Версiя для друку Обговорити в форумi

Я зріднився серцем із «Джерельцем»,
Ніби човен з голубим весельцем.
Ніби річка з диво-берегами,
Ніби батько з дочками й синами.
Як мені прожити без «Джерельця»?
Без «Джерельця» засумує серце.
Заболить душа за дітлахами,
Як болить за дітками у мами.
Я з «Джерельця» сили набираюсь
Добрими ділами причащаюсь,
Щоб у мене не боліло серце
Не залишу я повік «Джерельце».

Любі наші юні читачі, дорогенькі наші джерелята! У нас, тобто в єдиної на весь Крим україномовної дитячої газети «Джерельце», невеличкий ювілей: десять років тому, у січні 1999 року побачив перший номер «Джерельця» - щомісячний восьмисторінковий дитячий додаток до теж першої і поки що єдиної в Криму україномовної Всеукраїнської суспільно-політичної та літературно-художньої газети «Кримська світлиця».
Десять років – ніби й невеличкий відрізок часу, але скільки в ньому вмістилося і людських доль, і творчої енергії, і усіляких подій. Десять років – це лиш 110 номерів газети, хоча б повинно було бути 120. Але у 2006 році, найчорнішому в економічному відношенні, коли й «Кримська світлиця» ледве животіла, виходячи певний час на восьми сторінках, «Джерельця» побачило світ лише два чи три номери.
110 нинішніх номерів – це близько 11 тисяч ваших, юні друзі, видрукованих творів – розповідей про школу та шкільні справи, казок, віршів, малюнків, творів, надісланих на конкурси…
А конкурси ми проводили такі: «Ми діти твої, Україно!», «Мені тринадцятий минало», «Ми – кримські квіти з українського віночка», «Родина, родина – це вся Україна» та інші. Газета «Джерельце» тричі посідала призові місця у відкритому творчому конкурсі журналістів України «Срібне перо». Серед найперших авторів «Джерельця» є уже й письменники, аспіранти, викладачі, студенти вищих навчальних закладів. Редакція «Джерельця» дуже вдячна вчителям-словесникам, які й самі дописують до газети, і заохочують до співпраці з газетою своїх вихованців. Хочу назвати бодай кілька прізвищ тих, хто тримає найтісніший зв’язок з «Джерельцем». Це – Василь Григорович Латанський, Наталя Григорівна Вороніна, Катерина Олександрівна Степчин, Ніна Павлівна Острейко, Тетяна Миколаївна Захарова, Наталя Ярославівна Васильєва, Віра Павлівна Пальоха, Валентина Петрівна Коваленко, Галина Михайлівна Козаренко, Валентина Адамівна Овсейчук, Людмила Іванівна Головко, Євдокія Григорівна Остапчук, Ірина Олімпіївна Лазаренко…
Даруйте, що не всіх назвав: цей перелік імен зайняв би більше газетної сторінки…
 Спасибі Вам, шановні! Без Вашої допомоги ми б не змогли так цікаво розповідати про Ваші шкільні справи, про Ваших вихованців, ознайомлювати з їхніми творами. А скільки юних прекрасних облич іменинників ми друкуємо на останній кольоровій сторінці «Джерельця»!
Час летить невпинно, і прямо на наших очах вони дорослішають, мужніють…
Сподіваємося, що й надалі ми будемо разом – і вчителі, і учні, адже «Джерельце» - це газета воістину дитяча – вона твориться для дітей і в основному складається з творів самих дітей.
Отож, зі святом десятиріччя «Джерельця» нас усіх – і її творців, і її читачів!
Будьмо завжди разом! Читаймо і дописуймо до газети «Джерельце»!

Данило КОНОНЕНКО,
шеф-редактор «Джерельця».

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 30.01.2009 > Тема ""Джерельце""