Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4456)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4134)
Українці мої... (1667)
Резонанс (2128)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1064)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (242)
Бути чи не бути? (331)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (210)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.


МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
Сьогодн╕шня доб╕рка поез╕й – це твори кримських укра╖нських педагог╕в-поет╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 05.06.2009 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#23 за 05.06.2009
СКАЖИ МЕН╤, ХТО ТВ╤Й УЧИТЕЛЬ…

В ╢впатор╕йську санаторну школу-╕нтернат, яка знаходиться в дендропарку й недалеко в╕д моря, при╖жджають на навчання та л╕кування д╕ти з багатьох куточк╕в нашого благодатного краю. Вони зм╕цнюють тут серцево-судинну систему, а паралельно мають можлив╕сть виявити себе в гуртках та секц╕ях, чогось навчитися. ╢ чудовий медичний корпус, квал╕ф╕кован╕ л╕кар╕, медсестри, талановит╕ вчител╕ та виховател╕ вищо╖ категор╕╖. Школу не один р╕к очолю╓ Тетяна Дмитр╕вна Уварушк╕на – чуйна, але вимоглива людина.
А я в ц╕й школ╕ б╕льше десяти рок╕в викладаю укра╖нську мову та л╕тературу.
╤нод╕, коли ╓ в╕дпов╕дний настр╕й, розпитую новоприбулих про ╖хн╕х вчител╕в. Ц╕кавлюся, що знають д╕ти про ╕стор╕ю свого села чи м╕ста. ╤ вони з задоволенням розпов╕дають. Та ╕нод╕, бува╓, що не можуть пригадати ╕м’я та по батьков╕ того, хто виховував ╖х зовс╕м недавно. ╤ тод╕ я, з дозволу, звичайно, розпов╕даю ╖м про сво╖х вчител╕в та учн╕в.
Прибув одного вересня до нас Ярослав Гадз╕на ╕з Кремн╕вки Красногвард╕йського району. Виявилось, що це син мо╓╖ однокурсниц╕ Л╕д╕╖ ╤ван╕вни Коруняк, яка п╕сля зак╕нчення ВНЗ була направлена на роботу в Крим, тут вийшла зам╕ж ╕ вже ма╓ такого сина. Добре пам’ятаю його славну маму, бо був старостою групи. Вона – одна з найкращих знавц╕в англ╕йсько╖ мови (вчилась на заочних курсах, мала право викладати ╕ноземну).
Та й син, як виявилось, г╕дний сво╓╖ матус╕. Зараз в╕н – оф╕цер Ялтинського м╕ського в╕дд╕лу м╕л╕ц╕╖.
Зрозум╕ло, що добре навчання та гарна повед╕нка дуже знадобились йому в житт╕.
«А у нас, – кажу учням, – математику вела Любов ╤ван╕вна. Й коли хтось чимось провиниться, вона залишала його п╕сля урок╕в. Говорила, заходячи в клас наприк╕нц╕ друго╖ зм╕ни: «Я повечеряла, взяла л╕хтарик ╕ можу годину-дв╕ додатково попрацювати з вами».
╤ ми, голодн╕ й слухнян╕, залишались ╕ розв’язували задач╕. А вчительц╕ було байдуже до того, що нам ще йти в сус╕дн╓ село, що на вулиц╕ поноч╕, що треба проходити б╕ля хат, де в кожного хазя╖на ╓ неприв’язаний над╕йний друг, пот╕м переходити через р╕чку, через яку й кладочки не покладено, й води було чимало в н╕й.
Зимою, бувало, коли замет╕ль нам╕тала кучугури, добирались до П╕дл╕сець на лижах. Тут важливо було з╕братись гуртом, ╕ так вс╕ ми (двадцять чи тридцять) йшли ╕з школи. У молодших класах укра╖нську мову та л╕тературу вела Л╕д╕я Прокоп╕вна. Побачивши, що я босон╕ж приходжу на уроки п╕зньо╖ осен╕, вона запросила мене додому й подарувала сво╖ ж таки ж╕ноч╕ туфл╕. А класний кер╕вник, Ганна Трохим╕вна Становська, яка жила на квартир╕ разом з нею, так розпов╕дала про «Думу про невмирущого» Павла Загребельного, що я при перш╕й же нагод╕ придбав цей тв╕р ╕ в╕н дотепер з╕ мною.
Якось зустр╕вся з нею в ╕нститут╕. Виявля╓ться, вона працювала в наш╕й школ╕ вчителем ф╕зкультури п╕сля техн╕куму, а тепер заочно вчиться на вчительку початкових клас╕в у нашому ВНЗ. Не один раз я пот╕м бував у не╖ вдома. На жаль, ╖╖ вже нема. ╤ т╕льки низеньк╕ айстри ╕ чорнобривц╕, нас╕ння яких я свого часу над╕слав доньц╕ Людмил╕, шепочуть ╖й, що я ╖╖ не забув…
Пам’ятаю ╕ Макара Спиридоновича Москалюка, що викладав укра╖нську в старших класах. Гарний, елегантний, дотепний. Не було такого року за п╕встол╕ття, аби я не прив╕тав його з осв╕тянським святом чи днем народження. Нав╕ть п╕сню «Два кольори» замовляв для нього через обласне рад╕о, коли став студентом ф╕лфаку. ╤ тепер на день учителя я зателефонував йому в ╤зяслав Хмельницько╖ област╕. Взяла слухавку дочка Галя й каже, що тато, якому вже ось-ось дев’яносто виповниться, рано встав, вмився, одягнув, як завжди, вишиванку й чека╓ телефонного дзв╕нка. ╤ можливо, не т╕льки в╕д мене. Спасиб╕ тоб╕, м╕й учителю, живи довго-довго!
В одинадцятому, випускному, уроки р╕дно╖ мови в╕в Петро Талимонович Вербицький. «Ось скоро ви зак╕нчите школу, – сказав в╕н якось, – ╕ п╕дете, хто куди. А може, – каже, – дасть Бог, зустр╕немось, поц╕лу╓мось ╕ ви мене чимось почасту╓те».
А згодом я, випускник Кам’янець-Под╕льського пед╕нституту, йду райцентром ╕ зустр╕чаюсь ╕з вельмишановним сво╖м наставником. Я почастував свого сивого колегу пивом, посид╕ли ми в його господ╕. Б╕льше я його не бачив. До цих п╕р не забув, як в╕н розпов╕дав про негаразди в с╕мейному житт╕. А сам так любив сво╖х дочок, с╕м’ю, що весною й л╕том та погожою ос╕нню щоденно ╕з Щур╕вчик╕в до райцентру ╖хав велосипедом 15 к╕лометр╕в. А ранком – знову на уроки. Взимку долав цю дистанц╕ю на лижах.
Через них, розумних, працьовитих, добрих ╕ люблячих, ╕ я учителем став. Намагався не осоромити ╖х, зробивши цей виб╕р. У тяжк╕ години писав ╖м листи, линув до них, знаходив п╕дтримку. Допрацювався до медал╕, до значка «В╕дм╕нник осв╕ти Укра╖ни». На цьогор╕чному шк╕льному учительському конкурс╕ отримав диплом «М╕стер неординарн╕сть».
Дуже хочеться й соб╕ залишити сл╕д в учн╕вськ╕й пам’ят╕, аби д╕ти знали, хто ╖хн╕й учитель, пам’ятали його ╕м’я.

Василь ТОМЧУК.
м. ╢впатор╕я.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 05.06.2009 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7345

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков