Версiя для друку Обговорити в форумi

УРОКИ ГРУЗІЇ

Повені та їхні наслідки в Західній Україні не надихнули депутатів Севастопольської міськради на позачергове засідання, зате російсько-грузинський конфлікт пройняв місцевий депкорпус аж до глибини душі. Так чи інакше, але народні обранці таки перервали відпустки й попрямували до будівлі міськради, та ще й не самі, а з групами підтримки. Останні – це такі собі штатні мітингувальники, “обласкані” певними шовіністично налаштованими організаціями. Їх у Севастополі більш ніж потрібно, аби допомагати депутатам здавати Крим й, зокрема Севастополь, північному нашому навіки брату.
До речі, коли скрутно було на заході України, у місті не мітингували, ніхто не ставив палаток, де б збиралися кошти для підтримки потерпілих. Війна ж на Кавказі надихнула на таку ініціативу одразу декілька політичних фракцій міськради. Першими відгукнулися регіонали. Їх підтримали “Русский блок”, комуністи та прогресивні соціалісти. Важливість моменту спонукала навіть депутата ВР, регіонала Вадима Колесниченка, прибути на позачергове засідання.
Людське горе й справді не має кордонів, але севастопольські депутати зібралися позачергово не лише для того, аби тільки співчувати. Хоч, треба віддати належне, на цьому засіданні вони таки ухвалили рішення про надання коштів з міського бюджету постраждалим західних районів України. Що ж до кавказького конфлікту, то депутати взялися засуджувати Президента незалежної Грузії та паплюжити Президента власної країни, називаючи їх фашистами. Складалося таке враження, що депутати вищеназваних фракцій, а їх у міськраді абсолютна більшість, змагалися, хто більше виллє бруду на власну країну. Сміялися над нашими збройними силами, глузували над Міністерством закордонних справ, цитували Путіна, захоплювалися Чорноморським флотом Росії...
А ще варто зазначити, у якому б напрямку не рухалося нинішнє керівництво держави, наші місцеві депутати, очолювані сьогодні регіоналами, рухатимуться у прямо протилежний бік. Живучи у цій державі, вони люто ненавидять все українське, плазують перед сильнішою сусідньою країною до втрати здорового глузду.
З огляду на такі обставини, виникає логічне запитання, що ще страшного чи найстрашнішого має зробити севастопольський депкорпус, аби це скликання нарешті було розпущене? Близько сімдесяти неправомірних, опротестованих прокуратурою рішень, тисячі зазомбованих брехнею городян, нав’язані українському місту пам’ятники одіозних історичних постатей імперської Росії, принижені українські військові моряки, котрим найняті озвірілі бабці люто жбурляють у вічі сіль, спаплюжені найвищі посадовці держави, яких постійно називають фашистами. А відтепер ці діячі ще збираються ходити по школах, аби нав’язувати своє викривлене бачення нашого державного устрою дітям.
Думається, такі дії в будь-якій країні сталої демократії назвали б злочинними. Що ж це за таку особливу демократію будуємо ми, де місцеве самоврядування показує пересічним громадянам, як просто й безкарно можна порушувати закони, зневажати всенародно обраного Президента, уряд, Збройні Сили?
І чого тоді варті закони, якщо вони пишуться не для всіх?
(Наш брат журналіст, перебуваючи на тому позачерговому зібранні, ходив похмурий. Невимовно соромно і бридко дивитися на цих пігмеїв від влади, яких пересічний севастополець давно вже переріс. Одна з місцевих ТРК у репортажі про те зібрання не втрималася й показала обличчя одного з депутатів. Картинка виринула немовби окремо від сюжету: “переобтяжений турботами” місцевий народний обранець, тупо позираючи в одну точку, півхвилини не виймав пальців з носа, ретельно струшуючи добуте на підлогу. Браво колезі журналісту, бо вже й справді дістала еліта наша...)
По черзі виходячи до трибуни, комуністи, регіонали та прогресивні соціалісти заявляли, що всенародно обраний Президент України – фашист. І якщо він сам не подасть у відставку, то Верховна Рада має терміново розпочати процедуру імпічменту. Уряд також треба відправити у відставку. Міністра оборони – під суд, бо мовляв, Україна продавала зброю Грузії. До речі, ніхто у сесійній залі і словом не обмовився, звідки зброя в осетинських вояків?
Перед телекамерами депутати демонстрували суцільні прогинання в бік Росії та неповагу до всього українського. Мовляв, якийсь там Огризко буде вказувати Чорноморському флоту, куди йому направляти кораблі. Чорноморський флот буде проводити військові дії, коли йому буде потрібно й там, де йому потрібно. У Севастополі цей флот базуватиметься вічно, попри будь-що.
