Версiя для друку Обговорити в форумi

Тепер от майся з цими генами!
Невідворотно у крові
Промацують світи антенами
Братерства паростки нові…
Тамара Костецька.

З композитором Тимуром Усмановим я познайомився під час фестивалю «Молода Галичина-2008». Домовилися, що зустрінемося ще, поспілкуємося ґрунтовніше.
У свої 25 років Тимур є автором понад сотні пісень. Але «зоряна хвороба» до нього чомусь не чіпляється, тому спілкуватися з юнаком і цікаво, і приємно. Пропоную нашим читачам жовтневе інтерв’ю з цією новою постаттю української естради.
- Тимуре, я спочатку вирішив, що ви кримський татарин. І мені дуже приємно було дізнатися, що ви є автором саме українських пісень.
- Це не дивно, бо моя мама українка, в дитинстві я милувався красою Надросся, середню школу закінчив у Фастові. А ось тато – татарин, але поволзький, не кримський.
- Ну, тепер дещо стає зрозумілим... бо тоді, найімовірніше, було б - Османов. Скажіть, Тимуре, ваше ім’я і походження – воно якось «прив’язує» вас до тюркського світу? Чи це в Києві не має значення?
- Таки трохи «прив’язує». Я певний час плідно контактував з татарською общиною Києва, мене там вважали «своїм». До речі, там не було і немає поділу на казанських і кримських татар. Це єдина община. Я виконував татарські пісні, виступав, і непогано, на конкурсах татарської пісні…
- Татові це подобалося?
- Думаю, що так. Адже він пам’ятав своє поволзьке, татарське коріння, хоча сам народився в Ашхабаді – столиці Туркменії.
- Як же його занесло туди?
- Була якась депортація з Татарстану. Може, й за майновою ознакою. Це було ще на початку ХХ століття, у голодні роки. Могли рятуватись і від голоду. Я не знаю усіх причин переселення, знаю тільки, що мій прадід помер у дорозі, а дід у
9-річному віці став мешканцем Ашхабада.
- Ну, тоді дивно, що у тата зберігся якийсь поволзький сентимент. Мав би відчувати себе сином Туркменії. Адже Середня Азія, попри те, що слов’янське населення звідти повтікало, водночас і прив’язує… Колись я аналізував вірші українців та росіян, які в роки перебудови змінили свою прописку. Тим не менше, спогади про край, де минуло дитинство, є дуже сильними!
Мій знайомий львівський поет Віктор Мачальський і досі мріє, «чтоб во сне, как в жизни длинной, вновь сияющей долиной улыбнулся белозубый сказочный Таджикистан». А вчора я спілкувався з київською поетесою Тамарою Костецькою. Вона тільки з маминих спогадів знає про Туркменію, а все ж пише:
І раптом так не вистачатиме
твого, Туркменіє, тепла
під неба зводами зірчатими,
де я ніколи не була…
- Звичайно, «прив’язує» і Туркменія, але, за цією ж логікою, тато досі згадує Татарстан… Допомогло те, що в Ашхабаді він жив разом зі своїми родичами – казанськими татарами. Тому про рідний край знав багато з їхніх розповідей, добре знає свій родовід. Передав ці знання і мені. Може тому, що батько жив у великому місті, він так і не оволодів туркменською досконало.
- Тобто, не «туркменізувався». Зате ви, Тимуре, добряче українізувалися.
- Я ж виростав серед двох культур! А оскільки жив на Київщині, то українська культура була основною. Тому й пишу українською мовою. Зберегти щось татарське значно важче… Зате це компенсується теплим ставленням татар, які живуть в Києві, одне до одного. Вони завжди запрошують мене на свої концерти, нерідко пропонують свою підтримку, допомогу.
- А як ви складаєте пісні? Що є стимулом для творчості? Розумію, коли з’являються пісні про кохання, бо кожна молода людина пише про це. Але для «Кримської світлиці» ви маєте ще й деяку «потенційну» цінність. Може, колись почнете писати пісні, які б зближували кримських татар і українців. Це ж актуально!
- Знаєте, натхненням для пісень є саме життя. Якщо в суспільстві з’являться якісь нові тенденції, то це, певно, відіб’ється і в творчості. У мене є друзі серед кримських татар, та й батько не так давно переїхав до Криму…
- От-от, я й кажу, що тюркське коріння зобов’язує. Ми, українці, ніколи не були асиміляторами! Набагато цікавіше стежити за утворенням нового культурного продукту. Як влучно висловилася Тамара Костецька: «Промацують світи антенами братерства паростки нові…».
- Можливо, все це попереду. Якби я зайнявся альпінізмом, то писав би про гори, як Володимир Висоцький. А може, за певних обставин, з’явився б і «морський» цикл. Поки що я пишу вірші на філософські теми, це плід моїх життєвих роздумів. Не беруся загадувати, про що писатиму через десять, двадцять років.
- При вашій працездатності, Тимуре, може з’явитися і щось суспільно вагоме. «Кримська світлиця» бажає вам великих успіхів!

Сергій ЛАЩЕНКО.
м. Київ – Львів.

* * *
В редакції «КС» є диск з піснями Тимура Усманова. Хто хоче ближче познайомитися з його творчістю - звертайтеся! (Конт. телефон: 0652-51-13-24).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #2 за 09.01.2009 > Тема "Душі криниця"