Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3096)
З потоку життя (6324)
Душі криниця (3466)
Українці мої... (1457)
Резонанс (1487)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1663)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОЖИТИ ЖИТТЯ Г╤ДНО
Якби… Якби ми вчилися так, як треба… Якби знали свою ╕стор╕ю, то не повторювали б...


ДРУЖБА НАТАЛ╤╥ ГЛУХЕНЬКО╥ ТА В╤РИ РО╥К
14 березня 2019 року виповню╓ться 15 рок╕в в╕д дня смерт╕ в╕домого укра╖нського мистецтвознавця,...


ЛЮДИНА ЖИВЕ, ПОКИ ЖИВА ПАМ’ЯТЬ ПРО НЕ╥
Вже стало традиц╕╓ю, що «Кримська св╕тлиця» щор╕чно пов╕домля╓ читачам про под╕╖,...


НЕ СТАЛО СВ╤ТЛИЧАНИНА МИКОЛИ МОСКАЛЕНКА…
Скорботну зв╕стку передали з Дн╕пра – не стало нашого кримського укра╖нського земляка,...


ВЕЧ╤Р ПАМ’ЯТ╤ СТЕПАНА РУДАНСЬКОГО: ТЕПЛОТА СЕРДЕЦЬ ╤ НЕЗАБУТН╤ ВРАЖЕННЯ
До 185-р╕ччя в╕д дня народження л╕каря й поета




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 28.03.2003 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#13 за 28.03.2003
КРИМСЬКІ СПОГАДИ КАТЕРИНИ АНТОНОВИЧ
Григорій РУДНИЦЬКИЙ

Просто неможливо сказати, скільки в численних виданнях української еміґрації публікацій, присвячених повністю або фраґментарно Кримові. Серед них історичні розвідки, географічні нариси, політико-економічні дослідження, мемуари. До останніх належать розповіді Катерини Антонович - дружини видатного політичного діяча й історика мистецтва, міністра Української держави в морських справах Дмитра Антоновича (1877 - 1945).
Катерина Серебрякова (таке її прізвище було до заміжжя) народилася 1884 року в Харкові в сім'ї культурного діяча, члена міської управи. Вчилася в гімназії та художній школі, але останнього курсу в ній не добула - батько був категорично проти, щоб донька малювала живу натуру. Відтак Катерина вступила на природничі курси петербурзького професора Лесгафта. В медичному інституті провчилася чотири роки. А свою художню освіту завершила пізніше - після одруження і переїзду з Дмитром Антоновичем до Києва, де відвідувала в Академії мистецтв класи відомих малярів Василя Кричевського і Михайла Бойчука. Опісля викладала малювання у Ржищевському педагогічному інституті.
Подальше життя Катерина Антонович провела в еміґрації. Виїхавши 1923 року до Праги, вона працювала там у студії пластичного мистецтва і в Музеї визвольної боротьби України. Крім того, ілюструвала дитячі книжки і часописи "Волошки" та "Нашим дітям". Як мисткиня в довоєнний період брала участь у художніх виставках, що проводилися в Празі, Берліні, Римі.
1949 року Катерина Антонович переїхала до Канади, де через п'ять років заснувала у Вінніпезі власну школу малювання. На північноамериканському континенті вона показувала свої твори на виставках у Монреалі, Торонто, Нью-Йорку, Філадельфії, Детройті та інших мистецьких центрах. Нині її малярські роботи зберігаються в колекціях УВАН (Нью-Йорк і Вінніпеґ), Історично-військовому музеї у Вінніпезі, Бібліотеці імені Симона Петлюри в Парижі та інших збірках української еміґрації. Скінчився життєвий шлях Катерини Антонович 22 лютого 1975 року, поховали її на православному цвинтарі Вінніпеґа.
В мемуарах (вони називаються "З моїх споминів" і друкувалися почастинними випусками наприкінці 1960-х накладом УВАН) своїх приїздів на наш півострів авторка, на жаль, не датує. Припадають вони на самий початок двадцятого століття. Присвячені Кримові спомини - це ніби ліричний щоденник молодої панночки, зачарованої красою Південнобережжя. Перші відвідини проходили під час великоднього тижня в колі подруг і знайомих. Розділ "Подорож до Криму" сповнений емоційних вражень від перебування в Севастополі, Балаклаві, Ялті, Херсонесі.
Наступні приїзди відбувалися після знайомства авторки з українською студентською громадою Харкова та діячами Революційної української партії Дмитром Антоновичем, Миколою Міхновським й іншими. Одного разу в прибулій на Південний берег Криму компанії був Микола Міхновський, і подорожники здійснили похід на Ай-Петрі, де зустріли схід сонця. Цій мандрівці теж відведено цілий розділ.
Авторка згадує: "І ось оголошена прогулька на Ай-Петрі. Ми всі їдемо. Треба записатись, взяти квитки. Їде кілька лінейок (продовгастих повозів, в яких сиділи пасажири з двох боків) і екіпажів. Кіньми управляють кримські татари, яким тоді належало багато сіл і земель у Криму. Мову свою вони зберегли. Села їх малі, характерно татарські: невеличкі біленькі саклі, іноді приліплені до гори. Татарки мали свої народні одяги і прикраси на голові. Були вони гарні, і чоловіки їх дуже берегли від впливів приїзних чужинців. Але треба сказати, що самі чоловіки-татари засвоїли способи і звичаї приїзних дам, які були захоплені краснями-татарами і розводили з ними романи".
Все життя Катерина Антонович зі зворушенням згадувала кримський край, який вважала частинкою своєї щасливої молодості.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 28.03.2003 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=714

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков