"Кримська Свiтлиця" > #43 за 24.10.2008 > Тема "З потоку життя"
#43 за 24.10.2008
«АХ, КАК НАМ НЕ ХВАТАЕТ УКРАИНСКОСТИ!..»
ОБЛИЧЧЯ ВЛАДИ
«Ну почему вы так ставите вопрос, я не понимаю... Я сегодня защищаю позиции Украины, а вы опять...» - докоря╓ голова Севастопольсько╖ м╕ськради Валер╕й Саратов, й мен╕ ста╓ трохи соромно за свою невгамовну допитлив╕сть та недов╕рлив╕сть, але н╕чого не вд╕╓ш - профес╕я зобов’язу╓. Я б, може, й справд╕ пов╕рила посадовцев╕, якби не подв╕йн╕ стандарти, котр╕ чуються мен╕ нав╕ть у його ╕нтонац╕╖. На бриф╕нгу п╕д назвою «Час прессы», котрий традиц╕йно проходить щов╕вторка у м╕ськрад╕, колега-журнал╕ст М╕хаель Р╕дмюлл╓р (австр╕йський журнал «Фальтер») ц╕кавиться Чорноморським флотом Рос╕╖, його впливом на рег╕он, а також перспективами 2017 року. У в╕дпов╕дь наш оч╕льник м╕сцевого самоврядування прогнувся так, що аж затинатися почав: «Знаете, в данной ситуации я вынужден опираться на позицию, которую высказал позавчера вице-премьер России Иванов Сергей Борисович: «Если будет принято соответствующее решение украинского правительства, то российский флот выйдет из Севастополя....». Якщо вже власно╖ позиц╕╖ так обмаль, то в наш╕й держав╕ ╓ ╕ в╕це-прем’╓р, ╕ м╕н╕стр оборони, котрий два м╕сяц╕ тому, в Севастопол╕, у деталях характеризував ситуац╕ю по Чорноморському флоту. Чому ж укра╖нському посадовцев╕ треба користатися позиц╕╓ю в╕це-прем’╓ра ╕ншо╖ держави, а не сво╓╖ власно╖? В╕н, бачте, «вынужден»... Ц╕каво, хто змушу╓ й за як╕ коврижки? ╢ Догов╕р з ч╕тко визначеними терм╕нами, ╕сну╓ позиц╕я кер╕вництва держави Укра╖на, задля чого нам та об╕цянка ╤ванова, котрий вже с╕м раз╕в ╖╖ м╕няв, залежно в╕д стану стосунк╕в. То в╕н заявляв, що флот Рос╕╖ стоятиме в Севастопол╕ в╕чно, то ставив у залежн╕сть в╕д перебування на укра╖нськ╕й земл╕ Чорноморського флоту РФ приналежн╕сть до Укра╖ни Севастополя та Криму взагал╕. Тепер, п╕д настр╕й, в╕н об╕ця╓ таки дотриматись Договору й нев╕домо ск╕льки раз╕в ще зм╕нюватиме свою позиц╕ю. А наш самоврядний оч╕льник, не маючи сво╓╖ позиц╕╖, запопадливо прогина╓ться в пошуках чужо╖. Я не розум╕ю, чому в мо╖й держав╕ ма╓ бути так, й одразу запитую в п. Саратова, чи ж це ╓ морально, як для укра╖нського високопосадовця? Запитання ╕ драту╓, ╕ обурю╓ голову м╕ськради: на його думку, саме того дня в╕н аж занадто в╕дстоював позиц╕╖ Укра╖ни. Моя думка ц╕лком протилежна: не варто в╕дстоювати укра╖нську позиц╕ю, ╖╖ просто треба мати. Якщо ж ╖╖ нема╓, то вс╕ ц╕ в╕дстоювання перетворюються на фарс. Суд╕ть сам╕: для нас, укра╖нц╕в, на думку п. Саратова, сьогодн╕ ма╓ бути прикладом Олександр Лукашенко. «Вот вы заметили, как сегодня у Запада начинает меняться отношение к Лукашенко. Почему? А потому, что Лукашенко проводит сугубо белорусскую политику. Он ни под Россию, ни под Запад не ложится. Сегодня Украине не хватает украинскости. Вот если бы Украина думала о своих интересах, она бы строила великолепные отношения с Россией. Мы должны крепить отношения народов. Мы должны сохранить внеблоковый статус. Мы должны сделать реальным двуязычие. Понимаете?». Я б спробувала зрозум╕ти, якби мо╓ поняття укра╖нськост╕ було тотожним саратовському, а так нам, напевне, дов╕чно не зрозум╕ти одне одного. Мен╕ в╕д того дуже прикро, Валер╕й Володимирович також образився не на жарт. Зак╕нчивши сво╓ патетичне «Мы должны!», голова м╕ськради почав лякати ╢вропу гарячими точками: «Если в Европе кто-то считает, что Украину насильно можно привести в НАТО, то это фактически означает превращение Севастополя в горячую точку. (Бач, попри озвучену позиц╕ю С. ╤ванова нам таки об╕цяна гаряча точка...). И я могу сказать почему. Существуют сложные исторические корни. Вокруг Севастополя – кладбища. Город был разрушен до основания. Кто разрушил этот город? Я называю страны НАТО: Англия, Франция, Италия, Турция. И люди, которые здесь живут, помнят». Я б нагадала пану Саратову, що скривджен╕ Катериною II народи також мешкають у Севастопол╕, ╕ це також – люди, ╕ вони мають не г╕ршу за рос╕ян пам’ять. Та це не зупинило його, коли злод╕йським способом, о сьом╕й годин╕ ранку, нап╕всонному м╕сту в╕н, разом з╕ сво╖ми соратниками по парт╕╖, “дарував” статую од╕озно╖ самодержиц╕, котрою й дос╕ нехтують на теренах Рос╕╖. Того дня «укра╖нськ╕сть» нашого посадовця й справд╕ не мала меж. В ╖╖ рамках (напевне, для ╕ноземних ЗМ╤) в╕н зважився оприлюднити ще одну новину: “ ...те из севастопольцев, которые украинцы, тоже выступают против НАТО». Почувши таке, я знову починаю закипати. Хоч би вже на якесь опитування посилався. ╤ в╕н таки послався (але вже щодо укра╖нсько╖ мови): «Я вот в одной газете читал, что за 17 лет независимости наша молодежь стала говорить вдвое меньше по-украински, чем во времена Советского Союза». Мабуть, автор т╕╓╖ публ╕кац╕╖ також десь, колись, щось читав, але нашому посадовцев╕ та ╕нформац╕я зда╓ться ╕стиною останньо╖ ╕нстанц╕╖. ╤ нехай би, т╕льки до чого тут укра╖нськ╕сть, яко╖ в╕н береться нас навчити? Була ще одна р╕ч, що хвилювала того дня В. Саратова, – р╕шення Нац╕онально╖ ради з питань телебачення та рад╕омовлення про вилучення рос╕йських програм, не адаптованих до чинного укра╖нського законодавства. «Я никогда не сказал и не скажу, что украинский язык чем-то хуже русского, и мы будем делать все, чтобы его развивать в Севастополе.., но это издевательство над людьми старшего поколения, которые не знают языка. Почему такие вещи имеют место в демократическом государстве, я не знаю...». Я би порадила нашому посадовцев╕ задля розум╕ння тих речей про╖хатися Рос╕╓ю й пошукати в ╕нформац╕йному простор╕ багатонац╕онально╖ держави хоч би натяк на телебачення ╕ншо╖ кра╖ни, та ще й не адаптоване п╕д чинне законодавство Рос╕╖. А тепер щодо укра╖нськост╕, яко╖ нам сьогодн╕ так не вистача╓ ╕ яку ми можемо набути, за словами Саратова, виключно у по╓днанн╕ з Рос╕╓ю. Ми так довго дружили, й саме за час╕в ц╕╓╖ дружби нас знищували голодомором, видавали Валу╓вськ╕ укази на знищення нашо╖ мови. Через укра╖нськ╕сть п╕вжиття карався в таборах В’ячеслав Чорнов╕л, за не╖ згинув поет Василь Стус, згинув не колись там давно, а лише три десятил╕ття тому. Лише п’ять-с╕м рок╕в тому з погон╕в наших в╕йськових моряк╕в зривали тризуби, а цього л╕та морякам Укра╖нського флоту за спробу вшанувати геро╖в, що вперше п╕дняли укра╖нський прапор, жбурляли в оч╕ с╕ль. Ус╕м цим сьогодн╕ керу╓те ви, п. Саратов. Отже, радячи набувати укра╖нськост╕, ховайте ретельн╕ше сво╓ лицем╕рство, бо в мого народу надто ч╕пка пам’ять. А укра╖нськост╕ нашому рег╕ону додасться, з╕ сл╕в екс-президента Л. Кравчука, лише тод╕, коли у Криму буде укра╖нська влада. Л╕д╕я Степко. м. Севастополь.
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 24.10.2008 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6453
|