Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4456)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4134)
Українці мої... (1667)
Резонанс (2128)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1064)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (242)
Бути чи не бути? (331)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (210)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.


МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
Сьогодн╕шня доб╕рка поез╕й – це твори кримських укра╖нських педагог╕в-поет╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 05.06.2009 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#23 за 05.06.2009
СЕВАСТОПОЛЬЦ╤В НАГОРОДИЛИ НА ТАРАСОВ╤Й ГОР╤

22 травня 2009 року традиц╕йно на Тарасов╕й гор╕ м╕н╕стр осв╕ти ╕ науки в╕тав переможц╕в VIII Всеукра╖нського конкурсу учн╕всько╖ творчост╕ «Об’╓днаймося ж, брати мо╖», присвяченого Шевченк╕вським дням.
У 2008-2009 навчальному роц╕ конкурс в╕дбувся в рамках Плану заход╕в з п╕дготовки ╕ в╕дзначення 360-╖ р╕чниц╕ початку нац╕онально-визвольно╖ в╕йни укра╖нського народу середини ХV╤╤ стол╕ття: «Нац╕онально-визвольна в╕йна укра╖нського народу середини ХV╤╤ стол╕ття». На заключний етап конкурсу над╕йшли роботи з ус╕х рег╕он╕в Укра╖ни. У ном╕нац╕╖ «Л╕тература» з м. Севастополя було в╕дправлено роботи Солтиса Назара (7 клас, ЗОШ № 37), Марченково╖ Марини (9 клас, г╕мназ╕я № 7), Пономаренка Олександра (10 клас, г╕мназ╕я № 1), Громово╖ Дар’╖ (10 клас, г╕мназ╕я № 24), Карпенко Кр╕ст╕ни (11 клас, ЗОШ № 22).
Як зазнача╓ МОН Укра╖ни, найкращ╕ роботи були з Черкасько╖, В╕нницько╖, Донецько╖, ╤вано-Франк╕всько╖, Полтавсько╖ областей та м╕ст Ки╓ва ╕ Севастополя. Цього ж дня ╤ван Вакарчук нагородив у ном╕нац╕ях «Л╕тература» та «╤стор╕я Укра╖ни ╕ державотворення» 64 переможц╕в та педагог╕в, як╕ ╖х п╕дготували. Серед них були й представники з нашого рег╕ону, а саме в ном╕нац╕╖ «Л╕тература» – Олександр Пономаренко, учень г╕мназ╕╖ № 1 та його вчитель Катрич Св╕тлана Марат╕вна (вони на фото з м╕н╕стром ╤. Вакарчуком).
М╕н╕стр у сво╓му прив╕тальному слов╕ вагомо зазначив, що «нин╕ ми в╕льно можемо творити в наш╕й держав╕ ╕ в╕льно обирати майбутн╓» ╕ побажав учасникам щасливо╖ тра╓ктор╕╖ життя ╕ добра. При╓дну╓мось до цих побажань ╕ спод╕ва╓мось, що й надал╕ в Канев╕ б╕ля монумента Кобзаря серед кращих учасник╕в цього конкурсу в╕дзначатимуться й учн╕ з м╕ста Севастополя.

Наш кор.

БОГДАН – БОГОМ ДАНИЙ

Я лях╕в не боюся
╕ гадки не маю –
За собою велику потугу я знаю.
Усна народна творч╕сть

 Родина мо╓╖ матус╕ з д╕да-прад╕да прожива╓ на Черкащин╕, в м╕ст╕ Звенигородка. Цей калиновий край дарував Укра╖н╕ ╕ св╕тов╕ багатьох визначних людей. Варто згадати Тараса Шевченка, Богдана Хмельницького ╕ ста╓ зрозум╕лим: чому ця земля ╓ святою для кожного укра╖нця. У чому ж та╓мниця земл╕, що народила, виколисала ген╕╖в, пророк╕в, поводир╕в ╕ захисник╕в нац╕╖, що служили на славу Укра╖ни? Якщо глянути на карту Батьк╕вщини, можна побачити, що Черкащина розташована в ╕сторичному центр╕ кра╖ни. Тому тут найпотужн╕ш╕ першоджерела духовност╕, сильна енергетика, що йде з сам╕с╕ньких надр ╕ огорта╓ кожного, хто з добром приходить на цю землю.
Наша с╕м’я вже давно живе в Севастопол╕. Ми закохан╕ у це м╕сто, шанобливо ставимося до його геро╖чного минулого ╕ славних людей. Але коли наставав час з’явитися на св╕т мо╖й сестричц╕ ╕ мен╕, матуся ╖хала на Черкащину, щоб земля наших предк╕в стала нашою малою Батьк╕вщиною. Як ╕ моя матуся, я переконаний, що генетична пам’ять – то не просто красив╕ слова: вона ╕сну╓. ╤ коли я буваю на сво╖й батьк╕вщин╕, душу огорта╓ таке п╕днесення, таке тепло ╕ любов до сво╓╖ земл╕, що слова Кобзаря нашого повторюю як сво╖:
Не вмира╓ душа наша,
Не вмира╓ воля…
Лине з приймача в бабусин╕й хат╕:
Ой на гор╕ та й женц╕ жнуть,
А поп╕д горою, яром-долиною
Козаки йдуть.
Це була улюблена п╕сня ╖╖ батька ╕ мого прад╕дуся Василя Ф╕лоновича Лисака. Бабуся по-змовницьки п╕дморгу╓ ╕ сплеску╓ в долон╕: «Ти диви, а в тебе вже вус зас╕явся. Буде з тебе неабиякий козак». ╤ я, як у дитинств╕, умощуюся б╕ля не╖, ╕ линуть розпов╕д╕ про давнину. Бабуся дуже багато зна╓, чита╓ ╕ може в╕дпов╕сти майже на вс╕ мо╖ запитання. ╤, мабуть, сво╖ми розпов╕дями розбудила вона мою генетичну пам’ять, загострила в╕дчуття ╕ уяву, ╕ побачив я, як …
Розвернулась
Висока могила,
Аж до моря запорожц╕
Степ широкий вкрили,
Отамани на вороних
Перед бунчуками
Вигравають… А пороги
М╕ж очеретами
Ревуть, стогнуть,
розсердились
Щось страшне сп╕вають.
Заплющивши оч╕, уявляю соб╕ колесо ╕стор╕╖: важке, кам’яне, яке пов╕льно руха╓ться, ф╕ксуючи процеси, под╕╖, дати. Яскраво осв╕тлю╓ться лише сьогодн╕шн╕й день, бо вчорашн╕й в╕дходить у т╕нь, ╕ вже належить ╕стор╕╖. Так зм╕ною дн╕в ╕ ночей творяться епохи, вимирають народи, росте ╕ шириться культура. Все оновлю╓ться ╕ все стар╕╓ непом╕тно. Але в╕чною залиша╓ться пам’ять людська про тих, хто дбав про св╕й народ, про свою землю, про свою державу. В ус╕й ╕стор╕╖ Укра╖ни нема╓ людини, популярн╕шо╖ в╕д гетьмана Богдана Хмельницького. Людин╕ властиво судити про минуле з точки зору часу, в якому вона живе. ╤ сьогодн╕, повертаючись думками в добу Богдана Хмельницького, ми ще й ще раз перекону╓мось – в╕н видатний буд╕вничий укра╖нсько╖ держави. Це в╕н, спираючись на сво╖х попередник╕в, на волю народу, ╕ разом з народом, в╕дновив укра╖нську незалежну державн╕сть, започатковану ще Ки╖вською Руссю. Це в╕н створив суверенну демократичну козацьку республ╕ку. Це в╕н ув╕в укра╖нський народ до с╕м’╖ незалежних цив╕л╕зованих держав, в╕дкрив йому широку перспективу. Це в╕н витворив нове укра╖нське в╕йсько. Це в╕н багато зробив для розвитку укра╖нсько╖ дипломат╕╖. Глибокий державний розум, блискучий дипломатичний хист, орган╕заторський талант ╕ неп╕дробний патр╕отизм у по╓днанн╕ з зал╕зною волею та самозреченням в ╕м’я В╕тчизни – усе це зумовило високий злет престижу гетьмана ╕ в народ╕, ╕ в широкому кол╕ ╓вропейських держав.
Я хочу повернутися в минуле, б╕льш н╕ж на чотириста рок╕в тому. Вирвати з темряви в╕к╕в постать славного гетьмана Богдана Хмельницького. Чотириста чотирнадцять раз╕в треба повернути уявне колесо назад. Важко це. В╕д тертя кам╕нного скресають ╕скри, ╕ в цих коротких спалахах постають в╕йни, революц╕╖, повстання, постат╕ геро╖в ╕ поет╕в.
Це колесо, мабуть, зроблене з того кам╕ння, з якого викарбуван╕ могутн╕ дн╕пров╕ пороги. Як багато зна╓ш, Дн╕пре! ╤ як багато можеш розпов╕сти – про нас ╕ про себе, про народ. Зм╕нювалися племена ╕ в╕дходили покол╕ння людей на тво╖х берегах. Лине твоя теч╕я, ╕ то лише зда╓ться, що вона безголоса. Сто╖ть на тво╓му берез╕ Богдан. Опустив голову. В╕н весь наповнився вщерть рад╕стю ╕ смутком, пам’яттю ╕ пророцтвом. Як давно це було…
Люта зима, степи без краю ╕ к╕нця, зл╕ в╕три ╕ безл╕ч ображеного ╕ обездоленого люду. Кожне слово його вбирали скривдженими серцями. Дивилися в оч╕ його з над╕╓ю. Ладн╕ були за першим закликом його кинутися в пекло битви. З чого починав? Н╕ збро╖, н╕ гармат, н╕ шабель. Коси ╕ п╕ки саморобн╕. Вила ╕ пал╕. Здавалось, побачив зараз поперед себе сво╓ давн╓ в╕йсько. Н╕ знамен, н╕ бунчук╕в, н╕ пернача, н╕ булави. Не забути того дня, коли почали наступ. З чим ╕шли проти арм╕╖ найб╕льш гучно╖? Супроти кам’яних фортець, гр╕зно╖ ст╕ни гармат, десятка тисяч мушкет╕в, ряд╕в гусар, закованих у сталев╕ лати?          ╤ ск╕льки тод╕ полковник╕в ╕ сотник╕в, людей одно╖ в╕ри ╕ кров╕ було заодно з ворогами! Бо хто йшов ╕з пониззя Дн╕пра? Чернь. Бидло. Голота. Все ╖хн╓ багатство – земля, на як╕й ногами стояли. Якою м╕ркою цю землю зм╕ряти? А якщо падали в битв╕ – мертв╕. Т╕ла ╖хн╕ б╕льшим шматком земл╕ оволод╕вали, н╕ж сам╕ вони за життя. Так було ╕ п╕д Жовтими Водами, ╕ п╕д Корсунем, ╕ п╕д Пилявцями, ╕ п╕д Зборовом. Жодно╖ битви не програв ти, Богдане, з╕ сво╖м в╕йськом. Народ жадав боротися за честь свою, за волю р╕дного краю, за в╕ру. «Я – Зинов╕й-Богдан, поклявся соб╕ помститися за тортури ╕ муки, запод╕ян╕ нам ╓зу╖тами, шляхетською нечистю. За наругу над в╕рою нашою, за знущання над укра╖нським народом».
Гей у луз╕ червона калина,
Гей, гей, похилилася,
Чогось наша славна Укра╖на,
Гей, гей, зажурилася.
Одного бажалося, одним жив – побачити край св╕й в╕льним ╕ прекрасним. Щоб при кожн╕й хат╕ в садку гралися д╕ти, щоб вишиваючи китайку, д╕вчата не печалили сво╖ серця, щоб татари не гнали в полон ж╕нок ╕ д╕тей наших, ╕ не торгували людьми нашими на невольницьких базарах, щоб не стрем╕ли пал╕ з мучениками при дорогах.
Богдан Хмельницький був першим ╕, на жаль, останн╕м в ╕стор╕╖ Укра╖ни Х╤╤╤-ХХ стол╕ть пол╕тиком, який зум╕в не лише очолити боротьбу за нац╕ональну незалежн╕сть, а й за допомогою гнучко╖ зовн╕шньо╖ та внутр╕шньо╖ пол╕тики об’╓днати для досягнення ц╕╓╖ мети зусилля р╕зних прошарк╕в, стан╕в ╕ груп укра╖нського сусп╕льства. ╤дея – «державн╕сть через ╓дн╕сть» ╓ чи не найголовн╕шою й сьогодн╕. Великий гетьман завжди вважав, що сила незалежно╖ держави насамперед у ╖╖ економ╕чн╕й незалежност╕. Саме на це була спрямована вся його соц╕ально-економ╕чна пол╕тика, що дозволило нав╕ть у тих скрутних умовах п╕днестися над становими прагненнями ╕ д╕яти в загальнонац╕ональних ╕нтересах. Зокрема, в╕н п╕шов на визнання основних соц╕ально-економ╕чних завоювань селянства. Не випадково в ╕сторичн╕й пам’ят╕ наступних покол╕нь Хмельницький поста╓ як визволитель не лише з «лясько╖» невол╕, а й кр╕пацтва та панщини, як утверджувач прав селянина на землю ╕ волю.
Славетний син укра╖нського народу був полководцем ╓вропейського масштабу. В╕н створив одну з найб╕льших арм╕й у тод╕шн╕й ╢вроп╕, зум╕в належним чином озбро╖ти ╖╖, значно п╕дн╕с ефективн╕сть укра╖нсько╖ к╕нноти та артилер╕╖. Не програвши жодно╖ битви, гетьман заслугову╓ на почесне м╕сце в ╕стор╕╖ в╕йськового мистецтва. Х╕ба може бути кращий приклад для насл╕дування для молодих Збройних Сил Укра╖ни. Адже недарма прапори ряду частин укра╖нсько╖ арм╕╖ прикраша╓ орден Богдана Хмельницького. Видатн╕ дипломатичн╕ зд╕бност╕ гетьмана можуть бути г╕дним прикладом для наших дипломат╕в ╕ творц╕в зовн╕шньо╖ пол╕тики. Невеличкий Чигирин свого часу ста╓ визначним центром м╕жнародного життя середини XVII ст. У надзвичайно складних умовах, маневруючи м╕ж р╕зноб╕чними ╕нтересами супротивник╕в, Хмельницький зум╕в зберегти основне – Укра╖нську державу. ╤стор╕я не може бути прислужницею пол╕тики, тому, пам’ятаючи про визначну роль гетьмана, ми повинн╕ давати повну оц╕нку його д╕яльност╕, оск╕льки це ма╓ надзвичайно╖ ваги значення вже не ст╕льки для минулого, як для майбутнього. Але як би хто не ставився до його д╕янь, прикладаючи до них м╕рило сучасних погляд╕в та понять, не ма╓мо права забувати: для сучасник╕в в╕н був «Богом даним вождем». В ╕стор╕╖ нашо╖ держави постать Богдана Хмельницького нев╕д’╓мна в╕д свят╕ших прагнень укра╖нського народу до вол╕, щастя, справедливост╕. Саме з Богданом Хмельницьким пов’язане становлення Укра╖нсько╖ козацько╖ держави, формування укра╖нсько╖ нац╕╖.
В╕рив, що все це станеться, але не в╕дразу… «Може, ми ╕ не побачимо цього на власн╕ оч╕, не ми, так хай д╕ти, або внуки, а можливо, ╕ правнуки наш╕ будуть жити в такому краю. Але ми повинн╕ встановити добрий почин. До того прагнув ╕ того здобуду. Я – Богдан».
А ми ж тую червону калину,
Гей, гей, та п╕дн╕мемо,
А ми ж нашу славну Укра╖ну,
Гей, гей розвеселимо.

Олександр ПОНОМАРЕНКО.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 05.06.2009 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7344

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков