Версiя для друку Обговорити в форумi

Про тенденцію вживати кальки з російської в мові наших ЗМІ

Заголовок видрукуваного 1984 року вченими діаспори у США (і згодом, з настанням нашої незалежності, перевиданого на історичній батьківщині) науково-популярного збірника «Російщення України» є символічним найменуванням явища, яке щодня ілюструють численні приклади усномовної і писемної невправності.
Чи не найтяжчий духовний спадок імперських часів - російськомовне мислення значної частини українського загалу спричиняє помилки двох найпоширеніших типів: росіянізми і кальки.
Одразу ж домовмося про термінологію: механічно перенесені в українську мову з російської слова і вислови на позначення тих понять, які мають питомі (україномовні) відповідники, - це і є росіянізми, а не русизми (адже Русь - давня, украдена в нас північним сусідом, назва України). Ідеться про випадки паперова волокита (пор. укр. тяганина), грошовий перевод (переказ), тезисний (тезовий) виклад, мнима (фіктивна) угода тощо.
А що ж таке кальки? На відміну від росіянізмів, до яких проблема адекватного (смислового) відтворення іншою мовою не стосується взагалі, кальки - це слова або вислови, утворені шляхом буквального (поелементного) перекладу чужомовного слова або вислову: підписка на газети (треба: передплата газет), штатський (треба: цивільний) одяг, круглодобовий (треба: цілодобовий) режим, завірити (треба: засвідчити) документ...
Якщо порівняти вживання росіянізмів і кальок на підставі критерію частотності, то виразне переважання кальок, зокрема в писаних текстах, є факт так само беззаперечний, як і легкопоясненний. Адже піднесення рівня загальної грамотності мовців, що сталося за роки незалежності, унеможливлює експансію слів, явно чужих духові і букві нашої мови (тобто росіянізмів). Надто неприродні всі ці бродячі (а не мандрівні) артисти, шарикові (а не кулькові) ручки й термінові командировки (а не відрядження) в україномовному словесному оточенні.
Росіянізми лишаються - і ще, напевно, довго лишатимуться - фактом мови, проте словник із них (з дидактичною метою - мовляв, «Як говорити не слід») не складеш.
Інша річ - масований наступ кальок.
Калькування - явище мовної мімікрії. «Перелицьовані» слова і звороти мають нібито українську форму, проте насправді нашими не є. Тенденція калькувати з російської є функцією російщеної свідомості, тобто мислення, яке реалізується в чужонаціональних розумових формах.
Розгляньмо приклад:
«Загалом для країни необхідно, щоб зерно було зібране з мінімальними втратами, однак для конкретного господарства, що займається агробізнесом, це питання вирішується, виходячи з фінансових можливостей» (Коментарі. - 25.07.2008. - С.7).
На речення, складене із 16 повнозначних слів, припадає 4 кальки (одна лексична, три фразеологічні). Тобто калька трапляється що три слова, ужиті нормативно. Промовистий показник! Редагуємо: «Загалом країні потрібно, щоб зерно було зібрано з мінімальними втратами, однак конкретне господарство, яке працює в галузі агробізнесу, розв’язує це питання на основі фінансових можливостей».
У тому, що цей приклад не поодинокий, переконує аналіз практики наших ЗМІ. Духовне узалежнення від чужої мови набирає форми таких - найчастіше вживаних - кальок.
Безвідносно до чого. Смислове відношення стосунку в заперечній формі передає зворот без уваги на що: «Кожен чиновник завжди і всюди приводить за собою свою команду управлінців, яких влаштовує безвідносно до ... освітнього рівня» (Коментарі. - 18.07.2008. - С. 20). Треба: «...улаштовує без уваги на освітній рівень».

Анатолій ВЕНЦКОВСЬКИЙ.
(«Літературна Україна»).

(Продовження в наступному номері).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #45 за 07.11.2008 > Тема "Урок української"