"Кримська Свiтлиця" > #45 за 05.11.2010 > Тема "Українці мої..."
#45 за 05.11.2010
ВТРАТИ...
27 жовтня в╕д╕йшов у в╕чн╕сть укра╖нський патр╕от, вояк УПА, член КУНу Як╕в Бойчук.
В╕н народився 7 грудня 1923 року в сел╕ Крилос на ╤вано-Франк╕вщин╕. Батьки виховали Якова в любов╕ до р╕дно╖ земл╕, прищепили християнськ╕ ц╕нност╕, повагу ╕ шану до нац╕╖. Коли настав складний для Укра╖ни час, вступив до ОУН, склав посвяту ╕ з╕ збро╓ю в руках захищав р╕дну землю в╕д червоного комун╕зму ╕ коричневого фашизму. Сов╕ти схопили ╕ засудили його 1946 року. В╕дбував покарання до 1956 року. Ще 5 рок╕в залишався без громадянських прав. У Казахстан╕ в╕дм╕чався в комендатур╕. Познайомився з Ярославою, одружилися, народили дв╕йко д╕ток - Галину ╕ Володимира. Повернутися в р╕дн╕ м╕сця не дозволили, але односельчани Воробчаки, як╕ вже були в Криму, допомогли Бойчукам. Вдалося купити будинок в Л╕вадках, поблизу С╕мферополя. Тут ╕ проходили роки життя. Члени в╕дроджено╖ «Просв╕ти», а коли Укра╖на стала державою, то у 1996 роц╕ заснували КУН, активно працювали на розбудову держави. В╕чна память славному сину Укра╖ни Якову Бойчуку ╕ його побратимам по збро╖. В╕д Кримсько╖ орган╕зац╕╖ КУН - Василь Овчарук, побратими, друз╕. м. С╕мферополь.
На фото: Як╕в Бойчук
На 93-му роц╕ життя в╕д╕йшов у в╕чн╕сть Володимир Миколайович Ференс, ветеран Друго╖ св╕тово╖ в╕йни, вояк Укра╖нсько╖ Повстансько╖ Арм╕╖, багатор╕чний в’язень комун╕стичних концтабор╕в, кавалер ордена Ярослава Мудрого, великий патр╕от Укра╖ни, людина св╕тлого розуму, доброго серця, щедро╖ душ╕ ╕ працьовитих рук. На долю Володимира Ференса випали важк╕ випробування. Народився в╕н 1918 року в родин╕ оф╕цера арм╕╖ Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки у розпал╕ криваво╖ в╕йни за незалежн╕сть молодо╖ Укра╖нсько╖ держави. Пережив голодомор, колектив╕зац╕ю. Його д╕да, дбайливого, працьовитого господаря, шановану людину, б╕льшовицька влада розкуркулила ╕ вислала з р╕дного села. Батьков╕ дивом вдалося уникнути репрес╕й, але Володимир бачив, як енкаведисти заарештовували вчител╕в, священник╕в, колишн╕х петлюр╕вц╕в та ╕нших осв╕чених, нац╕онально св╕домих, порядних людей. Радянсько-н╕мецька в╕йна застала його на служб╕ в червон╕й арм╕╖. П╕сля оточення ╕ розгрому п╕дрозд╕лу, в якому воював, потрапив до н╕мецького полону. Дв╕ч╕ вт╕кав. Повернувшись на р╕дну Житомирщину, п╕шов до укра╖нських повстанц╕в. П╕д час служби в УПА не один раз потрапляв у, здавалось, безнад╕йн╕, небезпечн╕ для життя ситуац╕╖. Але Бог ╕ доля вберегли його в╕д поранень ╕ в╕д смерт╕. У березн╕ 1944 року важко хворим на тиф у непритомному стан╕ потрапив у лапи емгебе. Вирок суду: 25 рок╕в позбавлення вол╕. Пров╕в у ГУЛАГ╕вськ╕й невол╕ довг╕ 12 рок╕в. Останн╕ 50 рок╕в прожив на Ки╖вщин╕, в с. К╕рове (Кучак╕в) Борисп╕льського р-ну. Любив життя, людей ╕ Укра╖ну. Ус╕м, чим м╕г, допомагав представникам м╕сцевих укра╖нських патр╕отичних орган╕зац╕й. Нас, молодше покол╕ння борц╕в за укра╖нську справу, в╕н вважав сво╖ми ╕дейними посл╕довниками ╕ вс╕ляко п╕дтримував. Не т╕льки словом, але й д╕лом. Односельц╕ ц╕нували й глибоко поважали Володимира Ференса за доброту, повсякчасну готовн╕сть прийти на допомогу. Провести пок╕йного в останню земну дорогу, в╕ддати останн╕ людськ╕ почест╕ з╕бралися друз╕, серед них представники Ки╖вського обласного Братства вояк╕в ОУН-УПА, В╕д Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни участь у похорон╕ взяв заступник голови СОУ, кап╕тан першого рангу, народний депутат Укра╖ни попередн╕х скликань ╢вген Лупаков. В╕д Ком╕тету захисту Укра╖ни — пан╕ Натал╕я Осьмак. П╕д час траурного м╕тингу промовц╕ високо оц╕нили вклад Володимира Ференса у боротьбу за волю Укра╖ни ╕ закликали присутн╕х брати з нього приклад, як з людини, Укра╖нця, християнина, товариша ╕ героя. В╕чна пам’ять ╕ в╕чна слава Володимиру Миколайовичу Ференсу! В╕д ╕мен╕ друз╕в ╕ соратник╕в, ус╕х, хто знав ╕ завжди пам’ятатиме цю св╕тлу людину - Анатол╕й КОВАЛЬЧУК. м. Борисп╕ль.
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 05.11.2010 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8460
|