Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3277)
З потоку життя (6514)
Душі криниця (3530)
Українці мої... (1470)
Резонанс (1508)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1679)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«АСАНЧИК ╤ КАШКАЧИК» НА ВОЛИН╤
Цього тижня пров╕дав найпершу свою «альма матер» - р╕дну Рудко-Козинську 8-р╕чну...


ЧУДО ЗВЕРШИВ ╤ МОРОЗОМ ПРИГРОЗИВ...
19 вересня церква згаду╓ про чудо, зд╕йснене в Хонах самим Арх╕стратигом Миха╖лом - з кам'яно╖...


«РАНО ЖИТИ МАЙБУТН╤М»
В сьогодн╕шньому числ╕ «КС» пропону╓ читачам доб╕рку в╕рш╕в Юр╕я Щербика -...


╤ВАН П╤СНИЙ — ОСЕН╤ БАТЬКО ХРЕСНИЙ
На ╤вана Хрестителя журавл╕ потягнулися на п╕вдень - до ранньо╖ зими.


ДОПОМОЖ╤ТЬ ВИДАТИ ЗБ╤РКУ ПЕРЕМОЖЦ╤В КРИМСЬКО-УКРА╥НСЬКОГО Л╤ТЕРАТУРНОГО КОНКУРСУ ДЛЯ ШКОЛЯР╤В «МИ – Д╤ТИ ТВО╥, УКРА╥НО!» ╤МЕН╤ ДАНИЛА КОНОНЕНКА!
П╕дготовлена до друку зб╕рка з кращими творами переможц╕в 4-го Всеукра╖нського л╕тературного...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 03.04.2009 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#14 за 03.04.2009
ВАДИМ КРИЩЕНКО: «ЩОБ ГОЛОС УКРА╥НСЬКИЙ НЕ ЗАТИХ»

НАРОДНИЙ Х╤Т-ПАРАД

Нин╕шн╕й випуск п╕сенно╖ рубрики виходить «п╕д з╕ркою» Вадима Дмитровича Крищенка, до якого позавчора нам пощастило додзвонитися ╕ прив╕тати в╕д ╕мен╕ вс╕х «св╕тличан» з днем народження. Ми попросили Вадима Дмитровича п╕дтримати наш п╕сенний проект (може, нав╕ть побувати на нашому ф╕нал╕ – якщо в╕н буде на той час у Криму). Вадим Дмитрович з╕знався, що йому теж було б непросто вибрати ╕з сотень ╕ сотень прекрасних укра╖нських п╕сень лише двадцять найкращих (а особливо серед власних п╕сень: це все одно, як пом╕ж сво╖х р╕дних д╕тей когось кращого вибирати...). Але зат╕ю нашу п╕сенну, яка так людей сколихнула, похвалив ╕ пооб╕цяв на цю тему обов’язково в╕дгукнутися – «публ╕цистично»! А поки що – ма╓мо в╕дгук п╕сенний: ну, як, скаж╕ть, можна вважати себе укра╖нцем без п╕сень Вадима Крищенка?

1 кв╕тня в╕домому укра╖нському поетов╕-п╕сняру, народному артисту Укра╖ни Вадиму Дмитровичу Крищенку виповнилося 74 роки.

Ус╕ ми, братове, одного коша, —
За правду доводиться биться.
Нехай ожива╓ вкра╖нська душа
В краю, де ╓ «Кримська св╕тлиця»!

Ц╕ рядочки Вадим Дмитрович присвятив к╕лька рок╕в тому наш╕й газет╕, з якою щиро й творчо сп╕впрацю╓. «Св╕тлиця» ╕ «св╕тличани» сердечно здоровлять нашого духовного побратима з «перед’юв╕лейною» датою! Бажа╓мо багато-багато здоров’я ╕ творчого натхнення, нових в╕рш╕в ╕ п╕сень, що стають народними, без яких важко уявити себе укра╖нцем, без яких укра╖нська душа й справд╕ н╕коли не оживе (особливо в Криму).
В дарунок в╕д Поета пропону╓мо читачам нову доб╕рку в╕рш╕в, яку Вадим Дмитрович цими днями над╕слав до редакц╕╖.

ВЕРТИКАЛЬ

Хтось на верхн╕й вертикал╕,
Хтось давно у яму вл╕з.
А все ╕нше – то детал╕,
Сум╕ш см╕ху й тужних сл╕з.
Ми живем в епоху ринку:
В╕ск╕ п’╓ високий чин,
А народ гризе шкуринку
╤ запить нема╓ чим.
Возвелись гучн╕ хороми:
Мармур, ср╕бло ╕ кришталь.
Хто ╕ як? – ус╕м в╕домо
Вл╕з на верхню вертикаль.
Гляну глибше, гляну дал╕ –
╤ сказати хочу вам:
Ц╕ висок╕ вертикал╕
П╕ддаються теж на злам.
Словом вт╕шитися хочу,
Та воно слабке, на жаль...
╤ см╕╓ться мен╕ в оч╕
Незборима вертикаль.

ПО ПРАВД╤ ЖИТЬ!

Згубились райдужн╕ над╕╖,
З вогню лишилася зола...
Ус╕ ми наче лицед╕╖
В комед╕╖ неправди й зла.
А наш╕ хитр╕ ляльководи
Все набивають св╕й гаман...
На св╕тл╕ зор╕, чист╕ води
Ядучий опустивсь туман.
Злостивим ц╕лям на догоду
Один на одного шипить.
…А як вже хочеться народу
По сов╕ст╕, по правд╕ жить.

УКРА╥НСЬКЕ ╢СТВО

Л╕та минають через кому...
А що нащадкам залишити?
Лише у Слов╕ у живому
╢ство вкра╖нське може жити.

СПОМ’ЯНУ ДРУЗ╤В

Згадаю тих,
кого нема м╕ж нас,
Хто мав бентежну
 укра╖нську душу,
Отих, хто п╕снею
 озвучив час...
Про них сьогодн╕
 слово мовить мушу.
В очах сто╖ть натхненний
 Яремчук,
╤ван Мацялко в╕дкрива
 зав╕су.
╤ Кириченко лл╓
 небесний звук –
Ясн╕╓ св╕т в╕д голосу Ра╖си.
Назвав – до кого серцем
 прикип╕в,
Ой, так болюче згадувать вас,
 друз╕.
М╕й день заповнив
 ваш високий сп╕в,
В╕н озива╓ться у радост╕ ╕ туз╕.
Як г╕рко, що без вас
 св╕та╓ день,
Що запросити вас
 не можуть зали,
Що так багато золотих п╕сень
Ви голосом сво╖м
 не досп╕вали.
Ми вс╕ не в╕чн╕...
 Стр╕немось колись,
Та треба жити,
 поки ╓ ще сили.
Я хочу, щоб у колос
 заплелись
Т╕ Бож╕ сп╕ви, що ви нам
 лишили.
Щоб голос укра╖нський
 не затих –
Хай в╕н в нащадках наших
 озоветься...
Сьогодн╕ я згадати хочу тих,
Хто був мен╕
 близесенько до серця.

╤КОНА

Очима намалюю я ╤кону.
Хоча не вм╕в н╕коли
 малювати,
Щоб об╕звались
 арх╕рейськ╕ дзвони
╤ голос неба,
 на любов багатий.
Щоб лик святого
 був на правду схожим
Й жило тепло в ╤кон╕
 неодм╕нно.
Щоб перед нею,
 перед сяйвом Божим
Вс╕м захот╕лось
 стати на кол╕на.
Щоб об╕йшла м╕й край
 лиха година,
Б╕ля ╕кони тихо помолюся.
Нехай живе у в╕р╕ Укра╖на –
Мо╓╖ дол╕ дорога матуся.
Нехай життя не ставить
 перепону
Тому, що научали
 батько й мати.
Очима намалюю я ╤кону,
Щоб Вам ус╕м ╖╖ подарувати.

ВНУЧКА

Маленьк╕й Пол╕н╕
Рости, дитяточко, рости
╤ простягни до д╕да руки.
Мен╕ всм╕хаються св╕ти,
Бо в мене ╓ мала онука.
Життя вдалось ╕ не вдалось,
Але всм╕хнуся я в немов╕ –
На св╕т╕ зоста╓ться хтось
╤з краплею мо╓╖ кров╕.
* * *
Н╕, я не см╕юся, не плачу,
Мовчу п╕д зеленими
 кронами,
Бо наша любов, як задача, –
Задача з двома нев╕домими.
Дивлюся на небо, угору,
Та в серц╕ не чую високост╕.
З тобою, зда╓ться, я поруч,
Але з почуттям одинокост╕.

ЧОРНО-Б╤ЛЕ ФОТО

Ми вдвох на чорно-б╕л╕м фото:
Втекли десь кольори од нас.
Де голуб╕нь, де позолота? –
Нема╓ згублених прикрас.
Далекий день,
забутий веч╕р –
Мов кадри раннього к╕но...
В душ╕ нема╓ заперечень,
Хоч це було вже так давно.
Дивлюсь, шукаю,
 не знаходжу...
У в╕чн╕сть пророста╓ мить.
Чекаю ╕скорку погожу,
Що зможе все це оживить.
Н╕, вище нас земн╕ закони...
Та вам в╕дверто признаюсь:
Для згадки чорно-б╕л╕ тони
Все ж довгов╕чн╕ш╕ чомусь.

ТИ ПРОБАЧ МЕН╤

В сво╖й любов╕
 ми з тобою гр╕шн╕,
В сво╖й любов╕ ми немов свят╕,
Бо дн╕ були щаслив╕
 та невт╕шн╕
У нашому нелегкому житт╕.
Життя не раз
 байдужою рукою
Кидало наш╕ дол╕ вр╕зноб╕ч.
Та все ж любов
 ╓днала нас з тобою,
Долаючи вс╕ круч╕ протир╕ч.
За помилки я не боюсь
 розплати,
Усе, що скаже небо, –
 я в╕ддам.
Але не хочу, мила, в╕ддавати
Тебе чужим рукам,
 чужим губам.
Я пережив випробувань
 чимало.
За г╕рше все – нехай простить
 Господь.
Накинь на плеч╕ неба
 покривало,
Забудь лихе
 й до мене знов приходь.
Щасливий я,
 коли тебе побачу,
╤ в╕дл╕тають помисли сумн╕.
За все болюче –
 я тоб╕ пробачу,
А за все прикре –
 ти пробач мен╕.

А ТИ ЗАПИТУ╢Ш...

Когось любив – не долюбив,
Зап╕зн╕ каяття.
Сво╖ над╕╖ розгубив
М╕ж камен╕в життя.
Те, що шукав – не в╕дшукав,
Скажу без тужних сл╕в.
М╕ж сонях╕в ╕ тихих трав
Неждано так в╕дцв╕в.
Незгоди – тут, тривоги – там:
Житейська крут╕я...
Не знаю, чи сво╖м синам
Уже потр╕бний я.
Ховаю зморшки у п╕тьму,
Л╕чу ос╕нн╕ дн╕...
А ти запиту╓ш: чому
Мо╖ в╕рш╕ сумн╕?
* * *
Комусь хот╕лось написати,
Когось хот╕лося позвать...
Накритий ст╕л посеред хати,
Самотньо тар╕лки стоять.
╤ я один... ╤ б╕льш н╕кого –
В╕дчуть самотн╕сть довелось.
Дивлюся в шибку на дорогу:
А може, хтось?А може, хтось?...

КОЛАЖ

У осен╕ похмур╕ лиця...
╤ду, закутавшись в пальто.
А б╕ля мене поруч мчиться
Мадам на ╕мпортн╕м авто.
╥╖ стр╕чав я теплим л╕том,
Чи це придумало перо?
Вона – з валютно╖ ел╕ти.
А я? А я поет – з метро.
Авто промчало...
 Погляд пише:
– Прост╕ть, мадам, –
 та я не ваш.
Всм╕хнувся, бо мене пот╕шив
Ц╕╓╖ зустр╕ч╕ колаж.
– Моя ти, Рито-Маргарито, –
Згадався цей мотивчик знов...
Хтось повернувся знов у л╕то,
А хтось – до осен╕ п╕шов.

НАЛИВАЙМО, БРАТТЯ
Слова: Вадим Крищенко
Музика: В╕ктор Л╕совол

Наливаймо, браття,
Кришталев╕ чаш╕,
Щоб шабл╕ не брали,
Щоб кул╕ минали
Гол╕воньки наш╕.
Щоби Укра╖на
Пов╕к не плакала,
Щоби наша слава,
Козацькая слава,
Пов╕к не пропала.
Бо козацька слава
Кров╕ю полита,
С╕чена мечами,
Рубана шаблями,
Ще й сльозами вмита.
Наливаймо, браття,
Поки ╓ ще сили,
Поки до сх╕д сонця,
Поки до походу
Сурми не сурмили.
Бо козацька доля,
Як у пол╕ рута –
С╕чена дощами,
Хрещена громами,
Ще й в╕трами гнута.
Як лелечий клек╕т,
Козакова вдача –
Вигукнеться см╕хом,
Вигукнеться щирим,
А в╕длунить плачем.

ГЕЙ ВИ, КОЗАЧЕНЬКИ
Слова: Вадим Крищенко
Музика: Геннад╕й Татарченко

╢ ╕ нам про що згадати…
П╕сне, душу возвелич
Ой була в нас ненька-мати –
Запорозька славна С╕ч.
Присп╕в:
Гей, ви, козаченьки, –
 в╕тер в чист╕м пол╕,
Науч╕ть нащадк╕в
 так любити волю.
Гей, ви, козаченьки, –
 спомин з м’яти-рути,
Науч╕ть минулу славу
 повернути.
Круточола наша доля,
Не вода в н╕й – кров тече.
Козаку найперше – воля,
Козаку найперше – честь.
Присп╕в.
А прийшла лиха година –
Впав козак наш у трав╕,
Щоб ╕скрилась Укра╖на
На гетьманськ╕й булав╕.
Обмочила землю рана
╤з козацького чола,
Щоб неправда помирала,
Щоби правдонька жила.
Присп╕в.

МОЛИТВА

Слова: Вадим Крищенко
Музика: Геннад╕й Татарченко

Дай, Боже, нам сво╓╖ сили
╤ мужност╕ сво╓╖ дай,
Щоб ми в╕д зла оборонили
Себе ╕ св╕й стражденний край.
Дай, Боже, нам сво╓╖ в╕ри,
Що ми народ – були ╕ ╓сть!
Хай недруга лих╕ сокири
Пощербляться об нашу честь.
Присп╕в:

Повторю молитву
щиру ╕ негорду,
Як тво╓, Вкра╖но,
 праведне ╕м’я.
Повторю молитву
 р╕дного народу,
Щоб ╖╖ почули небо ╕ земля.
Дай, Боже, нам усе згадати
╤ усв╕домити, що ╓,
Дай мучитися, ╕ страждати,
╤ вистраждать таки сво╓.
Ще й словом праведним
 ╕ зором
Застережи, а не ут╕ш,
Щоб нам очей не ви╖в сором
За душу, продану за гр╕ш
Присп╕в.

РОДИНА
Слова: Вадим Крищенко
Музика: Олександр Злотник

Може в житт╕ хтось
принаду п╕дкине
У чар╕вничих,
 звабливих очах.
Т╕льки родина,
 як з╕рка ╓дина,
Тв╕й порятунок –
над╕йний причал.
Н╕, не шукай в сво╖м серц╕
 причину,
Якщо знев╕ра тебе обпече...
Т╕льки родина
 у прикру годину
Схилить над╕ю тоб╕
 на плече.
Присп╕в:
Родина, родина –
 в╕д батька до сина
В╕д матер╕ дон╕
 добро передам.
Родина, родина –
це вся Укра╖на
З глибоким кор╕нням,
 з високим г╕ллям
В мор╕ спокуси
 ╓ хвил╕ велик╕,
Та не забудь
у захопленн╕ ти,
Що лиш родина –
бальзамов╕ л╕ки,
Л╕ки в╕д старост╕ ╕ самоти.
Все в╕дцв╕та╓,
 ╕ жовкне, ╕ гине,
В╕тром розноситься,
 н╕би см╕ття...
Т╕льки родина
 як в╕чна зернина
На невмирущому
 пол╕ життя.
Присп╕в.

Н╤ЧЕНЬКА-ЦИГАНКА
Слова: Вадим Крищенко
Музика: Олекс╕й Семенов

Б╕ля хати вечор╕ють мальви,
Б╕лий цв╕т рум’яниться
 в саду.
Голос тв╕й такий близький
 ╕ дальн╕й.
Чую шеп╕т: «Я прийду,
 прийду..»
Присп╕в:
Ой чару╓ н╕ченька-циганка
М╕сяць ср╕бло розсипа сво╓.
У душ╕ стривожен╕й
 до ранку
Хвилями чекання вигра╓.
Шепче до криниц╕
 тихо колос,
Веч╕р йде
купатись до води.
Тв╕й такий близький
 ╕ дальн╕й голос
Лишиться у серц╕ назавжди.
Присп╕в.
Падають з небес
ср╕бляст╕ зор╕ –
Чи знайду Зориночку свою?
П╕д в╕кном над╕й тво╖х
 прозорих
Я зеленим ясеном стою.
Присп╕в.

ХАЙ ЩАСТИТЬ!
Слова: Вадим Крищенко
Музика: ╤гор Поклад

У даль в╕к╕в б╕жить Дн╕про,
Сурмить дзв╕нка вода.
Весн╕╓ нам живе тепло,
Ясн╕╓ нам людське добро,
Не подола╓ радост╕ б╕да.
Глибокий св╕т – ╕ чути в╕ддаля –
Дн╕прова бистрина
 мов промовля:
Присп╕в:
Хай щастить вам, люди добр╕,
Хай п╕сн╕ летять за обр╕й,
Щира дружба стане
 на рушник.
Хай щастить вам, люди добр╕,
Хай серця ╕ ваш╕ дол╕
Б’ють у струни
сонячних музик.
Гойда╓ н╕ч зорю Карпат,
Несе до полонин.
Повторить знов луна стократ:
Тоб╕ я брат, мен╕ ти брат,
Бо, наче батько,
 край у нас один.
Високий св╕т – ╕ чути в╕ддаля –
Береться в голоси моя земля.
Присп╕в.
Тавр╕йський степ туге зерно
Кладе у колоски.
Усе, усе, що нам дано,
Не заросте вже полином,
Бо зна╓ силу братньо╖ руки.
Широкий св╕т – ╕ чути в╕ддаля –
Говорять на в╕трах степи-поля.
Присп╕в.

ЛИСТ У НОМЕР
ПОВЕРН╤МО ГОСПОДА У П╤СНЮ!

Шановна редакц╕╓!
Ваша газета завдяки ц╕кавим ╕ ц╕нним матер╕алам набува╓ щоразу ширшо╖ популярност╕. Значний ╕нтерес читач╕в викликала нова рубрика «П╕сенний народний х╕т-парад», яку веде Юл╕я Качула.
Дякуючи за цю рубрику, зауважу, однак, таке. У числ╕ 20-ти кращих укра╖нських п╕сень читач╕ дуже часто називають п╕сню «Н╕ч яка м╕сячна…». Лише в номер╕ за 6.03 ця п╕сня ф╕гуру╓ в 4-х дописах: А. Ал╕╓ва (с. 1), с╕мферопольських г╕мназист╕в, М. Волошино╖ та М. Москаленка (с. 9).
Так багато любител╕в ц╕╓╖ п╕сн╕, ╕ н╕хто не назива╓ ╖╖ правильно! Правильна назва п╕сн╕ – «Н╕ч яка, Господи, м╕сячна, зоряна».
Ще на початку минулого року про це нагадувала наша письменницька газета. Висилаю коп╕ю статт╕ «Поверн╕мо Господа у п╕сню» з «Л╕тературно╖ Укра╖ни» за 31 с╕чня 2008 року. Очевидно, ╓ потреба нагадати про це читачам «Кримсько╖ св╕тлиц╕».
З повагою,
Олена ОСТР╤ВНА.
м. Льв╕в.

К╕лька раз╕в у студентськ╕й, ба ╕ в учительськ╕й аудитор╕╖, читаючи лекц╕ю про укра╖нськ╕ п╕сн╕-романси л╕тературного походження, вдавався до такого експерименту:
– Хто продовжить строфу популярного романсу: «Н╕ч яка...»?
╤ чув у в╕дпов╕дь одноголосне:
...м╕сячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай;
Вийди, коханая,
 працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Н╕хто н╕коли – а було не раз у зал╕, зокрема, понад сто студент╕в-ф╕лолог╕в – не продовжив п╕сню правильно. А п╕сня ж то одна з найчаст╕ше виконуваних – ╕ народом, ╕ славними нашими сп╕ваками! Не називаю ╕мен тих сп╕вак╕в – нав╕ть той, хто лише слуха╓ рад╕о, ╖х добре зна╓. Ус╕ сп╕вають, сказати б, за радянською традиц╕╓ю:
Н╕ч яка м╕сячна,
 зоряна, ясная...
Зустр╕в у Трускавц╕ в╕домого кобзаря – ╕ в╕н так сп╕ва╓.
Щойно (наприк╕нц╕ 2007 року) у Львов╕ вийшов упорядкований Степаном Нал╓пою гарний зб╕рник «Укра╖нськ╕ сп╕ванки» – ╕ там так само.
Кажуть: «╤з п╕сн╕ слова не викинеш». Це правда, Але для радянських ╕деолог╕в не ╕снувало н╕чого святого – викидали й слова з п╕сень. ╤, як бачимо, вдавалось лиход╕ям принаймн╕ багатьох «переучити на св╕й лад».
Текст п╕сн╕, про яку тут йдеться, належить Михайлов╕ Старицькому. Цей в╕рш п╕д назвою «Виклик» було написано 1870 року. Почина╓ться в╕н такою строфою:
Н╕ч яка, Господи!
 М╕сячна, зоряна:
Ясно, хоч голки збирай...
Вийди, коханая,
 працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Вилучили, отже, радянськ╕ ╕деологи слово «Господи». Так постало: «Н╕ч яка м╕сячна, зоряна, ясная...». Й не задумувалися над тим, що зникла рима («зоряна» – «зморена»). На це, зда╓ться, свого часу вказував Максим Рильський, але нав╕ть в╕н, видатний поет-академ╕к, не м╕г тод╕ побороти св╕дому комун╕стичну фальсиф╕кац╕ю.
Безбожницький режим, слава Богу, упоко╖вся. Давно. Чому ж так пов╕льно позбува╓мося його рудимент╕в, зокрема – лукавих коректив╕в у шедеврах нашо╖ духовност╕? Уже позбулися, прим╕ром, у колядц╕ «Ой радуйся, земле!..» радянсько╖ фальш╕ «р╕к новий народився» зам╕сть «Син Божий народився», а ск╕льки ще твор╕в укра╖нсько╖ л╕тератури, п╕сенно╖ культури належить «очистити в╕д скверни»!
Сп╕вай, Укра╖но, коментовану п╕сню на слова Михайла Старицького так, як сп╕вали ╖╖ наш╕ предки, якою вийшла вона з-п╕д пера письменника:
Н╕ч яка, Господи!
М╕сячна, зоряна:
Ясно, хоч голки збирай...
Можна сп╕вати й народний вар╕ант – ╕з рядком «Видно, хоч голки збирай...». Головне – поверн╕мо Господа у п╕сню.
Михайло ШАЛАТА.
м. Дрогобич на Льв╕вщин╕.

Шановна «Св╕тличенько»! Додаю св╕й вар╕ант до п╕сенного народного х╕т-параду. Укра╖нська п╕сня – найважлив╕ший фактор об’╓днання нашого народу. Береж╕мо ╖╖, част╕ше сп╕ваймо, ╕ об’╓днуймось навколо не╖. М╕й улюблений наб╕р п╕сень:
1. Ой не св╕ти, м╕сяченьку. 2. Чорна земля неорана. 3. Поза лугом зелененьким. 4. Зелене╓ жито, зелене. 5. Ой, журавку, журавку. 6. Запрягайте кон╕ в шори. 7. Висиха душ╕ криниця. 8. П╕сня про мат╕р (Б. Ол╕йник). 9. Чу╓ш, брате м╕й. 10. Лет╕ла зозуля. 11. На Укра╖ну повернусь. 12. Час р╕кою пливе. 13. Чом, земле моя. 14. Чар╕вна скрипка. 15. Укра╖на (Т. Петриненко). 16. Запов╕т. 17. Реве та стогне Дн╕пр широкий. 18. Думи мо╖. 19. З╕бралися вс╕ бурлаки (нар.). 20. ╤ весь репертуар квартету «Гетьман»!
Ваша давня шанувальниця
Тамара БОЙКО.
м. Мел╕тополь.
* * *
Добрий день, шановна редакц╕╓! Я вир╕шила стати учасником вашого прекрасного п╕сенного проекту. У кв╕тн╕ виповниться 48 рок╕в, як я живу у м. Севастопол╕, але я н╕коли не забуваю наш╕ прекрасн╕ укра╖нськ╕ п╕сн╕. Бо н╕де в св╕т╕ нема╓ таких задушевних, л╕ричних, мелод╕йних п╕сень, як╕ сповнен╕ любов╕ до р╕дно╖ Укра╖ни, ╖╖ ╕стор╕╖, боротьби ╕ сьогодення. Я пропрацювала 36 рок╕в культпрац╕вником, весь час сп╕вала в хор╕ наш╕ укра╖нськ╕ п╕сн╕, ╕ по сей день сп╕ваю… Дуже багато ╓ п╕сень, але я вибрала улюблен╕:
1. Червона рута. 2. Водограй. 3. Черемшина. 4. П╕сня про рушник. 5. Несе Галя воду. 6. Два кольори. 7. Г╕мн Укра╖ни. 8. Запов╕т. 9. Реве та стогне Дн╕пр широкий. 10. Думи мо╖, думи мо╖. 11. Ой на гор╕ та женц╕ жнуть. 12. Ой чорна я си чорна. 13. Зелене╓ жито, зелене. 14. Чорн╕╖ брови, кар╕╖ оч╕. 15. Розпрягайте, хлопц╕, коней. 16. П╕дманула, п╕двела. 17. Чорнобривц╕. 18. Величальна (сл. Д. Луценка). 19. Ки╖вський вальс. 20. Одна калина.
З повагою до вас, нехай щастить!
М. ╤. ГУКОВА.
м. Севастополь.
* * *
Велике спасиб╕ вам, шановн╕ св╕тличани, за ваш п╕сенний х╕т-парад! Ви зачепили найн╕жн╕шу, найл╕ричн╕шу струну душ╕ кожного укра╖нця. П╕сня завжди об’╓дну╓ людей. Тим б╕льше наша, укра╖нська, та ще й у Криму…
Читаю вар╕анти ╕нших дописувач╕в – ╕ якщо й у мене ╓ така п╕сня, рад╕ю, н╕би знаю цю людину, н╕би це моя р╕дня. Спасиб╕, що в цей час розбрату ╕ кризи ви в╕днайшли такий чудовий спос╕б об’╓днати ╕ звеселити ус╕х шанувальник╕в ╕ любител╕в укра╖нсько╖ п╕сн╕. Ось м╕й вар╕ант:
1. Реве та стогне Дн╕пр широкий. 2. Де згода в с╕мейств╕. 3. Ой на гор╕ та женц╕ жнуть. 4. Два кольори. 5. На город╕ верба рясна. 6. Зелене╓ жито. 7. Цв╕те терен. 8. Одна калина. 9. Родина. 10. Ой у луз╕ та ще при дороз╕. 11. Н╕ч яка, Господи! М╕сячна, зоряна... (В╕дтепер пишемо т╕льки так! – Ред.). 12. Сто╖ть гора високая. 13. Чорнобривц╕. 14. С╕ла птаха (Чар╕вна скрипка). 15. Ой хмелю ж м╕й, хмелю. 16. Росте черешня. 17. Розпрягайте, хлопц╕, коней. 18. Ой чий то к╕нь сто╖ть. 19. Ой п╕ду я понад лугом. 20. Яв╕р ╕ яворина.
Мен╕ 74 роки. Живу з с╕м’╓ю у м. Керч╕. Зв╕сно, ваша газета – наша! Усього доброго вам. ╢днаймося ╕ будьмо!
В╕ра Костянтин╕вна ЛЕБЕЙЧУК.
* * *
На жаль, не встига╓мо в цьому номер╕ (будемо наздоганяти в наступних) надрукувати прекрасн╕ листи-роздуми про п╕сню Л. О. Дов╓рово╖ з Дн╕пропетровська, Р. Г. Школик з Керч╕, В. В. Корм╕ча ╕з С╕мферополя, вар╕анти «двадцяток» в╕д Г. С. Дупляк з м. Сосн╕вки Льв╕всько╖ обл., ╢. А. Шокало (С╕мферополь), ╢. Копача (м. Слов’янськ Донецько╖ обл.), М. О. Клименка (м. Володимирець Р╕вненсько╖ обл.). (Зауважте, зв╕дки листи: справд╕ – вся Укра╖на сп╕ва╓!).
Заклика╓мо читач╕в до участ╕ в нашому п╕сенному народному х╕т-парад╕! Давайте разом визначимо двадцятку найкращих, найпопулярн╕ших, найзнан╕ших народних та естрадних (в яких ╓ автор) укра╖нських п╕сень. П╕сень, без яких справд╕ неможливо ╕дентиф╕кувати себе укра╖нцем. Надсилайте ваш╕ вар╕анти найпопулярн╕шо╖ п╕сенно╖ двадцятки (можете додати тексти, ауд╕озаписи) на нашу адресу: 95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, к. 14, редакц╕я «Кримсько╖ св╕тлиц╕» з пом╕ткою «Народний х╕т-парад», або на e-mail: kr_svit@meta.ua. Т╕ п╕сн╕, як╕ найчаст╕ше зустр╕чатимуться у ваших листах, стануть переможцями народного х╕т-параду, а учасники, як╕ найвлучн╕ше втраплять у «двадцятку», отримають в нагороду ауд╕озаписи з укра╖нськими п╕сенними перлинами. Насамк╕нець редакц╕я плану╓ провести серед читач╕в-учасник╕в конкурс на краще виконання цих п╕сень, головним призом якого буде г╕тара в╕д вже добре в╕домо╖ «св╕тличанам» льв╕всько╖ ф╕рми «Реноме». При╓днуйтеся!
Ведуча п╕сенно╖ рубрики Юл╕я КАЧУЛА.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 03.04.2009 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7083

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков