Версiя для друку Обговорити в форумi

ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ

Як повідомлялося в засобах масової інформації, Президент України Віктор Ющенко, перебуваючи на Волині, відвідав містечко Колки (на фото), де в умовах жорстокої гітлерівської окупації утворилася і протягом березня-листопада 1943 року активно діяла Колківська Повстанська Республіка.
До нас, Львівського обласного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів (ВОВ), активних читачів та шанувальників вашої газети, звертаються молоді громадяни України з проханням висвітлити через пресу матеріал про унікальну сторінку в історії національно-визвольної боротьби українського народу за волю і незалежність.
Уклінно просимо опублікувати у Вашому часописі інформацію «Колківська Повстанська Республіка» (додається). Ця інформація, разом з тим, є яскравим свідченням, що Українська Повстанська Армія не тільки не співпрацювала з німецькими нацистами, а вела з ними важку, героїчну боротьбу.
Матеріал цей присвячується 66-річчю Колківської Повстанської Республіки.

КОЛКІВСЬКА ПОВСТАНСЬКА РЕСПУБЛІКА

Сподівання на те, що німці, окупувавши Україну, не будуть чинити опір створенню Української держави, за яку протягом століть поклали свої голови тисячі і тисячі найкращих синів і дочок України, не справдилися. «Проголошений 30 червня 1941 року Акт про відновлення Української Держави та Декрет про створення Українського уряду на чолі з Ярославом Стецьком викликали шалений спротив з боку керівництва гітлерівської Німеччини. Вже 5 липня 1941 року фашисти заарештували та надовго ув’язнили Степана Бандеру. 9 липня був також заарештований Ярослав Стецько.
Окупанти ліквідували відомі українські батальйони «Роланд» і «Нахтігаль», на базі яких планувалось створити Українські Збройні Сили.
25 листопада 1941 року фашисти у Львові розстріляли міністра Андрія П’ясецького та 28 патріотів ОУН із уряду Я. Стецька. Така ж доля спіткала інших чільних активістів ОУН, зокрема Олену Телігу, Олега Ольжича, Івана Рогача.
Після певної провокації, вчиненої М. Кузнецовим, німці розстріляли сотні українських патріотів, що томилися в Рівненській тюрмі. Розпочалося жорстоке переслідування українських патріотів. Керівництво ОУН Степана Бандери переходить у підпілля. Для спротиву окупантам по всій Україні створюються загони самооборони.
Центр національно-визвольної боротьби тимчасово переходить на Волинь. Тут, 14 жовтня 1942 року, на базі добровільних загонів самооборони, створюється Українська Повстанська Армія, яка, за рішенням Проводу ОУН, розгорнула боротьбу на два фронти проти німецьких фашистів та комуно-більшовицьких партизанів під девізом: «Здобудеш Українську державу, або загинеш в боротьбі за неї».
Унікальним явищем в історії національно-визвольної боротьби була Колківська Повстанська Республіка, створена весною 1943 року на Волині з центром в містечку Колки, що неподалік від
м. Луцька. Формування Колківської держави почалося у березні 1943 року. Повстанський загін командира «Олега» (Миколи Ковтунюка) вигнав із м. Колки і навколишніх сіл німців та поліцаїв. Інші повстанські відділи ОУН-УПА звільнили від фашистів та більшовицьких партизанів населені пункти Маневицького, Цуманського, Рожищенського, Ківерцівського, Степанського районів Волинської області. Утворився острівець вільної, незалежної Української держави, яка проіснувала до листопада 1943 року. Народ з любов’ю назвав її Колківською Повстанською Республікою.
Отже, на звільненій території утворилася і активно діяла українська влада. Відділи ОУН і УПА допомагали населенню організувати свою власну адміністрацію та надавали їй всебічну підтримку. У цій Повстанській Республіці найбільш активним було життя військове.
У селі Старосілля розмістився великий політично-видавничий осередок, у якому працювали представники майже з усієї України, а кореспондент «Дніпровий» був родом із Зеленого Клину.
У цьому осередку опрацьовувалися статті, відозви, вишкільні матеріали тощо. Політична література розсилалась далеко за межі Волині. Це був своєрідний штаб, про який мало знали сторонні.
У Колках була розташована військова школа. Тут містився штаб групи УПА «Турів», командиром якої був «Олег» (М. Ковтунюк), а згодом «Рудий» (Юрій Стельмащук). Штабом керував майор «Клим». У Колках побував Роман Шухевич. Він зустрівся з командиром УПА «Північ» Дмитром Клячківським («Климом Савуром»), провів нараду командирів УПА, надав допомогу в справі організаційної роботи.
Все доросле населення республіки було зобов’язане проходити різноманітний військовий вишкіл: суспільно-політичний, старшинський, під-старшинський, розвідувальний тощо.
У Колках діяла школа артилеристів і мінерів, а також курси самооборонної кінної розвідки та політосвіти. Почали працювати школи, лікарні, а також клуб, в якому проходили мітинги, збори і концерти, читалися лекції. Були відкриті пункти з переробки продуктів харчування та виготовлення товарів широкого вжитку. Відновлено роботу електростанцій, світло подавалося в лікарні і школи.
Для охорони населення від грабіжників Головна команда УПА організовувала самооборону. Кожен надрайон, район, село ставали військовим табором, а весь народ — вояками. У селі Копилля було виконано і обладнано 7 бункерів, де було закладено 450 центнерів жита, 45 центнерів борошна, 300 кілограмів сухарів, 7 операційних столів, лікарняні ліжка та медикаменти.
Особлива увага приділялася навчанню і вихованню дітей та молоді. З 15 вересня 1943 року почали працювати школи. Організацією та розвитком шкільництва відав шкільний інспектор, який був підзвітний політичній референтурі.
Для надання медичної допомоги в селах Головним командуванням ОУН-УПА створювалися медичні та аптечні пункти, а також невеличкі шпиталі на п’ять-шість ліжок. Відкрито курси медичних сестер. У Колках діяла надрайонна служба безпеки і Революційний суд.
Все це свідчить про те, що Колківська Республіка була досить організованим і владним утворенням із деякими елементами державності. Існував взірцевий громадський і повстанський порядок.
Німецькі окупанти не могли спокійно дивитися на острів вільного життя на окупованих ними землях і робили все, щоб його ліквідувати. Декілька разів були спроби розгромити Республіку силою місцевих гарнізонів, але завжди перемога була за повстанцями. І лише 4 листопада 1943 р., залучивши регулярні фронтові частини (артилерію, танки, авіацію), нацисти знищили Колківську Повстанську Республіку.
Німецькі фашисти з жорстокістю переслідували і нищили похідні групи УПА, які поспішали у східні області України, щоб допомогти братам-українцям відбудовувати свою державу. Вони на Житомирщині арештували Климишина — керівника похідної групи «Північ», яка рухалась у напрямку Києва.
У Миргороді Полтавської області окупанти схопили і розстріляли керівника похідної групи «Центр» Миколу Лемика та п’ять його побратимів. Ті, хто вцілів з цієї групи, дійшли до міста Суми і провели певну організаційну роботу.
Найбільш успішною була група «Південь» під проводом Зіновія Малти, яка перейшла Дніпро, досягла Донбасу і створила південну організацію ОУН, що охопила східні області, південь України і Крим.
Жорстоке знищення Колківської Повстанської Республіки, масові розстріли українських патріотів викликало всенародну ненависть до окупантів, активізувало і посилило боротьбу УПА з німецькими фашистами.
За свідченням «Книги пам’яті» т. 4 (Рівненська область) тільки на території Рівненщини відбулося понад 50 боїв УПА з окупантами, в ході яких знищено тисячі фашистів і здобуто багато зброї та військової техніки.
Про активну боротьбу УПА з німецькими загарбниками свідчить також книга інваліда війни, відомого професора, почесного голови Дніпропетровського обласного відділення ветеранів ВВВ А. Форменка «Все таємне стає явним. Вигадки і правда про радянсько-німецьку війну 1941-1945 років», де на стор. 117, посилаючись на німецькі архіви, значиться, що 2 травня 1943 року група УПА знищила начальника штабу штурмових загонів Німеччини Віктора Лютце, і що за липень-вересень цього ж 1943 року Українська Повстанська Армія «провела проти німців 74 бої, в яких німці з допоміжними військами втратили 3 тисячі чоловік, а УПА – 1237 вбитих і поранених». Крім того, там же значиться, що згідно з німецькими архівними даними «українські банди» в липні 1943 року здійснили на них 295 нападів, а у серпні — 391. Отже, наведені факти дають чітку та беззаперечну відповідь фальсифікаторам та паплюжникам історії національно-визвольної боротьби українського народу за волю і незалежність та українофобам усіх мастей, що Українська Повстанська Армія не тільки не співпрацювала з німецькими фашистами, а навпаки, вела з ними, як із комуно-більшовиками, важку непримиренну боротьбу, яка підтримувалась усім українським народом.
Р. S. Доцільно згадати про ще одну подію з життя повстанців-колківчан:
1. У 1944 році в с. Ситниця нові окупанти Колок, так звані «визволителі», — представники Радянської влади, зруйнували насипану могилу з хрестом, споруджену на честь героїв-колківчан, що загинули в бою з окупантами, а значну частину місцевих мешканців виселили в Сибір.
2. Протягом 1943-1944 років фашисти та більшовицькі партизани повністю та частково спалили понад 70 сіл.
Ось розглянута ще одна сторінка з історії боротьби українського народу за свою волю і незалежність.
Не йшли колківці, як і тисячі, мільйони українських борців завойовувати чужі землі, забирати чуже майно, а боронили свою хату, своїх дітей, рідну землю, омиту невинно пролитою кров’ю.
І все це — в ім’я того, щоб «на оновленій землі» не було «врага-супостата».
Вічна Слава нескореним борцям за щасливе сьогодення і майбутнє України!
Вивчаймо рідну, правдиву історію свого народу. Пам’ятаймо і шануймо завзятих колківців, вічно молодих героїв Крут, гордих воїнів Базару, нескорених вояків Української Повстанської Армії.
Пишаймося тим, що є причетними до славної української нації. Слава Україні! Героям слава!

Матеріал опрацьовував
Ярослав ГІРНИК,
голова Львівського обласного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #50 за 11.12.2009 > Тема ""Білі плями" історії"