Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2882)
З потоку життя (6054)
Душі криниця (3354)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1458)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1645)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
НА ВОЛИН╤ ЗНАЙШЛИ СТАРОВИННУ ╤КОНУ, ЯКУ РЕСТАВРУВАВ ТАРАС ШЕВЧЕНКО
Про ╕кону розпов╕в шевченкознавець, письменник, зав╕дувач кафедри журнал╕стики Нац╕онального...


ДРУГА ХВИЛЯ “СОЛОК╤╥”
Жодне ╕нтернет-видання не зам╕нить друкованого слова, тим паче, коли воно наповнене глибоким...


«СИН ВЛАШТУВАВСЯ В РУМ╤*, А ДОЧКА В КРИМУ»
Старовинний казахський висл╕в в╕добража╓ геопол╕тичне мислення наших пращур╕в.


КОЛИ НАСТА╢ «БАБИНЕ Л╤ТО»
Наш╕ традиц╕╖


БОРГ
Юл╕я ╤люха — укра╖нська письменниця, поетка, журнал╕стка, колумн╕стка.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 30.01.2009 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#5 за 30.01.2009
ПРОЗА ЖИТТЯ
Людмила ТАРАН.

Вона об╕перлася л╕ктями об п╕дв╕коння, обхопила теплу бороду долонями – дивиться у в╕кно. А там, на гуртожицьких задв╕рках, – обчухран╕ нещасн╕ дерева ╕ контейнери для см╕ття. Роз╕дран╕ пакети повищеряли пащеки ╕ гигочуть беззубими смердючими ротами. Бомжиха Катька порпа╓ться, мов та курка, у пошуках поживи. Завжди ╓ той, кому ще г╕рше, н╕ж тоб╕, – подумала Над╕я ╕ з╕тхнула, мов стара. Вона ж не гребеться у недо╖дках. А завтра... Кажуть, ╖хн╕й гуртожиток уже продали. Куди ж вона под╕неться? ╤ з фабрики виженуть, скоротять?
На ц╕ вих╕дн╕ Над╕я не по╖хала в село – ╕ не зна╓, куди себе приткнути. За сто к╕лометр╕в щотижня не на╖здишся: на одну дорогу п╕взарплати п╕де. Та й матер╕ треба щось купить кожного разу.
╤ як воно дал╕ буде?
К╕мнатка в Над╕╖ малесенька, зате вона тут одна. Може, ╕з кимось було б весел╕ше? Хтозна. ╥й ще й заздрять д╕вчата: мовляв, кавалера можеш привести на н╕ч — ╕ н╕кого питать не треба. Х╕ба баб╕ Вал╕-вахтерц╕ п’ят╕рку тицьнути... Та де ж того кавалера узять?
Над╕я думки одн╕ й т╕ сам╕ у голов╕ прокручу╓, наче шмаття у допотопн╕й виварц╕ палкою переверта╓. Якогось п’янделичку п╕дчепити — аби мужиком запахло? Нащо воно ╖й таке? Та вже – двадцять с╕м... Стара.
Сльози течуть п╕д пальц╕ – Над╕я пучками чу╓: солон╕, як ропа.
Чи ради нед╕л╕ чогось смачн╕шого попо╖сти? Он картопля варена ╕ морква ╕з вечер╕ вчорашньо╖ зосталася, у холодильнику – плавлений сирок, майонез, ог╕рки солон╕. Х╕ба ще яйце круто зварить.
Над╕я в╕дрива╓ться в╕д п╕дв╕коння – наче сама себе за волосся з болота витягнула. ╤ за якийсь час, ковтаючи слину, тре на тертушц╕ усе по черз╕, виклада╓ на тарел╕ шарами ╕ змащу╓ майонезом.
Повесел╕ла: хоч якесь заняття. А то в суботу-нед╕лю не зна╓, куди себе приткнути. У гост╕ п╕ти? Ну хто з городських, хоч ╕ в одному цеху ось уже ск╕льки, покличе ╖╖ до себе додому, кому вона треба?
Над╕я акуратно наклала в тар╕лочку овочевого ╖дла. Жу╓ помалу, не запиха╓ться, як ото вранц╕ перед роботою. Нема куди сп╕шити.
╤ раптом дума╓: чого б це мен╕ в л╕сок не вибратися – сн╕г якраз випав!
Як, сам╕й? Та й сам╕й. Н╕хто тебе не вкраде. Якось воно не те╓... Ото вдягнися – та й у л╕сок.
Л╕сок не так ╕ далеко в╕д гуртожитка ╖хнього – к╕лька зупинок маршруткою. Вл╕тку Над╕я вряди-годи вибира╓ться туди з д╕вчатами. А ось узимку...
Обличчя Над╕╖ н╕би звичайне соб╕. Але брови... У бровах – увесь ╖╖ характер. Вона старанно вищипу╓ волосинки – щоб «культурними» т╕ брови були, а не дикими. А вони – не зогледишся – ╕знову ростуть, як сам╕ хочуть. Густющ╕.
Над╕я виходить ╕з маршрутки. На шосе – трупи розчавлених колесами порожн╕х пластикових пляшок. Вони вимацькан╕ у грязюц╕: сн╕г на асфальт╕ розстав; не дай боже, посковзнешся — вимарюка╓шся, мов порося.
Через дорогу – уже й л╕сок.
Над╕╖ все-таки мулько: як це вона одна-сама буде прогулюватися? Ще хтось побачить...
Ну то й що? ╤ди соб╕, наче тебе хтось жде. Он там, б╕ля тих ялинок.
Ближче до шосе сн╕г замучений, брудний. А подал╕ – весел╕ший. Наче у дитинств╕.
Таки рад╕сн╕ше на душ╕, коли сн╕г. В╕н наче до пори до часу гр╕хи людськ╕ прикрива╓. Т╕, що видим╕.
Не так багато й випало сн╕гу. П╕д трьома тими ялинками – остр╕вець голо╖ земл╕. Жал╕бна така латочка.
Над╕я вперше так вирвалася в л╕сок – ╕ вже рада. Хоч ╕ сумна. Бо життя ╖╖ – суц╕льна нев╕дом╕сть, ╕ мати стар╕╓, ╕ свого кутка нема╓, в село вона н╕защо не повернеться, хоч р╕жте, бо нехай там ╕ р╕дна хата, та роботи нема╓.
Над╕я наче вперше бачить цей л╕сок. Он – пагорби, поросл╕ деревами, ╕ на б╕лому тл╕ так виразно чорн╕ють ╖хн╕ сонн╕ чи задуман╕ стовбури.
Над╕╖ зда╓ться, що вона лишилася одна на ц╕лому св╕т╕. Тут, у л╕ску, вона н╕кого не бачить. Таки ╖й не по соб╕. Н╕, туди, в глибину, вона навряд чи п╕де. А ноги сам╕ несуть – до б╕локорих бер╕з високих, дуб╕в-нелин╕в, що дос╕ тримають на г╕лках м╕дне зжолоблене листя. Перейти цю б╕лу-б╕лу галявинку ╕ назад.
╤ раптом Над╕я чу╓ дивний звук. В╕н не надто гучний, але змушу╓ ╖╖ п╕дняти голову. Просто над нею – невеличкий сяйливий гвинтокрил. Не встигла Над╕я роззирнутися – а в╕н уже приземлився.
Т╕кати! Мерщ╕й!
Сто╖ть як укопана.
Дверцята в╕дчинилися ╕ на сн╕г, мов на хмару, з╕скочив чолов╕к. З╕рвав шолома, помахав рукою Над╕╖. Кучерявий, у потертих джинсах, с╕рий светр. ╤де до не╖. Оч╕ – наче знайом╕, наче вона вже бачила ╖х. Де? Коли?
– Ти ж мене кликала, Над╕╓? Ось я й прилет╕в.
Вклякла. Отороп╕ла.
Зупинився десь за три кроки в╕д не╖. Мовчить. Усм╕ха╓ться.
– Ти т╕льки поклич мене – я почую. ╤ прилечу.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 30.01.2009 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6840

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков