Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3304)
З потоку життя (6538)
Душі криниця (3539)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1510)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1684)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПАМ’ЯТ╤ В╤РИ РО╥К
9 жовтня у С╕мферопол╕, в Кримськ╕й ун╕версальн╕й науков╕й б╕бл╕отец╕ ╕м. ╤. Я. Франка, в╕дбувся...


«ФРАНКО» ╤З АМЕРИКИ
В Музе╖ укра╖нсько╖ д╕аспори в Ки╓в╕ продовжу╓ експонуватися виставка «Нью-Йорк –...


ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ: РОМАНТИК ТА ╤ДЕАЛ╤СТ
╤м’я Олега Ольжича (1907-1944) – в╕домого пол╕тичного д╕яча, державника, нац╕онал╕ста...


ЗНАКОВИЙ ПОЕТ РОЗСТР╤ЛЯНО╥ ЕПОХИ
7 вересня минуло 110 рок╕в в╕д дня народження знакового укра╖нського поета Михайла Пронченка.


З ЮВ╤ЛЕ╢М!
Цього тижня наша кримська землячка, поетеса, член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 24.07.2009 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#30 за 24.07.2009
В╤РНИЙ СИН УКРА╥НИ

З учителями Груш╕всько╖ середньо╖ школи я познайомився ще в грудн╕ минулого року. ╤ був, до реч╕, при╓мно здивований: село н╕би й невелике, а хороших педагог╕в не браку╓. Саме тод╕ й зм╕нив на краще свою думку про кримську «глибинку». А ось тепер з’явилася можлив╕сть побачити, чим живуть учител╕ п╕д час л╕тн╕х кан╕кул, посп╕лкуватися з ними не в шк╕льних каб╕нетах, а в зат╕нку зелених тополь ╕ вишень…
Школа готу╓ться до нового навчального року, в класах поки що порожньо, але вчител╕ контактують. Мен╕, може, трохи й поталанило, бо я став св╕дком того, як педколектив школи готувався зустр╕ти 70-л╕тн╕й юв╕лей вчителя ╕стор╕╖ та укра╖нсько╖ мови Василя Прокоповича Реутенка. Чи в багатьох школах святкують так╕, глибоко «пенс╕йн╕», дати? Але тут випадок особливий – йдеться ж про Реутенка…
Уважно слухав розпов╕д╕ вчител╕в, адже доля шанованого педагога це, деякою м╕рою, ╕ доля перес╕чного кримського укра╖нця. Принаймн╕, ╓ як╕сь основн╕ сп╕льн╕ в╕хи. Але ж не про кожного нашого земляка-переселенця так тепло скажуть односельц╕! А ось про Василя Прокоповича говорили емоц╕йно, щиро, з якимось п╕днесенням.
Перепов╕м дещо з почутого.
*  *  *
Народився Василь Реутенко 28 липня 1939 року в сел╕ Тарас╕вка Хорольського району Полтавсько╖ област╕. Жилося непросто, бо працелюбних Реутенк╕в радянська влада посп╕шила «розкуркулити». Добре, що Прокопа Реутенка не репресували, – у Хорол╕ роз╕бралися, що до р╕вня «куркуля» в╕н н╕би й не дотягу╓… В╕дпустили трударя, але ж н╕чого ╕ не повернули!
Ось ╕ довелося працювати в колгосп╕. Василева мама, Одарка Реутенко, пот╕м весь час ╕з сумом показувала синов╕ зрошений потом д╕д╕в-прад╕д╕в клапоть р╕дно╖ земл╕. У колгосп╕ ж, звичайно, так дбайливо його не обробляли, бо все було сп╕льне, а, отже, н╕чи╓…
Але найг╕рше те, що в╕йна забрала Василевого батька. В╕н загинув у березн╕ 1945 року на територ╕╖ Польщ╕. Останнього листа родина отримала з Кракова…
Звичайно, п╕сля в╕йни жилося дуже погано. Василь Прокопович вважа╓, що родинам без годувальника жилося у десятки (!) раз╕в важче, н╕ж тим, у кого батьки повернулися з фронту. ╤ морально, ╕ матер╕ально. Але духом в╕н не падав, намагався добре вчитися, допомагав мам╕ по господарству. П╕сля зак╕нчення школи в╕дслужив три роки в арм╕╖, а в 1961 роц╕ вступив на ╕сторико-ф╕лолог╕чний факультет Полтавського державного пед╕нституту ╕мен╕        В. Короленка.
