Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 04.09.2009 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#36 за 04.09.2009
«ГОВОРИ, ГОВОРИ, МОЯ МИЛА…»

П╤СЕННА СВ╤ТЛИЦЯ

Про Павла Григоровича Тичину як про найб╕льшого поета радянсько╖ епохи та про Григор╕я Гур╕йовича Верьовку як про композитора, фольклориста, диригента-хормейстера, педагога написано сотн╕ статей, видано десятки наукових праць, спогад╕в, досл╕джень.
Нин╕ хочеться в╕дкрити лише одну л╕ричну стор╕нку, зда╓ться, не таку вже й в╕дому широкому загалу. Маю на уваз╕ романс Григор╕я Верьовки на в╕рш╕ Павла Тичини «Десь на дн╕ мого серця». ╤ у поета, ╕ у композитора це — хвилююча спов╕дь найн╕жн╕ших почутт╕в, пристрасний спалах любов╕. Але у кожного, я б сказала, св╕й контекст, сво╓ ставлення до найвищого вияву людських вза╓мин.
Ц╕ поетичн╕ рядки Павло Тичина написав ще в 1914 роц╕, у ту пору, коли юному поетов╕ «тако╖ сильно╖ любов╕ хочеться...» ╕ дивну казку та любов запл╕та╓ йому, але далеко, глибоко, десь аж на дн╕ його серця. Подумки, трепетно зверта╓ться поет до кохано╖... «Говори, говори, моя мила, твоя мова — сп╕вучий струмок».
Увесь св╕т наче завмер у крас╕, лише — «Н╕ч з╕рки посв╕тила. Шепчуть в╕тру кв╕ти: «Гей, в танок!» Дивовижна природа мовби заклика╓: «Пов╕нчайся з туманами ноч╕. Тихо так оп╕вноч╕. Н╕ч з╕рки посв╕тила...»
Ц╕каво, хто та щаслива незнайомка, як╕й так поетично розкрива╓ молодий поет сво╖ почуття?
В його щоденникових записах ми не знайдемо конкретно╖ в╕дпов╕д╕. Напрочуд скромний, дел╕катний, тихий ╕ лаг╕дний поет ретельно приховував сво╓ ╕нтимне. Хоча в поез╕ях знайти можна:
О люба ╤нно,
н╕жна ╤нно!
Я — сам. В╕кно. Сн╕ги...
Сестру я вашу
так любив –
Дитинно, злотоц╕нно.
Панною ╤нною називав поет Нюсю Коновал, дочку укра╖нського педагога, кра╓знавця ╕ л╕тератора ╤вана Коновала, а сестра ╖╖ Поля Коновал — то, певно, юнацьке захоплення поета.
«В Нюс╕ я довго ще любив Полю, — запису╓ в╕н в щоденнику, — н╕ та, н╕ друга, звичайно, цього не бачили».
В╕рш «Десь на дн╕ мого серця» — зворушливий вз╕рець л╕рики, не ув╕йшов у зб╕рку поета. Можливо, автор вважав його занадто особистим. Надрукований в╕н був п╕зн╕ше в журнал╕ «Основа», що виходив в Одес╕, так ╕ залишився «поза зб╕рками».
Майже через 50 рок╕в поетичн╕ рядки Павла Григоровича Тичини в╕дродилися у музиц╕ поетового друга Григор╕я Гур╕йовича Верьовки. Це теж була спов╕дь: спов╕дувався не юнак, а зр╕ла людина, спов╕дувався у сво╖х почуттях, у в╕рност╕ до сво╓╖ дружини, з якою прожив понад 40 рок╕в — сво╓му другу й однодумцю — Елеонор╕ Павл╕вн╕ Верьовц╕-Скрипчинськ╕й.
Вона була дивовижною ж╕нкою, вз╕рцево╖ витончено╖ ж╕ночност╕ ╕, водночас мужност╕, ╕нтел╕гентност╕. Побралися вони у 20-т╕ роки ╕ разом, незм╕нно п╕дтримуючи одне одного, творили укра╖нське музичне мистецтво.
Романс «Десь на дн╕ мого серця» Григор╕й Гур╕йович писав у сумн╕ для подружжя дн╕. Елеонора Павл╕вна тяжко захвор╕ла: не минули для не╖ безсл╕дно роки Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни, коли Григор╕й Гур╕йович, як голова Сп╕лки композитор╕в Укра╖ни, повинен був евакуюватися з Ки╓ва, а вона залишилась на окупован╕й територ╕╖ доглядати безнад╕йно хвору мат╕р.
Елеонора Павл╕вна розпов╕дала: п╕шла вона на вокзал проводжати чолов╕ка, ╕ так вийшло, що затрималася, лише вранц╕ повернулася додому. А мати кр╕зь сльози: «О! Ти повернулася? А я думала, ти теж по╖хала». — «Як я могла по╖хати, мамо? Невже ж би я залишила тебе одну?»
Через к╕лька м╕сяц╕в мати померла, а в документах Елеонори Павл╕вни залишилась позначка: «перебувала на окупован╕й територ╕╖».
Згодом з Григор╕╓м Гур╕йовичем вони орган╕зували Укра╖нський народний хор, побували на гастролях в ╢вроп╕, де Елеонора Павл╕вна виступала ╕ як диригент. Заруб╕жна преса шален╕ла в╕д захоплення: ж╕нка-диригент! В╕льно сп╕лку╓ться, бо зна╓ к╕лька мов! Та такий дивовижний хор з нац╕ональними п╕снями й танцями, а ще викону╓ ╖хн╕ (тобто ╕ноземн╕) п╕сн╕ мовою ориг╕налу. Тр╕умф!
╤ раптом Елеонора Павл╕вна важко захвор╕ла. Л╕кар╕ над╕й на одужання не покладали. У так╕ чорн╕ дн╕ Григор╕й Гур╕йович знаходить в поез╕ях Павла Тичини слова, як╕ найточн╕ше, найвиразн╕ше передавали його власн╕ думки й почуття. Поетичними рядками вплелися вони у романсову спов╕дь: «Десь на дн╕ мого серця заплела дивну казку любов».
На щастя, Елеонора Павл╕вна одужала, а романс залишився як дорогий спогад про г╕рк╕ випробування дол╕. Зазвучав романс на укра╖нському рад╕о лише через к╕лька рок╕в. Як це було?
Наш прославлений диктор, заслужений артист Укра╖ни Андр╕й Федорович ╢венко, запропонував п╕дготувати музично-л╕тературну композиц╕ю за поез╕╓ю Павла Григоровича Тичини та п╕снями й романсами на його в╕рш╕.
Вони обидва були родом ╕з села П╕ски на Черн╕г╕вщин╕, дотла спаленого фашистами. Але не лише туга ╕ б╕ль за сво╖х односельц╕в, не лише любов до свого земляка спонукали Андр╕я Федоровича до цього задуму. Володар прекрасного оксамитового голосу (який, до реч╕, знала й любила вся Укра╖на), особливо талановито читав в╕рш╕. В╕н прагнув допомогти слухачам збагнути красу й музикальн╕сть тичин╕вського поетичного образу, розпов╕даючи про щире побратимство поета й композитора.
Григор╕й Верьовка ╕ Павло Тичина, — згадував ╢венко, — були дивовижн╕ люди — одержим╕, поетичн╕, мужн╕, в╕рн╕ ╕ напрочуд скромн╕. ╖хн╕й сп╕льний тв╕р — романс «Десь на дн╕» — уперше прозвучав в еф╕р╕ в 1963 роц╕, коли я готував рад╕окомпозиц╕ю на в╕рш╕ Тичини «Перо мо╓ п╕сн╕ мережить». Знаючи, що на поез╕╖ написано чимало музичних твор╕в ╕ розказано про них по рад╕о, я все ж звернувся до Л╕д╕╖ Петр╕вни, дружини поета, з проханням, розпов╕сти про щось нове, або малов╕доме...
— Ось тут ╓ романс Григор╕я Гур╕йовича, — в╕дпов╕ла мен╕ Л╕д╕я Петр╕вна — «Десь на дн╕ мого серця».
— Хто-небудь його виконував? — питаю.
— А хто ж виконуватиме?
— Ну як хто? Григор╕й Гур╕йович м╕г би запропонувати комусь ╕з сп╕вак╕в. Не в╕дмовили б.
— Ви, ж зна╓те характер Григор╕я Гур╕йовича. Якби це був тв╕р ╕ншого композитора, а св╕й — незручно, — в╕дпов╕ла Л╕д╕я Петр╕вна.
— Тод╕, дозвольте, я в╕зьму з собою ноти ╕ покажу ╖х музикантам.
╤ от незабаром по рад╕о прозвучала композиц╕я на в╕рш╕ Тичини, а в н╕й ╕ романс «Десь на дн╕ мого серця». Його з великим натхненням виконав сол╕ст оперно╖ студ╕╖ Михайло Раков, а головний концертмейстер укра╖нського рад╕о Н╕на Федор╕вна Котлярська зробила перекладення для фортеп╕анного супроводу.
Десь на дн╕ мого серця.
Заплела дивну казку любов.
Я ╕шов в╕д озерця,
Ти сказала мен╕:
«Будь здоров!
Будь здоров,
ти м╕й любий юначе!..»
Ах, а серце ╕ дос╕ ще плаче.
Я ╕шов в╕д озерця...
Десь на дн╕ мого серця
Заплела дивну казку любов.
Говори, говори, моя мила:
Твоя мова —
сп╕вучий струмок,
Н╕ч з╕рки посв╕тила,
Шепчуть в╕тру кв╕тки: гей,
в танок!
Пов╕нчайся з туманами ноч╕
Тихо так оп╕вноч╕
Н╕ч з╕рки посв╕тила.
Говори, говори, моя мила,
Твоя мова —
сп╕вучий струмок.
П╕сля того, як прозвучала в еф╕р╕ музично-л╕тературна композиц╕я «Перо мо╓ п╕сн╕ мережить», я — режисер ╕ Клавд╕я Арсент╕╖вна Войтех, музичний редактор передач╕, одержали запрошення в╕д Павла Григоровича Тичини зав╕тати до нього додому. Ц╕ запросини нас дуже схвилювали!
╤ ось ми на другому поверс╕ будинку по вулиц╕ Р╓п╕на (нин╕ Терещенк╕вська). Двер╕ нам в╕дкрила Л╕д╕я Петр╕вна ╕ люб’язно запросила до каб╕нету. Павло Григорович вийшов назустр╕ч ╕, побачивши нас, аж руками сплеснув:
«У вас же сукня у фа-мажор╕!» — Прив╕тно й весло звернувся в╕н до Клавд╕╖ Арсент╕╖вни. Ми засм╕ялися, а Павло Григорович просто ╖╖ шанобливо, н╕би ми стар╕ знайом╕, усе турбувався: чи зручно нам отут сид╕ти, чи не дме з в╕кна?
Такою люб’язн╕стю ми були зворушен╕. Затамувавши подих, слухали його неординарн╕ м╕ркування про музику ╕ мистецтво. Було ц╕каво: звуки ╕ кольори для нього — становили нерозривне ц╕ле, в╕н в╕дчував ╖х як ╓дину гармон╕ю... Додому ми йшли мовчки, переповнен╕ враженнями. А ще на згадку про в╕дв╕дини у нас залишилось по невеличк╕й зб╕рочц╕ поез╕й «Топол╕ арфи гнуть» з автографом в╕д вдячного автора.
В╕ра ГОРБАТЮК.
(«Культура ╕ життя»).


Доброго дня, шановна редакц╕╓ «Кримсько╖ св╕т лиц╕»! Вашу газету купую зовс╕м недавно. Жила на П╕вдн╕ Укра╖ни (мен╕ вже 75 л╕т) ╕ там жодного разу не бачила ц╕╓╖ газети. Та й тут, в Криму, ╖╖ не рекламують. Зовс╕м випадково мен╕ порекомендувала незнайома ж╕нка. А жаль, що така ╕стинно укра╖нська газета мало кому в╕дома. Хочу Вам висловити велику подяку за таке видання!
Вибрала я для вашого конкурсу так╕ п╕сн╕, як╕ ще сп╕вала моя мама, ╕ я ╖х люблю ╕ сп╕ваю.
1. Пов╕й, в╕тре, на Вкра╖ну. 2. Ой лет╕ли дик╕ гуси. 3. Рушник. 4. Два кольори. 5. М╕сяць на неб╕. 6. Реве та стогне Дн╕пр широкий. 7. Червона рута. 8. Ой чий то к╕нь сто╖ть. 9. Н╕ч яка, Господи, м╕сячна, зоряна. 10. Чорн╕╖ брови, кар╕╖ оч╕. 11. Синов╕. 12. Розпрягайте, хлопц╕, коней. 13. Мамина вишня. 14. Несе Галя воду. 15. Сто╖ть гора високая. 16. На город╕ верба рясна. 17. Дивлюсь я на небо. 18. Засп╕ваймо п╕сню веселеньку. 19. Ой, д╕вчино, шумить гай. 20. Ой не св╕ти, м╕сяченьку.
Валентина Серг╕╖вна РУДЕНКО.
с. Добре С╕мферопольського району.
*   *   *
Ор╕╓нтовно — в середин╕ жовтня (на Покрову) «Кримська св╕тлиця» плану╓ провести у С╕мферопол╕ ф╕нал «П╤СЕННО╥ СВ╤ТЛИЦ╤». Тому вересень — останн╕й м╕сяць, коли ще можна взяти участь у нашому конкурс╕. Заклика╓мо читач╕в гуртом визначити двадцятку найкращих, найпопулярн╕ших, найзнан╕ших народних та естрадних (у яких ╓ автор) укра╖нських п╕сень. П╕сень, без яких д╕йсно неможливо ╕дентиф╕кувати себе укра╖нцем. Надсилайте ваш╕ вар╕анти найпопулярн╕шо╖ п╕сенно╖ двадцятки (можете додати тексти, ауд╕озаписи) на нашу адресу: 95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, к. 14, з пом╕ткою «П╕сенна св╕тлиця», або на e-mail: kr_svit@meta.ua. Т╕ п╕сн╕, як╕ найчаст╕ше зустр╕чатимуться у ваших листах, стануть переможцями народного п╕сенного конкурсу, а учасники, як╕ найвлучн╕ше втраплять у «двадцятку», отримають в нагороду ауд╕озаписи з укра╖нськими п╕сенними перлинами. Насамк╕нець редакц╕я плану╓ провести серед читач╕в-учасник╕в конкурс на краще виконання цих п╕сень, головним призом якого буде г╕тара в╕д вже добре в╕домо╖ «св╕тличанам» льв╕всько╖ ф╕рми «Реноме». При╓днуйтеся!
*   *   *
Запрошу╓мо в╕дгукнутися тих учасник╕в нашого конкурсу (╕ колективних також!), хто хот╕в би виступити — засп╕вати у ф╕нал╕.
Конт. тел. (0652) 51-13-24.
Ведуча п╕сенно╖ рубрики Юл╕я КАЧУЛА.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 04.09.2009 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7747

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков