Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2296)
З потоку життя (5426)
Душі криниця (3106)
Українці мої... (1397)
Резонанс (1374)
Урок української (978)
"Білі плями" історії (1585)
Крим - наш дім (526)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (231)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«ВАША П╤ДТРИМКА Д╤ТЕЙ СЬОГОДН╤ - ЦЕ ПОТУЖНА ╤НВЕСТИЦ╤Я В КВ╤ТУЧЕ МАЙБУТН╢ УКРА╥НСЬКО╥ ЗЕМЛ╤!»
Давайте ще раз подяку╓мо тим, завдяки кому конкурс в╕дбувся!


АФРИКАНСЬК╤ СТУДЕНТИ В УКРА╥Н╤
Нарешт╕ африканець вийшов ╕з ступору розгубленост╕, посм╕хнувся ╕ сказав: «Я не...


СВ╤ТЛИЧАНСЬКО-КОНОНЕНК╤ВСЬКИЙ Л╤ТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС - ЯК М╤СТОК ДО НОВОГО УКРА╥НСЬКОГО КРИМУ
держава Укра╖на ╕ пальцем не зворухнула, аби хоч якось п╕дтримати дитячий л╕тературний конкурс,...


«А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» СВЯТКУ╢ 25-Р╤ЧЧЯ
За час сво╓╖ д╕яльност╕ видавництво видало понад 100 назв книг загальним накладом понад 4...


МОВНА КОНЦЕПЦ╤Я ШЕВЕЛЬОВА ТАКИ СТАНЕ НАР╤ЖНИМ КАМЕНЕМ НОВОГО УКРА╥НСЬКОГО МОВОЗНАВСТВА
А великий вплив на формування св╕тогляду молодого Шевельова мав найб╕льший ген╕й укра╖нського...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 08.01.2010 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#2 за 08.01.2010
Не знаю, чим пояснити затемнення в наших м╕зках – невже сонячною активн╕стю?

Н╕коли не надавав значення вс╕ляким прогнозам екстрасенс╕в, а тут мимовол╕ замислився над одним ╕з них. Нещодавно прочитав у Павла Глоби одне ц╕каве спостереження: минул╕ президентськ╕ вибори в Укра╖н╕ супроводжувалися сонячним затемненням. Обрали В╕ктора Ющенка, який за п’ять рок╕в перебування на посту глави держави умудрився не т╕льки не виконати практично жодно╖ з╕ сво╖х об╕цянок перед велелюдним Майданом нашо╖ над╕╖ – цим багатом╕льйонним в╕че Укра╖ни, а й, чого гр╕ха та╖ти, втратити колосальний авторитет у народу, передус╕м моральний, який в╕дпов╕в йому на цьогор╕чних президентських перегонах категоричним "Н╕!" зам╕сть любого для серця В╕ктора Андр╕йовича "Так!". О, згадаймо: це звучало як справжн╕й г╕мн вибору в╕льного ╕ нескореного кучм╕стами народу в 2004 роц╕: "Ю-щен-ко – так!".

А тепер т╕льки 5 з невеличким гаком в╕дсотк╕в електорально╖ п╕дтримки!.. ╤ що неймов╕рно диву╓ (чи не застереження це?): ╕ нин╕шн╕ Президентськ╕ вибори прийшлися на час сонячного затемнення. На думку екстрасенса: н╕чого доброго укра╖нцям це не в╕щу╓.

Ну, принаймн╕, в двох принципових моментах, це безперечно так. Якою сонячною активн╕стю викликаний злов╕сний нам╕р глави держави, що йде в ╕стор╕ю, публ╕чно пор╕внюючи м╕ж собою двох кандидат╕в, як╕ вийшли в другий раунд президентсько╖ боротьби, стверджувати, що не бачить м╕ж ними принципово╖ р╕зниц╕? ╤ це при тому, що один ╕з них – соратник, який стояв поруч ╕з нин╕шн╕м Гарантом на легендарному Майдан╕ незалежност╕ час╕в доленосно╖ Помаранчево╖ революц╕╖ ╕ кандидатуру якого в╕н дв╕ч╕ висував на посаду глави Уряду. Ота сама улюбленка Майдану Юля, що за вс╕х обставин ╕ на вс╕х-усюдах, тамуючи образи ╕ нав╕ть зраду, майже до останнього (коли не вдавалися до приниження ╖╖ г╕дност╕ як людини) демонструвала повагу до демократично обраного Президента Укра╖ни (╕ ╖╖ стараннями теж) та запевняла у в╕дданост╕ його демократичним устремл╕нням.

