Версiя для друку Обговорити в форумi

НЕ ЗНАЄМО, АЛЕ ХОЧЕМО...
6 травня 1710 року Пилип Орлик схвалює одну із перших в Європі та першу в Україні Конституцію. Нею він зобов’язувався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Росії у випадку, якщо він здобуде владу в Україні. А що пропонує нам нинішній Президент України Віктор Ющенко у проекті нової Конституції вже зараз, у незалежній Україні?
Протягом трьох століть Конституція змінювалась, доповнювалась, удосконалювалась… Не менш важливу роль відіграв і процес творення української Конституції в 1991 році. І ось почалось масове поширення проекту Конституції Президента України Віктора Ющенка. Друкована великим тиражем Народна Конституція розлітається для обговорення по всіх організаціях і закладах. Але виникає низка запитань: «А власне, задля чого потрібна нам Конституція, хіба саме за нею живе теперішня влада? Можливо, вона потрібна для порядку в державі, а чи цей порядок в державі є? Чи народ знає свою Конституцію, які в громадян побажання чи скарги з цього приводу?». Відповідь ми шукали у пересічних людей.

Євген, 20 років:
— З Конституцією я знайомий лише зі шкільної програми. Можу сказати, що влада сама безвідповідально ставиться до неї, а тому і народ дозволяє собі таке. Сам я живу за законами і вважаю, що Конституція повинна удосконалюватися.

Тамара Михайлівна, 62 роки:
— Звичайно, нам потрібна Конституція, щоб ми всі мали певні права і дотримувалися обов’язків, а у державі панував порядок. Саму Конституцію проглядала з власної ініціативи. З нею ознайомлена поверхово.

Руслан, 24 роки:
— Ми всі підсвідомо повинні розуміти, що лише дотримуючись законів, країна побудує демократичне суспільство. Ми повинні знати Конституцію як молитву. Хоча із соромом зізнаюсь, що проглядав її давно...

Ірина, 50 років:
— Так хочеться жити вже по-людськи, а це якраз, мабуть, жити за Конституцією. Просто з цікавості перегорнула декілька сторінок, але у суть змін так і не вникла.

Даша, 17 років:
— У країні не повинно бути безладу. Конституція це передбачає і найкраще було б усім нам знати і дотримуватись законів України. Я ще не читала проект Конституції, але в руках уже тримала!

Дмитро, 40 років:
— З власної ініціативи я проглядав детально декілька пунктів (потрібно було для роботи), та мушу сказати, що народ — не фахівець у цьому. Народ не може обговорювати Конституцію, тому що він у ній не орієнтується. Якщо людина за станом здоров’я потребує операції, то, звичайно, вона звернеться до потрібного лікаря, а не покличе шахтаря чи водія, щоб вони її прооперували. Цим я хочу сказати, що для внесення змін до Конституції є влада, якій ми довіряємо, на яку покладаємося, яку ми обираємо, та органи, які стежать за порядком виконання цих законів.
* * *
Отже, з цього опитування видно, що люди, з якими ми вибірково поспілкувалися, здебільшого байдужі до запропонованого проекту Конституції. «Не бачив, не чув, не читав…» — відповіді в основному зводилися до цих слів. Але найприкріше, що опитувані навіть бажання не мають з проектом ознайомитися та взяти участь у його обговоренні. Що це? Байдужість? Неповага до Основного Закону? На наш погляд, люди просто не вірять у якісь позитивні зміни в країні...

Катерина ШЕВЧЕНКО,
Ельвіра ДЖАЛАЛ,
студентки І курсу факультету журналістики Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського.

КОНСТИТУЦІЯ ЗАХИЩАТИМЕ ЗЛОЧИНЦІВ?

Не писав довго до «Світлиці», бо трохи гнівався за те, що газета прославляла Тичину та інших сталінських підлабузників-запроданців, які своїми «шедеврами» отруїли мільйони молодих українців.
Нині змусило написати вболівання за Конституцію, яку запропонував Президент України В. Ющенко. Цілком погоджуюсь з Миколою Білим, який висловив свою думку в листі «Не переступаймо через правду» («КС» № 43 від 23 жовтня). Проте деякі статті проекту взагалі викликають здивування, бо це те, що пропонують комуністи з регіоналами. Ось хоча б стаття 91: «Народний депутат без згоди Палати депутатів, сенатор без згоди Сенату не може бути затриманий чи заарештований». Виходить, якщо депутат замордує невинну людину, зґвалтує дитину, не можна його затримати навіть на місці злочину, а треба чекати, поки збереться парламент-сенат-палата і дасть на це згоду, тобто дасть можливість злочинцю прихопити з собою мільйони і чкурнути куди забажає, як це зробив депутат нинішньої Верховної Ради Лозинський?
Щось не те пропонуєте, пане Президенте, щось таке на догоду тим негідникам, яких тепер взялися критикувати. Де ж Ваша послідовність?

Андрій БОБЮК.
с. Карначівка Лановецького району Тернопільської області.

ВІДПОВІМ ВІРШЕМ!
Недавно я відвідав свою рідну сестру, яка давно проживає в Росії, у місті Калузі. Росіяни поголовно не визнають України як самостійної держави, переконуючи всіх, що такої нації, як українці немає, а сама Україна – це споконвіку частина Росії. Українську незалежність вони розцінюють як витвір українських буржуазних націоналістів, який потрібно негайно знищити. Україна, по-їхньому, — це Малоросія, а її мова – це своєрідне відгалуження великої російської мови, і тому Росія ніколи не визнає такого самоправства хохлів, як самостійність і незалежність.
Сьогодні 70% росіян вважають українців ворогами номер один. Це їхні, російські, опитування громадської думки. Хочу запропонувати вірш, який буде відповіддю інородцям чужої держави.

Відродилась Україна –
І по Божій волі,
Пута вічнії порвала,
Рабства і неволі.
Шаленіють інородці,
Зубами скрегочуть,
Й незалежну Україну
Бачити не хочуть.
Вони її ненавидять, —
Піняться, лютують
Як державу зневажають,
Та її ганьбують.
Для них нема України, —
Є тільки Росія,
І на неї, загребущу,
Вся їхня надія.
Вони добре розуміють,
Що без України –
Розвалиться вся Росія
На вічні руїни.
Шаленіють інородці,
Зубами скрегочуть,
І не імперську Росію
Бачити не хочуть.
Пам’ятайте, росіяни,
Що ми — українці,
І що ми — Русі нащадки,
А не ви – чужинці.

Микола БІЛЬЧЕНКО.
м. Яготин Київської області.

* * *

Гуртуймося, народе України,
Йдучи до сонця із пітьми!
Наш край ніколи не загине,
Як будем одностайні ми.
Вперед вкраїнською дорогою
В нові часи, в нові світи!
Ми кожен крок позначим
 перемогою
Вкраїнське сонце, нам світи!
Хай скаженіє кат від люті,
Нас хоче запрягти в ярмо,
Та доки руки в нас розкуті,
Себе неволить не дамо.
Заколосяться наші ниви,
Життя розквітне на селі.
Нам буть господарем
 дбайливим
На рідній, на своїй землі.
Нас об’єднала спільна доля,
Загартував нас грізний час.
Нам найдорожчі – наша воля
І шлях, який вказав Тарас.
Йдемо ми впевнено і твердо
В новий,
у двадцять перший вік.
І все, що втратили,
 повернем,
Щоб сором очі нам не пік.

Григорій ПОНОМАРЕНКО,
ветеран війни і праці.
м. Донецьк.

«У НАС ТАК БАГАТО СПІЛЬНОГО...»

Я — давня шанувальниця «Кримської світлиці», завдяки моєму рідному дядькові Вальчуку Олександру Федоровичу, який кілька років поспіль надсилав мені ксерокопії своїх дописів до «Світлиці» та інші цікаві матеріали. Потім сам передплатив мені цю чудову газету. Тепер я продовжую її передплачувати, дуже шаную, і сама іноді дописую. Спасибі, що друкуєте.
А ось, одержавши «Світличку» (зокрема «Джерельце», яке я обожнюю), я з великою радістю знайшла в ній статтю про мого дорогого, любимого дядька — «Живе в Керчі ветеран». Зразу ж йому зателефонувала і відчула, як він зрадів, що його не забувають. Бо ж зараз він, на жаль, через хвороби змушений обмежувати себе в спілкуванні поза межами квартири. А він – людина активної життєвої позиції, великий патріот своєї країни, щиро вболіває за сучасне і майбутнє нашого багатостраждального народу, цікавий співбесідник. У свої 88 років не втратив почуття гумору, оптимістично дивиться в майбутнє. Після втрати батька, Данила Федоровича (він загинув на війні, нарис про нього «Мій прадідусь загинув на війні» мого внука Сергія був надрукований у вашій газеті 30 травня 2008 року), для мене дядя Саша – ніби батько. У нас так багато спільного у поглядах на життя, обидва любимо читати газети і бути дописувачами. Вважаю вашу (і нашу) газету рідною і близькою, а її кореспондентів – дуже талановитими, творчими особистостями.
Мені особливо імпонують нариси, рецензії на твори письменників та поетів, вірші, переклади редактора відділу літератури Д. Кононенка. Дай, Боже, йому особисто і всім творцям «Кримської світлиці» міцного здоров’я, довголіття, творчої наснаги. Хай буде більше читачів і дописувачів, бо «Кримська світлиця» сіє в умах зерна правди, відстоює право на існування рідної материнської мови у зросійщеному Криму. Хай усім буде сонячно!

З щирою повагою,
Людмила СУВЕРТЕКА (ВАЛЬЧУК).
смт. Каланчак
Херсонської області.

Індекс «Кримської світлиці» у каталозі видань України — 90269. Вартість передплати на один місяць — 7 грн. 97 коп., на рік (з урахуванням усіх поштових витрат) — 99 грн. 54 коп.
Закликаємо доброчинників і меценатів посприяти в організації пільгової передплати «КС»!
Конт. тел.: (0652) 51-13-24.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2009 > Тема "Резонанс"