Версiя для друку Обговорити в форумi

ПІСЕННА СВІТЛИЦЯ

Шановні «світличани»! Запрошуємо вас взяти участь у наступному пісенному проекті «Кримської світлиці: давайте спробуємо визначити гуртом двадцять найкращих, найталановитіших, найпопулярніших українських виконавців. Тих співаків, артистів минулих століть і сучасності (а це можуть бути оперні, народні, естрадні артисти), хто завдяки своєму таланту підносить українську пісню до найвищих висот, дає друге дихання народним, класичним творам, творить сучасну СПРАВЖНЮ українську естраду.
Разом з варіантами «двадцяток» надсилайте невеличкі розповіді, чому ви вважаєте цих артистів справді найкращими, які пісні у їхньому виконанні вразили вас, проникли у вашу душу. Так само, як і з найкращою пісенною «двадцяткою», ті виконавці, які найчастіше зустрічатимуться у ваших листах, стануть переможцями конкурсу, а читачі, які найвлучніше втраплять у «двадцятку», будуть запрошені на святковий фінальний концерт-фестиваль, де у творчому змаганні розіграють черговий «Світличний» суперприз.
Надсилайте ваші списки двадцяти найкращих українських виконавців на адресу: 95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, к. 14, редакція «Кримської світлиці» з поміткою «Пісенна світлиця», або на e-mail: kr_svit@meta.ua.
Пропонуємо сьогодні вашій увазі розповідь про ще одного з цілком можливих претендентів на перемогу у нашому конкурсі — знаменитого співака, народного артиста, Героя України Василя Зінкевича, витоки творчості якого беруть початок із легендарної «Червоної рути».

Ведуча «Пісенної світлиці» Юлія КАЧУЛА.

ЗОЛОТА ЗІРКА ВАСИЛЯ ЗІНКЕВИЧА

Крізь століття дзвенить українська пісня, відлунюючи в серцях прийдешніх поколінь. Її бурхливий потік несе за обрії наші почуття, а завзята музика хвилює, бентежить та окрилює душу. І саме в цю мить усією своєю сутністю усвідомлюєш і відчуваєш: ти — Українець, ти — син своєї землі, служінню якій ти присвятив усе своє життя — життя людини, митця, артиста.
Василь Зінкевич — це ціла епоха в історії української пісні. Разом з ним прийшли до слухачів, глибоко запали в душу на все життя його пісні: «Мамина світлиця», «Шлях до Тараса», «Музика», «День новий над Україною» та багато інших пісенних шедеврів. У цих піснях — доля України, співака і кожного з нас.
Народився Василь Іванович Зінкевич на Поділлі 1 травня 1945 року в с. Васьківці. У 1968 р. закінчив Вижницьке училище декоративно-прикладного мистецтва, а згодом — Рівненський інститут культури. Перші творчі кроки зробив на Буковині У 1968-1973 рр. працював художнім керівником народного самодіяльного ансамблю «Смеречина» у м. Вижниця Чернівецької області. У 1973-1975 рр. був солістом вокально-інструментального ансамблю «Смерічка» в Чернівецькій філармонії. У 1975 р. приїжджає на Волинь і стає солістом ансамблю «Світязь» Волинської обласної філармонії (з 1980 р. — його художнім керівником). 20 жовтня 1978 р. Василю Зінкевичу присвоєно звання заслуженого артиста Української РСР; 3 січня 1986 р. — народного артиста Української РСР; у 1994 р. — присуджено Національну премію України імені Тараса Шевченка.
У 1997 р. Фонд міжнародної премії імені українського академіка Миколи Касьяна нагородив його орденом Миколи Чудотворця, яким нагороджуються найпочесніші особистості за вагомий особистий внесок у «примноження добра на землі». У цьому ж році Василь Зінкевич став лауреатом почесного звання «Людина року» в номінації «Митець року» на Волині.
12 серпня 1999 р. під час творчого звіту Волині у Національному палаці «Україна», що проходив у рамках Всеукраїнського огляду народної творчості, Василю Зінкевичу вручено орден «За заслуги» III ступеня. А 20 серпня Президент України Леонід Кучма вручив Василю Зінкевичу орден «За заслуги» II ступеня.
4 жовтня 2001 р. Василь Зінкевич одержав з рук заступника головного редактора газети «Голос України» диплом, яким засвідчено, шо він за результатами конкурсу, проведеного газетою серед читачів, став «Золотим голосом України» та отримав особливу відзнаку — «Золоте перо». 30 вересня 2001 р. Луцький міський голова Антон Кривицький під час концерту майстрів сцени вручив Василю Зінкевичу свідоцтво почесного громадянина Луцька. 24 травня 2002 р. у Києві перед Міжнародним центром культури та мистецтв відкрилась Алея зірок, на якій одним із перших власників «Зірки» (Зірка України. Орден № 1) став народний артист України Василь Зінкевич.
Василь Іванович Зінкевич — різнобічно обдарована людина. Він — вокаліст, хореограф, художник, автор костюмів «Смерічки» і «Світязя», дослідник, захоплюється етнографією і фольклором. Кожен його виступ, кожен концерт — це зустріч з українською піснею, що залишає глибокий слід у людських серцях. Адже пісні, які співає Василь Зінкевич, — про долю України, про матір, про рідну землю, про кохану, пісні, у яких радісне і сумне, світле і задушевне, ніжне, високе і прекрасне.
* * *
Василь Зінкевич у всьому, за що брався, намагався бути першим, якщо не єдиним. У кожній справі вимагав і від інших, і, насамперед, від себе найвищої майстерності, досконалості, а то й філігранності. Можливо, тому не так багато останнім часом з’являється нових пісень у його репертуарі. Але практично кожна пісня, яку співає Василь Зінкевич, увійшла до золотого фонду української естради. Друзі жартують, що Зінкевич може блискуче проспівати навіть телефонний довідник.
Упертість і наполегливість були в характері Василя Зінкевича завжди. Але хто зна, чи став би він колись співаком, якби не доленосна зустріч із Левком Дутковським, який 1968 року запросив випускника Вижницького училища декоративно-прикладного мистецтва першим чоловіком-солістом до жіночого вокально-інструментального ансамблю «Смерічка»? Адже Бог наділив Зінкевича ще й талантом неабиякого танцюриста та художника-модельєра. Перші сценічні костюми для Софії Ротару, «Смерічки», пізніше «Світязя», «Червоної рути», а також для ансамблю пісні і танцю ім. Павла Вірського, Київського мюзик-холу, Буковинського ансамблю пісні і танцю розроблялися за ескізами Василя Зінкевича. Одначе саме музичне чуття і педагогічний талант Дутковського, який зумів запалити на нашому пісенному небосхилі не одну зірку, допомогли Зінкевичу вибрати пісенний шлях у житті.
Сам Василь Зінкевич згадував, що як співак він народився у новорічну ніч 1969 року, коли на Чернівецькому телебаченні в новорічній програмі прозвучав запис пісні Левка Дутковського «Сніжинки падають» у його виконанні. Історія цього запису досить незвичайна. Спочатку справа зовсім не клеїлася: зробили кілька дублів, а досягти бажаного ефекту ніяк не вдавалося. Тоді вирішили запросити Володимира Івасюка, який охоче відгукнувся і, маючи певний досвід, записав пісню з кількох дублів. Але Зінкевич не міг змиритися з «поразкою» і попросився зробити ще одну спробу. І заспівав цього разу так, що в ефір пішов саме цей запис.
А через три роки саме Василь Зінкевич, Володимир Івасюк і Назарій Яремчук, який прийшов до «Смерічки» у 1969 році, заспівали на весь Союз у фіналі «Пісні року» невмирущу «Червону руту», голосно заявивши про існування нової, самобутньої української естради. В Україні вона на той час звучала повсюди: восени 1971 року на екрани вийшов музичний фільм «Червона рута» з Василем Зінкевичем і Софією Ротару в головних ролях. І полетіли-поїхали ці пісні не лише по всій країні, а й по світу.
Разом із піснями поїхали країною і їх виконавці. «Смерічка» із Вижниці перейшла під егіду Чернівецької філармонії, тож артисти практично не відпочивали від гастролей, даючи по 2-3, а то й 4 концерти щодня вживу: в робітничих цехах, на колгоспних ланах, перед шахтарями, будівниками БАМу. Не витримавши такого напруженого графіка, Василь Зінкевич у 1975 році покидає «Смерічку» і переїжджає до Луцька, де невдовзі на багато років стає незмінним солістом ВІА «Світязь». У Луцьку він живе і нині – один з небагатьох, хто так і не поміняв затишок і душевність «периферії» на столичну метушню. Справу батька продовжують і два його сини — Василь та Богдан – лідери популярних серед молоді хіп-хопових колективів «Тартак» та «Основний показник».
(www.berloga.net)
На фото: Василь Зінкевич в Українській гімназії у Сімферополі..
* * *
Пригадаємо деякі пісенні шедеври з репертуару Василя Зінкевича:

Скрипка грає
Слова: Юрій Рибчинський
Музика: Ігор Поклад

Вже догорає небокрай
І злітає жовтий лист —
Моя печаль.
Вже ідуть від неба до землі,
Ідуть дощі, як скрипалі,
У синю даль.
Приспів:
Скрипка грає, серце крає,
Наше літо догорає.
Скрипка грає, плаче гірко,
То кохання гасне зірка.
Вже полум’яні солов’ї
Не повернуться в гаї
В розмай дібров.
Вже у полоні хмарних днів,
Наче музика без слів,
Моя любов.
Приспів.
Вже не приходиш ти у сни,
Кольорові мої сни,
Як цвіт весни.
Вже відлунали ті пісні,
Що присвячені мені,
Щасливі дні.
Приспів.
Згасла зоря, але ніколи,
ніколи у моєму серці
Не згасне та дивна музика першого кохання.
Приспів.

Забудь печаль
(Весільна заметіль)
Слова: Тамара Севернюк
Музика: Леонід Затуловський

Не знаю я,
Не знаю я чи є кохання
без розлук.
Любов моя,
Любов моя — для тебе серця кожен стук.
Забудь слoва,
Забудь слова, що принесли образу й біль
Приспів:
Згадаю я ласкаві руки,
Заберу тебе з розлуки,
Й поведу тебе в весільну
заметіль.
До тебе я,
До тебе лину я і в снах і наяву.
Любов моя,
Любов моя, тобою мрію
і живу.
Забудь печаль,
Забудь печаль, що розлучила нас в житті
Приспів.
Забудь печаль,
Забудь печаль, і серце
щастям освіти,
Забудь печаль,
Забудь печаль, і знай -
на світі тільки ти.
Розлук нема,
Розлук нема для тих,
хто любить назавжди
Приспів.

Тече вода
Слова: Юрій Рибчинський
Музика: Ігор Поклад

Гей-гей, весни світанок.
Гей-гей – сніги вже тануть.
Гей-гей, гей-гей, як мої роки
Течуть із гір стрімкі потоки.
Приспів:
Тече вода, тече бистра вода.
Тече вода і минають літа.
Ой, не біжи вода так швидко,
Шепоче їй блакитна квітка
Ой, не біжи, вода,
так швидко,
Гей-гей, гей-гей.
Ой, зупинися,
хоч на хвилинку, –
Тече вода, не зна зупинку,
Тече вода не зна зупинку,
Гей!
Гей-гей, весняна повінь,
Гей-гей, як в серці спомин,
Гей-гей, гей-гей,
скажіть, світання,
Як повернуть мені кохання?
Приспів.

Ясени
Слова: Михайло Ткач
Музика: Олександр Білаш

Ясени, ясени,
Бачу вас за селом
край дороги,
Бачу вас у красі,
Коли світиться ранок в росі.
Ви приходите в сни,
Як дитинство моє босоноге,
Ви приходите в сни,
Кучеряві мої ясени.
Ясени, ясени,
Наді мною шумлять
ваші крони,
І, неначе літа,
Жовте листя за вітром зліта.
Перший сніг сивини
Я приніс, як тривогу,
на скронях,
Перший сніг сивини
Впав на скроні мої, ясени.
Ясени, ясени,
За селом прокричали лелеки
І холодний, як лід,
Залишили на обрії слід,
Їм шукати весни
І летіти далеко-далеко,
Їм шукати весни
І вертатись до вас, ясени.
Ясени, ясени,
Бачу вас за селом
край дороги,
Вам вклоняюсь до ніг,
Як вертаю з далеких доріг.
Ви приходите в сни,
Як дитинство моє босоноге,
Ви приходите в сни,
Кучеряві мої ясени.
Ясени, ясени,
Ви приходите в сни...

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 631/2009
Про присвоєння В. Зінкевичу звання «Герой України»

За визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку музичної культури, багаторічну творчу діяльність на ниві збагачення національної пісенної скарбниці постановляю:
Присвоїти звання «Герой України» з врученням ордена Держави ЗІНКЕВИЧУ Василю Івановичу — солістові-вокалісту Волинської обласної філармонії, народному артисту України.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО.
19 серпня 2009 року, м. Київ.

КРИМСЬКІ АВТОРИ УКРАЇНСЬКИХ ПІСЕНЬ — ВІДГУКНІТЬСЯ!
Дорогі земляки! Наприкінці року (орієнтовно — 25-26 грудня), на 17-річчя «Кримської світлиці» ми плануємо провести у Сімферополі, у вже знайомому багатьом нашим читачам гостинному концертному залі Гарнізонного будинку офіцерів фестиваль-конкурс української пісні кримських авторів. Просимо відгукнутися усіх поетів, композиторів, які мешкають у різних куточках Криму і пишуть пісні українською мовою, співаків, які виконують пісні на слова і музику кримських авторів! Надсилайте, приносьте ваші пісні, кращі з яких прозвучать на святковому концерті.
До оргкомітету конкурсу ми запросили фахівців із Сімферопольського музичного училища, відомих кримських артистів (зокрема, Наталю Безкоровайну і Ореста Мартиніва), допомагатиме нам Кримська філія Наукового товариства
ім. Т. Шевченка, Всеукраїнський інформаційно-культурний центр. Дуже сподіваємося на підтримку доброзичливців-меценатів! Давайте знову гуртом (а хто ж, як не ми?) організуємо самі собі свято — пісенне, кримське, українське!
Заявки на участь у фестивалі-конкурсі приймаються до 11 грудня. Конт. тел.: (0652)51-13-24.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #46 за 13.11.2009 > Тема "Душі криниця"