"Кримська Свiтлиця" > #12 за 20.03.2009 > Тема "Душі криниця"
#12 за 20.03.2009
«КРАЩИМ СВ╤Т ЗРОБЛЮ!»
ЗНАЙ НАШИХ!
Наша «св╕тличаночка» Юля – спец╕альний «п╕сенний» кореспондент «Кримсько╖ св╕тлиц╕» – два тижн╕ тому взяла участь у вокальному конкурс╕ «Суз╕р’я Тавриди», присвяченому пам’ят╕ сп╕вака Юр╕я Богатикова (отому, що його морально й матер╕ально спонсору╓ л╕дер кримських комун╕ст╕в, близький товариш сп╕вака Леон╕д Грач), ╕ перемогла – пос╕ла перше м╕сце у сво╖й в╕ков╕й груп╕! Знаючи, що скромн╕сть (яка прикраша╓, але ж не до самозакопування!) не дозволить Юл╕ розпов╕дати у «Св╕тлиц╕» сам╕й про себе ╕ про свою заслужену перемогу (я була присутня на ф╕нал╕ конкурсу ╕ засв╕дчую, що це так!), я й вир╕шила хоч тр╕шки представити юну сп╕вачку нашим читачам. ...╥╖ поява у к╕мнат╕ завжди ста╓ пом╕тною, хоча Юля жодним чином не намага╓ться привернути до себе уваги. Н╕би просто занесли до каб╕нету букет кв╕т╕в, а разом з ним – пахощ╕ весни, в╕тання в╕д барвистого св╕ту. Певне, це тому, що Юля – усм╕хнена, щира ╕ щедро над╕лена позитивною енергетикою. А ще – сп╕вуча. ╤нод╕ п╕сня супроводжу╓ юну журнал╕стку коридорами редакц╕╖, ╕ дума╓ш: то ще ╓ в житт╕ чист╕, не закаламучен╕ джерела радост╕, саме отак вони ╕ повинн╕ дзюрчати: дзв╕нко ╕ безтурботно. Знаю Юлю ще дитиною, особливо запам’яталося, як вони разом з татком виконували у редакц╕╖ п╕сн╕ на його слова, музику та в авторському супровод╕ разом з в╕рною пом╕чницею – г╕тарою. Тод╕ Юля була ще п╕дл╕тком, не звиклим до приск╕пливо╖ публ╕ки. Не звикла й дос╕, бо слухач╕ просто не могли бути до не╖ приск╕пливими – адже сп╕вачка йшла до них з╕ сво╖ми щирими почуттями, як╕ ц╕лком сп╕впадали з╕ словами та музикою таткових авторських п╕сень, що в╕дпов╕дали кращим укра╖нським традиц╕ям, ╕ не т╕льки укра╖нським. Адже поняття людяност╕ н╕ для кого не чуже, як ╕ те, що душа кожного прагне дотику чогось н╕жного, чистого, схожого на перш╕ дитяч╕ мр╕╖. Юлин╕ батьки завжди товаришували з п╕снею. Матуся, пан╕ Галина, мр╕яла займатися музикою, але склалося ╕накше – стала вчителькою. Вт╕м, пота╓мна туга за тим, що не в╕дбулося, жила в ╖╖ серц╕ ╕ тод╕, коли носила п╕д ним свою ╓дину донечку, а як та стала п╕дростати, спробувала подарувати ╖й найкраще – свою давню мр╕ю, але вже з реально окресленими контурами. Семир╕чна Юля почала в╕дв╕дувати музичну школу – вчитися грати на фортеп╕ано. Але мала вона вт╕лити у життя ще й татков╕ мр╕╖, який був за покликанням не лише журнал╕стом, але й бардом. Та справжн╓ розум╕ння того, що вона на в╕рному шляху, прийшло до Юл╕ з першими усп╕хами. ╥й н╕коли не забути конкурс «Юний композитор», де 11-р╕чна д╕вчинка сп╕вала п╕д г╕тару та домру батькову п╕сню «Лелеченьки». Не забути, як не забува╓ться все перше, – ╕ ту безсонну н╕ч, ╕ як вона тремт╕ла зсередини, виходячи на сцену. За п╕дсумками конкурсу Юля стала переможницею, ╕ це окрилило, зда╓ться, перевернуло всю ╖╖ душу. Юля назавжди залишиться вдячною сво╖й викладачц╕ сольфедж╕о Н╕н╕ Юр╕╖вн╕ Бакш╕, яка порекомендувала ╖╖ для участ╕ в конкурс╕ ╕ стала автором цього незвичного, але вражаючого дуету – г╕тари разом з домрою, що звучали так природно ╕ по-народному. Повертаючись думками до цього конкурсу, Юля зазнача╓, що вже тод╕ зрозум╕ла – ╖й без п╕сн╕ не жити. – Я не знала, чим займатимуся у майбутньому, – пригаду╓ д╕вчина, – але потяг до п╕сн╕, до музики був нестримним. Бо хто ж, як не я, висп╕ва╓ батьков╕ п╕сн╕? Т╕ под╕╖ сталися у с╕мферопольськ╕й музичн╕й школ╕ № 1, ╕ в конкурс╕ брали участь здеб╕льшого ╖╖ учн╕. В╕н був не надто в╕дпов╕дальним, але п╕сля ц╕╓╖ перемоги ставлення до мене зм╕нилося. Мене почали пом╕чати, запрошувати на ╕нш╕ конкурси. ╤ практично у вс╕х сп╕вочих змаганнях, де я брала участь, жур╕ не обминало мене призовими м╕сцями, в╕дзнаками та ц╕нними подарунками. – А як╕ з фестивал╕в тоб╕ особливо запам’яталися? – При╓мно було, що у 2003 роц╕ саме мене в╕д╕брали, аби я представляла Крим на фестивал╕ «Червона рута». Там я виконувала ту ж саму п╕сню ╕ у такому ж супровод╕, як ╕ п╕д час свого першого усп╕ху. На ф╕нальному тур╕ у Ки╓в╕, куди я вийшла, мен╕ запропонували навчання за мо╖м покликанням, але... на комерц╕йн╕й основ╕. Тод╕ я зрозум╕ла, що на цьому фестивал╕ не ст╕льки переймаються пошуками самобутн╕х талант╕в ╕, тим б╕льше, подальшою «розкруткою» ╖х, ск╕льки використовують творчих людей у комерц╕йних ц╕лях. Дуже шкода, бо ран╕ше цей фестиваль мав зовс╕м ╕нший ╕м╕дж. А ось фестиваль «Молода Галичина» у Новоявор╕вську став справжн╕м незабутн╕м святом! У ньому брали участь не т╕льки наш╕ сус╕ди по колишньому Радянському Союзу, але й представники далекого заруб╕жжя. Я ув╕йшла в десятку кращих ╕ сп╕вала у гала-концерт╕. Ми виступали на в╕дкрит╕й сцен╕, ╕, здавалося, слухало нас усе м╕сто. Я тод╕ теж виконувала таткову п╕сню «Мамо, в╕чно будь!». А коли зак╕нчився конкурс, мене оточили розчулен╕ люди, вони дякували за те, що так╕ п╕сн╕ взагал╕ звучать з╕ сцени. Тож я переконалася, що м╕й шлях – не хибний, що т╕льки так я зможу зробити св╕т хоч тр╕шечки кращим (так╕ слова ╓ у татков╕й п╕сн╕). Минулого року побувала на багатьох фестивалях – музичних, вокальних, авторсько╖ п╕сн╕. В╕дв╕дала Ки╖в, Льв╕в, Дн╕пропетровськ. В Одес╕ на фестивал╕ авторсько╖ п╕сн╕ я сама акомпанувала соб╕ на роял╕, а оск╕льки кожен мав представляти себе сам, я сказала з╕ сцени: «Вас в╕та╓ укра╖нський Крим!». Це присутн╕м дуже сподобалося, бо то був фестиваль саме укра╖нсько╖ авторсько╖ п╕сн╕ ╕ з╕брав в╕н справд╕ укра╖нських патр╕от╕в. Ще Одеса запам’яталася знайомством з Олегом Скрипкою. Деяк╕ його поради взяла на озбро╓ння. Наприклад, ось цю: «Щоб стати справжньою артисткою, треба шукати справжн╕х однодумц╕в». В╕н, зв╕сно, мав на уваз╕ тих людей, як╕ знають специф╕ку побудови музично╖ кар’╓ри ╕ пов╕рять в мене. – Юлю, а хто ╕з сучасних сп╕вачок тоб╕ найб╕льше ╕мпону╓? – Я захоплююся Н╕ною Матв╕╓нко. Мен╕ подоба╓ться ╖╖ манера триматися, ╕ образ, ╕ голос, а головне – щир╕сть, природн╕сть, коли п╕сня лл╓ться в╕льно, невимушено, не напружу╓, а очища╓ душу, дару╓ справжн╓ задоволення. Не так, як, скаж╕мо, у Натал╕╖ Могилевсько╖, яка п╕д час недавнього концерту у С╕мферопол╕ зовс╕м мене розчарувала. Вона в╕дверто намагалася сподобатися погано вихованим п╕дл╕ткам, у яких н╕ смаку, н╕ художнього хисту. Виступа╓ нап╕воголена, курить на сцен╕... От тому ╕ дур╕ла п╕д╕гр╕та пивом публ╕ка в зал╕: про яке там духовне п╕днесення та очищення можна говорити? На мою думку, так╕ шоу взагал╕ не мають жодного стосунку до мистецтва. – Юлю, а ти вже визначилася, ким би хот╕ла стати у майбутньому: журнал╕сткою чи сп╕вачкою? – Можливо, журнал╕сткою, яка сп╕ва╓? Адже це подв╕йне задоволення: брати участь у концертах та ще й ув╕чнювати сво╖ враження про них на стор╕нках газети. Вт╕м, я не забороняю соб╕ мр╕яти ╕ про б╕льше, оск╕льки найвища мистецька н╕ша у нас нап╕впорожня. Та й репертуар не вража╓. Здеб╕льшого лунають у сучасному аранжуванн╕ п╕сн╕ двадцятир╕чно╖ давнини. Н╕чого нового, ц╕кавого, по-справжньому популярного, укра╖нського не створю╓ться, а якщо й створю╓ться, то до еф╕ру не допуска╓ться. Сумно за цим спостер╕гати. Але як би не склалася доля, вважаю, не треба втрачати оптим╕зму, ╕, якщо ма╓ш мету, рухатися до не╖. Кожна дитина – дзеркало родини, в як╕й вона виховувалась. ╤ якщо я таки чогось досягну на ц╕й стез╕, то обов’язково буду д╕яти ╕ як продюсер, в╕дшукувати талановиту молодь, що потребу╓ п╕дтримки. Що, до реч╕, й робить сьогодн╕ конкурс «Суз╕р’я Тавриди». На так╕й обнад╕йлив╕й нот╕ ми завершили св╕й «дует» з п’ятикурсницею факультету укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖ Юлею Качулою. Я навмисно вир╕шила представити ╖╖, тепер ще й нашу колегу, не на початку розмови, аби заздалег╕дь не налаштовувати читач╕в на якусь суб’╓ктивну хвилю, адже Юля – донька нашого головного редактора. Та хоч вона ╕ «в╕ддзеркалю╓» свою родину, але вже достатньо доросла, осв╕чена, самост╕йно мисляча ╕ здатна незалежно в╕д батьк╕в завойовувати авторитет ╕ будувати сво╓ майбутн╓. А ще хочу зауважити, що я на Юлю дуже спод╕ваюся ╕ в╕рю в те, що якби ус╕ щиросердн╕ люди впрягалися у сп╕льного плуга, то зам╕сть пустел╕ ми б вже невдовз╕ жили у кв╕туч╕й оаз╕ ╕ св╕т став би не тр╕шечки, а набагато кращим, де кожному хот╕лося б сп╕вати ╕ см╕ятися. Тамара СОЛОВЕЙ.
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 20.03.2009 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7048
|