"Кримська Свiтлиця" > #45 за 05.11.2010 > Тема "Українці мої..."
#45 за 05.11.2010
╤ голка випала з руки...
НА СОТОМУ роц╕ життя, не дочекавшись весни - а отже, юв╕лею, п╕шла в╕д нас знаменита укра╖нська вишивальниця В╕ра Серг╕╖вна Ро╖к. А чекали ц╕╓╖ велико╖ дати не т╕льки вона сама ╕ р╕дн╕ - до бюджету Криму були закладен╕ кошти на проведення свята всекримського масштабу - з ви╖здом до Л╕вад╕╖ та ц╕лою сер╕╓ю урочистих заход╕в. Чим же заслужила тако╖ шани, здавалося б, звичайна укра╖нська ж╕нка, яка, попри майже 60-р╕чне проживання в Криму, так ╕ не в╕дчула себе кримчанкою, бо душа ╖╖ залишилася на Полтавшин╕, де колись б╕гало босон╕ж далеке дитинство вишивальниц╕? А тим ╕ заслужила, що, окр╕м мистецького таланту, взяла на себе ще й добров╕льну високу м╕с╕ю - бути невтомним пропагандистом укра╖нсько╖ вишивки на сво╖й велик╕й Батьк╕вщин╕, в Криму, по всьому св╕тов╕. Бо побувала Герой Укра╖ни, кавалер ц╕ло╖ низки орден╕в ╕ медалей В╕ра Ро╖к в Угорщин╕, Бельг╕╖, ╤тал╕╖, Франц╕╖, Хорват╕╖, США, Монгол╕╖, Туреччин╕, Рос╕╖, Естон╕╖, Н╕меччин╕ та нших кра╖нах. Майже п╕втори сотн╕ персональних виставок було проведено нею також в межах Укра╖ни. Як не дивно, 99-р╕чна, з╕ слабким здоров’ям (ще з час╕в в╕йни В╕ра Серг╕╖вна зазнала тяжко╖ контуз╕╖ та ╕нвал╕дност╕, яка значно обмежила ╖╖ ф╕зичн╕ можливост╕) майстриня планувала ╕ зд╕йснювала все нов╕ й нов╕ подорож╕. П╕д час таких мандр╕в вона добре почувалася, була активною, енерг╕йною, красномовною ╕ дотепною, виступаючи на заходах, де легко знаходила соб╕ друз╕в ╕ шанувальник╕в. Здавалося, плин ╖╖ життя не п╕дпада╓ п╕д звичн╕ правила. Здавалося, так буде завжди. Та 3 жовтня, о 16.25 годинник ╖╖ раптом зупинився... Проводжали В╕ру Серг╕╖вну в останн╕й путь чи не вс╕м м╕стом. Площа б╕ля м╕ськвиконкому, де в╕дбувалося прощання, розкв╕тла готовими до випробувань ос╕нн╕ми кв╕тами. Сюди йшли не т╕льки шанувальники укра╖нсько╖ вишивки, не лише т╕, хто вважав себе патр╕отами сво╓╖ держави, але й т╕, хто прагнув востанн╓ вклонитися ж╕нц╕-подвижниц╕, якою не можна було не захоплюватися. А авторка цих рядк╕в до в╕нка пам’ят╕ ╕ шани додала ще й цього в╕рша:
╤ голка випала з руки... Чи буде в н╕й тепер потреба? Та закричали не круки - То солов’╖ лоскочуть небо. Про не╖ п╕сня - не сумна, Вона й сама була такою. ╤ житт╓дайна, мов весна, ╤ в╕зерунки, мов вона, Спл╕тала н╕жною рукою. Я бачу ╖х. Ось тут вони, Де н╕би голка в серце коле. Благаю небо - поверни! Гай-гай, не вернеться н╕коли... Хай площа на ╖╖ ╕м’я Прикрасить м╕сто. Все ж - замало. Ця ж╕нка - вчителька твоя, Бо лиш вона, не ти, не я, Так палко землю цю кохала. Гей, Укра╖но, як же ти Надал╕ житимеш без не╖? Чи вирвешся ╕з самоти Без кв╕тки кращо╖ тво╓╖? В душ╕ несла тебе одну, На полотн╕ тебе творила. Заради тебе ще б весну Зустр╕ла. Та, пробач, - несила...
Тамара СОЛОВЕЙ. * * * 11 листопада о 16 годин╕ у С╕мферопольському гарн╕зонному Будинку оф╕цер╕в (вул. Пушк╕на, 8) в╕дбудеться веч╕р пам’ят╕ В╕ри Серг╕╖вни Ро╖к - «Серцем вишита дорога». * * * До 16-╖ години запрошу╓мо в╕дв╕дати виставку «Ос╕нн╕ фантаз╕╖», присвячену В. С. Ро╖к (вул. Пушк╕на,17, Музей ╕стор╕╖ м. С╕мферополя).
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 05.11.2010 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8462
|