Версiя для друку Обговорити в форумi

Україна — не Росія...
 
  Неріздвяна казка про справжню загрозу для Росії
 
 Останнім часом М. Швидкой, спецпредставник президента Росії з міжнародної культурної співпраці, зайнявся заснуванням Російсько-українського форуму. За взірець має Російський-польський круглий стіл, який уперше зібрався 10 років тому, в пору серйозного погіршення російський-польських відносин. Люди культури двох країн тоді вирішили, що вони не повинні пливти за течією.
 До Російсько-польського форуму претензій бути не може – справа, поза сумнівом, корисна для обох народів. Те саме слід сказати і про Російсько-угорський форум, Російсько-німецький, Російсько-руританський. Найтісніші культурні, побутові та інші зв“язки між Росією і Польщею, Росією та Угорщиною, Росією і Німеччиною, Росією і Руританією не загрожують самому існуванню російства. Ніхто не скаже бодай про найменшу можливість ополячення Росії, те саме – про мадяризацію, онімечення, руританізацію – тоді як загроза остаточної українізації Росії таки має місце. Щодо Російсько-українського форуму, то ця затія Швидкого для Росії, російства (про Україну та українство помовчимо) вельми шкідлива. Ідеться про завершення українізації Росії, розпочатої Божим попущенням у ХVII столітті.
 Якби українство та російство не були такі близькі і якби українство не було набагато сильнішим, треба було б радіти їхній взаємності. Але при тому, що маємо, одна стихія може вижити тільки за рахунок іншої. Українство в Росії – це загроза російству. Виживе в Росії українство – зійде нанівець російство. Нічого неочевидного, якщо дивитися на речі прямо. Але люди на кшталт Швидкого звикли косувати по боках і витати в небесах. Культурні зв`язки для них – абсолютне добро. Проста думка, що все залежить від того, про зв`язок яких культур ідеться, їм не приходить у голову.
 Перед нами трагедія. Правота українства в тому, що воно сильніше. Правота російства в тому, що воно хоче вижити. Кажуть, що двомовність – багатство, а не загроза російській державності. Ні, двомовність у Росії – загроза не тільки державності, а російству як такому.
 У Москві вже майже не чути російської мови – переважно українська. У ресторанах, пивних і магазинах з вами розмовляють по-українськи. Зустрінеш російськомовного офіціанта – плачеш на радощах. У книгарнях переважна більшість товару – українською. У Москві, Пітері є, звичайно, російськомовні школи, але навіть викладачі російської мови в позаурочний час розмовляють по-українськи. Можна почути виступ російською в Думі, але в кулуарах найбільш ревні на вигляд росіяни говорять по-українськи. Російський прем`єр на публіці поки що розмовляє російською, але в робочій і домашній обстановці – як йому зручніше, тобто по-українськи. У денний і вечірній час телеканали Росії мовлять, головним чином, українською, і лише коли глупа ніч, проривається російська мова. Серед іноземних дипломатів у Москві можна зустріти таких, хто говорять по-російськи, але більшість із них приїжджають сюди з непоганою українською.
 У російській армії офіційна мова команд, звичайно, поки що російська, але насправді – українська. Російську команду можна почути, коли на плацу начальство у званні не нижче від генерала, проте в штабній обстановці й воно влаштовує розноси українською. Українізатори Росії кажуть: «Ну й що такого? Адже населення не залишиться німим. Російство зміниться на українство. Хіба мова Тараса Шевченка й Лесі Українки – це погано?» Благодушно дивуються, коли їм кажуть, що Господові взагалі-то угодним є принаймні деяке розмаїття у Всесвіті, що кожна мова – неповторна барва світу, відтінок Божого замислу.
 Україна не шкодує сил і грошей для закріплення своєї культурно-ідеологічної присутності в Росії. Київ лютує, що в Росії не зовсім ще затвердилася українська версія історії, що там піднімаються на щит герої не українського, а російського минулого. Україна, по суті, наново колонізувала Кубань. Там не звучить російська мова – тільки українсько-козацька. Відкрито діють організації, котрі ставлять за мету повернення Кубані Україні. Київський мер Черновецький, він же Льоня Космос, буває на Кубані частіше, ніж деінде, повторює і повторює, що Кубань – українська земля, що росіяни – жлоби, які втримують чуже. На вулицях кубанських міст і станиць Україна роздає всім охочим свої паспорти, аби було кого захищати, коли прийде час для примушення Росії до миру. Недавно Льоня Космос у віршах власного творення пообіцяв послати на Кубань українську рать.
 Якби українство одного разу усвідомило, що становить загрозу російству, воно, звичайно, поводилося б великодушно: українська попса не прагнула б завоювати Росію, цю країну обходили б діячі української культури. Одне слово, Україна забула б про Росію років на 50, поки російство не розвинулося б настільки, що загроза українізації минула б назавжди. Але цього бути не може, бо цього не може бути ніколи. Залишається сподіватися на диво та ще трішки на те, що гроші, виділені Києвом на проект того ж Швидкого, майже всі буде розкрадено в Києві ж, а залишені крихти безслідно зникнуть у Москві.

 Анатолій СТРІЛЯНИЙ,
російська служба радіо «Свобода». (на фото)

 У МОСКВІ РОЗІГНАЛИ МІТИНГ НА ЗАХИСТ КОНСТИТУЦІЇ РОСІЇ

 Перед новим роком на Тріумфальній площі в Москві було затримано, за різними даними, від 30 до 50 осіб. Частина з них прийшла вимагати дотримання 31-ої статті Конституції Росії, яка гарантує свободу мирних зібрань, проте міліція затримала й декількох перехожих, які брали участь у народних гуляннях, передає Lenta.ru. За повідомленням низки ЗМІ, співробітники правоохоронних органів поводилися з громадянами особливо жорстко, а главу Московської Гельсінської групи Людмилу Алексєєву мало не збили з ніг.
 Затриманих було доставлено до відділень міліції, де на них склали протоколи про адміністративні правопорушення. Пізніше всіх було відпущено.
 Прес-служба Адміністрації США в ніч на п`ятницю розповсюдила повідомлення, в якому висловила занепокоєння у зв`язку з інформацією про те, що московська влада не дозволила громадянам реалізувати 31 грудня право на мирні зібрання.
 «Зокрема, США з тривогою відзначають затримання протестувальників, зокрема видатної правозахисниці Людмили Алексєєвої, і повідомлення про неналежне поводження з тими, хто міститься під вартою», — сказано в прес-релізі.
 Свобода слова і свобода зборів є загальнолюдськими правами, які уряди будь-якої країни повинні захищати і визнавати, додали в Білому домі.

 
 ОНУК СТАЛІНА НЕ ЗМІГ ВІДСТОЯТИ ЧЕСТЬ ДІДА В СУДІ

 Басманний суд Москви відхилив другий позов онука Сталіна Євгена Джугашвілі до «Нової газети» про захист честі та гідності.
 Позов був поданий у зв’язку з публікацією «Нової газети», в якій Сталін був названий злочинцем. Джугашвілі вимагав моральної компенсації у розмірі 10 мільйонів рублів (приблизно 334 тисяч доларів).
 Суд оприлюднив лише резолютивну частину рішення, його мотивувальна частина буде передана сторонам пізніше.
 Представник позивача Леонід Жура заявив, що рішення суду знаходиться «за межею розумного». «Ми вважаємо його абсурдними і будемо оскаржувати», — повідомив Жура.
 Раніше суд відмовив у задоволенні позову Джугашвілі у зв’язку з іншою публікацією про Сталіна в цьому ж виданні.
 Крім того, онук Сталіна судиться з радіостанцією «Эхо Москвы» з тієї ж причини. Він вважає, що в програмі «Перехоплення», яка вийшла в жовтні, була ображена пам’ять його діда. Зокрема, Джугашвілі не сподобалася фраза ведучого «Сталін підписав указ, що можна розстрілювати дітей з 12-річного віку. Хто з ублюдків сміє сказати хоч слово на його захист?».

 ТИМ ЧАСОМ...

 «На сьогодні зібрано 100 тисяч підписів кримчан за перейменування російського міста Волгоград у Сталінград», — повідомила прес-служба кримського республіканського комітету Комуністичної партії України.
 Збір підписів під зверненням до органів влади Волгограду стартував 21 грудня 2009 року після зборів в Сімферополі, присвячених 130-річчю від дня народження Йосипа Сталіна. Першим підпис поставив лідер комуністів Криму, депутат Верховної ради України Леонід Грач.
 У 1925 році місто Царицин було перейменоване у Сталінград. У 1961 році Сталінград перейменували у Волгоград.
 У кримській автономії мешкають майже два мільйони осіб.

 
 ХМАРА ВИМАГАЄ РЕАКЦІЇ НА РОСІЙСЬКІ СПЕКУЛЯЦІЇ

 Українська народна партія вимагає від Міністерства закордонних справ негайно надіслати в Москву ноту протесту через спекуляції на темі статусу Севастополя. Цю заяву оприлюднив член Правління Української народної партії, Герой України Степан Хмара, коментуючи оприлюднений Кремлем офіційний перелік святкувань 65-ліття Перемоги у ІІ Світовій війні, де вказано, що святкування відбудуться у всіх містах-героях Росії, серед яких фігурує й Севастополь.
 За словами українського політика, «мовою міжнародного права, Росія знову поставила під сумнів приналежність Севастополя Україні».
 «Свято Перемоги для українського народу, який зазнав найбільше втрат, надзвичайно важливе, однак теперішнє керівництво Росії робить все можливе, щоб зірвати святкування та ще більше загострити україно-російські стосунки», — впевнений член Правління УНП.
 «Тому, керівництво України має якнайшвидше жорстко відреагувати на російську провокацію, оскільки в українському місті-герої Севастополі, у День Перемоги, має відбутися парад підрозділів української армії та флоту, а не російської», — підсумував Степан Хмара.
 
 КОРДОН: КРОК ВПЕРЕД — ДВА КРОКИ НАЗАД?

 Україна готова надати державні гарантії Росії щодо безперешкодного користування Керченською протокою російськими судами, замість цього започаткувати демаркацію протоки, заявив міністр закордонних справ Петро Порошенко.
 Україна розраховує на початок демаркації кордону в 2010 році. «Ми сподіваємося, що вже в 2010 році почнеться процес демаркації сухопутної ділянки українсько-російського кордону і розмежування акваторії Чорного й Азовського морів і Керченської протоки», — сказав міністр на прес-конференції.
 П. Порошенко відзначив, що на засіданні українсько-російської комісії вперше за останній рік було зафіксовано прогрес в напрямку демаркації кордону.
 (За повідомленнями ТСН та УНІАН).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #2 за 08.01.2010 > Тема "З потоку життя"