Версiя для друку Обговорити в форумi

ВАСИЛЬ ВОВКУН: «ЦЕ НОНСЕНС, КОЛИ НА 17-МУ РОЦІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ ТЕБЕ ЩЕ ДЕСЬ НАЗИВАЮТЬ МІНІСТРОМ-НАЦІОНАЛІСТОМ...»
Міністр культури і туризму Василь Вовкун вважає, що наступний 2009 рік буде складним як для народу, так і для політикуму, який у 2008-му не виправдав сподівань. «Цей політикум зайнятий собою, а не державотворчими процесами. Політична нестабільність перетворилася на банальність. Непоступливість, неконцептуальність, неідеологічність взяли гору - і це вже нагадує міжусобні феодальні війни», - так охарактеризував він сьогоднішню політичну ситуацію у бліц-інтерв’ю з кореспондентом УКРІНФОРМу.
«Це дуже сумно, за таким станом подій можна втратити державу», - продовжив міністр, припускаючись думки, що стихійність та легковажність політиків на тлі економічної кризи можуть довести людей до певної точки кипіння, викликати досить складні процеси чи навіть певні вибухи, які вже буде неможливо зупинити. «На цій хвилі можуть з’явитися політики іншої формації, і важко припустити, хто вони будуть», - зазначив Василь Вовкун.
На переконання міністра, якогось нового поступу у майбутньому році можна було б очікувати за умови об’єднання трьох чинників: нового політикуму, інтелігенції і представників економічної сфери. «Справді, старше покоління за свої заслуги перед державою вже майже приватизувало собі цю державу і українську ідею також - вони тримаються за неї, вони споживають її та нікому не передають у спадок», - сказав Василь Вовкун. А нове покоління європейського мислення, на його думку, на жаль, більше виявляє себе в економічній сфері - це нова генерація банкірів, менеджерів великих підприємств і т. д. Що ж до політики, то молодь хоч і присутня у Верховній Раді і в інших державних структурах, але сьогодні в неї відсутня яскраво виражена державницька позиція.
Крім того, на сьогодні ці еліти не досить сформовані, вони поки що не об’єднуються - з суб’єктивних і об’єктивних причин, одною з яких є та, «що Україна - надто велика і має різні еліти, одні з яких зорієнтовані на Захід, тобто на євроінтеграцію, інші - на зближення з Росією.
І цей чинник працює активно, тут задіяні великі сили і великі ресурси».
Саме відображенням політичної нестабільності, незавершеності державотворчого процесу, на думку Василя Вовкуна, є і деякі політичні закиди на адресу міністрів культури та освіти. «Це нонсенс, коли на 17-му році незалежності України тебе ще десь називають міністром-націоналістом - і в якій ще державі таке могло б трапитись?», - прозвучало його риторичне запитання.
Міністр керується ідеологією, що національна ідея - це і є національна культура. «Культура - це зброя, яка є дуже сильна у світі, вона створена для того, щоб захищати свій духовний простір. І, власне, у захисті цього простору ми зробили, можливо, перший сміливий поступ», - підкреслив Василь Вовкун, говорячи про здобутки свого міністерства у поточному році. «Для нас стратегічними речами є національно-визвольний рух, тема Голодомору, щодо якої ми за один рік і в Україні, і за її межами зробили стільки, скільки досі не робилося за всі роки існування держави», - наголосив він. До того ж, підкреслив міністр, вперше за 17 років у культурі стався розрив між бюджетними статтями споживання і розвитку. «Хоча цей розвиток всього на десяток відсотків почав випереджати споживання, але це був перший прорив», - уточнив Василь Вовкун.
Особисто для себе 2008 рік міністр-реформатор вважає особливим у своїй біографії. «Думаю, що поєднання менеджменту і чіткої національно визначеної позиції дало можливість усвідомити всю галузь і її проблеми», - сказав він.
На запитання щодо яскравих позитивних подій в особистому житті Василь Вовкун, не роздумуючи, відповів: «Родинна подія - статус дідуся. Ця подія номер один - мій онук на ім’я Андрій Вовкун, продовжувач роду, якому трохи більше року. Я, можливо, менше приділяю йому уваги, ніж бабуся, яка відвідує його кожен день, але це справді дуже важлива особиста подія».
«Я хотів би, щоб кризові явища, які насуваються, не позначились на сімейному достатку жодної української родини. Щоб українці нарешті не дивилися політичні шоу, щоб стали здоровішими психологічно від політиків, а радше насолоджувалися природою, національним культурним продуктом.
Бажаю всім щасливо пережити 2009 рік і з оптимізмом, незважаючи на жодні кризи, творити більше добра і любові», - з таким побажанням міністр культури звернувся до українців.

ТИМ ЧАСОМ…

ЗВЕРНЕННЯ ЛЬВІВСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ЩОДО ЗАЯВ ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ МІНІСТРІВ КУЛЬТУРИ ТА ОСВІТИ

Український парламент вирішив зустріти Новий рік і Різдвяні свята, до яких українці завжди намагалися прийти з чистими помислами та духовним піднесенням, міністерським жертвопринесенням. Як не парадоксально серед жертв, прізвища яких озвучують лідери політичних партій публічно чи в кулуарах, є «націоналісти» В. Вовкун, міністр культури, а також міністр освіти і науки І. Вакарчук, ініціатор всеохопного незалежного тестування вступників до вищих навчальних закладів. Саме цю ініціативу міністра підтримало, згідно із соціологічними опитуваннями, 72% українського суспільства, і саме за це він став лідером у номінації «Революціонер року» за версією журналу «Кореспондент». Цей розрив між думкою громадськості та голосами парламентарів спонукає до відповіді на природне запитання: чиї ж тоді інтереси представляють вони в українському парламенті? Українська громада делегувала свої голоси парламентарям не для того, щоб вони використовували їх як бонус для захисту власних інтересів і політичних амбіцій, а для захисту їхніх прав та інтересів.
Можна розуміти реалії політичних баталій, але недопустимо використовувати як аргумент для усунення з посад міністрів те, що вони захищають право українських абітурієнтів на прозорий і чесний вступ до вищих навчальних закладів і захищають право української мови та культури на їхній повноцінний розвиток.

Степан Кубів, об’єднання громадян Львівщини «Фронт змін»; Мирослав Сеник, голова Львівської обласної ради; Борис Ґудзяк, ректор Українського католицького університету; Іван Копич, ректор Львівської комерційної академії; Андрій Бокотей, ректор Львівської національної академії мистецтв; Василь Височанський, в. о. ректора Львівського національного університету імені І. Франка; Тарас Возняк, головний редактор незалежного культурологічного журналу «Ї»; Павло Хобзей, начальник Головного управління освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації; Роман Іваничук, письменник, лауреат Державної премії імені Т. Шевченка; Юрій Бобало, ректор Національного університету «Львівська Політехніка» та ін.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #1 за 03.01.2009 > Тема "З перших уст"