Євген Місило, директор Центру документації і дослідів "Український архів" у Варшаві, відкрив у Польщі цілу скарбницю українських історичних архівів, про яку розповів перед вщерть набитою залею в домі Наукового товариства ім. Шевченка у грудні 2002 року. Серед найважливіших матеріалів, знайдених у Варшаві, є архіви НТШ, товариств "Просвіта" і "Рідна школа" зі Львова, Леґіону Українських Січових Стрільців, Української Галицької Армії, Армії Української Народної Республіки, уряду Західно-Української Народної Республіки та Української парламентарної репрезентації у Варшаві. Є там також особисті архіви багатьох видатних українців, серед них Дмитра Донцова. Усі ці матеріали забрали зі Львова німці 1944 року і завезли їх на Шлеськ, який тепер належить до Польщі. Звідти більшість архівів перевезено до Національної бібліотеки у Варшаві. У 1982 р. Є. Місило відкрив ці скарби у смітнику. Забрало йому аж сім років старань, щоби польські власті спершу признали, що такі архіви справді існують, а відтак дали йому дозвіл їх досліджувати. Відтоді, він каталогує їх при частинній допомозі відомої львівської архівістки Галини Сварник. Рівно ж чудернацькою виявилася доля тієї меншої частини львівського архіву, яка залишилася в Шлеську і тепер знаходиться в "Оссолінеумі" у Вроцлаві. До сьогодні поляки заперечують, що вони взагалі посідають такий архів, і тому він не доступний для дослідників. Дуже розчарувало Є. Місила байдуже ставлення до цієї справи представників уряду України, включно з тими, які специфічно відповідальні за повернення українських історичних пам'яток. Незважаючи на його численні прохання, вони не виявили ніякого зацікавлення долею українських архівів в Польщі і не хочуть в цю справу вмішуватися. Ще одним великим проектом, яким займається Є. Місило, є досліджування української мартирології на території Польщі під час і безпосередньо після Другої світової війни. На перше місце тут висуваються його три документальні томи про виселення українців з території Польщі в роках 1944 - 1947, яке було прикладом "етнічної чистки", ще заки цей термін став загальноприйнятим. Перші два томи відносяться до депортації приблизно 50 000 українців з Польщі до УРСР в роках 1944 - 1946. Третій том документує так звану акцію "Вісла" 1947 року, що була насильним, часто кривавим виселенням майже 150 000 українців з їхніх прадідівських осель і розпорошенням їх по західних реґіонах Польщі. Книга Є. Місила "Акція "Вісла" появилася спершу польською мовою в 1993 р., а пізніше була перекладена на українську мову і видана НТШ у Львові. Промовистий той факт, що як тільки Є. Місило опублікував цю книгу, основану виключно на польських джерелах, його звільнили з праці в Польській Академії наук. Коментарі - зайві. Після десятиліть старань Є. Місило добився доступу до ориґінальних списків польського концтабору у Явожно (який був тим відділенням нацистського табору смерті в Авшвіц-Біркенав, що його поляки використали після війни). У роках 1947 - 1949 через Явожно перейшло близько 4 000 українців. Є. Місило виготовив довідник, в якому подані повні біографічні дані про кожного в'язня, що був у Явожно, та про його долю. Євген Місило опрацював також картотеку воїнів Української Повстанської Армії, які полягли на території Польщі, і допомагає у розшуках їхніх місць поховання. У 2003 році офіційна Польща планує відзначити роковини події, яку вони називають "Різня на Волині", що відноситься до масового вбивства поляків на Волині в 1943 р., приписуваного українцям. Комітет, обраний для документації та відзначення цього мнимого українського злочину, включає багатьох високопосадових осіб польського уряду, а очолює його президент Польщі Олександр Кваснєвський. Комітет вже одержав фонди порядку 100 000 доларів. Пан Місило вважає, що українці мусять пустити в хід свій власний контрпроект, який задокументував би той факт, що під час і після Другої світової війни українці не менше потерпіли з рук поляків. Це вимагало б докладного дослідження відповідних архівів, а також інтерв'ю з уцілілими українцями з тих часів, що пов'язане з великими коштами. Моя мета, пояснив Є. Місило, не загострювати українсько-польські стосунки, а тільки представити їхню історію в об'єктивному світлі.
«З НАБЛИЖЕННЯМ НЕБЕЗПЕКИ ДО НЕ╥ ВЕРТАВ ДОБРИЙ НАСТР╤Й»
НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
