"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2009 > Тема "Українці мої..."
#45 за 06.11.2009
З ЮВ╤ЛЕ╢М, ТАТУ!
З╤ СВЯТОМ!
Добрий день, шановна редакц╕╓! Я знаю, що кожного дня ви отриму╓те багато лист╕в, в яких ╓ прохання прив╕тати когось з близьких з тим чи ╕ншим святом. Я також дуже прошу прив╕тати мого батька з юв╕ле╓м. В╕н — особлива людина, ╕ я можу розпов╕дати про нього безк╕нечно. Звичайно, найдорожч╕ роки в житт╕ кожного — це молод╕сть. Тож про молод╕ роки мого батька я ╕ розпов╕м. Уся наша родина дуже любить вашу газету, а батько — найб╕льше. ╤ я впевнена, що прив╕тання з╕ стор╕нок вашо╖ газети буде для нього в такий день найкращим подарунком. Дуже дякую! З щирими побажаннями усп╕ху — Олена Горшкова.
Мо╓му батьков╕ — Попельнюку Борису Андр╕йовичу – 8 листопада виповню╓ться 80 рок╕в. Зараз в╕н живе у сел╕ М╕жводному Чорноморського району. Та народився м╕й тато далеко в╕д Криму, в невеликому селищ╕ Усп╕нка Дн╕пропетровсько╖ област╕. Як ╕ вс╕ хлопчики його в╕ку, б╕льш за все в дитинств╕ любив коней. Подобалось не т╕льки ╖здити на них, але й годувати, по╖ти, доглядати ╖х. З 12 рок╕в тато почав працювати в пол╕. Добре пам’ята╓, як прокидався рано-вранц╕ у с╕ннику, як бабуся Мар╕я давала йому з собою хл╕б та ог╕рки на об╕д. ╤ починався довгий робочий день. ╤ так — все л╕то. Восени, звичайно, йшов до школи. Вчитися подобалось, але час в╕д часу на уроках мр╕яв про море, яке н╕коли в житт╕ не бачив. Не бачив, але уявляв соб╕ так часто ╕ любив так щиро, що завжди був упевнений, це — його майбутн╓. Тому й не вагався н╕ секунди, коли д╕знався про призов до Об’╓днано╖ школи навчального загону Чорноморського флоту. Про виб╕р спец╕альност╕ батько не замислювався — звичайно, рульовий — найповажн╕ша людина на судн╕. ╤ почались будн╕ – 10 м╕сяц╕в теоретичних занять та стройово╖ п╕дготовки. Було важко, але ц╕каво. Х╕ба можна забути зустр╕ч з в╕домим адм╕ралом, Геро╓м Радянського Союзу, командувачем Чорноморського флоту в роки Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни Федором Октябрським? Та ось нарешт╕ — довгооч╕кувана двом╕сячна практика на в╕йськових кораблях. Батько проходив ╖╖ на гвард╕йському крейсер╕ «Червоний Крим», а пот╕м був направлений на Кавказ, в м╕сто Пот╕, у див╕з╕он «малих мисливц╕в». ╥хн╕м обов’язком було знаходити та знищувати ворож╕ п╕дводн╕ човни. П╕сля складання в╕йськово╖ присяги батько вже був не юнгою, а справжн╕м матросом. З кв╕тня до листопада несли нелегку службу охорони П╕цундського мису «мал╕ мисливц╕». Через велику глибину моря в цьому рег╕он╕ п╕дводним човнам легко було п╕д╕йти близько до берега — потр╕бно було бути дуже пильним. Особливо запам’ятався один випадок. Було 1 травня 1948 року. З╕ святковим настро╓м вс╕ готувались з╕йти на берег. Форма випрасувана, все блищить. Але зам╕сть оч╕кувано╖ команди: «Шикуйся!» — прозвучала бойова тривога. Командувач див╕з╕ону пояснив, що з пасажирського судна пом╕тили перископ. Кап╕тан пов╕домив про це у штаб. Там з’ясували, що в цьому квадрат╕ наших п╕дводних човн╕в не було. Отже — це ворожа. Було в╕домо, що Сполучен╕ Штати Америки подарували Туреччин╕ чотири п╕дводн╕ човни. Може, це один з них? ╤ «мисливц╕» вийшли в море. Вони обстежували кожний квадрат за допомогою г╕дроакустично╖ апаратури. Та виявили нахабу-човна т╕льки через три доби. Знищували глибинними бомбами. На основ╕ цих под╕й був написаний сценар╕й ╕ знятий ф╕льм «У мирн╕ дн╕», де в еп╕зодах зйомок брав участь ╕ м╕й батько. У 1949 роц╕ – в╕дрядження за «великим мисливцем». З ним батько пройшов по Волго-Донському каналу в Севастополь, де й зак╕нчилась його служба. У нас вдома збер╕га╓ться багато фотограф╕й з тих час╕в. На них можна побачити, як весело вм╕ли проводити в╕льний час матроси! П╕сля служби батько по╖хав на Донбас, де б╕льше 20 рок╕в працював спочатку на шахт╕, а пот╕м у г╕рничорятувальному загон╕. Але жити без моря в╕н не м╕г. Ось чому в 1972 роц╕ пере╖хав з родиною у М╕жводне. Де ╕ живе зараз. Звичайно, кожн╕й дитин╕ зда╓ться, що ╖╖ тато ╕ мати – найкращ╕. Та я впевнена – мо╖ й справд╕ кращ╕ за вс╕х. Багато чого навчив не т╕льки мене та мою сестру, а й сво╖х онук╕в, а зараз ╕ правнук╕в м╕й батько. Хочу ще ╕ ще раз нагадати, як сильно ми вс╕ його любимо, як щиро бажа╓мо здоров’я, довгих-довгих рок╕в ╕, головне, благословення в╕д Бога. Дяку╓мо тоб╕, наш любий!
Олена Горшкова.
На фото: Борис Андр╕йович Попельнюк з дружиною Л╕д╕╓ю В╕ктор╕вною.
╤ндекс «Кримсько╖ св╕тлиц╕» у каталоз╕ видань Укра╖ни — 90269. Варт╕сть передплати на один м╕сяць — 7 грн. 97 коп., на р╕к (з урахуванням ус╕х поштових витрат) — 99 грн. 54 коп. Заклика╓мо доброчинник╕в ╕ меценат╕в посприяти в орган╕зац╕╖ п╕льгово╖ передплати «КС»! Конт. тел.: (0652) 51-13-24.
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2009 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8044
|