Версiя для друку Обговорити в форумi

Визначальними рисами творчої особистості Анатолія Бортняка є людяність, надійність, порядність, тонке і глибинне проникнення у таїну українського слова, а ще — постійне вболівання за долю України, за духовне відродження рідного народу. Саме А. Бортняк організовував і був першим головою Товариства української мови ім. Т. Шевченка у Вінниці, півтора десятиліття очолював письменницьку громаду Поділля. Він цілоденно в праці, адже людям потрібен хліб духовний.

АНАТОЛІЙ БОРТНЯК
ІРОНІЧНІ КАТРЕНИ
* * *
Я був на Ельбрусі
 між хмарного неба.
Відтоді тримаюсь програми:
якщо вже витати у хмарах, то треба,
щоб чулася твердь під ногами.
* * *
Скидається мені картина ця
на сатанинський глум чи Божу кару:
то тут, то там баран або вівця
пасе людей, що збилися в отару.
* * *
Жив-поживав людоїд в давнину,
погляди мав щиросерді.
Криком не раз він будив далину:
«Люди, люблю вас до смерті!»
* * *
Ознаки ще з печерної імли
відбито в генах наших індивідів:
одні від гуманоїдів пішли,
а інші явно від гуманоїдів.
* * *
Те прислів’я давнє при нагоді
уточнімо в новочаснім вияві:
дядько, як належить, на городі,
тільки бузина чомусь у Києві.
* * *
Насмічено в пам’яті нашій,
 замулено.
Вже й, сповнений духу
 злощасного,
Шевченка назвав пережитком
 минулого
один недожиток сучасного.
* * *
«Розіпни!» — до сьогодні
з біблійної мли
не змовкає орава затята.
Вже Євангеліє від Іуди знайшли.
Видно, скоро знайдуть — від Пілата.
* * *
Природу любимо дотла
з шаленим захватом вандала.
Вона — навколишня була,
та вже навколішньою стала.
* * *
Зводять все у культурі
на секс і на мат
культуртрегери нахабкуваті.
Геніальне мистецтво уже
не формат,
генітальне лише у форматі.
* * *
Хам (Ноїв син, брат Сима та Яфета)
забрів до нас і наш паплюжить рід.
Антисеміт — це не моя прикмета,
а щодо хамства, я — антихаміт.
* * *
Застарілі ці ваші новації,
претензійно закручені текстики.
Ви обходитесь без пунктуації,
а чому б не відразу без лексики?
* * *
Пішов поет (невдаха із невдах)
у піснярі — вже успіху досяг.
Гримлять пісні, але не чути слів,
ніхто й не знає, що він там наплів.
* * *
Критик би розвіяв цю полову.
Та до збірки віршів дав натомість
космонавт похвальну передмову.
Космонавти люблять невагомість.
* * *
Мовний рівень державця
достатній цілком,
якщо знає він «два язика»,
володіючи суржиком (зі словником)
й матірщиною (без словника).
* * *
«Ко мне!» — собаці віддає наказ
моя сусідка, мовою і зовні –
типова українка. Та у нас
собаки все одно «російськомовні».
* * *
Ось вам приклад
із виразів перекладних,
що для роздумів поштовх дає:
якщо більшість у нас переважна,
то в них — «большинство
 подавляющєє».
* * *
Вовк переконував, як міг,
сусідів з поля, з лісу,
що спільний простір для усіх
потрібний до зарізу.
* * *
Поранена козуля до мисливця
бреде, не зрозумівши, хто убивця,
очима просить їй допомогти...
Чомусь згадалась, Україно, ти.
* * *
Гойдали нас пестливі
 дзеньки-бреньки.
Не тільки «ненько» — мовили
 до мами,
ми й ворогам казали:
 «воріженьки»...
І з козаків зробились козачками.
* * *
Мов рубікон, партійний муже,
переступив ти знов поріг,
з якоїсь партії в нову вже
прийшов, побачив, перебіг.
* * *
Світ від виборчих наших прояв
ошелешений, мов заворожений.
Переможець в нас той, хто програв,
а хто виграв, то той переможений.
* * *
Сенатором римським обрали коня,
Калігули вволивши дике бажання.
Вмикаю транзистор — та сама дурня:
із залу Верховної Ради — іржання.
* * *
Їх день у день мета одна
веде під зводи товстостінні –
укотре знов зійтися на
взаємонепорозумінні.
* * *
Боком обходять у нас депутати
гнаних, злиденних, сумних...
Мусять (за статусом) не захищати,
а захищатись від них.
* * *
«Ніщо людське для мене не чуже!»
Народжену в душі пишнобородій,
класичну фразу вік наш береже:
у нас її повторить кожен злодій.
* * *
Коню дарованому в зуби
усе ж заглянь. Хай Трої тінь
застереже тебе від згуби:
чи не троянський часом кінь?
* * *
Ридма знов співатимемо: «Ой...»?
Гнутимем хребти на чужину?
Нам потрібен мир, але не той,
що страшніший навіть за війну.
м. Вінниця.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 03.07.2009 > Тема "Душі криниця"