У м╕ст╕ Ялт╕, в сквер╕, що вже носить ╕м’я Тараса Шевченка, 8 грудня в╕дбулося урочисте в╕дкриття пам’ятника Великому Кобзарю, який було виготовлено 2005 р. в Аргентин╕ з ╕н╕ц╕ативи Всеукра╖нського благод╕йного фонду "Фундац╕я ╕мен╕ Т. Шевченка". Ц╕каво, що свого часу укра╖нський поет-класик ╕ м╕ський л╕кар Ялти Степан Руданський завантажений аж занадто службовими обов’язками й громадською роботою, збирав кошти на впорядкування могили Тараса Шевченка, що на Чернеч╕й гор╕ в Канев╕. Родич ╕ приятель Кобзаря Варфолом╕й Шевченко 1000 зн╕мк╕в могили поета роз╕слав його шанувальникам. Одержав св╕тлини ╕ Степан Руданський. У лист╕ до свого приятеля й художника В. В. Ковальова у кв╕тн╕ 1869 р. в╕н писав: "Портрети могили пок╕йного Тараса получив ╕ я од брата пок╕йного – Варфолом╕я; всего получив 25 штук, продаю по два карбованц╕ (Варфолом╕й назначив по карбованцев╕, а я продаю по два), ╕ коли ус╕ розпродам, пошлю йому грош╕. Варфолом╕й писав до мене, що грош╕ за портрети п╕дуть т╕льки на те, щоб поправити хрест на Тарасову могилу, а може, вони п╕дуть ╕ на що друге. Нехай ╖м бог на все добре помага╓". С. Руданський – молодий сучасник Т. Шевченка. У 1846 р. Тарас Григорович зд╕йснив подорож на Под╕лля з метою вивчення старожитностей краю. Побував ╕ на В╕нниччин╕ та в одному з найдавн╕ших м╕ст ╢вропи – Кам’янц╕-Под╕льському. В цей час Степан навча╓ться в Шаргородськ╕й бурс╕ Под╕льсько╖ губерн╕╖, а з 1849 по 1855 р. продовжу╓ навчатись у Под╕льськ╕й духовн╕й сем╕нар╕╖, що в Кам’янц╕-Под╕льському. З 1855 по 1861 р. – в Петербурзьк╕й медико-х╕рург╕чн╕й академ╕╖. В цей час тут, в╕дбувши заслання, знову працюють колишн╕ члени Кирило-Мефод╕╖вського товариства: В. Б╕лозерський, М. Костомаров, П. Кул╕ш, а з 1858 р. – ╕ Т. Шевченко. ╤ Т. Шевченко, ╕ С. Руданський здобули найкращу на той час осв╕ту в столиц╕ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ – Петербурз╕. Обо╓ напрочуд гарно сп╕вали, зачаровуючи й хвилюючи слухач╕в, малювали, ц╕кавились пам’ятками старовини, захоплювались фольклором, обидва творили в умовах заборони укра╖нсько╖ мови, щиро любили р╕дну мову й згорьований народ укра╖нський. Врешт╕, творч╕сть обох – важливий чинник у формуванн╕ патр╕отично╖ св╕домост╕ укра╖нц╕в. Чи стр╕чались Руданський з Шевченком? Не зна╓мо. Допитливий ╕ спраглий до всього, що давало снагу до життя ╕ творчост╕, С. Руданський не м╕г не шукати зустр╕ч╕ з Т. Шевченком. Та чи сприяли тому обставини? В╕домо лише, що поет п╕дтримував зв’язки з художником В. Ковальовим, який навчався в Академ╕╖ мистецтв разом з Тарасом Шевченком та мешкав ╕з ним на одн╕й квартир╕ в Петербурз╕, в Ялт╕ знайомиться з управляючим царським ма╓тком в Л╕вад╕╖ Я. М. Лазаревським, який особисто знав Т. Шевченка, л╕ку╓ знаменитого артиста М. С. Щепк╕на, друга Тараса Григоровича. В╕домий укра╖нський б╕бл╕ограф Михайло Комаров писав: "Визначавсь Руданський ╕ як чтець: читав не г╕рше, як ╕ сп╕вав. Особливо любив читати "Кобзаря", знав його напам’ять ╕ часто балакаючи, наводив то один, то другий стих, щоб тим справдити сво╖ слова". Вперше к╕лька сво╖х твор╕в С. Руданський опубл╕кував у тижневику "Русский мир" 1859 р. У 1861 р. в Петербурз╕ вийшов у св╕т перший номер журналу "Основа". На його стор╕нках поряд ╕з творами Т. Шевченка ╕ М. Костомарова знаходимо й поез╕╖ Степана Руданського "Пов╕й, в╕тре, на Вкра╖ну" та "Гей, бики!" п╕д заголовком "Гей-гей, воли!" за п╕дписом "Подолянин Ст. Руданський". П. Кул╕ш умовляв редакц╕ю "Основи" не друкувати поез╕й С. Руданського. Видавець журналу В. Б╕лозерський мав свою власну думку й твори молодого автора надрукував. В лист╕ до П. Гл╕бово╖ в╕д 25 лютого 1861 р. П. Кул╕ш писав: "Руданского стихи, по моему, никуда не годятся". Я, Шевченко и Костомаров, забраковали их, а Белозерский все-таки напечатал – и, как вижу, не ошибся, нашлись и для Руданского хвалители". Чи ж то так було? В лист╕ М. Костомарова до О. Кониського в╕д 22 с╕чня 1879 р. чита╓мо: "Был в Ялте доктор Руданский, страстный любитель малороссийского языка... замечательно талантливый человек". Причина ворожого ставлення П. Кул╕ша до С. Руданського, на думку досл╕дника М. Левченка, у зач╕пц╕ двох в╕домих укра╖нських л╕тератор╕в: П. Кул╕ша ╕ П. Шейковського. Останн╕й писав: "...он (Кул╕ш) мало знает южнорусский язык, чтобы не сказать более". Пом╕стивши в "Опыте Южнорусского Словаря" (1861) поез╕╖ Степана Руданського, П. Шейковський, як пише М. Левченко, "наче для контраста Кул╕шев╕, аж до небес п╕дносить у тому сво╓му "Опыте Южнорусского Словаря" поетичну творч╕сть ╕ багате знання укра╖нсько╖ мови у свого земляка-подолянина С. Руданського". Чи мала вплив творч╕сть Тараса Шевченка на його молодого сучасника Степана Руданського? Якоюсь м╕рою так. Але поет-подолянин не був еп╕гоном Кобзаря, Степан Васильович – автор ориг╕нальних твор╕в, й сво╓ натхнення черпав ╕з народно╖ скарбниц╕, з криниць антично╖ й св╕тово╖ культур. Його твори в╕дзначаються р╕зноман╕ттям в╕ршових форм ╕ жанр╕в. Ус╕ сво╖ поез╕╖ С. Руданський називав "сп╕вомовками"" фактично в╕н – творець власного поетичного жанру. Михайло Драгоманов писав: "Руданський був з небагатьох укра╖нських поет╕в, котр╕ намагаються зачепити у сво╖й творчост╕ нов╕ теми, а не т╕льки т╕, що ╖х "за╖здили" попередники ╕ насл╕дувач╕ Шевченка". Поет Петро Перебийн╕с: "Нема╓ ╕ншого поета, кр╕м Шевченка, якого б так любив народ, як Руданського". А загалом, тема "Т. Шевченко та С. Руданський" вимага╓ ╜рунтовного досл╕дження. Майже 12 рок╕в свого св╕домого життя, сповненого важко╖ й виснажливо╖ прац╕, в╕ддав С. Руданський Ялт╕. Тут в╕н ╕ спочива╓ на високому Пол╕кур╕вському пагорб╕. Л╕кар-безср╕бник ╕ поет-патр╕от клаптик власно╖ земл╕ подарував Ялт╕ для буд╕вництва фонтану. Ма╓мо над╕ю, що в курортн╕й Ялт╕ знайдеться клаптик земл╕ й для пам’ятника Степану Руданському – л╕карю, поету, великому укра╖нцев╕. Ольга ЮРЧИШИНА, кра╓знавець. с. ╤ван╕в, Калин╕вський район, В╕нницька область.
ДМИТРО КАПРАНОВ: БРАТ, ЯКОГО НЕ СТАЛО
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
