Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3239)
З потоку життя (6464)
Душі криниця (3517)
Українці мої... (1465)
Резонанс (1508)
Урок української (990)
"Білі плями" історії (1675)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
З ╤СТОР╤╥ УКРА╥НСЬКОГО КОЗАЦТВА НА П╤ВДН╤ УКРА╥НИ
вийшов друком зб╕рник матер╕ал╕в науково-практично╖ конференц╕╖ «Запорозьк╕...


СТАНОВЛЕННЯ УКРА╥НСЬКО╥ НАЦ╤╥ В ОСОБАХ
3 серпня в Ки╓в╕ було урочисто в╕дкрито Музей становлення укра╖нсько╖ нац╕╖.


Р╤ЧНИЦЯ КАТАСТРОФИ МН17: 298 СОНЯШНИК╤В У Н╤ДЕРЛАНДАХ
У Н╕дерландах п╕дсумовували розсл╕дування за 5 рок╕в. Рос╕я, як ╕ ран╕ше, в╕дмовля╓ться в╕д...


ВЕЛИК╤ ЛЮДИ МАЛЕНЬКОГО НАРОДУ
Презентац╕╖ ф╕льм╕в проекту «Б╕льше, н╕ж Крим» в╕дбулися в Ки╓в╕, Львов╕, Херсон╕,...


КАТАСТРОФА МН17: ЧЕТВЕРО ВИННИХ НАЗВАН╤, КОЛИ ЧЕКАТИ ╤НШИХ?
Трагед╕я МН17 об’╓днала 5 кра╖н. До складу м╕жнародно╖ Сп╕льно╖ сл╕дчо╖ групи ув╕йшли...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 08.05.2009 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#19 за 08.05.2009
КНЯЗЬ РОСТИСЛАВ ╤ КНЯГИНЯ ЛАНКА
Степан ПУШИК

ПОСТАТ╤ СИВО╥ ДАВНИНИ
(Зак╕нчення. Поч. у № 16-18).

Щодо тюрк╕в, то половц╕, переселенц╕ кипчаки, яких називали куманами, несли тут прикордонну службу, коли ╖х погромили монголо-татари; п╕зн╕ше стотисячне в╕йсько монголо-татар (на той час монголи повн╕стю отатарились, втративши р╕дну мову) п╕д проводом хана Телебуги загинуло в Карпатах, спробувавши перейти «впоперек Гору». На мою думку, в л╕топис╕ йдеться про Чорну гору, а не про Карпати взагал╕. Телебуга в╕в свою орду на зв’язок з ордою хана Ногая, котра базувалася в м╕ст╕ Бряшев╕. Л╕тописець пов╕сту╓, як стотисячна орда хана Телебуги приблизно в лютому 1285 року вирушила з Галича ╕ потрапила в Карпатах в сн╕гов╕ завали й п╕д лавини. Але з╕браний мною фольклорний матер╕ал св╕дчить про те, що буквально в кожному з м╕жг╕р’╖в, якими течуть р╕чки, а берегами йдуть дороги й дор╕жки, татарам орган╕зували належну в╕дс╕ч: скр╕зь на Гуцульщин╕ й Бойк╕вщин╕ були зроблен╕ зас╕ки й поп╕др╕зуван╕ чи поп╕друбуван╕ дерева. Коли к╕ннота хана Телебуги зайшла в т╕сн╕ м╕сця, на не╖ й повалили дерева. Про це верховинц╕ дос╕ розказують ╕ показують м╕сця розгрому татарських орд у с. Виженц╕ Вижницького району Черн╕вецько╖ област╕, в селах Тюдов╕ й Город╕ Кос╕вського району, в с. Микуличин╕ Яремчансько╖ м╕ськради, в с. Зелен╕й Надв╕рнянського району, в селах Луквиц╕ (Прислоп), Яблуньц╕ ╕ Рак╕вчику Богородчанського району, в смт Перег╕нську ╕ с. Спас╕ Рожнят╕вського району, в с. Козак╕вц╕ Болех╕всько╖ м╕ськради (вс╕ ц╕ населен╕ пункти — ╤вано-Франк╕всько╖ област╕). А ось на Льв╕вщин╕ у Скол╕вському район╕ ╓ славнозв╕сна Тухля, яку описав ╤ван Франко в «Захар╕ Беркут╕», використавши цей же переказ. В ус╕х м╕сцях розказують, як загачували р╕чки й топили тих татар, яких не вдалося побити в зас╕ках.
Хан Телебуга вийшов ╕з Карпат з╕ сво╓ю ж╕нкою ╕ невеликою групою охорони, а стотисячна арм╕я загинула. Багато татар ос╕ло по г╕рських населених пунктах, як╕ називають татарськими, як-от Пн╕в Надв╕рнянського району, Татар╕в Яремчансько╖ м╕сько╖ ради. За Татарським перевалом, уже на Закарпатт╕, ╓ село Костил╕вка Рах╕вського району, де, за переказами, показувалися з-п╕д сн╕гу лише кост╕ татарських ординц╕в. Тут прот╕ка╓ р╕чка Тиса, ╕ зв╕дси недалеко до потоку Татарняку, що в сел╕ Зелен╕й Надв╕рнянського району, де татари з’явилися п╕д час вес╕лля, але ╖х запросили на вес╕лля криваве, поваливши на них дерева. До цього всього додалася щедра на сн╕гов╕ завали зима. У Карпатах десятки «татарських» топон╕м╕в, зокрема в Середньому Березов╕ й Шешорах Кос╕вського району та в ╕нших м╕сцях. Окр╕м того, на Коломийщин╕ ╓ село К╕данч (Кийданч), назва якого, ц╕лком ╕мов╕рно, утворилася в╕д назви одного ╕з сх╕дних племен — К╕дан╕, а виходець ╕з якого м╕г потрапити сюди з ханом Телебугою або й ран╕ше з Ланкою. Диву╓ те, що ординц╕в били в м╕сцях поклон╕ння язичник╕в каменям, озерам ╕ р╕чкам, тобто в священних для наших предк╕в м╕сцях, де згодом з’явилися хрести й каплиц╕.
Печен╕ги-кан╜ари, к╕дан╕, кара╖ми трималися соляних промисл╕в у Запрутт╕. С╕ль зв╕дси не т╕льки возили мажами (возами), а й сплавляли по р╕ках. Прут — притока Дунаю, а Черемош — Пруту. Верховинц╕-керманич╕ вм╕ли рубати л╕с, в’язати в талби й сплавами експортувати до Чорного моря, поклавши на дараби скрин╕ та бочки з с╕ллю, яку продавали в понизз╕ Пруту й на Дуна╖. Р╕чками Бистрицями, Л╕мницею, Св╕чею, Стри╓м дерево й с╕ль пливли до Дн╕стра. А в╕н теж впада╓ в Чорне море, що омива╓ береги Криму й Таман╕, де було Тмутороканське княз╕вство, зв╕дки княгиня Ланка заманила до Галичини козар╕в (хозар╕в), кара╖м╕в ╕, можливо, грек╕в, к╕дан╕в, печен╕г╕в, тюрк╕в. Поблизу Княждвора, в Коломи╖ та в довколишн╕х селах живуть Тим╕нськ╕. У Чорному Потоц╕ (село це розташоване поблизу Зар╕ччя, Чорних ╕ Б╕лих Ослав, Печен╕жина, Княждвора, Ланчина, Березов╕в, Добротова, Товмачика) Тим╕нських дос╕ називають Хара╖ми. Ось так козари зробилися хозарами, а кара╖ми – хара╖мами...
Кр╕м Галича та Луцька немала громада кара╖м╕в була в сел╕ Кукизов╕ (воно колись ╕менувалося Красним Островом) Буського району Льв╕всько╖ област╕. Досл╕дник Галича Антон Петрушевич у «Сводной галичско-русской летописи» за 1714 р╕к наводить дан╕, що християнин Вольф видав у Липську книжку, в як╕й згадав ╕ кара╖м╕в, котр╕ визнають т╕льки Закон Божий. В╕н також пише, що село Кукиз╕в мало статус м╕ста, але перепов╕да╓ в╕дому усну верс╕ю про литовського князя В╕товта, який н╕бито з Криму прив╕з кара╖м╕в. Однак це може стосуватися лише литовських кара╖м╕в, як╕ живуть у Трака╖. Що ж до кара╖м╕в галицьких ╕ тих, як╕ проживали в Кукизов╕, то тут б╕льше правди в тому, що вони з’являються в Галичин╕ разом ╕з княгинею Ланкою, ╖╖ синами Васильком, Володарем, Рюриком ╕ дочкою. Ланка в╕д Троян╕ (чолов╕кових стри╖в ╤зяслава, Святослава ╕ Всеволода) д╕ста╓ коломийськ╕ солеварн╕. Нев╕домо, чи вона заснувала княждв╕р у тепер╕шньому Княждвор╕ Коломийського району, заклала город ╕ спорудила замок у тисовому л╕с╕ навпроти сво╖х с╕л Ланчина ╕ Товмачика, що внизу, за Прутом, чи вони вже ╕снували до не╖. До реч╕, тут д╕яли потужн╕ солеварн╕, ╕ можна припустити, що над Прутом у тисовому л╕с╕ на гор╕ княз╕ жили й ран╕ше, а що стосу╓ться волхв╕в, то д╕яло тут ╕ святилище дохристиянське, бо ж збереглася легенда про церкву, що запалася, а вона вказу╓ на язичницький храм. Таких легенд я з╕брав тут немало. А м╕ж ╕ншим, гора Страгора, що поблизу Делятина, була священною.
Очевидно, в Галич╕ сид╕ли на стол╕ княз╕ м╕сцево╖ династ╕╖, тому й не згадано ╖х у л╕топис╕ Рюрикович╕в. П╕зн╕ше в Галич╕ володарюють внук Ярослава Мудрого Ростислав Володимирович ╕ його жона — угорка Олена (Ланка, ╤лона) Беле╖вна, але важко сказати, чи сид╕ла вона тут до одруження з хорватським князем Дмитр╕╓м Звонимиром, чи п╕сля його смерт╕ й повернення в Галичину, коли ╖╖ д╕ти Рюрик, Володар ╕ Василько вже мали столи в Перемишл╕, Звенигород╕ й Теребовл╕. Щодо Галича, то це тема окрема, а ось Княждв╕р ╕ Ланчин належали ╖й. Було б на╖вно думати, що дворов╕ люди, як╕ при╖хали з Тмуторокан╕, не перейшли ╕з Княждвора й Галича до ╖╖ д╕тей, зокрема кара╖ми з’явилися на Льв╕вщин╕. Ось як можна пояснити виникнення кара╖мсько╖ громади в Кукизов╕, а можливо, й у Литв╕. Не В╕товт прив╕з ╖х ╕з Криму, де нин╕ мертве кам╕ння св╕дчить про колишню кара╖мську столицю Чуфут-Кале, а з Галича перев╕з кара╖м╕в до Литви король Лев, М╕ндовг чи Войшелк або Ягайло чи й Свидригайло. Пам’ятаймо про династичн╕ шлюби, в результат╕ яких Укра╖на потрапила в залежн╕сть до Польщ╕, Литви, Угорщини, а Тмутороканське княз╕вство проковтнули половц╕ й татари. До Кримського ханства кара╖ми не повернулися, а печен╕ги й хазари розчинилися в укра╖нському та ╕нших морях. На Прикарпатт╕ залишилося к╕лька ос╕б кара╖мсько╖ народност╕, ╕ нагадують нам про давн╕ часи лишень билина-старина «Михайло Козарин» та «Дума про ╤лляша Кара╖мовича», як ╕ карпатськ╕ топон╕ми, п╕сн╕, перекази, пр╕звища та пр╕звиська, л╕тописи. Жител╕в села В╕кторова Галицького району жител╕ Комарова дражнять кара╖мами, а комар╕вц╕ — ревуси.
Зрозум╕ло, що в ц╕й публ╕кац╕╖ багато г╕потетичного, але не сл╕д ╕сторикам та кра╓знавцям ╕гнорувати цим матер╕алом. А особливо загадков╕стю с╕л Зар╕ччя й Б╕л╕ Ослави, що розбит╕ були не на вулиц╕ й д╕льниц╕, а на сотн╕.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 08.05.2009 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7226

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков