"Кримська Свiтлиця" > #32 за 08.08.2008 > Тема "Душі криниця"
#32 за 08.08.2008
РОСТЕ В СУДАКУ «СМЕР╤ЧКА»
«Кримська св╕тлиця» нещодавно отримала листа в╕д читача з м. Судак, у якому в╕н розпов╕дав про свою землячку Соф╕ю Мис╕в. Соф╕я Григор╕вна створила на п╕вденному берез╕ Криму фольклорну студ╕ю «Смер╕чка», яка раду╓ мешканц╕в та гостей м╕ста прекрасним укра╖нським словом, розпов╕да╓ про укра╖нську культуру й ╕стор╕ю та сп╕ва╓ щир╕ мелод╕йн╕ укра╖нськ╕ п╕сн╕. Я зав╕тала у гост╕ до ц╕╓╖ незвичайно╖ ж╕нки. Вона, незважаючи на свою тенд╕тн╕сть та лаг╕дну усм╕шку, вража╓ сво╓ю внутр╕шньою силою та просто бджолиною працьовит╕стю. «Коли я п╕шла на ╕нвал╕дну пенс╕ю, - розпов╕да╓ пан╕ Соф╕я, - то думала, що це вже к╕нець. У мо╖й голов╕ ро╖лися сумн╕ думки, я не знала, що робити, а ще мене взяла така глибока туга за р╕дним кра╓м, за р╕дною культурою... Я ж сама родом з Галичини, з ╕сторичного м╕сця – вотчини князя Володимирка. Там же на ╤вано-Франк╕вщин╕ зак╕нчили й хореограф╕чне училище. А пот╕м ми з чолов╕ком, майже в╕дразу п╕сля одруження, при╖хали у гост╕ до мо╓╖ тьот╕ у Крим. Доля склалася так, що ми залишилися тут жити ╕, звичайно ж, працювати - тод╕ у будинку в╕дпочинку, а зараз це - Туристсько-оздоровчий комплекс «Судак». Ма╓мо з чолов╕ком двох чудових син╕в. Вони вже виросли, розлет╕лися... Туга, думки... Та довго так мордуватися не змогла. Спочатку п╕шла сп╕вати у м╕ський камерний хор «Гармон╕я». У ньому сп╕вають церковн╕ п╕сн╕. Мен╕ це дуже подоба╓ться. Пот╕м я подала ╕дею вивчати й виконувати ╕нш╕ музичн╕ твори. Дякувати Богу, до мене прислухалися! «Гармон╕я» засп╕вала твори на слова Тараса Шевченка, на музику в╕домих укра╖нських композитор╕в». Хор запрошували виступати. ╤ все, здавалося б, налагодилося. Але ж справжня творча душа не може зупинятися у сво╓му прагненн╕ до гармон╕╖ й досконалост╕ – вона завжди у пошуку. Так ╕ Соф╕я Григор╕вна за якийсь час в╕дчула, що одного лише хору ╖й замало, що хочеться б╕льшого. Щоб жител╕ Криму, представники багатьох нац╕ональностей, краще знали ╕ шанували один одного, захот╕лося пан╕ Соф╕╖ б╕льше розпов╕сти про укра╖нц╕в, показати нашу св╕тлу душу, закодовану у творчост╕. Маючи фахову осв╕ту, великий досв╕д роботи у художн╕й самод╕яльност╕ та любов до культури, вир╕шила створити фольклорну студ╕ю, як сама каже про не╖, «нашу «Смер╕чку». «Я з╕брала однодумц╕в, друз╕в, запросила д╕тей, - розказу╓ про орган╕зац╕ю «Смер╕чки» та ╖╖ перш╕ виступи Соф╕я Григор╕вна. – У студ╕╖ нас небагато, але нам ус╕м не байдуже те, чим ми займа╓мося. Коли ж ми орган╕зову╓мо якесь д╕йство, то запрошу╓мо до участ╕ учн╕в музично╖ школи, хор «Гармон╕я» тощо. Обставини склалися так, що перший св╕й концерт «Смер╕чка» приурочила до Дня народження славетного Кобзаря. Концерт був укра╖нською мовою. Людей, на жаль, прийшло мало. Близько п’ятнадцяти. Але це нас не зупинило. Ми все одно зробили свою справу! Зараз «Смер╕чка» виступа╓ майже щом╕сяця. Робили й театральну композиц╕ю, присвячену голодомору 1932-1933 рок╕в. Чесно кажучи, дуже хвилювалася. Не знала, як глядач╕ сприймуть цю тему. Але головне те, що ми не мали на мет╕ нав’язати ╖м якусь точку зору, ми просто хот╕ли розпов╕сти про цю траг╕чну стор╕нку ╕стор╕╖. ╤ зна╓те, що мене здивувало – тиша в зал╕. Значить, коли читали спогади св╕дк╕в голодомору, ми змогли якимось чином донести до св╕домост╕ глядач╕в глибинний б╕ль тих, хто пережив т╕ злов╕сн╕ роки, Але не т╕льки на сумне й траг╕чне «Смер╕чка» зверта╓ увагу тих, хто приходить на виступи. Робили концерти ╕ до Дня матер╕, до Дня р╕дно╖ мови. Також - концерт за в╕домим гумористом Павлом Глазовим. У вс╕х мо╖х справах мене п╕дтриму╓ родина – м╕й молодший син ╕ чолов╕к. ╤ хоча син у мене б╕льше гуморист, але допомага╓ вт╕лювати у життя мо╖ л╕ричн╕ задумки. Зна╓те, треба, щоб хтось розум╕в ╕ п╕дтримував. Мо╖ чолов╕ки це роблять! Вони й музику, якщо треба, можуть п╕д╕брати до сценар╕ю. Одним словом, мен╕ було б значно складн╕ше сам╕й. Тож ус╕ гуртом працю╓мо – с╕м’я, колектив «Смер╕чки» та ╕нш╕. За це ус╕м ╖м щир╕ слова подяки!» Соф╕я Григор╕вна пом╕тила, що в╕д концерту до концерту поступово зм╕ню╓ться ставлення людей до укра╖нського – до мови, культури, мистецтва. ╤ якщо на перш╕ виступи «Смер╕чки» приходило небагато глядач╕в, то зараз зал заповню╓ться так, що н╕де й яблуку впасти. «При╓мно, що глядач╕ нас розум╕ють, - з╕зна╓ться Соф╕я Мис╕в. – Дуже рад╕сно, що про нас поступово д╕зна╓ться все б╕льше й б╕льше людей, ╕ що вони ╕з задоволенням приходять на наш╕ концерти. Дехто, зустр╕чаючи на вулиц╕, нам дяку╓. А ми робимо те, що ма╓мо робити. ╤ нехай це на аматорському р╕вн╕, але щиро, з душею ╕ серцем! ╤ якщо уже ╓ небайдуж╕ до нас, до укра╖нського, значить ми не так вже й погано виступа╓мо». ╤ справд╕, якщо про «Смер╕чку» можна прочитати у м╕сцев╕й прес╕, якщо про не╖ пишуть листи у «Св╕тлицю», значить, ╓ щось особливе у ц╕й студ╕╖ ╕ у ╖╖ кер╕вников╕ – Соф╕╖ Григор╕вн╕ Мис╕в. Мабуть, це та творча см╕лив╕сть й самов╕ддан╕сть, з якою студ╕йц╕ на чол╕ з╕ сво╖м л╕дером беруться за складн╕, але ц╕кав╕ теми. Одна з останн╕х ╖хн╕х постановок - «Л╕сова п╕сня» за Лесею Укра╖нкою. Сценар╕й та режисура вистави належать головн╕й «смеречанц╕» - Соф╕╖ Григор╕вн╕. До реч╕, у постановц╕ вона грала мат╕р Лукаша. Головного ж героя грав ╖╖ син - Святослав. «Наближався День народження Лес╕ Укра╖нки, – згаду╓ пан╕ Соф╕я, з чого починалася постановка «Л╕сово╖ п╕сн╕». - Вир╕шила, що щось треба зробити. Колись я вже мр╕яла про «Л╕сову п╕сню», тож подумала, а чому б не спробувати. Безперечно, це складний тв╕р. Його важко повн╕стю поставити. Багато всього потр╕бно, найголовн╕ше з техн╕чно╖ точки зору - костюми, наприклад. На це потр╕бн╕ грош╕. Та мала велике бажання поставити щось гарне. Тому я п╕шла ╕ попросила спонсорсько╖ допомоги у знайомих б╕знесмен╕в, до реч╕, кримських татар. ╤ вони не в╕дмовили! Костюми, щоправда, шила вдома самотужки. ╤ сценар╕й написала, дещо трохи спростила. Хай Леся Укра╖нка мен╕ вибачить, але ╕накше «Смер╕чц╕» поставити «П╕сню» було б занадто важко. Але ми це зробили! Зда╓ться, уже трич╕ п’╓са була на сцен╕. ╤ кожного разу – зал був повний. Хоча не об╕йшлося ╕ без труднощ╕в, - з╕зна╓ться нам Соф╕я Григор╕вна. - Важко з орган╕зац╕╓ю репетиц╕й. Хтось працю╓, хтось вчиться, а тому дуже складно з╕брати ус╕х разом та ще й в один час... Кожного разу хвилююся, особливо у переддень виступу. Коли ж усе проходить гарно, то дякую за це Богов╕». Я поц╕кавилася у пан╕ Соф╕╖, чим у найближчий час плану╓ порадувати «Смер╕чка» сво╖х шанувальник╕в. Виявилося, що Соф╕я Григор╕вна уже написала сценар╕й за однойменним твором ╤вана Франка «Захар Беркут». З осен╕ студ╕йц╕ в╕зьмуться за роботу над новою п’╓сою. Плану╓ться, що головного героя Захара гратиме чолов╕к Соф╕╖ Мис╕в – Мирон ╤ванович. Т╕льки хвилю╓ться вона, щоб усе вийшло. Бо для цього потр╕бна, кр╕м усього ╕ншого, ще й ф╕нансова п╕дтримка. Але ╕ в цьому напрямку уже потрудилася невтомна ж╕нка – знайшла спонсора, який пооб╕цяв п╕дтримку. А коли я поц╕кавилася у пан╕ Соф╕╖, зв╕дки ж у не╖ так багато наснаги до ц╕╓╖ творчо╖, але нелегко╖ роботи, вона в╕дпов╕ла: «Мама навчила нас любити Бога, в╕рити в нього ╕ його допомогу. Вона була сиротою, виховувалася у монастир╕. А батько навчив любити Укра╖ну. В╕н був патр╕отом. Якось в╕н мен╕ сказав: я помру, а ви все ж таки доживете до самост╕йно╖ Укра╖ни. ╤ його слова виявилися пророчими... Мабуть, саме тому, пам’ятаючи про них ╕ ╖хн╕ слова, я й роблю, не покладаючи рук, усе для того, щоб б╕льше хорошого знали про нас – укра╖нц╕в у Криму». П╕сля розмови з Соф╕╓ю Мис╕в пригадалася приказка: не завжди треба дов╕ряти профес╕оналам, бо вони будували й «Титан╕к», а Ной, який був аматором, побудував Ковчег. Важливо, що людина вклада╓ у свою роботу. Соф╕я Григор╕вна вклада╓ св╕тлу в╕ру в Бога, свою душу ╕ серце! Катерина КРИВОРУЧЕНКО. На фото: судацьк╕ «смеречани» Соф╕я Григор╕вна ╕ Мирон ╤ванович Мис╕ви. Фото автора.
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 08.08.2008 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6208
|