"Кримська Свiтлиця" > #27 за 03.07.2009 > Тема "Душі криниця"
#27 за 03.07.2009
СПОМИН ПРО ТРИЗУБОГО СТАСА
Укра╖нськ╕ барди з Ки╓ва, Львова, ╤вано-Франк╕вська з╕бралися на веч╕р-спогад гумористично╖ авторсько╖ п╕сн╕ та сп╕вано╖ поез╕╖ «На Вишеньках у Стаса» – пошанування барда-памфлетиста Тризубого Стаса. Автор понад 300 п╕сень та 1300 коротких ан╕мац╕йних ф╕льм╕в, опери «Корова Середа», фантастично-крим╕нального роману «Н╕чия земля» ╕ к╕лькох опов╕дань, мюзиклу, п’╓с, володар гран-пр╕ фестивалю «Обер╕г», дипломант «Червоно╖ рути», в╕н пос╕в особливе м╕сце в укра╖нськ╕й культур╕. Похований в ╤вано-Франк╕вську, в Дем’яновому Лаз╕, де в╕дбулася поминальна панахида ╕ було освячено м╕сце, на якому за кошти родини Стан╕слава Щербатих зведуть капличку. «По вс╕й кра╖н╕ плачуть люди, Безсилим болем тисне груди – В╕д нас в╕дходить в небуття Р╕дн╕ша за дитя стаття. ╫уд бай, компарт╕я…» Псевдон╕м Тризубий Стас в╕н сам пояснював тим, що ма╓ три зуби: на комсомол, компарт╕ю ╕ профсп╕лку. Проти них ╕ спрямован╕ його гостр╕ саркастичн╕ п╕сн╕ на соц╕альн╕ теми. Хоча насправд╕ деяк╕ з них актуальн╕ ╕ сьогодн╕, що св╕дчить про особливий дар Стан╕слава Щербатих знаходити больов╕ точки, та водночас про те, що з╕ зм╕ною лозунг╕в ╕ вив╕сок не все зм╕ню╓ться. Це був особливий жанр – сп╕ван╕ памфлети – ╕ початок особливого явища в укра╖нськ╕й культур╕, каже автор п╕сень ╕з Ки╓ва ╤гор Жук. «Такий яскравий спалах, який, як кожний спалах, на жаль, обмежений в час╕. Але, я думаю, в╕н свою справу зробив ╕ буде дал╕ робити. А сам жанр – то порятунок, духовний порятунок. Найб╕льше ╕мпону╓ в ньому те, що в╕н не розт╕ка╓ться якимись загальними фразами про патр╕отизм, а точно знаходить больов╕ точки ╕ проводить терап╕ю», – каже в╕н. «Я з Укра╖ни, з ╤вано-Франк╕вська – може, хто чув? М╕сто чудове, колись називалося Стан╕славув» У п╕вторар╕чному в╕ц╕ з Алтаю в Рос╕╖ рос╕янина Стан╕слава привезли в це укра╖нське м╕сто-тезку – адже до 1962 року воно звалося Стан╕слав╕в чи й просто Стан╕слав. Воно стало йому р╕дним – за духом, мовою, камерн╕стю. В╕н прожив тут к╕лька десятил╕ть, але ╕ п╕сля пере╖зду до Ки╓ва любив нав╕дуватися до ╤вано-Франк╕вська. Збиралися на квартир╕ у Петра Федорова м╕сцев╕ барди Левко Боднар, Зоя Слободян, Леся Соболевська. Стан╕слав Щербатих створив в ╤вано-Франк╕вську клуб авторсько╖ п╕сн╕, який тепер носить його ╕м’я. Зоя Слободян каже, що основн╕ в╕хи життя Стаса саме тут – вивчив укра╖нську мову, писав п╕сн╕, одружився. «Мен╕ зда╓ться, що так, як в╕н говорив укра╖нською, так мало хто з укра╖нц╕в зараз говорить. ╤ в╕н просто так вжився тут, що це було його р╕дне м╕ссто – ╤вано-Франк╕вськ», – пригаду╓ вона. Наст╕льки р╕дним, що саме в ╤вано-Франк╕вську Стан╕слава Щербатих поховали: в Дем’яновому Лазу, де розташований мемор╕альний комплекс на м╕сц╕ масового поховання закатованих енкаведистами галичан. 20 рок╕в тому в╕н разом ╕з дружиною Мар╕йкою зн╕мав ф╕льм про т╕ розкопки, хоч мало хто про це зна╓. Журнал╕ст Тарас Лялик вважа╓, що творч╕сть Тризубого Стаса ще чека╓ свого досл╕дження, адже в╕н не лише писав п╕сн╕, а й популяризував укра╖нський гумор. «У 1996 роц╕ на 402 канал╕ почата передача «Галицька см╕хота», яка проводилася в центр╕ ╤вано-Франк╕вська. ╤дея виникла у Стаса, в╕н нав╕ть написав сценар╕й ц╕╓╖ першо╖ передач╕. Була ╕дея проведення такого, як «Золотий гусак» у Ки╓в╕, в нас у Франк╕вську», – розпов╕да╓ журнал╕ст. За задумом, цьогор╕ч мав в╕дбутися перший фестиваль бард╕всько╖ п╕сн╕. Поки що це веч╕р-спомин.
Галина Добош. http://www.radiosvoboda.org/content/article/1763234.html
Як ми живемо Слова ╕ музика: Тризубий Стас
Ми до ринку р╕к за роком ╕демо невпинним кроком. ╤ хоч в╕н нам вилазить боком, але усп╕хи ╓ теж: ╓ в нас прапор, р╕дна мова, наша б╕дн╕сть тимчасова... ╤ колись нам буде кльово, як в Ангол╕ й Бангладеш. Взагал╕ там, в т╕м Лаос╕, вс╕ ╕ дос╕ гол╕ й бос╕, ╕ усе там мають в нос╕, кр╕м банан╕в та у-шу. А за нас парламент дба╓ — ╕ году╓, ╕ вдяга╓, ╕ регулярно нас взува╓, ╕ нав╕шу╓ лапшу. Ми щаслив╕ з його план╕в — ╕ не треба нам банан╕в. Он, у Б╕рм╕ — вс╕ без штан╕в. А що, ми г╕рш╕, як вони? Тут нам випало вродитись... ╤ тепер нема де д╕тись. Отже, мусимо гордитись — ╕ не треба нам штани. Укра╖на — це ╢вропа (як направо йти в╕д Чопа). Правда, б╕ля Конотопа трохи сво╖х ╓ проблем... Та як мислити лог╕чно, в нас не все ╓ так траг╕чно, бо ми геопол╕тично у ╢вропи вигра╓м! В нас тут, в центр╕, як у раю, а т╕ шведи десь там скраю. Узагал╕ я сумн╕в маю, що там вм╕ють гопака. Ми хоч б╕дн╕, але горд╕. Нам не треба ╖хн╕х «форд╕в». Ми й сам╕ червономорд╕ в╕д борщу ╕з буряка. Ось вони живуть там чесно, ╕ духовно, ╕ т╕лесно... Ну кому то ╕нтересно — що не крок — «пардон», «мерс╕»! А в нас тут кожен справу зна╓ — хтось виносить, хтось хова╓, хтось т╕ка╓, хтось лапа╓ — ╕ задоволен╕ ус╕! Взагал╕, якби не крали, в нас би люди н╕ц не мали. Он, машин понакупляли — вже й по м╕ст╕ не пройдеш! Зараз вс╕ вкладають сов╕сть у майно та нерухом╕сть. А сумл╕ння ╕ св╕дом╕сть — це для негр╕в, в Бангладеш. Комун╕сти вм╕ли красти: щоб самим з кр╕сел не впасти, й щоб народу не пропасти — лиш би в╕рив в Св╕тлу Путь. А нов╕, як ся д╕рвали, так все швидко роз╕крали, що колись в ЦК й не знали, як по-справжньому крадуть! ╤ тепер вони щаслив╕ — крайн╕ прав╕, крайн╕ л╕в╕... Все в Нью-Йорку й Тель-Ав╕в╕ поховали ╕ — ку-ку! ╤ хоч на них нема╓ кари, та вже плачуть по них нари. Вс╕ вони в Степана Хмари ╓ в блокнот╕ у списку! Ми знов п╕дем голосувати, щоб той уряд пом╕няти. А пораду хочу дати — щоб на бартер ╖х м╕нять: на якусь корисну справу — на шкарпетки, нафту, каву... Ось тод╕ я за державу чистий спок╕й буду мать!
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 03.07.2009 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7475
|