А, отже, здавалося б, тепер, коли треба було б продемонструвати сол╕дарн╕сть ╕з народним Майданом (а якщо нема╓ сил зробити цього – промовчати щодо свого вибору на другому тур╕: врешт╕, це справа кожного ╕ не випадково – не потребу╓ жодно╖ реклами), проявом ново╖ морально╖ зради став фактичний заклик голосувати проти обох кандидат╕в. Що то за така ментальн╕сть у нас, укра╖нц╕: все-таки рад╕╓мо не тод╕, коли щастя пану╓ у сус╕дськ╕й хат╕, а коли вона згор╕ла? Заздр╕сть чужому (а чи чужому, як на соратника?) пол╕тичному усп╕хов╕ геть забрала здоровий глузд у того, хто мав би г╕дно передати св╕й пост народом обраному наступников╕. Без тако╖ ганьби, як сьогодн╕. Тому й вибуховують ╕з серця слова, яких не спинити:

╥х всенародно обирали.
В╕н заздрив ╖й. Вона с╕яла.
На кожне випущене жало –
Стожально вмить в╕дпов╕дала.
╤ забувавсь Майдан над╕й.
Вона йшла вверх. В╕н заздрив ╖й.
Так у борн╕ спливли п’ять рок╕в.
Та не дались взнаки уроки:
В╕н заздрить ╖й. Вона с╕я╓:
╥╖ майдан знов обира╓.
╥╖ майдан... Вона на н╕м.
В╕н заздрить ╖й: зоставсь н╕ з чим!
Так розгубить людську любов
Не приведи, як кажуть, Бог!

Народов╕ залиша╓ться одне – бути посл╕довним у сво╓му вибор╕ (упевнений – так ╕ станеться!): вчинити 7 лютого, як ╕ в першому тур╕ президентських перегон╕в попри мес╕анськ╕ заклинання нин╕шнього оч╕льника): в╕ддати св╕й голос заприсягненому на ╕деалах нашого Майдану кандидатов╕.

╥й-право, досить пустопорожньо╖ балаканини! Вона неприпустима ╕ просто ганебна, коли людина об╕йма╓ найвищу посаду у держав╕. Десять дн╕в тому привселюдно на трансльован╕й у прямому еф╕р╕ прес-конференц╕╖ з журнал╕стами Гарант Конституц╕╖ пооб╕цяв «спасти «Кримську св╕тлицю», яку сп╕взасновники з М╕н╕стерства культури та туризму Укра╖ни завели в боргову яму ╕ залишили без головного редактора: "Я дам доручення, щоб спасти це видання. Я його спасу." Це слова В╕ктора Андр╕йовича. А яка ж ╖х ц╕на? Упродовж двох дн╕в мало бути проведене службове розсл╕дування факту зв╕льнення головного редактора газети «Кримська св╕тлиця», про що теж на весь голос спов╕стила кер╕вник Секретар╕ату Президента Укра╖ни В╕ра Ульянченко. ╤ ан╕ руш! Як кажуть, прокукур╕кав, а там хоч ╕ не розвиднюйся!

А це аж надто принциповий момент – доля ╓дино╖ в Криму укра╖номовно╖ газети «Кримська св╕тлиця», яка виходить на п╕востров╕ майже ст╕льки, ск╕льки Незалежност╕ наш╕й р╕дн╕й матер╕ Укра╖н╕. 17 рок╕в тому це видання спов╕стило на весь св╕т про те, що ╓ Укра╖нське життя у зрос╕йщеному Криму. "Кримська св╕тлиця" гордо ╕ безстрашно п╕дняла величний синьо-жовтий прапор боротьби за утвердження омр╕яно╖ не одним покол╕нням св╕домих, нац╕онально зор╕╓нтованих укра╖нц╕в сво╓╖ Незалежност╕. Видання стало в╕щим дзвоном, на заклик якого в╕дгукнулися чутлив╕, хоч ╕ приспан╕ навальною русиф╕кац╕╓ю, душ╕ ╕ серця укра╖нц╕в. Воно ╓днало ╖х в ╕м’я нац╕онального в╕дродження на п╕востров╕ укра╖нсько╖ духовност╕ – р╕дно╖ мови, культури, народних звича╖в та народного мистецтва. А головне – в╕д номера до номера – кожним сво╖м рядком навчало поваз╕ до Укра╖ни – держави, яка взяла на себе велику ╕сторичну в╕дпов╕дальн╕сть – забезпечити г╕дне людини життя кожного сущого в Криму мешканця: укра╖нця, рос╕янина, кримського татарина, кара╖ма, ╓врея, б╕лоруса, грека, азербайджанця та багатьох-багатьох ╕нших представник╕в багатонац╕онального п╕вострова. Кожен л╕тератор (╕ я не виняток) вважав за велику честь опубл╕кувати сво╖ твори у "Кримськ╕й св╕тлиц╕". Тут знайшлося м╕сце мо╖м публ╕цистичним в╕ршам ╕з Майдану Незалежност╕ 2004-2005 рок╕в, тут мен╕ бол╕ло за подальшу долю р╕дно╖ кра╖ни, коли не знаходили порозум╕ння м╕ж собою пол╕тики-демократи, бо, ╖й-право, не за це ми вс╕ стояли на Майдан╕, тут п╕дтриман╕ мо╖ книги "Мигдаль на ру╖н╕", "Порятунок у шторм", "Все поверта╓ться в житт╕", "╢днаймося, браття!", "Я в╕рю: Вкра╖ною Крим проросте" та ╕нш╕.

╤ ось уже понад м╕сяць як не знаходжу соб╕ м╕сця в╕д приголомшуючо╖ новини: профес╕онал-публ╕цист В╕ктор Качула, який упевнено вс╕ ц╕ роки в╕в ковчег укра╖нства – "Кримську св╕тлицю" – до в╕дкриття нових духовних остров╕в у житт╕ р╕дного народу, ретельно формував команду в╕дчайдух╕в-ентуз╕аст╕в (бо безср╕бник╕в!), яка на вс╕х парусах неслася до свого вдячного читача, поминувши хибн╕ рифи та м╕лину недомовленост╕ чи двозначност╕ в потрактуванн╕ житт╓вих под╕й, нин╕шньою владою (читай: кер╕вництва газетно-журнального видавництва та м╕н╕стерства культури ╕ туризму) усунутий в╕д посади, а колектив постав перед фактом перебазування газети з кримського обширу в укра╖нську столицю. Припливли! Чого варт╕ в╕т╕йства про торжество свободи слова, якщо вона ганебно згорта╓ться на такому стратег╕чному напрям╕, як Крим?! Таки злов╕сним виявилося затемнення над "Кримською св╕тлицею", вчинене руками столичних реформатор╕в-можновладц╕в.

Вважаю: обидва принципов╕ моменти, про як╕ написав вище, однопорядков╕, бо спрямован╕ (т╕льки у р╕зних вим╕рах) на викор╕нення укра╖нства, укра╖нського духу, укра╖нського сонця ╕з життя Укра╖ни: в першому випадку в межах ус╕╓╖ кра╖ни, в ╕ншому – на терен╕ Криму.    У природ╕ затемнення трива╓ к╕лька митт╓востей. Це – тривожний сигнал ╕з неба для тих, хто вда╓ться до доленосного кроку. Згадаймо, якою в╕щою пересторогою стало сонячне затемнення перед походом князя ╤горя, який шукав соб╕ слави, а сво╓ю поразкою знеславив себе ╕ опечалив р╕дну землю ╕ стольний град Ки╖в.

Час бути особливо пильними, дорог╕ укра╖нц╕: демократ╕я в небезпец╕! Не даймо вколисати себе фальшиво-солодким голосам: казков╕й зм╕╓чц╕ вправний коваль зм╕г п╕дробити голос, схожий на мамин (╕ таких п╕ар-ковал╕в вистача╓ й сьогодн╕), але ╕ в казц╕ народна над╕я все одно на боц╕ Телесика – уособлення нашого працьовитого ╕ волелюбного народу. Так мусить бути ╕ в житт╕.

7 лютого – во╕стину великий день Укра╖ни. Саме тод╕ буде все сказане. ╤ саме укра╖нським виборцем. Просв╕тл╕╓ не т╕льки у нахмареному неб╕ над нашою державою у центр╕ демократично╖ ╢вропи, а й у м╕зках тих, хто ще й сьогодн╕ не усв╕домив: ми, укра╖нц╕, стали ╕ншими п╕сля в╕копомного ╕ доленосного Майдану 2004 року, а тому вже н╕коли не в╕ддамо власну долю фак╕рам на час – аж надто закоханим у сво╓ мес╕анське слово пропов╕дникам-навчителям, але при цьому безнад╕йним нездарам-поводирям справд╕ великого ╕ працелюбного народу. П’ять рок╕в – достатньо, щоб переконатися хто ╓ хто.

Впевнений: ╕з новим демократично обраним Президентом Укра╖ни, який ╕ словом, ╕ д╕лом об’╓днуватиме сп╕вв╕тчизник╕в на благодатн╕й нив╕ творення ╕ сам не покладаючи рук день у день наполегливо працюватиме над утвердженням нац╕онально╖ ╕де╖, безкомпром╕сно обстоюючи природне право укра╖нц╕в на г╕дне людини щасливе життя на р╕дн╕й земл╕, коли в╕льно розвиватиметься р╕дне материнське слово, шануватиметься укра╖нська книжка, укра╖нська газета ╕ укра╖нський еф╕р, повернеться до р╕дних берег╕в ╕ випробувана часом "Кримська св╕тлиця" з╕ сво╖м над╕йним ек╕пажем ╕ стерничим-кап╕таном. ╤накше – то буде ╕нша ╕стор╕я. Але факт – не наша.

╤ван ЛЕВЧЕНКО,
член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни,
заслужений журнал╕ст Укра╖ни, 26 с╕чня 2010 року

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 08.01.2010 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8369

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков