"Кримська Свiтлиця" > #3 за 09.03.2010 > Тема "Резонанс"
#3 за 09.03.2010
«Рога и копыта» по-ки╖вськи
Шановна редакц╕╓ газети «Нац╕я ╕ держава»! Сво╓ю публ╕кац╕╓ю в╕д 23 березня ц. р. «При св╕тл╕ «Кримсько╖ св╕тлиц╕» або аргументи проти опонент╕в» ви мене по-справжньому ошелешили. Якби це було якесь прокомун╕стичне, шов╕н╕стичне чи будь-яке ╕нше видання, що не прихову╓ сво╖х антиукра╖нських позиц╕й ╕ в╕дверто спрямоване на задоволення ╕мперських сверблячок сус╕дньо╖ держави, то така публ╕кац╕я здивування не викликала б. Але коли так╕ статт╕ дозволя╓ соб╕ оприлюднювати друкований орган Конгресу Укра╖нських Нац╕онал╕ст╕в, що завжди позиц╕онував себе як твердинна державницька сила, ╕ при цьому не нада╓ слова звинувачуван╕й сторон╕, це не може не ошелешити. Ця публ╕кац╕я, як з’ясувалося, занепоко╖ла не т╕льки мене. Принаймн╕ п╕вдесятка ос╕б, з якими я телефоном обговорював цю статтю, були приголомшен╕ не менше. Ми, давн╕ передплатники «Кримсько╖ св╕тлиц╕», не можемо знати вс╕х деталей зв╕льнення з посади головного редактора газети В. Качули. Але пор╕внюючи зм╕стовн╕сть «Св╕тлиц╕» за редакторства Качули ╕ п╕сля його зв╕льнення, можемо робити певн╕ висновки. На превеликий жаль, вони ╓ невт╕шними для укра╖нсько╖ справи. Бридко читати нападки в «ком╕сарському стил╕» одних заслужених журнал╕ст╕в на ╕ншого, теж, до реч╕, заслуженого. Бридко, що п╕дзаголовок статт╕ – «аргументи проти опонент╕в», на мою думку, абсолютно не в╕дпов╕да╓ д╕йсност╕. Аргументи, як на мене, повинн╕ спиратися на факти, як╕ бодай задокументован╕. Наск╕льки мен╕ в╕домо, н╕яких рев╕з╕й д╕яльност╕ редакц╕╖ газети «Кримська св╕тлиця» не було. ╤ те, що автори публ╕кац╕╖ в «Нац╕╖ ╕ держав╕» вважають аргументами, такими не ╓. ╥х можна сприймати лише як верс╕╖, витягнут╕ ╕з ком╕сарських гал╕фе. Коли перечитував цю статтю, в пам’ят╕ мимовол╕ зринали деяк╕ еп╕зоди з роману К. Симонова «Живые и мертвые». Досв╕дчений читач пригада╓, як Симонов опису╓ д╕яльн╕сть деяких «штатних» баз╕каючих патр╕от╕в. Пам’ята╓те, як у тяжкий час пан╕чного в╕дступу Червоно╖ арм╕╖ парт╕йц╕-горлопани не зупиняли наступ ворога збройно. Вони орган╕зовували «тр╕йки» ╕ починали шукати ╕ врешт╕-решт знаходили винуватих у в╕дступ╕ Роб╕тничо-селянсько╖ червоно╖ арм╕╖. Саме «заком╕сарен╕сть» стилю ц╕╓╖ статт╕ не може не навести на думку про ╖╖ замовн╕сть. «Заслужен╕» автори, а це, нагадаю, п╕длегл╕ пана Сатаренка, отого, що неправедно зв╕льнив В. Качулу, прац╕вники Газетно-журнального видавництва В. Бурбан, ╤. Малюта ╕ А. Ситник, вже, на щастя, не можуть використовувати методи сумнозв╕сного Л. З. Мехл╕са, коли «сначала расстреливаем, а потом фамилию спрашиваем». Не т╕, слава Богу, часи. Але ця «заком╕сарен╕сть» зрезонувала у мен╕ такими рядками:
Чорний ворон чорну м╕тку Чорноперо кинув в Крим. Св╕тле Слово впхав у кл╕тку Дзьобом хижо гвалт╕вним. Загорнувши дух «Св╕тлиц╕» В заяложений гламур, Причесав, немов д╕вицю, Греб╕нцем ╕з трьох культур. А без духу – що за праця? Без позиц╕й – яка твердь? Лиш слухнян╕сть папарацтва ╤ шикарна – з глянцем – смерть.
