Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3242)
З потоку життя (6478)
Душі криниця (3520)
Українці мої... (1466)
Резонанс (1508)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1675)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ХЛ╤БНИЙ СПАС
29 серпня — свято Перенесення Нерукотворного Образа Господа нашого ╤суса Христа з Едеси до...


Михайло ЖАЙВОРОН: РУЙНАЦ╤Я СТ╤Н
Нещодавно цю реценз╕ю, щоправда, дещо у скороченому вигляд╕ опубл╕кувала гезета...


25 ВАЖЛИВИХ ФАКТ╤В ПРО УКРА╥НСЬКИЙ ПРАПОР
╤стор╕я укра╖нського прапора в╕ддзеркалю╓ всю ╕стор╕ю Укра╖нсько╖ державност╕ – з прадавн╕х...


ПРОВОДИ Л╤ТА У СВЯТО МАКОВ╤Я
У народ╕ цей день отримав назви Першого Спаса, Медового Спаса ╕ Спаса на вод╕. З нього...


ОЛЕКСАНДР МУРАТОВ: «М╤Й КРИМ»
У мереж╕ з’явився в╕деоф╕льм про виставку «М╕й Крим» О. Муратова. Переглянути...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 29.05.2009 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#22 за 29.05.2009
ЖИВИЛЬН╤ ДЖЕРЕЛА

Протягом багатьох в╕к╕в мудрий укра╖нський народ творив сво╖ звича╖ та традиц╕╖. Це були т╕ неписан╕ закони, як╕ допомагали нашим пращурам ╕ у свята, ╕ в будн╕ жити за законами добра й справедливост╕.
Зараз, у дн╕ нац╕онального в╕дродження Укра╖ни, ми припада╓мо до цих живильних джерел ╕ вчимося у наших д╕д╕в-прад╕д╕в доброти й людяност╕. Зупинимося на тих звичаях, у яких особливо проявля╓ться щедр╕сть ╕ милосердя укра╖нц╕в.

БЕЗВИНАГОРОДНА ДОПОМОГА
Виклика╓ захоплення прекрасний звичай безвинагородно╖ допомоги. Звався в╕н толокою. Особливого поширення набула толока в п╕сляво╓нн╕ роки, коли хати були спален╕ в╕йною ╕ вдови з малими д╕тьми тулились у вологих, насп╕х виритих землянках. На допомогу ╖м приходило село, вир╕шивши будувати хату вс╕╓ю громадою. Господиня т╕льки пригощала працюючих, а грошей не платила зовс╕м. ╤ робота ставала святом, бо усв╕домлення того, що людина робить добру справу, п╕дносила ╖╖ душу. Не прийти на толоку до сус╕да — в укра╖нц╕в вважалося великим гр╕хом.

СТАВЛЕННЯ ДО СИРОТИ, УДОВИ
До сир╕т, уд╕в ╕ нем╕чних укра╖нц╕ ставилися з увагою та допомагали ╖м, чим т╕льки могли. Город соб╕ орали т╕льки тод╕, як виорють тому, хто потребував допомоги, ╕ в жнива так робили.
А коли д╕вчина-сирота виходила зам╕ж, ╖╖ вес╕льний по╖зд перепиняли к╕лька раз╕в ╕ не в╕дч╕пного брали, а, навпаки, обдаровували.

ЗВИЧАЙ КУМ╤ВСТВА
Укра╖нц╕ вибирали кум╕в не за багатством, а за порядн╕стю. Побутувало присл╕в’я: «З нечесним я за один ст╕л не сяду, хоч би сто рубл╕в давав». Вважалося, що з нечесного гр╕х може перейти на дитину.
╤нколи брали й по к╕лька пар кум╕в. Пам’ята╓те «Наймичку» Шевченка:
Аж три пари на радощах
Кум╕в назбирали.
Кум╕вство було великою честю й великою в╕дпов╕дальн╕стю, бо, коли р╕дн╕ батьки дитини вмирали, нею оп╕кувалися хрещен╕.

ХЛ╤Б — УСЬОМУ ГОЛОВА
Для наших пращур╕в хл╕б був великою святинею. Вип╕кали його раз на тиждень, т╕льки в суботу, ╕ був в╕н кругло╖, як сонце, форми, бо сонце й хл╕б – основа життя.
За як╕стю вип╕чки програмувався наступний тиждень. Якщо хл╕б виходив гарним, будуть й усп╕хи в ус╕х справах, якщо глевким — чекай сл╕з, пригор╕лим — смутку. То господин╕ треба було добре старатися, щоб сво╓ю недбал╕стю не спровокувати поганого тижня.
Першу витягнуту з печ╕ хл╕бину розр╕зав стар╕йшина роду або батько. В╕н благословляв ╖╖ хрестом, щоб в╕д╕гнати нечистого духа. ╤снувало пов╕р’я: «Якщо першу хл╕бину з нового урожаю не подару╓ш людям — будуть тебе злидн╕ ╖сти».
Хл╕б супроводжував людину все життя. З ним хрестили дитину, щоб доля ╖╖ не була безхл╕бною. ╤з хл╕бом виряджали з дому молоду — на добробут. Хл╕бом-с╕ллю зустр╕чали дорогих гостей. Господиня з хл╕бом на руках — символ достатку.

«ГОСПОДН╤ ОЧ╤»
До води укра╖нц╕ ставилися побожно. Називали ╖╖ «Господн╕ми очима». Коли нерозумна дитина кидала у воду прутик чи кам╕нець, одержувала штурханця в╕д батьк╕в, бо х╕ба можна Господу кидати щось у в╕ч╕?
Не дати людин╕ напитися вважалося гр╕хом. «Пошкодувати водички — сльози закликати на в╕чки», — говорили в народ╕. Криницю копали край двору, щоб подорожн╕й м╕г угамувати спрагу.
Н╕хто не наважувався прийти до криниц╕ в негарному одяз╕ чи з брудним в╕дром, бо це вважалося неповагою до води. Криницю прикрашали красивим дашком. Нехрещених до не╖ не пускали.
Копали криниц╕ й б╕ля роздор╕жжя, для добрих людей. «Хто криницю для громади скопа╓, того Бог обер╕га╓, а хто не одну скопав, Бог по смерт╕ одразу до раю забрав», — мовилося в присл╕в’╖. У свята б╕ля криниць збиралися люди на посиденьки. Тут слухали кобзар╕в ╕ л╕рник╕в. Зв╕дси, напо╖вши коней, козаки вирушали в пох╕д.

«З КИМ В╤НЧАТИСЯ, З ТИМ ╤ К╤НЧАТИСЯ»
Ця народна припов╕дка св╕дчить про в╕дпов╕дальне ставлення укра╖нц╕в до шлюбу. Сорочку, яку шили на вес╕лля, уставивши клинц╕, одягали й на смерть. Це допомагало усв╕домити, що шлюб — справа серйозна, на все життя.
Шлюбу передувало тривале знайомство молодих людей: вуличн╕ гуляння, вечорниц╕ й таке ╕нше. ╥хн╓ сп╕вжиття до шлюбу суворо заборонялося. Д╕вчину, яка «загубила св╕й в╕нець», суворо засуджували ╕ батьки, й село. Особливо ж ту, яка мала позашлюбну дитину. ╥╖ презирливо називали «покриткою», а дитя — «байстрям». Згадаймо поему Шевченка «Катерина».
Завданням батьк╕в було п╕дготувати д╕тей до самост╕йного життя: навчити всякого ремесла, сформувати висок╕ моральн╕ принципи. «Женитися — не води напитися», «Де незгода, там часто й шкода», — попереджували присл╕в’я. До вес╕лля д╕вчина повинна була приготувати посаг сво╖ми руками. Парубок — зробити кросна, веретена, ложки, миски, колиску.
Розлучення було р╕дк╕сним явищем. Причиною могло бути лише безпл╕ддя ж╕нки. Дозв╕л на розлучення давав священик. Чолов╕к, що розлучався, зобов’язувався до смерт╕ утримувати колишню дружину.

ДОБРИЙ СУС╤Д — НАЙБЛИЖЧА РОДИНА
У повсякденному житт╕ укра╖нц╕в велику роль в╕д╕гравало сус╕дство. Головн╕ риси його — безкорислив╕сть ╕ вза╓модопомога. У народ╕ мовилося: «Не купуй хату — купуй сус╕да, хату купиш — сус╕да не продаси».
Господар╕ не переймалися, коли доводилося затриматися в гостях: сус╕ди ╕ корову з череди займуть, ╕ подоять ╖╖ та ╕нш╕й робот╕ лад дадуть. Заколе хтось кабана — св╕жина буде у вс╕х сус╕д╕в. Викачають мед — обов’язково пригостять сус╕д╕в. Вип╕кання хл╕ба було трудом╕сткою справою, доводилося втрачати п╕вдня, чаклуючи над ним. ╤ тут приходив на допомогу звичай позики. Хл╕б (особливо навесн╕ чи в жнива) пекли по черз╕, позичаючи його сус╕дам.
Замк╕в наш╕ предки не мали. ╤дучи на базар чи в гост╕, залишали хату на сус╕д╕в, бо дов╕ряли ╖м. Траплялися, звичайно, ╕ сварки, але це явище не було типовим. У селах ╕ тепер збер╕гаються традиц╕╖ сус╕дства.
Звича╖ та пов╕р’я наших предк╕в були м╕цною п╕дпорою для людини, живили ╖╖ душу, допомагали чесно прожити св╕й в╕к ╕ виростити достойне покол╕ння.

Л╕д╕я МОЛЧАНОВА, вчителька.
м. Мар╕уполь.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 29.05.2009 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7312

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков