Версiя для друку Обговорити в форумi

Він поспішає жити. І не просто жити, а зробити в цьому житті якнайбільше. Не для себе, а для свого кримськотатарського народу, як робив це протягом усього попереднього життя в тоталітарному Радянському Союзі, прагнучи вивести цей народ із неволі і привести на рідну батьківську землю. І для України, в якій побачив можливості реалізації своїх і свого народу устремлінь, і став її патріотом. А щодо себе... Як особистість, як політик для народу і від народу, своє особисте залишає на останньому плані. Такий він, Мустафа Джемілєв, народний депутат України, голова Меджлісу кримськотатарського народу, корінний кримчанин, який більшу частину свого життя прожив не в Криму, а на засланні, як і його народ. І ще значну частину його (15 років) — у таборах та тюрмах.
І навіть під час важливої бесіди у Верховній Раді України, коли мова заходить про його особисте і надто важливе для нього, про безпеку його життя, він намагається тему перевести на інше – про долю України, про долю кримських татар. А потім зникає у залі засідань парламенту, де старається не пропустити жодного важливого питання, відстояти державний інтерес, який, як знаємо, треба відстоювати навіть у рідному українському парламенті.
А щодо того, що в країні з’явилися сили, які мають намір знищити Мустафу Джемілєва, то це він сприймає як звичний для нього черговий рядовий стрес. Неприємно, звичайно. Але стресів він вже пізнав немало. Перший, напевне, стався ще у несвідомому віці, коли його, піврічною дитиною, 18 травня 1944 року радянські військові депортували із Криму. Ну не могла та біда навіть при люблячих батьках не торкнутися немовляти, яке зазнавало усіх бід, і всієї нужди, як і його батьки. Не могли вони повернути йому ні того звичного для всіх їх клімату, життєвих умов і відносного благополуччя, яке від предків творили на рідній землі. І це, безперечно, позначалося на дитині. У Мустафи Джемілєва невисокий зріст, що, до речі, помічається в багатьох людей, народжених у роки радянсько-німецької війни 1941-1945 років. Біди війни, а потім і післявоєнна голодовка гальмували фізичний розвиток. А ще й депортація... Натомість Мустафа Джемілєв, виростаючи у цих бідах, набирався великої мужності і високого духу.
І це теж особисто не йшло на користь, додавало тих же стресів. Чого коштувало, наприклад, відлучення від права на вищу освіту, коли у 1965 році відрахували з Ташкентського інституту інженерів іригації та меліорації сільського господарства „за негідну поведінку”. А „негідність” полягала в тому, що в здоровому суспільстві завжди називається високою гідністю. Ще в 1961 році Мустафа Джемілєв заснував відділ кримськотатарської молоді у Ташкенті, став активним поборником прав. Пізніше з однодумцями заснував Ініціативну групу захисту прав людини в СРСР. А сім судимостей, арешти, 15 років ув’язнення... Чи не стреси? Втім Джемілєв, як людина, яка вже звикла жити під жахом загроз, сприймає все це, як звичне. Хоч, звісно, небезпеку уявляє і розуміє. І знову ж, насамперед, не тому, що вона загрожує саме йому, а тій справі, якій присвятив своє життя і свободу, тим людям, які пліч-о-пліч поряд з ним боронили і боронять цю справу.
— У Криму, — розповідає він, — з’явилися секти, яких не було ні до війни, ні зразу після повернення депортованого народу. Вони у нашому середовищі не сприймаються, оскільки хочуть розділити кримських татар за релігійною ознакою: на мусульман „правильних і неправильних”. І критерії цього поділу такі, що народ аж ніяк влаштувати не можуть. Наприклад, виступають проти участі кримських татар у політичному житті. Вибори, зокрема, вважають видумкою ”невірних”. Це, звичайно, дуже влаштовує деякі політичні сили, які б хотіли бачити кримських татар абсолютно безправними.
З нашої невеликої історії незалежної країни вже відомо немало випадків, коли позиція кримських татар не давала можливості провести небезпечні політичні оборудки. Наприкінці 90-х років їхня фракція у Верховній Раді Автономної Республіки Крим рішуче протистояла спробам провести парламентське рішення про вихід автономії зі складу України і входження в Росію. Через політичні рішення, через своє представництво в політичній системі держави кримські татари розв’язують багато своїх питань. І від цього відмовитися?
— Тому ми завжди засуджували ці секти, — продовжує голова Меджлісу. — Я отримував інформацію, що вони на своїх зібраннях говорили, що мене треба прибрати, та ще й керівництво Меджлісу, голову Духовного управління мусульман Криму. Ми на це уваги не звертали, ну, мало чого там ляпають. Але в серпні з’явилася заява МЗС про видворення з території України дипломата Олександра Лисенка. І одним із головних звинувачень проти нього було те, що він працював на усунення лідерів Меджлісу і на уведення в національний рух кримських татар та в керівництво Меджлісу проросійськи орієнтованих політиків. Заява ця була з посиланням на Службу безпеки України і службу зовнішньої розвідки. Не довіряти їй у нас немає підстав.
Дійсно, як стверджує кримськотатарський лідер, існує тенденція підтримки проросійськи налаштованих групок. Крім того, з’явилася інформація з посиланням на Березовського про плани ГРУ ліквідувати лідерів Меджлісу з допомогою колишніх чеченських бойовиків, які зараз на службі в ГРУ.
— І це мало бути представлене, як «розборки» між самими кримськими татарами, — продовжує Джемілєв. — У системі національного управління таких людей немає. А в мені і в моїх соратниках цих прийдешніх не влаштовує те, що ми різко виступаємо проти їхніх ідей, наприклад, про встановлення всесвітнього халіфату. Це абсурд, далекий від нинішніх реалій. Не підходить і вимога, вірніше, установка, що мусульмани, які живуть у країнах з немусульманським правлінням, мають не підкорятися законам цієї країни, а жити за законами шаріату. Це в корені суперечить базовим принципам ісламу, який гласить, що мусульмани мають жити за законами тієї країни, в якій живуть.
Ситуацію, яку Джемілєв називає провокуванням людей, вважає досить небезпечною. Тим більше, що підґрунтя для розвитку нездорових суспільно-політичних тенденцій у кримськотатарському народі існує. Це дискримінація при вирішенні багатьох питань. У кримській пресі з’являються твердження, що кримських татар виселяли правильно, що це був гуманний акт, що була маса зрад. Особливо засмучує Джемілєва недавня публікація такого змісту в „Крымской правде” за підписом колишнього начальника УВС в АР Крим А. Могильова. Позиція високопосадовця завжди наводить людей на відповідні висновки, вони часто її ототожнюють з позицією усієї державної влади. А коли так оцінюють народ, коли його поливають брудом, то він починає відчувати себе чужим у навколишньому середовищі, що він ніби сам по собі, що навкруги вороги. І, зрозуміло, визріває відповідна реакція, яка на руку нечистим політикам, а не українському і кримськотатарському народам. У ряд цих дискримінаційних заходів цілком укладається і відмова виділити землю під Соборну мечеть у Сімферополі, про що розмови в Криму точаться вже не перший рік, і міська влада Сімферополя ухвалювала в різні часи суперечливі рішення, навіть давала дозвіл, який пізніше вже й відібрала.
Великий авторитет Мустафи Джемілєва і очолюваного ним Меджлісу не дає розростися невдоволенню до неконтрольованих дій, дає ще шанси і можливості до цивілізованого вирішення проблем. Це, зокрема, відзначив на недавній зустрічі з журналістами в агентстві „УНІАН” досвідчений кримський політик, який свого часу був і Головою Верховної Ради Криму, і Представником Президента України в автономії, народний депутат України Василь Кисельов. Хоч далі робити це стає все складніше. Тим більше, що дехто зростання невдоволення хоче прискорити. Як би цьому прислужилася особиста трагедія Джемілєва... Уявляєте, і в герої-мученики екстремістського світу зарахували б, і водночас позбулися б урівноваженості і мудрості, цивілізованості в кримськотатарському народному русі, розпочали б розхитувати і Крим, і всю Українську державу.
У країні розуміють і особисту для Джемілєва, і суспільну небезпеку можливої трагедії. Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко запропонував організувати посилену охорону. Мустафа Джемілєв відмовився, оскільки вважає: якщо за справу взялося ГРУ, то ніякий посилений захист тут ні до чого. Натомість попросив, щоб надали право мати зброю членам Меджлісу, яких екстремісти теж записали у список потенційних жертв.
— І тут таке піднялося, — говорить Мустафа Джемілєв, — мовляв, я, користуючись випадком, хочу озброїтися.
Отже, без охорони і без зброї. Так і живе, прагнучи спокійного і щасливого життя для всіх, борючись за свободу і рівність усіх народів і усіх людей в Україні, як боровся колись у колишньому Радянському Союзі. І аж ніяк не бажає, як бажав тому ж Радянському Союзу, щоб держава Україна стала «колишньою». Він вірно і віддано служить їй, як добрій батьківщині і свого гнобленого народу. Зараз, напередодні виборів президента, переймається проблемами про те, як і йому особисто, і усьому кримськотатарському народу визначитися, за кого віддати голоси, щоб потім не жалкувати, що помилилися. Втім, у принципових позиціях, які їх мають влаштовувати, визначилися давно.
— До виборів президента у нас по всіх кандидатах працює аналітична група, – розповідає Мустафа Джемілєв. — Окрім того, ми відпрацювали найактуальніші питання і вручили кожному з кандидатів. Вони стосуються, зокрема, ставлення до кримських татар, позиції майбутнього президента щодо євроатлантичної інтеграції, вступу до НАТО, щодо базування Чорноморського флоту Росії в Криму та інші. На національному з’їзді кримських татар Курултаї, який відбудеться 5-6 грудня, при прийнятті рішення я рекомендуватиму на першому етапі виборів голосувати вільно кожному за когось із кандидатів демократичного спрямування, проти якого Курултай не заперечуватиме. Таких, мабуть, буде сім. А на другому етапі, коли залишаться усього два претенденти, ми вже визначимося точно, за кого конкретно віддати голоси.
У будь-якому разі це буде оптимальний для української громади і Української держави вибір. Це підтверджує політична позиція кримських татар, на якій вони твердо стоять від початку нашої незалежності.

Анатолій Ковальчук.
м. Київ.

На фото автора: народний депутат, голова Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв у Верховній Раді України.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2009 > Тема "З перших уст"