"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2009 > Тема "Душі криниця"
#48 за 27.11.2009
КРИМСЬК╤ СОНЕТИ
ДЖЕРЕЛА У к╕нц╕ 1950-х для Адлера Корол╕ва студентська доля стелила стежки на кримських туристських маршрутах, коли в╕н, юнаком, навчався в художньому училищ╕ ╕мен╕ М. С. Самокиша м. С╕мферополя. Тод╕ ж перш╕ в╕ршован╕ спроби з ц╕кав╕стю слухали Адлеров╕ друз╕ – Семен Тр╕щун, Василь Красненко, Д╕ма Кв╕тко, автор цих рядк╕в та ╕н. Разом нам випадала нагода бувати ╕ в печер╕ Кизил-Коба ╕ на Чуфут-Кале, ╕ на плато Мангуп-Кале, ╕ на Кара-Даз╕, ╕ на Чатир-Даз╕…, де зда╓ться, нав╕ки в╕дкарбувалися так╕ дивовижн╕ картини само╖ пра╕стор╕╖. Першу книгу поез╕й «Страчен╕ храми» Адлер Корол╕в видав, ставши зр╕лим поетом, у 1977 роц╕. Пот╕м з’явилася книга «Княж╕ лови», що не поступалася сво╓ю майстерн╕стю перш╕й ╕, начебто, продовжувала знайомити читача з неповторним св╕том поета, в якого сформувалося сво╓ авторське обличчя, св╕й стиль. Нова зб╕рка поез╕й «М╕жсезоння» оч╕ку╓ на свого спонсора. У ц╕й книз╕ посядуть сво╓ ч╕льне м╕сце «Кримськ╕ сонети», цикл яких автор люб’язно запропонував «Кримськ╕й св╕тлиц╕». Насамк╕нець скажемо, що Адлер Корол╕в зак╕нчив граф╕чний факультет Ки╖вського державного художнього ╕нституту, виклада╓ в дитяч╕й художн╕й школ╕ № 3 м╕ста Ки╓ва, ╓ членом Сп╕лки художник╕в Укра╖ни з 1974 року, а з 1999 року – в╕н член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни.
Дмитро ШУПТА, член НСПУ, Лауреат М╕жнародно╖ прем╕╖ ╕м. Г. С. Сковороди.
КРИМСЬК╤ СОНЕТИ * * * Там, де пром╕ння сонячне ╕скриться на висот╕, на тл╕ блакитних лез, пригадую, зацв╕в не едельвейс – твого волосся шовкова косиця. ╤ я, легкий, ╤кар в мен╕ воскрес, гр╕хом було б йому не пробудиться. Любов пили ми й не могли напиться на тих верхах, на скелях до небес. А сонце-жарт╕вник на п╕вкрил╕ уже внизу торкнулося земл╕, його п╕тьма, згоряючи, украла... Тавр╕йська ноче, випита до дна. Здавалося, н╕де любов земна так високо н╕коли не зл╕тала. * * * Без одягу, немов Адам ╕ ╢ва, не знаючи обтяжливих проблем, знайшли ми, не шукаючи, Едем у волод╕ннях Сф╕нкса, а чи Лева? ╤ в ночах розпаш╕ло-полудневих нам образи верх╕в, що впали в дрем, ввижалася: то скитами з царем, то гунами п╕д м╕сяцем серпневим. Весь Кара-гач — отари, а чи в╕йсько, де скам’ян╕ли кон╕ к╕мер╕йськ╕? Отари вклякли, зан╕м╕в номад?! …Лиш тихий лоск╕т хвил╕ й безборонно тв╕й поц╕лунок солодко-солоний розтоплювався в сюркот╕ цикад.
ЧУФУТ-КАЛЕ
Тут пелюстки шипшини сонце п’ють, а дикий виноград меди сота╓, тут в полинялих залишках др╕ма╓ оте, чого пов╕ки не забуть. Й сюди, бува, на роздуми несуть л╕та. ╤ пам’ять тут то шкутильга╓, то грузне, а чи тоскно завмира╓ та воскреса, намацуючи путь. Немов часу розхитана гарба повзе по мурах… долях ╕ горбах зашерхлими шляхами кам’яними. …╤ н╕би ще гр╕хи кочовика на витертих в╕д часу килимках в╕дмолюють в кенасах кара╖ма. * * * Мереживо на хвилях б╕лоп╕нних Малю╓, воскреша╓ той пейзаж – в╕дбиток юних дн╕в, щемкий колаж з╕ спогад╕в осяяно-первинних. Обв╕трений вулкан — високий страж охороня затишний райський пляж, а пом╕ж хвиль, з╕гнувши пружно спини, неначе коми граються дельф╕ни. ...Немов сягнув над в╕чн╕стю буття в т╕й мит╕ я — гармон╕╖ дитя... …А нин╕... Чи сягнув би, чи зум╕в так по╓днать зашерхле, первозданне, старе мовчання згаслого вулкану ╕з вибухом незнаних почутт╕в? * * * Вже так давно... Либонь ще так недавно: блакитно-тиха бухта для розваг, там, де спинався в небо Кара-Даг зашерхлим давньоюрським динозавром. ...Античний аромат бог╕в... кентавр╕в зродило л╕то найжарк╕ших спраг ╕ гроти в╕д настирливих комах на пооб╕дн╕й сон манили фавна. Ще сонце щедро полудень сотав ╕ роз╕мл╕лий берег чарував нас величчю застиглою повсюди. Звивався обр╕й танцями зм╕╖ ╕ розпаш╕лим дотиком тво╖ в той час мен╕ осв╕дчувались груди.
Адлер КОРОЛ╤В. м. Ки╖в.
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2009 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8133
|