Депутат Верховної Ради від Севастополя регіонал Вадим Колесниченко запевнив збори, що сьогодні Україна прагне конфронтації з Росією, аби змусити росіян самих відмовитися від пролонгації міждержавного Договору про співпрацю.
Після обговорення депутати ухвалили текст заяви у зв’язку з подіями в Південній Осетії. Дії суверенної Грузії в заяві названі “пещерным национализмом и нацизмом”.
Заяву депутати вирішили оприлюднити через ЗМІ, а також звернутися до партій та блоків, аби розпочати збір коштів для постраждалих Південної Осетії.
Закривши позачергове сесійне засідання, заступник міськради Петро Кудряшов та нардеп Вадим Колесниченко (на фото) провели прес-конференцію з місцевими ЗМІ. Журналісти цікавилися, чому Південну Осетію у сесійній залі розглядали у відриві від Грузії. Відповідь була дуже переконлива: бо, мовляв, там проживають інші етнічні групи. На зауваження, що місцеве самоврядування Севастополя перебирає на себе повноваження керівництва держави, П. Кудряшов відповів, що депутати діють у правовому полі.
На запитання про проведення військового параду на День Незалежності у Києві нардеп Колесниченко сміявся і глузував з українських Збройних Сил. Мовляв, це рішення керівництва держави – повна дурниця, Україні немає чого показувати, й краще не витрачати коштів.
Після закінчення прес-конференції, напевне ж по команді (щоб журналісти не розслаблялися) від Будинку офіцерів Чорноморського флоту Росії повз міськраду до держадміністрації почала рухатися колона демонстрантів. “Русская община” на чолі з п. Єрмаковою вирішила провести несанкціонований мітинг на підтримку братів-осетинів. Що мітинг несанкціонований - зізналися самі. Після декількох брудних вигуків у бік керівництва держадміністрації Єрмакова зашипіла в бік своїх, відірвавшись від мегафона: “Сегодня нельзя. Мы не заявлялись. Говорим только про поддержку осетин».
Серед присутніх помітно вирізнявся чорносотенець Данило Романенко. Мати в нього з Рязані, а батько, з його слів, «малорос». Назватися українцем п. Романенко вважає образливим, а «малорос – это звучит гордо». Маленька купка людей дихала злістю, намагаючись повернути історію, рухаючись спиною уперед.
Українців на мітингах чомусь немає. Щоправда, громадська організація «Українська громада», якою керує Мирослав Мамчак, оприлюднила заяву щодо російсько-грузинського конфлікту, з якою звернулася до Президента України, уряду та Верховної Ради України. У ній, зокрема, йдеться про те, що “...Українська громада Севастополя занепокоєна... виходом з Севастополя 9 серпня 2008 року ракетної ударної групи кораблів Чорноморського флоту Російської Федерації до грузинського узбережжя Чорного моря на підтримку збройної агресії російських військ проти суверенної Грузії. У конфлікті задіяна також розвідувальна авіація флоту, що базується на Кримському півострові.
Участь ЧФ РФ, що базується в Севастополі, у збройному конфлікті навколо Південної Осетії і морській блокаді Грузії є фактичним втягуванням України у збройний конфлікт з дружньою країною без оголошення війни.
...Українська громада Севастополя звертається до Президента, уряду і Верховної Ради України з вимогою:
- на основі міжнародного права встановити власні правила участі Чорноморського флоту у конфліктних ситуаціях, які б унеможливлювали втягування нашої країни у воєнні дії;
- переглянути умови базування і забезпечення Чорноморського флоту Російської Федерації в Україні...”
Сподівань на те, що до української громади Севастополя дослухаються у Києві, малувато. Але, думається, уроки Грузії спонукатимуть нас бути пильними з нашим “дружнім” сусідою й шукати друзів серед європейської спільноти. Що ж до наших місцевих депутатів, то, на моє переконання, їх можна виховати лише бездоганно відпрацьованим механізмом розпуску та Карним кодексом. Зашкодив державі – відповідай за законом. А поки що головний комуніст міста Василь Пархоменко на позачерговому засіданні соромив нерішучих депутатів: “Да что вы боитесь протеста прокурора! Ну опротестует он еще одно решение. Ну и что?»
А й справді, «ну и что?». Близько сімдесяти опротестованих рішень і... нічого. То, може, з нас глузують по праву? Може, не варто стільки часу відповідати толерантністю на зухвалість?
Лідія СТЕПКО.
м. Севастополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #33 за 15.08.2008 > Тема "З потоку життя"