Як з’ясувалося, я далеко не поодинокий у так╕й оц╕нц╕ ситуац╕╖ з «Кримською св╕тлицею». Ось як в╕дгукнулася на цю проблему ки╖вська поетеса Тамара Костецька:
«КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ» (Ре╕нкарнац╕я)
Та святиться ╕м’я тво╓! Хай святиться! Т╕льки не помирай, «Кримська св╕тлице»! Дешеву пляжну пов╕ю зробили з тебе, розцяцьковану, а душу твою спантеличено ╕ зацьковано… Пусто-порожн╕й рел╕з не звеселить подорожнього. Так жалко, жаль до сл╕з листочка твого кожного… Я знаю маг╕чн╕ слова, щоб тебе оживити. От ╕ нагода трапилася тебе зц╕лити. Хоч хижа сторота п’янь отут у Ки╓в╕ Не чу╓ тво╖х волань – в такому похм╕льному вияв╕ любов╕ до тебе… Агов! Св╕тися, св╕тлице св╕тла! Свята ╕ спасенна душа на диких в╕трах не збл╕дла. Знову заграй життя кольорами, а не мертвотним блиском! Хай засп╕ва╓ щасливе «Джерельце» б╕ля тво╓╖ колиски! Хай золот╕ потоки любов╕, добр╕, весел╕ ╕ чул╕ славу сп╕вають тво╓му поводирев╕, пану Качул╕. Пощади, сохрани ╕ помилуй, Творець, нашу мову, державу, св╕тлицю… Хай святиться ╕м’я Тво╓ у в╕ках! Хай святиться…
Та «заком╕сарен╕» звинувачувач╕ В. Качули ситуац╕ю оц╕нюють з д╕аметрально протилежних позиц╕й. Не спираючись н╕ на як╕ документи, вони звинувачують його в ус╕х мислимих ╕ немислимих гр╕хах. Але мен╕ не дуже в╕риться, а скор╕ше, дуже не в╕риться, що головний св╕тличанин мав можлив╕сть вс╕ кадров╕ питання вир╕шувати безконтрольно, на власний розсуд. Як на мене, то люди нехай запрошують на роботу хоч власного тестя, або тестя свого тестя, аби це було лише на користь справ╕. А щодо закид╕в на його б╕знесову активн╕сть, то як я не напружував пам’ять, але пр╕звище Качула серед грошових м╕шк╕в Укра╖ни мен╕ пригадати не вдалося. ╤ як нам бути з презумпц╕╓ю невинуватост╕? ╤ як нам бути з презумпц╕╓ю порядност╕? ... Чи з презумпц╕╓ю непорядност╕? Тим часом «заслужен╕» ки╖вськ╕ п╕дписанти у сво╓му паскв╕л╕ нагадують про необх╕дн╕сть шанувати крим╕нальний кодекс, нав╕вши заяложену цитату Остапа Сулеймана Берта Мар╕я Бендер-бея з «Дванадцяти ст╕льц╕в» ╤льфа ╕ Петрова, лишаючи поза увагою той факт, що то була лише декларац╕я «великого комб╕натора». Бо у сво╖й повсякденн╕й д╕яльност╕ «син турецькоп╕дданого» крим╕нальний кодекс порушував ледве не на кожному кроц╕. Саме така бурхлива д╕яльн╕сть л╕тературного героя ╕ п╕дказала мен╕ назву ц╕╓╖ публ╕кац╕╖. До реч╕, а нин╕шня ситуац╕я з «Кримською св╕тлицею», за яку взяли з передплатник╕в груб╕ грош╕, а тепер випускають лише раз на м╕сяць, н╕чого Бендер╕вського вам не нагаду╓? Як╕ небудь ки╖вськ╕ газетн╕ «нью-васюки» або п╕дфарбований «великими комб╕наторами-реформаторами» газетний «тушкан» - (н╕ духу укра╖нського, н╕ зм╕сту!) для незабутньо╖ Еллочки-людо╖дки. Ви що ж, читач╕в «Кримсько╖ св╕тлиц╕» до р╕вня Еллочки з╕бралися опустити, котра з╕ сво╖м словниковим запасом здатна лише кольоров╕ картинки в газет╕ розглядати? Щоби зак╕нчити тему «бендер╕ади», зауважу авторам статт╕ «При св╕тл╕ «Кримсько╖ св╕тлиц╕»..., що карнавал в «б╕лоштанному» Р╕о-де-Жанейро в╕дв╕дував не головний редактор «КС» Качула, а зовс╕м ╕нш╕ особи. Високочиновн╕ особи держави. За державний кошт, до реч╕. ╤ кошт чималенький. Сам Остап Сулейман Берта Мар╕я Бендер-бей пишався ╕ наголошував, що в╕н «син турецькоп╕дданого», ╕ вважав, що найусп╕шн╕ше в╕н себе зреал╕зу╓ десь у закордонн╕. Мен╕ зда╓ться, що В. Качулу прибрали з посади саме за укра╖нство. Певно, були особи, зац╕кавлен╕ в тому, щоб в╕дсторонити газету в╕д участ╕ у висв╕тленн╕ президентських виборчих перегон╕в, позбавити кримських укра╖нц╕в, яким ╕ так непросто в автоном╕╖, свого рупора. Комусь к╕сткою в горл╕ була не лише профес╕йна, газетярська д╕яльн╕сть головного редактора, але й активна громадська робота, популярн╕ масов╕ культурницьк╕ заходи, спрямован╕ на об’╓днання, згуртування сп╕вв╕тчизник╕в. Прибираючи В. Качулу з посади, ц╕ особи мали на мет╕ надати «Св╕тлиц╕» ╕нше, не державницьке спрямування, поставити «на верный путь», змусити працювати «в нужном направлении». ╤ таку «оновлену» «Кримську св╕тлицю» презентувати новому президенту чи президентц╕. Це мо╓ особисте бачення ситуац╕╖, або, якщо хочете, моя верс╕я, яка грунту╓ться на сп╕вставленн╕ часу розправи з╕ «Св╕тлицею» з деякими фактами ╕ под╕ями нашого сусп╕льного життя. ╤ найголовн╕шим аргументом на п╕дкр╕плення ц╕╓╖ верс╕╖ ╓ пор╕вняння газети, яка виходила за В. Качули, з т╕╓ю, яку читач╕ отримують (вт╕м, знову ц╕лий м╕сяць не отримують!) тепер. Тод╕ «Кримська св╕тлиця» була з державницькою, неп╕дцензурною позиц╕╓ю, в╕дкритою для д╕алогу, для висловлення читачами свого набол╕лого. Те, що почало виходити за нового редактора, назвати газетою можна лише умовно. Склада╓ться враження, що редакц╕я тепер просто не зна╓, чим заповнити площу, зловживаючи величезною к╕льк╕стю ╕люстрац╕й ╕ б╕лих плям у кожному номер╕. Автори, як╕ «розком╕сарилися» проти Качули, запевняють, що «оновлена» «Св╕тлиця» н╕бито робитиметься за «╓вропейським» штибом. Щиро дякую тр╕йц╕ «заслужених» автор╕в-просв╕тител╕в: невиконання зобов’язань перед передплатниками – це, виявля╓ться, ╕ ╓ високий ╓вропейський стиль? А я, заквашений на розум╕ннях традиц╕йно╖ порядност╕, вважав ╓вропейським стилем д╕аметрально протилежне – тобто, ц╕лковите дотримання зобов’язань. Х╕ба ж ╓ ╓вропейськ╕стю те, що «оновлена» «КС» доходить до передплатник╕в не щотижня, а удв╕ч╕, утрич╕ р╕дше? Не знав. Отакий др╕мучий пров╕нц╕ал. Тепер, просв╕тлений тр╕йцею профес╕онал╕в, буду знати. Та все ж не хочеться такого «високого ╓вропейського» стилю. Хоч убийте, але не хочеться. ╤ ан╕ тр╕шечки не соромно сво╓╖ пров╕нц╕йност╕. Бо мен╕, як ╕ мо╖м однодумцям, не потр╕бна «Св╕тлиця», у як╕й нема╓ «Св╕тлиц╕». Ки╖вськ╕ дядьки-автори мали б зрозум╕ти, що ╖хн╕ми опонентами ╓ не В. Качула, не читач╕-патр╕оти, не виплекана ними у роки боротьби за виживання в суворих кримських реал╕ях справд╕ укра╖нська «Кримська св╕тлиця». У них один ╓диний опонент - Укра╖на, для яко╖ така газета була справжн╕м ╕нформац╕йним ╕ духовним форпостом у непростому кримському рег╕он╕. Риторичне запитання до «╓вропе╖затор╕в»: як╕ переспективи мають держави, що власноруч знищують власн╕ форпости? Наприк╕нц╕ сво╓╖ статт╕ в «Нац╕╖ ╕ держав╕» автори т╕шаться з того, що «оновлена» «Кримська св╕тлиця» почала користуватися б╕льшим попитом. Вибачте, шановн╕, у це якось не дуже в╕риться, бо пост╕йн╕ ╕ давн╕ передплатники «Св╕тлиц╕» в╕дмовляються в╕д тако╖ газети. А якщо й так... Невже «заком╕сарен╕ просв╕тител╕» не второпають, що коли дух зр╕вняти з крамом, розтиражувати ╕ винести на торговисько, то найпершими, найщедр╕шими замовниками ╕ покупцями такого товару будуть вороги?.. Так╕ ситуац╕╖, як╕ ми розгляда╓мо, в наш╕й укра╖нськ╕й ╕стор╕╖ були, на жаль, ╓ ╕ будуть. Ось як про щось под╕бне мовиться в ╤вана Багряного у вступ╕ до поеми «Аvе Маг╕а», написаному, як лист до друга: «Не турбуйся, це ж просто: ти кажеш «Обминай те кам╕ння, будь гнучким, будь липким, улесливим, запоб╕гливим ╕, головне, будь пок╕рним — ╕ ти будеш щасливий». Це кажеш ти, що ма╓ш титул редактора... Ну, а я кажу: «Ходи т╕льки по л╕н╕╖ найб╕льшого опору ╕ ти п╕зна╓ш св╕т. Ти п╕зна╓ш його на власн╕й шкур╕. А п╕знавши св╕т, ти п╕зна╓ш себе ╕ не понесеш н╕коли душу свою на базар, бо вона буде ц╕нн╕ша за Всесв╕т, ╕ не буде того, хто м╕г би й купити. Пробував ╕ я ходити по-тво╓му ╕ як ходять ╕нш╕, ╕ не зум╕в. Це гидко. Це б╕льше н╕ж гидко. А гидше те, що так╕ та шукають сучка в оц╕ тво╓му»... Чи можемо ми щось в╕дняти чи додати до цих сл╕в автора «Саду гетсиманського», «Огненного кола», «Тигролов╕в»? Це вже залежить в╕д нашого св╕тогляду, самооц╕нок, нашо╖ порядност╕ чи ницост╕.
Петро КОВАЛЬ, не заслужений, не журнал╕ст, перес╕чний обдурений передплатник «Кримсько╖ св╕тлиц╕». С╕чеславщина, Дн╕пропетровський район, с. Олександр╕вка.
На фото: св╕тличани В.М.Король ╕ П.М.Коваль (праворуч)
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 09.03.2010 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8393
|