Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2009 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#48 за 27.11.2009
КРИМСЬК╤ СОНЕТИ

ДЖЕРЕЛА
У к╕нц╕ 1950-х для Адлера Корол╕ва студентська доля стелила стежки на кримських туристських маршрутах, коли в╕н, юнаком, навчався в художньому училищ╕ ╕мен╕ М. С. Самокиша м. С╕мферополя. Тод╕ ж перш╕ в╕ршован╕ спроби з ц╕кав╕стю слухали Адлеров╕ друз╕ – Семен Тр╕щун, Василь Красненко, Д╕ма Кв╕тко, автор цих рядк╕в та ╕н. Разом нам випадала нагода бувати ╕ в печер╕ Кизил-Коба ╕ на Чуфут-Кале, ╕ на плато Мангуп-Кале, ╕ на Кара-Даз╕, ╕ на Чатир-Даз╕…, де зда╓ться, нав╕ки в╕дкарбувалися так╕ дивовижн╕ картини само╖ пра╕стор╕╖.
Першу книгу поез╕й «Страчен╕ храми» Адлер Корол╕в видав, ставши зр╕лим поетом, у 1977 роц╕. Пот╕м з’явилася книга «Княж╕ лови», що не поступалася сво╓ю майстерн╕стю перш╕й ╕, начебто, продовжувала знайомити читача з неповторним св╕том поета, в якого сформувалося сво╓ авторське обличчя, св╕й стиль.
Нова зб╕рка поез╕й «М╕жсезоння» оч╕ку╓ на свого спонсора. У ц╕й книз╕ посядуть сво╓ ч╕льне м╕сце «Кримськ╕ сонети», цикл яких автор люб’язно запропонував «Кримськ╕й св╕тлиц╕».
Насамк╕нець скажемо, що Адлер Корол╕в зак╕нчив граф╕чний факультет Ки╖вського державного художнього ╕нституту, виклада╓ в дитяч╕й художн╕й школ╕ № 3 м╕ста Ки╓ва, ╓ членом Сп╕лки художник╕в Укра╖ни з 1974 року, а з 1999 року – в╕н член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни.

Дмитро ШУПТА,
член НСПУ,
Лауреат М╕жнародно╖ прем╕╖ ╕м. Г. С. Сковороди.

КРИМСЬК╤ СОНЕТИ
* * *
Там, де пром╕ння сонячне ╕скриться
на висот╕, на тл╕ блакитних лез,
пригадую, зацв╕в не едельвейс –
твого волосся шовкова косиця.
╤ я, легкий, ╤кар в мен╕ воскрес,
гр╕хом було б йому не пробудиться.
Любов пили ми й не могли напиться
на тих верхах, на скелях до небес.
А сонце-жарт╕вник на п╕вкрил╕
уже внизу торкнулося земл╕,
його п╕тьма, згоряючи, украла...
Тавр╕йська ноче, випита до дна.
Здавалося, н╕де любов земна
так високо н╕коли не зл╕тала.
* * *
Без одягу, немов Адам ╕ ╢ва,
не знаючи обтяжливих проблем,
знайшли ми, не шукаючи, Едем
у волод╕ннях Сф╕нкса, а чи Лева?
╤ в ночах розпаш╕ло-полудневих
нам образи верх╕в, що впали в дрем,
ввижалася: то скитами з царем,
то гунами п╕д м╕сяцем серпневим.
Весь Кара-гач — отари, а чи в╕йсько,
де скам’ян╕ли кон╕ к╕мер╕йськ╕?
Отари вклякли, зан╕м╕в номад?!
…Лиш тихий лоск╕т хвил╕ й безборонно
тв╕й поц╕лунок солодко-солоний
розтоплювався в сюркот╕ цикад.

ЧУФУТ-КАЛЕ

Тут пелюстки шипшини сонце п’ють,
а дикий виноград меди сота╓,
тут в полинялих залишках др╕ма╓
оте, чого пов╕ки не забуть.
Й сюди, бува, на роздуми несуть
л╕та. ╤ пам’ять тут то шкутильга╓,
то грузне, а чи тоскно завмира╓
та воскреса, намацуючи путь.
Немов часу розхитана гарба
повзе по мурах… долях ╕ горбах
зашерхлими шляхами кам’яними.
…╤ н╕би ще гр╕хи кочовика
на витертих в╕д часу килимках
в╕дмолюють в кенасах кара╖ма.
* * *
Мереживо на хвилях б╕лоп╕нних
Малю╓, воскреша╓ той пейзаж –
в╕дбиток юних дн╕в, щемкий колаж
з╕ спогад╕в осяяно-первинних.
Обв╕трений вулкан — високий страж
охороня затишний райський пляж,
а пом╕ж хвиль, з╕гнувши пружно спини,
неначе коми граються дельф╕ни.
...Немов сягнув над в╕чн╕стю буття
в т╕й мит╕ я — гармон╕╖ дитя...
…А нин╕... Чи сягнув би, чи зум╕в
так по╓днать зашерхле, первозданне,
старе мовчання згаслого вулкану
╕з вибухом незнаних почутт╕в?
* * *
Вже так давно... Либонь ще так недавно:
блакитно-тиха бухта для розваг,
там, де спинався в небо Кара-Даг
зашерхлим давньоюрським динозавром.
...Античний аромат бог╕в... кентавр╕в
зродило л╕то найжарк╕ших спраг
╕ гроти в╕д настирливих комах
на пооб╕дн╕й сон манили фавна.
Ще сонце щедро полудень сотав
╕ роз╕мл╕лий берег чарував
нас величчю застиглою повсюди.
Звивався обр╕й танцями зм╕╖
╕ розпаш╕лим дотиком тво╖
в той час мен╕ осв╕дчувались груди.

Адлер КОРОЛ╤В.
м. Ки╖в.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2009 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8133

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков