29 грудня - 120 рок╕в в╕д дня народження Галини Журби (1888-1979), укра╖нсько╖ письменниц╕. На жаль, точно простежити ╖╖ житт╓вий шлях неможливо. Вона сама писала: «Дв╕ч╕ починаю писати свою автоб╕ограф╕ю ╕ дв╕ч╕ ╖╖ втрачаю. Остання згор╕ла у варшавськ╕й пожеж╕». Справжн╓ пр╕звище письменниц╕ - Домбровська Галина Маврик╕╖вна (по чолов╕ков╕ - Нивинська). Галина Журба - це л╕тературний псевдон╕м. Вона народилася на хутор╕ Олександр╕я, поблизу села Собол╕вка (В╕нниччина) в заможн╕й с╕м’╖. Мати належала до ополяченого укра╖нського роду Копистенських. Маючи чотирьох д╕тей, вона не обмежувалася домашн╕ми обов’язками, - вела активне життя, мала багатьох шанувальник╕в. Умови виховання могли б зробити з Галини Домбровсько╖ типову панночку-шляхтянку - осв╕ту вона здобула домашню, вм╕ла грати на фортеп╕ано, знала польську ╕ французьку мови, хоча ╕ не цуралася укра╖нсько╖. Але в н╕й була закладена велика житт╓ва енерг╕я. Д╕вчина мала змогу добре придивитися як до панського життя з його ви╖здами, з верховою ╖здою, п╕кн╕ками, так ╕ до зворотного його боку - з життям прислуги ╕ сценами ╖╖ покарань. Жад╕бно слухала с╕мейн╕ перекази, захоплювалась укра╖нською мовою, вивчала побут селян. З дитячих рок╕в майбутню письменницю зачаровувала природа, що ╖╖ оточувала. Писати почала ще у батьк╕вському дом╕. Двадцятир╕чною в Одес╕ у 1909 роц╕, де на той час мешкала, видала першу свою книгу «З життя», до яко╖ вв╕йшли ш╕сть опов╕дань: «В степу», «Спов╕дь», «Жарти», «Вовченя», «В тайз╕», «Студент». Теми опов╕дань взят╕ з народного життя. Спадщина Галини Журби, хоч ╕ не велика, але належить всесв╕тн╕й скарбниц╕ художнього слова. У с╕чн╕ 1912 року при╖хала до Ки╓ва, оселилася в готел╕ «Ерм╕таж», де ╖╖ т╕тка Натал╕я С╕пайло була управителькою. Навчалася друкувати на машинц╕. Згодом отримала посаду машин╕стки в польському техн╕чному бюро «Лодинський ╕ син». Друкувалася в журнал╕ «Укра╖нська хата», який на той час був революц╕йною трибуною молодих письменник╕в. У Ки╓в╕ познайомилася з Микитою Шаповалом, Борисом Лазаревським, ╤ваном Карпенком-Карим. Наприк╕нц╕ травня 1914 року повернулася додому на хут╕р. Там в╕д батька почула про в╕йну (Австр╕я оголосила в╕йну Серб╕╖). У цей важкий час м╕ж трьома селами: Собол╕вкою, Поб╕ркою й Бр╕дком - серед густого л╕су в пуст╕й хатин╕ потай в╕дкрила для селян читальню. Повернувшись до Ки╓ва, д╕зналася про розгром «Укра╖нсько╖ хати». Навесн╕ 1915 року Галина Журба разом з╕ сво╓ю подругою Явдошкою Кв╕ткою в╕дкрили «Первое Киевское бюро переписки на машине и переводов на всех языках». Люди р╕зних нац╕ональностей, культур, профес╕й йшли до них з ус╕лякими перекладами, л╕тературними творами, дописами. Та через дек╕лька м╕сяц╕в бюро збанкрутувало. Тод╕ Галина Журба, щоб заробити на життя, змушена була вчителювати. Найтяжчим ╕ найтраг╕чн╕шим роком для письменниц╕ виявився 1917-й: уноч╕ 29-30 вересня у сво╖й хат╕ був закатований нев╕домими вбивцями ╖╖ батько. Але й п╕сляво╓нн╕ роки також виявилися дуже важкими: нестача грошей, злидн╕. П╕сля роботи у «Всевидат╕» Галина Журба, з пилкою ╕ сокирою за плечима, ходила по дворах рубати дрова. ╥╖ редакторська м╕сячна платня складала 500 карбованц╕в, ╕ ст╕льки ж коштував фунт хл╕ба на базар╕. Тому, щоб хоч якось вижити, письменниця ╕ змушена була виконувати грубу чолов╕чу роботу. Та важке життя не в╕двернуло Галину Журбу в╕д л╕тератури. Задумала видавати л╕тературний журнал «Музагет». На жаль, вийшла перша (╕ остання) сол╕дних розм╕р╕в книжка з портретами Тичини, Загула, Ярошенка. Невдовз╕ за письменницею почали сл╕дкувати. Д╕знавшись про це, залишила «Всевидат» ╕ к╕лька дн╕в переховувалась у л╕совому будиночку, недалеко в╕д Ки╓ва. Повернувшись, Галина Журба застала м╕сто зруйнованим, людей - переляканими. Поляки залишали м╕сто. Д╕знавшись, що сестра Ядв╕га з чолов╕ком ╕ сином вже на станц╕╖, письменниця посп╕шила туди. ╤з собою вона взяла лише особист╕ листи та зубну щ╕тку, гадала, що через м╕сяць повернеться. Але того дня вона залишила Укра╖ну назавжди. Спершу жила в ╢вроп╕, пот╕м - у США, де не полишала активно╖ творчо╖ д╕яльност╕. Жила самотньо у Ф╕ладельф╕╖ у т╕сному помешканн╕ небезпечного крим╕нального району. У мандрах розгубила б╕льш╕сть сво╖х твор╕в, але перед самою смертю ще пробувала писати. ╥╖ поховали на кладовищ╕ у Баден-Бруку. Галина Журба завжди п╕дкреслювала, що вона - укра╖нка, хоч за хрещенням була полькою. В╕дкриваючи для себе цю особист╕сть, не можна не бути враженим ╖╖ талантом, мужн╕стю, житт╓любством. Хоча псевдон╕м вона носила дуже сумний - Журба. П╕дготувала В╕ктор╕я ГОЛОВК╤НА.
ПО ТОЙ Б╤К НЕМА╢ ЛЮДЕЙ, ВОРОГ Г╤РШИЙ ЗА ЗВ╤РА
88% УКРА╥НЦ╤В НА РЕФЕРЕНДУМ╤ П╤ДТРИМАЛИ БИ ВСТУП ДО ╢С, 86% - ДО НАТО
«НА ПОСАД╤ ГЕТЬМАНА КУЛЬТУРИ Я Д╤ЯВ БИ РАДИКАЛЬНО»
СЕРГ╤Й ШЕЛУХ╤Н — ОБОРОНЕЦЬ УКРА╥НСЬКО╥ НАЦ╤ОНАЛЬНО╥ ╤ДЕ╥