Доля розпорядилася так, що в 1966 роц╕ Василь Прокопович Реутенко став кримчанином, мешканцем Груш╕вки. Тод╕ ж стала кримчанкою ╕ однокурсниця Василя – Валер╕я Хмара. Так непом╕тно ╕ життя пролет╕ло у маленькому сел╕ серед зелених букових л╕с╕в, чудово╖ кримсько╖ природи…
Мабуть, людина з характером Василя Реутенка, з таким багатим внутр╕шн╕м св╕том просто не могла бути поганим вчителем. Я наведу деяк╕ записи з його трудово╖ книжки:
11.04.1983 р. За проявлену ╕н╕ц╕ативу при проведенн╕ обласного сем╕нару оголошено подяку.
2.10.1987 р. Оголошено подяку на честь Дня Учителя.
31.08.1989 р. Нагороджений Почесною грамотою на честь Дня Учителя ╕ 25-л╕ття педагог╕чно╖ д╕яльност╕.
22.04.1997 р. Нагороджений грамотою за багатол╕тню працю на честь 100-л╕ття школи.
15.10.1997 р. Подяка за активну участь у проведенн╕ республ╕канського сем╕нару.
15.12.2003 р. Подяка за довгол╕тню ╕ добросов╕сну працю та роботу з молодими фах╕вцями.
До реч╕, у 1997 роц╕ Василь Прокопович отримав вищу квал╕ф╕кац╕йну категор╕ю ╕ звання «старший вчитель». А в 2007 роц╕ отримав п╕дтвердження ╕ категор╕╖, ╕ звання.
Тепер у них разом ╕з Валер╕╓ю Степан╕вною 86 рок╕в педагог╕чного стажу. От де скарбниця учительського досв╕ду!
╤ про обох колеги в╕дгукуються дуже добре. Ось що каже про юв╕ляра шк╕льний б╕бл╕отекар Ольга Григор╕вна Панкратова:
– Василь Прокопович був класним кер╕вником мого сина Артура. А у доньки Ельзари викладав ╕стор╕ю. Зна╓те, кращого вчителя год╕ було й бажати. В╕н обов’язково похвалить дитину, яка стара╓ться. А якщо в учня з’явилися як╕сь проблеми, то Василь Прокопович обов’язково знайде час переговорити з ним на перерв╕ або п╕сля урок╕в.
До реч╕, в╕н ╕ зараз ц╕кавиться долею мого сина. Це у нього така вчительська риса: хоче знати все про с╕м’ю, д╕йти до само╖ сут╕, роз╕братися в усьому комплекс╕ житт╓вих проблем. Мудра людина. ╤ педагог в╕д Бога! Вчитися в школ╕, з його точки зору, треба не лише для того, щоб отримати певний багаж знань, а й для того, аби молод╕й людин╕ легше було самовдосконалюватися у подальшому житт╕. Ось так╕ у нього педагог╕чн╕ настанови. Без школи в╕н взагал╕ не може, це – його Д╕м, його територ╕я, а учн╕ й педагоги – його велика родина. Тому й кв╕ти сюди приходить поливати, хоч це ╕ не його обов’язок… Але ж яка школа без кв╕т╕в?
*  *  *
Охоче погодилася сказати дек╕лька сл╕в про юв╕ляра ╕ вчителька математики В╕ра Васил╕вна Садчик:
– Я вважаю себе другом родини Реутенк╕в. У Груш╕вц╕ проживаю з 1979 року, тод╕ ми й здружилися. А якщо говорити про детал╕, то було все так: я р╕к пропрацювала вчителькою зам╕сть ╕ншо╖, яка п╕шла у декретну в╕дпустку. А коли вона повернулася, то вийшло, що годин для мене вже нема╓…
Василь Прокопович тод╕ був головою профсп╕лки, в╕н п╕д╕йшов до директора ╕ запитав:
– А як же В╕ра Васил╕вна? Адже шкода втрачати таку зд╕бну, енерг╕йну, молоду вчительку. Все ж у не╖ виходить! Це дуже перспективний педагог. Давайте знайдемо для не╖ як╕сь години!
…╤ знайшли. А якби не це втручання Василя Прокоповича, то я нав╕ть не знаю, як склалася б моя подальша доля. Може, довелося б зм╕нити профес╕ю. А так я залишилася в Груш╕вц╕ ╕ в╕дбулася як педагог.
Зрозум╕ло, що в╕дразу потоваришувала з цим чудовим подружжям. Багато чому мене навчила ╕ Валер╕я Степан╕вна. З ними обома я завжди можу под╕литися набол╕лим. На жаль, таких вчител╕в ста╓ менше… ╢ набагато молодш╕ педагоги, але у них нема╓ такого ентуз╕азму. А Василь Прокопович якийсь непогамовний: все його хвилю╓, до всього ╓ д╕ло. Доля кожного учня, кожного вчителя його ц╕кавить. Зна╓, коли людям треба прийти на допомогу. ╢ у нього якесь дивовижне почуття гармон╕╖… Зна╓те, в╕н може о п’ят╕й ранку прийти до школи ╕ в╕дчинити в╕кно, щоб клас пров╕трився, щоб д╕тям було не душно. А взимку навпаки – може прийти ╕ ув╕мкнути калорифер, щоб у клас╕ було тепл╕ше. Здавалося б, нав╕що брати на себе так багато? Але така вже людина Василь Прокопович, по-╕ншому в╕н не може.
*  *  *
П╕сля тако╖ високо╖ характеристики дуже хот╕лося поговорити ╕з самим юв╕ляром. Тут ╕ журнал╕стський ╕нтерес, ╕ звичайна людська ц╕кав╕сть… Зав╕тав до учительсько╖ дом╕вки. ╤, уяв╕ть соб╕, поговорили про все на св╕т╕, нав╕ть про партизанський рух у Криму! Але, звичайно, найб╕льше говорили про школу, шк╕льництво, проблеми молод╕. Про те, що село зараз ╕нтелектуально вихолощене, а колись же воно було величезним резервуаром, зв╕дки можна було пост╕йно черпати таланти!
З цього приводу у Василя Прокоповича ╓ своя думка:
– Радянська влада створила так╕ умови, що залишатися в сел╕ стало невиг╕дно. У м╕ст╕ працювати було набагато легше. В сел╕ ж робочий день тривав 16-18 годин. А зарплата до Хрущова була просто м╕зерною… От ╕ ╖хали люди до м╕ста, намагаючись влаштуватися на п╕дпри╓мствах. Адже в м╕ст╕, хоч ╕ не в╕дразу, але можна було дочекатися квартири, а побудувати д╕м у сел╕ було дуже складно. Ось так, поступово, ╕ в╕дучили людей в╕д земл╕. Т╕, хто залишався на сел╕, все розум╕ли ╕ казали: «поробили з нас раб╕в…». Звичайно, вс╕ найкращ╕ намагалися пере╖хати до м╕ста, в╕дбувалася сво╓р╕дна ╕нтелектуальна «селекц╕я». Тому с╕льськ╕ люди тепер нер╕дко п’ють в╕д безвиход╕. Ран╕ше в Груш╕вц╕ було лише дв╕ ж╕нки-алкогол╕чки. Одн╕й було 40 рок╕в, а друг╕й – 60. ╤ вс╕ знали ╖х, бо вони вид╕лялися на загальному фон╕. А тепер уже вс╕ звикли, що питущих ж╕нок багато, н╕кого факт ж╕ночого алкогол╕зму не диву╓. ╤ чолов╕чого теж.
Отже, укра╖нське село заплатило дуже високу ц╕ну за ╕ндустр╕ал╕зац╕ю. Але Укра╖на стала ╕ндустр╕ально розвинутою державою. За рахунок вуг╕льно╖ промисловост╕, металург╕╖…
Слухаючи Василя Прокоповича, я думав: а якою ж ╓ Укра╖на зараз? Чи не вийде так, що не буде н╕ металург╕╖, н╕ здорового, працьовитого села, яке забезпечувало м╕сто розумними, талановитими людьми? Демократ╕я не в усьому п╕шла нам на користь. Майнове розшарування населення досягло великих масштаб╕в, ╕ цей процес вплива╓ абсолютно на все. Роль грошей у сусп╕льств╕ зроста╓... Василь Прокопович погоджу╓ться з╕ мною:
– Тепер д╕ти до навчання ставляться г╕рше, н╕ж колись. Саме корупц╕я ╕ призвела до цього… Адже молод╕ громадяни знають, що за грош╕ вони вступлять до будь-якого ВНЗ. Тому я – прихильник тестування! Хочу сказати, що б╕льш╕сть вчител╕в ╓ патр╕отами свого предмета, адже у школу п╕шли за покликанням. Думаю, 75% в╕дсотк╕в наших учител╕в ╓ патр╕отами сво╓╖ справи… Але ж ╕ держава повинна втручатися у процес, зокрема боротися з бездуховн╕стю. Наше телебачення зовс╕м не сприя╓ тому, щоб нове покол╕ння виростало здоровим. Рок╕в в╕с╕м тому я випускав клас, у якому було 9 хлопц╕в. Уяв╕ть, жоден з них не курив! А пот╕м п╕шло по наростаюч╕й… Як ╕з цим боротися? Очевидно, треба активн╕ше залучати молодь до спорту. У нас ╓ хлопц╕, як╕ почали займатися боротьбою, тому ставлення до свого здоров’я у них, звичайно ж, ╕нше. Можуть ╕нколи пива випити, але ж не гор╕лки! А головне, що не курять зовс╕м.
Запитав я у Василя Прокоповича, як в╕н дивиться на майбутн╓ укра╖нсько╖ мови в Криму? Ось його в╕дпов╕дь:
– Залишаюся оптим╕стом, незважаючи н╕ на що! Рок╕в двадцять тому я ╖здив до Ки╓ва. Був вражений тим, що у столиц╕ н╕хто не розмовля╓ укра╖нською. Лише один раз почув нашу мову в м╕ському тролейбус╕. Думаю, що це були викладач╕, бо розмовляли про як╕сь науков╕, викладацьк╕ справи. У нин╕шньому Ки╓в╕ укра╖нсько╖ мови вже б╕льше, з часом ╖╖ позиц╕╖ зм╕цняться, але… потр╕бен час. У Криму дещо г╕рше. Пророс╕йськ╕ блоки за державну мову не аг╕тують, вони проти не╖. ╤ все ж, коли пор╕внювати з тим, що було 40 рок╕в тому, то ставлення до укра╖нсько╖ зм╕нилося на краще. ╤нколи я запитую д╕тей: «П╕дн╕м╕ть руки, хто з вас укра╖нець?». Сорок рок╕в тому н╕хто не п╕дняв би, а тепер вже п╕дн╕мають, не соромляться.            
 *  *  *
Дуже не хот╕лося залишати гостинну оселю Реутенк╕в, здавалося, що не про все поговорили… Зате тепер маю нагоду прив╕тати його (разом з ус╕ма нашими читачами!) з 70-л╕ттям ╕ побажати ус╕ляких гаразд╕в. А ще м╕цного-м╕цного здоров’я! Щоб п╕дпирав сво╖ми могутн╕ми плечима Груш╕вську середню школу, допомагав учителям ╕ був добрим прикладом для д╕тей. Може, дивлячись на нього, хтось ╕з юних односельц╕в ╕ соб╕ вибере фах педагога. Та ще й р╕внятиметься в усьому на Василя Прокоповича. В╕н високо п╕дняв педагог╕чну «планку», неприпустимо було б втратити набрану висоту.
Серг╕й ЛАЩЕНКО.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 24.07.2009 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7549

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков