «╓ духом душевно╖ (не духовно╖) ревност╕. Це рац╕онал╕зац╕я в╕ри, дотримування чистоти в╕ри ╕ втрата глибини ╖╖. Це втрата любов╕…»
 ОБСКУРАНТИЗМ, або ж МРАКОБ╤ССЯ – в╕д латинського obscurans – темний, який затемню╓. Це умонастр╕й, при якому зам╕сть в╕рност╕ ╕стин╕ ╕ в╕дпов╕дальност╕ перед нею перевага нада╓ться тому, що в╕д ╕стини в╕дводить, затемню╓ ╖╖, робить неясною. У рел╕г╕йн╕й думц╕ цей терм╕н адресу╓ться тим, хто ╕стину згори п╕дм╕ню╓ земними уявленнями та вченнями, наприклад, коли традиц╕ю ставлять вище ╢вангел╕я. Обскурантизм нер╕дко виступа╓ п╕д виглядом захисту чистоти в╕ри ╕ намага╓ться монопол╕зувати ортодоксальн╕сть (правов╕рн╕сть), але зраджу╓ при цьому духов╕ ╢вангел╕я (духов╕ милосердя – смирення та любов╕).
 ТОТАЛ╤ТАРНИЙ – в╕д латинського totalis – весь, ц╕лий, повний. В рел╕г╕йному смисл╕ це режим, який прагне повного (тотального) контролю над переконаннями адепт╕в в╕ри.
 ЗОМБУВАННЯ (зм╕стов╕ синон╕ми: КОНТРОЛЬ СВ╤ДОМОСТ╤ – в╕д англ╕йського mind control, ПРОМИВАННЯ М╤ЗК╤В – англ. brainwashing, НАСИЛЬНИЦЬКЕ ПЕРЕКОНАННЯ – англ. coercive persuasion, УПРАВЛ╤ННЯ РОЗУМОМ – англ. thought control, РЕФОРМУВАННЯ МИСЛЕННЯ – англ. thought reform) – означа╓ психолог╕чний тиск ╕ вплив на переконання ╕ в╕рування людини з метою зм╕ни мислення, повед╕нки, емоц╕й та процесу прийняття р╕шень шляхом сп╕лкування з нею за допомогою р╕зного роду ман╕пулювань, переконань, п╕дм╕ни факт╕в та обману.
 КЛ╤КУШЕСТВО (КРИКЛИВСТВО) – в╕д рос╕йського кликуши: ж╕нки, схильн╕ до ╕стеричних припадк╕в, п╕д час яких вони видають шален╕ крики.
 ФАНАТИЗМ – латинське Fanaticus, французьке Fanatisme. Сл╕пе, беззастережне сл╕дування переконанням, особливо в сфер╕ рел╕г╕йно-ф╕лософськ╕й, нац╕ональн╕й чи пол╕тичн╕й; доведена до крайност╕ прихильн╕сть до яких-небудь ╕дей, в╕рувань чи погляд╕в, звичайно по╓дну╓ться з нетерпим╕стю до чужих погляд╕в ╕ переконань. В╕дсутн╕сть критичного сприйняття чого-небудь.
 Для неупередженого читача, гадаю, коментар╕ будуть зайв╕. Во╕стину, в сил╕ слова Господн╕: «Не суд╕ть, щоб ╕ вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять ╕ вас, ╕ якою м╕рою будете м╕ряти, такою в╕дм╕ряють вам» (Вiд Матвiя, 7.1,2), та «Отак будуть останн╕ першими, а перш╕ останн╕ми...» (Вiд Матвiя, 20.16) Ортодоксально-консервативна структура, яка щедро, роками нав╕шувала ярлики ус╕м ╕ншим християнським конфес╕ям, звинувачуючи вс╕х ╕ кожного в ╓ресях, тотал╕таризм╕ та сектантств╕, – сама на перев╕рку виявилася останньою. Ус╕ без виключення вищезгадан╕ терм╕ни та деф╕н╕ц╕╖, дякуючи старанням новозав╕тного фарисейства, сьогодн╕ стосуються саме формального, отру╓ного розчиною гордин╕, нетерпимост╕ та лукавства, православ’я. «Стереж╕ться розчини фарисейсько╖», – попереджав нас Спаситель. Не встереглись…
 Тепер же давайте по пунктах.
 Почнемо з того, що вчення про «канон╕чну церкву» нема╓ н╕ у Святому Письм╕, н╕ в Символ╕ православно╖ в╕ри. В Б╕бл╕╖, як в╕домо, пов╕да╓ться лише про церкву Залишку (Остатку), про смиренних «овечок Господн╕х», ╕ н╕ словечка про якусь там «канон╕чну» сп╕льноту. ╤ в Символ╕ в╕ри ма╓мо лишень чотири ознаки правдиво╖ Церкви: «╢дина, Свята, Соборна ╕ Апостольська». Та аж н╕як, не «Канон╕чна…» Тож побудова про «╓дино благодатну» так звану «канон╕чну церкву» – це н╕що ╕нше як, цитую, «вчення, яке суперечить основам християнства, св╕доме (чи не св╕доме) в╕дхилення в╕д ╕стин в╕ри, яке пропону╓ ╕нший п╕дх╕д до рел╕г╕йного вчення, або спотворю╓ його». Означене вчення вочевидь ╓ «вченням, яке розходиться з християнською правов╕рн╕стю», тобто, за визначенням, ╓рессю. А покликач╕ його, в╕дпов╕дно, «групою людей, що в╕д╕рвалися в╕д Церкви внасл╕док прихильност╕ до такого вчення». На жаль, довол╕ значною «групою», яка, лише прикриваючись святими ╕менами, втягу╓ в коло впливу усе нових ╕ нових адепт╕в, використовуючи для цього ус╕ методи контролю св╕домост╕ – в╕д психолог╕чного тиску, до п╕дм╕ни факт╕в та обману.
 Карта «канон╕чност╕» зринула з рукава людських мудрувань як нехитра, однак довол╕ д╕╓ва зброя в ход╕ церковно-пол╕тичних конфл╕кт╕в початку 90-х. Ця ж карта править козирем у боротьб╕ за паству (точн╕ше, за ╖╖ гаманц╕) ╕ донин╕. Кажу «нехитра», бо насправд╕ «канон╕чно╖ церкви» – церкви, яка б жила у в╕дпов╕дност╕ до вимог Канон╕чного права, – сьогодн╕ просто не ╕сну╓. Це класичний приклад ман╕пулятивно╖ технолог╕╖, основано╖ на обман╕ (див. мою статтю на цю тему – «Канон»).
 ╤ все б н╕чого, якби не розколювала ця ╓ресь сусп╕льство, не нищила с╕м’╖, не руйнувала стосунк╕в. Якби не н╕вечила душ╕ людськ╕, не перетворювала «с╕ль земл╕» на таку, що «н╕ на землю, н╕ на гн╕й не потр╕бна, яку геть викидають» (Вiд Луки, 14.35). Якби не обертала «св╕тло для св╕ту» на «зовн╕шню темряву» похмурого, середньов╕чного мракоб╕сся. Не зводила словесних овечок Христових до р╕вня вовк╕в хижих, як╕ нав╕ть ╕ не прикриваються вже овечими шкурами. Якби не розпинала т╕ло Господн╓, не ╜валтувала Нев╕сту Христову. Якби не перетворювала церкву святу православну на секту, до того ж на секту з ус╕ма ознаками тотал╕тарно╖…
 Настав уже час назвати реч╕ сво╖ми ╕менами! Значна частина ном╕нального православ’я (тих, хто вважа╓ себе, позиц╕ону╓ себе як православн╕) фактично в╕докремилася в╕д основного християнського в╕роспов╕дання. «Сл╕п╕ поводатар╕ для сл╕пих», вони в╕ддалилися в╕д ╓дино╖ в Дус╕, свято╖, соборно╖ ╕ апостольсько╖ Христово╖ церкви, ╕ хоч формально ╕менують себе православними, «але ними не ╓, бо фальшив╕ вони» (див. Об’явлення, 2.2). Бо в╕дкинули духовне вчення смирення й любов╕, погрузли в обрядов╕рств╕ та догматизм╕, ╕ дотримуються сво╖х, далеких в╕д ╓вангельського ╕деалу погляд╕в, тлумачень та повчань. Вони ж, на жаль, ╕ формують сьогодн╕ обличчя православ’я загалом. Зовн╕шн╕ми ознаками ╖х давно уже стали характерн╕ для секти в╕докремлен╕сть, претенз╕╖ на винятков╕сть власно╖ рол╕, вузьк╕сть мислення, фанатична прихильн╕сть сво╓му ╕ заперечення ц╕нностей не свого, групов╕ забобони, мракоб╕сся (обскурантизм). ╤деолог╕╓ю ж – фарисейськ╕ гординя й лукавство, агрес╕я ╕ нетерпим╕сть, р╕зноман╕тн╕ ╓рес╕ та марнов╕рства.
 Насправд╕ дух сектантства властивий не лише сучасному православ’ю. Ус╕ церкви, увесь рел╕г╕йний св╕т сьогодн╕ з пихатою горд╕стю Лаодик╕╖ виголошу╓: «Я багатий, ╕ збагат╕в, ╕ не потребую н╕чого». Кожна деном╕нац╕я заявля╓: «Т╕льки у нас правда, т╕льки у нас ╕стинна в╕ра, т╕льки у нас благодать…» Тож до ус╕х конфес╕й, до ус╕╓╖ «л╕тепло╖, н╕ гарячо╖, н╕ холодно╖» церкви останн╕х дн╕в, ц╕ слова Господн╕:
 «Бо ти кажеш: Я багатий, ╕ збагат╕в, ╕ не потребую н╕чого. А не зна╓ш, що ти нужденний, ╕ м╕зерний, ╕ вбогий, ╕ сл╕пий, ╕ голий!..» (Об’явлення, 3.17)
 Хто ма╓ вуха, хай чу╓, що Дух промовля╓ Церквам...
 
Прото╕╓рей Олег ВЕДМЕДЕНКО.
 www.vedmedenko.org

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 03.12.2010 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8538

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков